Мета. Набути навиків складання родоводів та навчитись їх аналізувати.
Завдання 1. Розглянути зразки класичних, ланцюгових і текстових родоводів у державних книгах племінних коней різних порід.
Завдання 2. Скласти за класичною схемою родовід жеребця чистокровної верхової породи.
Контрольні запитання
1. Назвати поширені в конярстві форми родоводів, особливості їх складання.
2. З якою метою складають родоводи тварин?
При складанні родоводу особливо важливою селекційною ознакою є відбір коней за походженням. При цьому ставлять за мету створення однорідних генеалогічних груп коней, які формуються з 2-3 основних ліній та 3-5 родин, з якими у господарстві ведуть селекційну роботу.
Особливу увагу звертають на те, щоб цінні за якістю потомків жеребці і кобили були у близьких рядах родоводу не далі третього чи четвертого ряду. Для племінної роботи дуже важливе значення має те, який вид добору є основою родоводу молодих жеребців і кобил.
Відомо, що жеребці, народжені від спорідненого парування частіше бувають цінними за якістю потомків, ніж ті, в родоводі яких немає спільних предків у четвертому чи п’ятому поколіннях.
Відбір за походженням ґрунтується на глибоких знаннях породи, особливостей ліній і родин та вдалих доборів.
Оцінка тварин за походженням ґрунтується на схожості батьків та їх нащадків. Оцінюють тварин за їх родоводом.
Родовід - це документ, у якому в певній послідовності і формі записані дані про походження тварин. Вивчення родоводів дає можливість з'ясувати не тільки походження та продуктивність предків, що записані в них, але і дає змогу зробити висновки про методи племінної роботи. Вони мають надзвичайно велике значення при відборі молодих коней, тобто тих тварин, які ще не оцінені за власною продуктивністю. У таких випадках їх відбір здійснюється за показниками продуктивності предків, які записані в родоводі.
Найбільш поширені в конярстві класична, структурна, ланцюгова та текстова форми родоводів.
Родовід поділяється на дві частини: праву та ліву. Ліва частина родоводу -материнська, права - батьківська. Як у лівій, так і у правій частині родоводу наявні дані про предків пробанда.
Пробанд - це тварина, для якої складається родовід. У родоводі буквою Б позначають батька, М - матір, MM - матір матері, ББ - батька батька, МБ - матір батька, МММ - матір материної матері, БББ - батька батькового батька та ін.
Перший ряд родоводу - це дані про батька або матір пробанда, другий ряд - це відомості про батьків і матерів батька та матері і т.д. Звичайно родоводи складаються до 3-4 ряду предків.
Структурні родоводи. При їх побудові самців позначають квадратами, самок - кружками. Пробанда позначають у схемах частіше зверху. Під ним - перший ряд родоводу, нижче - другий і т.д. Батьки з дітьми з'єднуються прямими лініями, які йдуть знизу вгору. Забороняється розміщувати кілька разів одного і того ж предка, навіть якщо він зустрічався в родоводі неодноразово.
Ланцюгові неповні родоводи складаються для характеристики розвитку ліній чи родин. У першому випадку в родоводі відсутні дані про предків - самок, у другому - про самців. Ведеться родовід зліва - на право. Зліва вміщують дані про родоначальника лінії (чи родоначальницю родини), справа від нього - дітей, правіше внуків і т. д. до пробанда.
Текстові родоводи найбільш поширені при запису тварин до державних книг племінних коней. У них дані про предків описані текстово, а не схематично. Спершу записують дані про батька, потім - про матір тварини.
При аналізі родоводу визначають, чи є у ньому тварини з видатною продуктивністю, відомі в породі; до якої лінії, родини належить пробанд, чи використовувалось в його одержанні споріднене розведення тощо.
При бонітуванні коней проводиться їх оцінка за походженням. Визначають кількість предків класу еліта в І-III рядах родоводу, наявність у родоводі чемпіонів і рекордистів породи, а також тварин, від яких отримали нащадків високої якості.
ТЕМА 15
Бонітування коней
Мета. Вивчити принципи оцінки якості племінних коней та їх господарське призначення.
Завдання. Навчитись бонітувати племінних коней.
Контрольні запитання.
1. З якою метою проводиться бонітування коней?
2. З якого віку проводиться бонітування коней і за якими ознаками?
3. На які класи розподіляють поголів’я племінних коней за результатами бонітування?
Бонітування коней - це комплексна оцінка якості і типу тварин для виявлення їх племінної цінності та господарського призначення. Проводиться бонітування згідно з інструкцією, розробленою на виконання Закону України "Про племінну справу у тваринництві" і затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 15.10.2003р. № 364. Основні положення інструкції наведено нижче.
Загальні положення
Вважаються племінними й підлягають бонітуванню коні, походження яких підтверджено записами про них самих або їхніх батьків у державних книгах племінних коней відповідних порід.
Коней верхових, рисистих і ваговозних порід бонітують за походженням, типовістю, промірами, екстер'єром, продуктивністю - робочою та молочною, якістю потомства. Кожну ознаку оцінюють за 10-бальною шкалою.
Перше бонітування коней проводять у 2-річному віці за походженням, типовістю, промірами, екстер'єром. У 2,5 роки дають першу оцінку робочої продуктивності. До 7-річного віку коней бонітують щорічно. У сім років виставляють першу оцінку за якістю потомків. Пізніше дані бонітування уточнюють через кожні три роки зважаючи на нагромадження відомостей про якість потомків та інших даних.
При визначенні належності коней до тієї чи іншої породи керуються такими правилами:
чистокровними верховими вважають коней, предки яких записані в державні книги племінних коней, пов'язані з міжнародним комітетом з племінних книг (ISBC);
чистокровними арабськими вважають коней, предки яких записані в книги племінних коней, що визнані Всесвітньою організацією арабського конярства;
українськими верховими вважають коней, батьки яких записані до державної книги племінних коней української верхової породи, а також тих, чиї батько або мати належать до однієї з вихідних порід, за умови їх відповідності типу української верхової породи.
Для верхових порід, що виведені шляхом простого або складного міжпородного схрещування, враховують такі умови:
у родоводі коней української верхової породи допустима наявність предків угорських, ганноверської, тракененської, вестфальської, голштинської, російської верхової, чистокровних верхової та арабської порід.
Помісей з неплановими породами до складу української верхової породи не зараховують. Кревність за чистокровними верховою чи арабською породами або їх сумою не повинна перевищувати 3/4 загальної. Коні з вищою кровністю належать до категорії висококровних, їх бонітують за шкалою відповідної породи;
у родоводі коней тракененської породи допустима наявність предків чистокровної верхової та арабської порід;
у родоводі коней ганноверської породи допустима наявність предків чистокровної верхової, арабської, тракененської, голштинської та вестфальської порід;
у родоводі коней орловської рисистої породи допустима наявність предків стандартбредної і чистокровної верхової порід. Рівень кровності за орловським рисаком не повинен бути меншим 7/8;
у родоводі коней російської рисистої породи допустима наявність предків орловської рисистої, стандартбредної, французької рисистої, чистокровної верхової порід. Частка крові чистокровної верхової породи не повинна перевищувати 1/8;
у родоводі коней латвійської запряжної породи допустима наявність предків ольденбурзької, ганноверської, голштинської, остфризької та англо-нормандської порід, у коней латвійського верхового типу - також предків чистокровних верхової і арабської, тракененської порід;
у родоводі коней торійської породи допустима наявність предків чистокровних верхової і арабської, тракененської та ганноверської порід.
Кровність за тією чи іншою породою визначають напівсумою кровностей батьків. Починаючи з п'ятого ряду родоводу, частки кровності можна заокруглити в бік зменшення (можна не враховувати 1/32 або 3,12 % кровності й менше).
На пробонітованих коней зоотехнік-бонітер заповнює індивідуальний бланк (форми 1-кі2-к).
У кожному господарстві, де проводять бонітування, складають відомості результатів бонітування (форма 10-к).
Пробонітоване поголів'я розподіляють на такі класи: еліта - коні, які повністю відповідають вимогам породи; І - коні, що в основному задовольняють вимоги породи; II - решта поголів'я породи, яка має племінне значення. Коней, не віднесених до цих класів, уважають не племінними. Для кожного класу за всіма ознаками виставляють відповідну оцінку в балах.
Коней відносять до того чи іншого класу відповідно до набраних балів за окремі ознаки, керуючись шкалою відповідності коней бонітувальним класам.
Якщо коні за однією з ознак не добирають тільки одного балу до встановленого мінімуму, зоотехнік-бонітер може це не враховувати і відносити коней до відповідного класу. На коней, які не відповідають мінімальним вимогам II класу, ця поправка не поширюється.
За результатами бонітування визначають тварин, які підлягають вибракуванню.
Оцінка походження
Походження коней оцінюють на основі відомостей про класність їхніх предків згідно зі шкалою оцінки походження племінних коней. До мінімальної оцінки за походження додають від 1 до 2 балів:
а) якщо батьки за якістю потомків оцінені у 8-10 балів;
б) за батьків - чемпіонів і рекордистів порід.
Оцінку знижують на 1-2 бали, якщо батьки оцінені за якістю потомків як погіршувачі.
Оцінка типовості
При оцінці вираженості бажаного типу бонітер має враховувати особливості даної породи і сучасні вимоги до неї. Вираженість бажаного типу породи оцінюють за шкалою оцінки типу племінних коней згідно з додатком 3.
