Повчання дітям» Володимира Мономаха як синтез основних політичних проблем часів Київської Русі.

У смутні часи подальшого розвитку Київської Русі на її політичній арені з’являється ще одна видатна постать — Володимир Мономах. Цей князь назавжди увійшов у політичну історію як ініціатор ліквідації братовбивчих конфліктів, як сильний правитель, який до того ж умів, коли треба, йти на політичні компроміси. Завдяки своєму величезному авторитету Мономаху вдалося об’єднати більшість розпорошених земель. Це був воістину один із наймудріших правителів того часу, про що свідчить його відоме «Повчання» своїм дітям. У цьому творі сконцентровано головні політичні проблеми, за торкнуті у «Повісті минулих літ», «Слові о полку Ігоревім», у різних «повчаннях», «проповідях», «словах», «патериках» та інших творах, які свідчили про достатньо високий рівень суспільно-політичної думки Київської Русі.

До таких проблем, на нашу думку, відносяться: поєднання політики із суспільною мораллю; відповідальність правителя; справедливість і законність; компетентність і опора на знання у політичній діяльності; ідея припинення міжусобної боротьби і необхідність об’єднання руських земель. Зокрема, звертаючись до своїх синів, князь промовляє: «Більше над усе майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтесь на бояр і воєвод, а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте. Гостей і послів вітайте, як не дарунками, то напоями, бо вони по чужих землях несуть добру і злу славу. Не забувайте того, що знаєте, а чого не знаєте, того научайтесь». В цьому творі є ідеї загальнолюдського обґрунтування політики, раціонального мислення, практичності, вміння знайти для себе користь у складних життєвих ситуаціях, тобто тих ознак, які згодом стали характерними для ментальності українського народу.

Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів. Вперше текст «Повчання» Володимира Мономаха був опублікований графом О. Мусіним-Пушкіним 1793 р.

Ключові терміни:

Віче – загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.

Держава – це держава, що має свою територію та кордони, які можуть розширюватися, проводить власну незалежну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн.

Державна влада – це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус. Державна влада є різновидом соціальної влади і завжди є політичною по суті.

Легітимність влади -це здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у струк­турах влади. Чим нижче рівень легітимності, тим частіше влада буде спиратися на силовий примус.

Монархія – форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Народ -багатопланове поняття, яке може мати такі значення:

- Народ — населення держави, мешканці країни. - Народ — громадсько-політична сила, на яку опирається офіційна влада в країні^. - Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). - Народ — взагалі люди, переважно у великій кількості.

Патерналізм - система політичних відносин, принцип державного управління або політична практика, при якій одні політичні суб'єкти поводять себе до інших як «батько» до «дітей» в патріархальній сім'ї.

Теологія – це сукупність релігійних доктрин про суть і дію бога, побудована у формах ідеалістичного умогляди на основі текстів, що приймаються як божественне одкровення.