Права працівників на охорону праці під час роботи.

Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника робіт або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство з охорони праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я потребує відповідно до медичного висновку легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

32. Шляхи евакуації людей при пожежах.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому важливе значення має своєчасна і швидка евакуація людей з приміщень. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість її в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур (більше 60о С) і зменшення вмісту кисню у повітрі (менше 14%).

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

· з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибуль, сходову клітку;

· з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку; при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибуль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

· з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Максимальна віддаль L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою

 

L = 1,5 P,

де Р – периметр приміщення, м.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається улаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 працівників. При наявності в приміщенні людей двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м. дверей – 0,8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно СНиП2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, які евакуюються. На шляхах евакуації не повинно бути крутих (більш як 1:5), порогів та інших перепон, що заважають нормальному і безпечному пересуванню людей.

 

33. Мікроклімат виробничого середовища і його вплив на людину.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під якими розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та випромінювання від нагрітих або охолоджених поверхонь.

На відміну від мікроклімату житла та громадських приміщень мікроклімат виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить не тільки від коливань зовнішніх метеорологічних умов але і від теплофізичних особливостей технологічного процесу, умов опалення та вентиляції.

Мікроклімат виробничих приміщень впливає на стан організму працюючих та їх теплообмін з навколишнім середовищем.

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та її працездатність. Зниження температури за усіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму.

Відомо, що організм людини пристосовується до метеорологічних умов завдяки його здатності до терморегуляції. При нормальній діяльності організм людини виробляє тепло і віддає його в навколишнє середовище. Тепло створюється завдяки окислювальним процесам, 2/3 яких відбувається у м’язах. При температурі 20⁰С на конвекцію припадає приблизно 30%, випромінювання – 45% і випаровування поту – 25% тепловіддачі. В умовах високих температур збільшується доля віддачі тепла за рахунок випаровування поту. При цьому її доля буде залежати від вологості і швидкості руху повітря. Підвищення швидкості руху повітря сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту. При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при підвищенні температури більше 30⁰С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Вода та солі, що виносяться з організму з потом, повинні поповнюватись, оскільки їх втрата приводить до загущення крові та порушення серцево-судинної діяльності. Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення до 15 – 20% може призвести до смерті.

Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі, гіпертермії, - стану, при якому температура тіла піднімається до 38 - 40⁰С. В результаті може настати тепловий удар, що характеризується головним болем, запамороченням, загальною слабкістю, спотворенням кольорового сприйняття, сухістю у роті, прискоренням пульсу та частоти дихання.

За зниженої температури та підвищеної рухомості і вологості повітря виникає переохолодження організму – гіпотермія. На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об’єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об’єм вдиху зростають, змінюється вуглеводневий обмін. З’являється м’язове тремтіння, при якому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється у тепло, яке дозволяє протягом деякого часу затримати зниження температури внутрішніх органів.

 

 

34. Класифікація шкідливих речовин за їх небезпечністю.

Промислові яди з урахуванням шкідливості і ГДК поділені на 4 класи:

1. Речовини надзвичайно небезпечні (ртуть, свинець, тетраетилсвинець).

2. Речовини високо небезпечні (окисли азоту, сірководень).

3. Речовини помірно небезпечні (оцтова кислота, метанол, окисли цинку).

4. Речовини мало небезпечні (ацетон, гас, етиловий спирт).

 

Значення ГДК і клас небезпечності деяких речовин:

ГДК, мг/м³ Клас

Окисли азоту 5 2

Окисел вуглецю (СО₂) 20 4

Метанол 5 3

Каустична сода 0,5 2

Кальцинована сода 2 4

Ртуть 0,01 1

Вапно 5 4

Цемент 6 4

Баріт 6 4

Сірчана кислота 1 2

Сірка 2 4

 

35. Основний зміст і завдання предмета “Основи охорони праці”.

В цивілізованому суспільстві праця повинна перетворитися в першу життєву необхідність людини. А це можливо тільки в тому випадку, якщо людина буде працювати в умовах, що забезпечують розвиток всіх її здібностей і високу продуктивність праці. Крім того в процесі праці людина не повинна захворіти або отримати травму.

Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує.

Проблемами, пов’язаними із забезпеченням здорових і безпечних умов праці, займається наука охорона праці. Вона виявляє і вивчає можливі причини нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє заходи і вимоги з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.

Охорона праці – це система законодавчих, організаційних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Предмет „Основи охорони праці” вміщує такі розділи:

1. Правові та організаційні питання охорони праці;

2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

3. Основи техніки безпеки;

4. Пожежна безпека.

 

36. Основні законодавчі акти України про охорону праці.

Законодавча база охорони праці включає в себе такі основні документи:

Конституція України (ст.. 43,45,46,49);

Закон України „Про охорону праці” Зі змінами, прийнятими Верховною Радою України 21 листопада 2002 р;

Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”;

Закон України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

Закон України „Про охорону здоров’я”;

Закон України „Про пожежну безпеку”;

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

Кодекс законів про працю.

 

37. Пожежна техніка.

. Пожежна сигналізація і зв’язок.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії.

Оповіщувачі ручної дії застосовують на об’єктах, де цілодобово знаходиться обслуговуючий персонал. Вони можуть бути кнопкові і кодові. Для подачі сигналу про пожежу розбивається скло оповіщувача і натискується кнопка. Наявність в оповіщувачі гнізд для підключення мікротелефонної трубки забезпечує можливість ведення телефонних розмов між тим, хто повідомляє про пожежу, і приймальною станцією. Під час спрацювання кнопкового оповіщувача в пожежній частині на табло висвічується номер оповіщувача, що дозволяє визначити місце виникнення пожежі.

Автоматичні пожежні оповіщувачі поділяються на теплові, світлові і димові.

Теплові оповіщувачі призначаються для приміщень, в яких пожежа може викликати різке підвищення температури середовища. Чутливий елемент в напівпровідникових теплових оповіщувачах – терморезистор, який змінює опір в залежності від температури середовища і замикає електричне коло, що вмикає пожежну сигналізацію.

В плавких автоматичних оповіщувачах пружини спаяні легкоплавким припоєм; при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають електричне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого оповіщувача при підвищенні температури. Біметалевий оповіщувач забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі.

Світлові оповіщувачі ґрунтуються на застосуванні фотоелементів або лічильників фотонів, що реагують на ультрафіолетове випромінювання відкритого полум’я.

Димові оповіщувачі поділяються на фотоелектричні та іонізаційні. Іонізаційний оповіщувач складається із іонізаційної камери з джерелом радіоактивного випромінювання (плутоній – 239) і електричної лампи тліючого розряду.

Для зв’язку з віддаленими об’єктами при пожежах застосовується телефонний та радіозв’язок.

 

38. Основи фізіології розумової праці.

В основі розумової праці лежить сприймання, переробка інформації та прийняття рішення. Якщо інформація сприймається в основному зоровим та слуховим аналізаторами, то переробка інформації і прийняття рішення – функція центральної нервової системи (ЦНС) з включенням таких функцій, як пам’ять, уява і мислення. Через те фізіологічні зрушення при розумовій праці спостерігаються перш за все в ЦНС, через яку фізіологічні зрушення проявляються у роботі інших систем людини. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас у 8 – 10 разів збільшується кровопостачання мозку.

Порушення психічних функцій спостерігається не тільки в результаті підвищеної напруженості праці, але і у випадку несприятливих факторів середовища.

Як правило, розумова праця поєднується зі зниженою м’язовою активністю (гіпокінезією), яка так же шкідлива, як і надмірно висока. Гіпокінезія викликає гіподинамію – порушення функцій опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення.

Від напруженості розумової праці страждає і психіка людини. Нервово-психічні захворювання часто виводять з ладу операторів і диспетчерів автоматизованих систем управління уже в 40 – 45 років.

 

39. Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Ст.7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються згідно з законодавством.

При роз’їзному характері роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування.

Роботодавець за свої кошти може додатково за колективним договором встановлювати пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

 

40. Техніка безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт.

Балони зі стисненими і скрапленими газами необхідно переміщувати тільки на спеціальних ношах або візках. Бутлі з агресивними рідинами повинні переміщуватись у міцних плетених корзинах або дерев’яних ящиках з ручками.

Забороняється перенесення на собі балонів зі стисненими і скрапленими газами і бутлів з агресивними рідинами.

При здійсненні ВРР за допомогою вантажопідйомних кранів слід керуватися Правилами улаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів. При проведенні робіт за допомогою крана між керівником робіт та кранівником повинна забезпечуватись достатня видимість. Кранівник повинен виконувати операції тільки за командою керівника. Забороняється знаходитись у радіусі дії стріли крана. Забороняється виправляти положення піднятого вантажу або направляти його руками. Для цього повинні застосовуватись палки, вірьовки та інші предмети та пристрої.

Не слід застосовувати крани для підтягування вантажу під стрілу, витягувати вантаж, затиснутий між іншими предметами, зривати примерзлі або закопані в землю предмети.

Вантажозахватні пристрої повинні бути справними, випробуваними, мати спеціальну бірку або клеймо з вказаними інвентарним номером, допустимим навантаженням і датою випробування.

Встановлення і робота вантажопідйомних машин в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі повинна здійснюватись у відповідності до Правил охорони електричних мереж до і більше 1000 В за спеціальним нарядом-допуском та під безпосереднім керівництвом відповідальної особи.

Висота штабелів при складанні вантажів не повинна перевищувати для:

· нерозбірної тари – 6 м;

· труб – 4,5 м;

· ящиків при ручних роботах – 3 м;

· ящиків при механізованих роботах – 6 м;

· барабанів з карбідом кальцію – 2 яруси;

· кошиків з бутлями з агресивними рідинами – 1 ряд.

 

41. Шум, його вплив на людину і захист від шкідливої дії.

· застосування матеріалів з високим внутрішнім тертям;

· розузгодження власних частот коливання з частотою діючої сили;

· вдосконалення кінематичних схем;

· заміна підшипників кочення підшипниками ковзання;

· встановлення глушників шуму;

· недопущення перекосів деталей та вузлів, люфтів та зазорів.

Зниження шуму на шляху його поширення:

· акустична обробка приміщення;

· звукоізоляція (стіни, перегородки, звукоізолюючі кожухи, звукозахисні кабіни, акустичні екрани, глушники шуму).

Індивідуальний захист органів слуху.

· навушники;

· вставки у вуха;

· м’які шоломи.

 

42. Медичні огляди при прийманні на роботу та в період роботи.

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

 

43. Вібрація, її вплив на людину і захист від шкідливої дії.

Дія.

Під дію загальної вібрації попадають транспортні робітники, оператори компресорних і насосних станцій та ін. Локальна вібрація діє на працівників, які мають справу з електричними і пневматичними інструментами. Загальна вібрація з частотою менше 0,7 Гц хоч і неприємна, але не призводить до вібраційної хвороби. Наслідком такої дії може бути морська хвороба, що виникає через порушення нормальної діяльності органів рівноваги.

Різні внутрішні органи і окремі частини тіла (наприклад, голову чи серце) можна розглядати як коливальні системи з зосередженою масою, з'єднані між собою "пружинами" з певними пружними властивостями. Очевидно, що така система має ряд резонансів, частоти яких залежать також від положення тіла. Резонанс на частотах 4-6 Гц відповідає коливанням плечового поясу, бедер, голови відносно тулуба. Для більшості внутрішніх органів власні частоти знаходяться в межах 6-9 Гц. Коливання робочих місць з такими частотами дуже небезпечне, тому що може викликати механічні пошкодження і навіть розрив цих органів.

Систематична дія загальної вібрації в резонансній або білярезонансній частоті може стати причиною вібраційної хвороби - стійких порушень фізіологічних функцій організму, зумовлених дією вібрації на ЦНС. Ці порушення проявляються у виді головних болів, запаморочення, поганого сну, зниженої працездатності, поганого самопочуття, порушень серцевої діяльності.

Локальна вібрація викликає спазми судин, які, починаючи з кінцевих фаланг пальців, розповсюджуються на всю кисть, передпліччя і охоплюють судини серця. В результаті порушується периферійне кровопостачання. Одночасно спостерігається дія вібрації на нервові закінчення, м’язові і кісткові тканини, що виражається в порушенні чутливості шкіри, окостенінні сухожиль м’язів, болях і відкладах солей в суглобах кистей рук і пальців, що призводить до деформації і зменшення рухомості суглобів. Всі вказані зміни підсилюються в холодний період і зменшуються в теплий. Одночасно спостерігаються порушення діяльності ЦНС, як і при загальній вібрації.

Віброхвороба відноситься до групи профзахворювань, ефективне лікування яких можливе лише в ранніх стадіях, причому відновлення порушених функцій протікає дуже повільно, а в особливо тяжких випадках в організмі виникають незворотні зміни, що призводять до інвалідності.

 

Захист.

При роботі з ручним механізованим електричним і пневматичним інструментом застосовуються засоби індивідуального захисту рук. До них відносяться вироби типу рукавиць а також віброзахисні прокладки або пластини, що мають кріплення до руки.

Застосовується віброзахисне взуття.

Для профілактики вібраційної хвороби рекомендується проводити комплекс фізіотерапевтичних заходів (водних процедур, масажу, лікувальної гімнастики, ультрафіолетове опромінення). Рекомендується включати в робочий цикл операції, що не пов’язані з вібрацією, або організовувати 10-15-хвилинні перерви після кожної години роботи. В зимовий час робітників потрібно забезпечувати теплими рукавицями.

 

44. Захист від шкідливої дії іонізуючого та рентгенівського випромінювання.

3. Захист від дії іонізуючих випромінювань.

Основними методами захисту від шкідливої дії іонізуючих випромінювань є:

· зменшення потужності джерела випромінювання;

· екранування;

· захист відстанню;

· захист часом.

При роботі, з джерелами ІВ необхідно, по можливості, зменшувати їх потужність, якщо це не буде впливати на технологічний процес.

Для захисту персоналу від шкідливої дії ІВ можна застосовувати захисні екрани, наприклад, із свинцю. Товщина екранів розраховується в залежності від конкретних умов.

В усіх місцях, де працюють з джерелами ІВ встановлюється знак радіаційної небезпеки.

Всі особи, які працюють з радіоактивними речовинами і джерелами ІВ, при виконанні роботи повинні бути захищені засобами індивідуального захисту.

Підприємства, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, повинні забезпечити дозиметричний контроль, що передбачає періодичну перевірку вмісту радіоактивних речовин у повітрі робочих приміщень, постійну перевірку забруднення робочих поверхонь і обладнання, забруднення рук і одягу при виході з приміщення, постійний контроль індивідуальних доз опромінення, систематичний контроль радіоактивних рідких викидів. Весь обслуговуючий персонал, що має контакт з радіоактивними речовинами, повинен мати індивідуальні дозиметричні прилади для контролю дози гама-випромінювання.

Радіаційна обстановка на місцях контролюється спеціальними приладами.

 

45. Класифікація приміщень по мірі небезпеки ураження електричним струмом.

Всі виробничі умови за рівнем небезпеки ураження електричним струмом поділяються на три категорії:

з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні та без підвищеної небезпеки.

Умови з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з умов, що викликає підвищену небезпеку:

· значна вологість повітря (понад 75%);

· струмопровідний пил, що вкриває провідники та проникає в машини та апарати;

· температура перевищує 35⁰С або короткочасно 40⁰С, незалежно від пори року;

· можливість одночасного дотикання людини до металевих корпусів електрообладнання і заземлених металевих конструкцій будівлі або виробничого обладнання;

· наявність струмопровідних підлог (земляних, залізобетонних, металевих, цегляних та ін.)

особливо небезпечні умови ураження людей струмом характеризуються наявністю однієї з таких ознак:

· дощ, сніг або приміщення, де відносна вологість повітря близька до 100%

· хімічно активне середовище з їдкими парами і газами, які руйнують ізоляцію обладнання;

· одночасно наявні дві або більше умов з ознаками підвищеної небезпеки (котельні, підвали, бані, хімічні цехи, насосні станції та ін.).

Умови без підвищеної небезпеки – це сухі, без пилу приміщення, де відсутні ознаки, притаманні першій і другій категорії.

Небезпека ураження струмом існує завжди там, де є електропроводка або використовується електрообладнання, тому не існує повністю безпечних умов праці при їх експлуатації.

За ступенем небезпеки роботи на зовнішніх електроустановках прирівнюються до робіт в особливо небезпечних умовах (електрозварювання на відкритому повітрі, роботи в колодязях або металевих ємностях).

 

46. Інфрачервоне випромінювання, його вплив на людину і захист від шкідливої дії.

Теплове (інфрачервоне) випромінювання з інтенсивністю більше 300
ккал/(м² _Х год.) діє на працюючих несприятливо, викликаючи підвищення
температури шкіри, опіки, перегрівання організму, теплові удари,
помутніння хрусталика ока (професійна катаракта). Джерела теплових
випромінювань - промислові печі, гарячі трубопроводи, апарати та інше
обладнання, газові турбіни, двигуни внутрішнього згоряння. Для
послаблення цих випромінювань необхідно, щоб температура нагрітих
поверхонь обладнання та огороджень на робочих місцях не перевищувала 45°С (або 35° С при внутрішній температурі до 100° С). Це досягається за
рахунок охолодження або теплоізоляції поверхонь, що випромінюють тепло.

Висока температура середовища порушує водосоляний баланс в організмі людини. За рахунок значного потовиділення організм втрачає багато солі, кров втрачає властивості утримувати воду і поживні речовини.

Для покращення метеорологічних умов у виробничих приміщеннях застосовують повітряне душування, екранування, вентиляцію, кондиціювання повітря. Санітарні норми повітряного душування встановлюються в залежності від пори року, важкості роботи, що виконується, та інтенсивності теплового випромінювання. Нормують температуру і швидкість руху повітря біля поверхонь тіла працюючих.

 

47. Область застосування електромагнітних випромінювань і їх вплив на людину.

Енергію електромагнітних випромінювань змінного струму високих та надвисоких частот застосовують у радіоелектроніці а також в інших галузях промисловості для індукційного плавлення металу, нагрівання, зварювання, наплавлення металу, висушування дерева та бетону, зварювання та полімеризації пластмас, у геології та при геофізичних методах дослідження. У побуті ЕМП застосовуються у мікрохвильових печах. Потужне електромагнітне випромінювання створюється також струмом промислової частоти напругою 400 кВ та більше.

ЕМП електричного струму промислової частоти оцінюються інтенсивністю електричної складової і магнітної, що вимірюються відповідно у В/м та А/м; а ЕМП високих (ВЧ) та надвисоких частот(НВЧ) – щільністю потоку енергії у Вт/м².

Вплив на організм ЕМП пов’язаний головним чином з тепловим ефектом. Частини тіла з недостатньо розвиненою системою кровообігу (хрусталик ока, жовчний міхур та ін.) більш чутливі до такого локального перегрівання.

Чим менша довжина хвилі, тим більша біологічна активність ЕМП. Найбільш висока вона в області НВЧ.

Енергія ЕМП впливає і на нервову, і на серцево-судинну системи. Клінічна картина хронічної дії характеризується головними болями, втомлюваністю, гіпотонією та ін. Спостерігаються також трофічні розлади: схуднення, випадіння волосся ломкість нігтів. Інтенсивне опромінення викликає розвиток катаракти.

 

48. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та спеціалістів.

Посадові особи і спеціалісти відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 „Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці”, до початку виконання своїх обов’язків, а також періодично один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань з охорони праці.

Заступники керівників (на яких покладені обов’язки з управління охороною праці) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, керівники структурних підрозділів виробничої сфери, спеціалісти служби охорони праці, члени комісій з перевірки знань з охорони праці цих органів, керівники та викладачі кафедр охорони праці вищих закладів освіти, галузевих і регіональних навчальних центрів з охорони праці, керівники підприємств, об’єднань з чисельністю понад 500 працівників проходять навчання та перевірку знань в Національному науково-дослідному інституті охорони праці.

Інші посадові особи і спеціалісти, зазначені в додатку 4 Типового положення, проходять навчання з питань охорони праці в галузевих навчальних закладах, які мають відповідний дозвіл. До цієї категорії працівників відносяться: керівники підприємств, установ, організацій, закладів освіти, їх заступники з питань охорони праці, керівники основних виробничо-технічних служб, заступники керівників міністерств, державних комітетів, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, які здійснюють функції управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, керівники структурних підрозділів виробничого і технічного призначення цих органів, заступники керівників обласних, міських, районних державних адміністрацій і виконкомів рад народних депутатів, на яких покладена відповідальність за охорону праці, спеціалісти служб охорони праці та члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях, перерахованих вище.

Інші посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов’язків, до початку роботи і періодично один раз на три роки безпосередньо на підприємстві.

Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів проводиться у разі введення в дію або перегляду нормативних актів із питань охорони праці; введення в дію нового устаткування або нових технологічних процесів; при переведенні працівника на іншу роботу, що потребує додаткових знань із питань охорони праці; за вимогою працівника органу державного нагляду за охороною праці, в разі незнання актів про охорону праці.

 

49. Служба охорони праці на підприємстві.

Ст. 15. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення. При кількості працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. Якщо кількість працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатись сторонні спеціалісти на договірних засадах.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

 

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

· видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативно-правових актів з охорони праці;

· зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

· надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

 

50. Показники вибухопожежонебезпечності речовин.

Важливими показниками, що характеризують пожежовибухонебезпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум’я. Ці речовини при певних їх концентраціях у повітрі можуть згоряти зі швидкістю вибуху і спричиняти великі руйнування, пожежі і нещасні випадки.

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі – це мінімальна і максимальна об’ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з окислювачем, при яких можливе займання суміші від джерела запалювання.

Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМ чи вище ВКМ горіти не можуть.

Бензин – 1,5%;

Водень – 4,15%;

СО – 12 – 75%;

Метан – 5 – 16%;

Ацетилен – 1,5 – 82%.

 

51. Лазерне випромінювання, його вплив на людину та захист від небезпечної дії.

Лазерне випромінювання генерують оптичні квантові генератори (ОКГ) - лазери, які отримали в останні роки широке розповсюдження в різних галузях народного господарства (геологія, медицина, військова техніка та ін.), а також в побутовій техніці.

Лазерне випромінювання - це вузький світловий пучок шириною від 2 до 0.01 мм і менше.

Біологічна дія виникає внаслідок поглинання організмом теплової енергії випромінювання, що може викликати опіки. Особливо сильно впливає лазерне випромінювання на очі. При роботі з ОКГ небезпечне не тільки пряме, але і відбите випромінювання. Лазерне випромінювання, крім опіків, може викликати зміни в діяльності серцево-судинної системи. Крім того на працюючих може впливати постійний або пульсуючий шум інтенсивністю до 120 дБА, знижений вміст кисню, підвищений вміст азоту, а також токсичні речовини: нітробензол, сірковуглець.

Міри лазерної безпеки залежать від класу лазера.

Розрізняють 4 класи:

1 - не є небезпечним;

2 - небезпечний при опроміненні очей прямим або дзеркально відбитим променем;

3 - небезпечний при опроміненні очей на відстані 10 см від дифузно відбиваючої поверхні;

- небезпечні при опроміненні шкіри на відстані 10 см від дифузно відбиваючої поверхні.

 

52. Вимоги виробничої санітарії до виробничих приміщень.

Для забезпечення оптимальних санітарно-гігієнічних умов праці визначним є тип будівлі, розташування в ній робочих приміщень, їх об’єм та площа, що припадає на одного працівника і т. ін. Вибір типу будівлі диктується технологічним процесом, можливістю боротьби з шумом і забрудненням повітря. Наявність великих віконних пройм та світлових ліхтарів повинні забезпечувати високі рівні природного освітлення. Обов’язкове також улаштування вентиляції.

Об’єм і площа виробничого приміщення, що повинні припадати на одного працівника за існуючим санітарними нормами повинні бути не менше відповідно 15м³ і 4,5м². Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м. При малій висоті важко забезпечити раціональне освітлення та провітрювання.

Стіни та стеля повинні бути малотеплопровідними і такими, щоб не затримувати на собі пил. Підлога повинна бути тепла, рівна та неслизька.

Якщо роботи пов’язані з застосуванням отруйних, радіоактивних речовин, до внутрішнього опорядкування приміщень висуваються спеціальні вимоги.

 

53. Протипожежні перепони в будівлях.

З метою обмеження розповсюдження пожеж застосовуються такі конструктивні заходи, як протипожежні перепони, брандмауери, протипожежні перекриття і двері, водяні завіси, протипожежні зони.

Брандмауером називається глуха неспалима стіна з межею вогнетривкості не менше 4 годин, що пересікає будівлю по вертикалі в поздовжньому або поперечному напрямках. Вона спирається на фундамент і виступає над спалимою покрівлею не менше 60 см, неспалимою – 30см.

Протипожежні стіни служать для розділення на секції виробничих і складських приміщень з різним рівнем пожежної небезпеки; відокремлення адміністративно-побутових і складських приміщень від виробничих.

Протипожежні зони улаштовуються у тих випадках, коли за умовами технологічного процесу улаштування брандмауерів неможливе.

Протипожежна зона – це неспалима смуга покриття шириною 6м, що пересікає будівлю на всю її ширину або довжину. Межа вогнетривкості несучих конструкцій протипожежних зон повинна бути не менше 4 год., а покриття – 2 год. Для попередження проникнення вогню всередину будівлі, улаштування протипожежної зони, як правило, поєднують з водяними завісами.

 

54. Стаціонарні системи пожежогасіння.

Стаціонарні системи пожежогасіння призначені для гасіння пожеж у початковій стадії їх виникнення без участі людей.

В залежності від виду вогнегасних речовин стаціонарні системи пожежегасіння поділяються на водяні, пінні, газові і парові.

Водяні системи застосовуються, як правило, для гасіння загоряння твердих речовин, а також захисту споруд громадського призначення. За принципом дії бувають спринклерні і дренчерні.

Спринклерні системи постійно заповнені водою і спрацьовують після відкриття отворів в головках в результаті розплавлення від температури припою, що утримує запірні пластинки. Вони складаються із мережі водопровідних труб з нагвинченими через певну відстань спринклерними головками.

Дренчерні системи використовують, як правило, для захисту об’єктів з підвищеною пожежною небезпекою. Дренчерні головки не мають замків і постійно відкриті. Спрацьовують при ввімкненні подачі води ручним або автоматичним способом.

Стаціонарні системи пінного пожежогасіння призначені для захисту трансформаторних камер, реакторів, ємностей з горючими рідинами та інших об’єктів. Пінні автоматичні системи відрізняються від водяних тільки зрошувачами та наявністю дозувального пристрою для піноутворювача.

Стаціонарні системи газового пожежогасіння можуть бути автоматичними і неавтоматичними. Як вогнегасний засіб застосовуються вуглекислота і галоїдовані вуглеводні типу 3,5 або 3,5В, що знаходяться у спеціальних балонах.

 

55. Права громадян на охорону праці під час роботи.

Ст.6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника робіт або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство з охорони праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я потребує відповідно до медичного висновку легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

 

56. Небезпечні і шкідливі для здоров’я людей речовини і їх гранично допустиміконцентрації.

За фізіологічною дією отруйні речовини можуть бути поділені на 4 основні групи:

1. Подразнюючі – діють на поверхневі тканини дихальних шляхів і слизової оболонки (хлор при незначних концентраціях, аміак, окисли азоту, випари соляної, сірчаної кислот, ацетон та ін.).

2. Задушливі – діють, як речовини, що порушують процес засвоєння кисню тканинами (окис вуглецю, сірководень та ін.).

3. Наркотичні – діють як наркотики (азот під тиском, діхлоретан, ацетилен, бензин та ін.).

4. Соматичні яди – викликають порушення діяльності всього організму або його окремих органів і систем (свинець, ртуть, бензол, миш’як і його сполуки, олово, марганець, фосфор та ін.).

В результаті дії шкідливих речовин можуть виникати професійні захворювання. Так при довгочасній дії пилу виникають пневмоконіози. Найбільш важким з них є силікоз, що виникає при попаданні в легені пилу, який містить двоокис кремнію. Випари нафти та нафтопродуктів, а також вуглеводневі гази діють, в основному, на центральну нервову систему. Найбільш небезпечними є нафти, що вміщують значну кількість сірчаних з’єднань і, особливо, сірководню. Найбільш токсичним продуктом нафтопереробки є бензин.

Для профілактики отруєнь і професійних захворювань велике значення має правильно установлена гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (ГДК).

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони – це концентрації, які при щоденній (крім вихідних) роботі протягом 8 год., або при іншій тривалості, але не більше 40 год. на тиждень протягом всього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що можуть бути виявлені сучасними методами досліджень, у процесі роботи та в подальші роки життя сучасного та майбутніх поколінь.

ГДК розробляються НДІ системи охорони здоров’я.

Шкідливі речовини можуть діяти на організм людини як окремо, так і комбіновано.

Комбінована дія ядів поділяється на 3 групи:

1. Одна речовина підсилює дію іншої;

2. Одна речовина послаблює дію іншої;

3. Дія речовин у комбінації сумується, при цьому:

 

С₁/ГДК₁+С₂/ГДК₂+…….+С_n/ГДК_n ≤ 1

 

57. Вимоги виробничої санітарії до санітарно-побутових приміщень.

Для забезпечення оптимальних санітарно-гігієнічних умов праці визначним є тип будівлі, розташування в ній робочих приміщень, їх об’єм та площа, що припадає на одного працівника і т. ін. Вибір типу будівлі диктується технологічним процесом, можливістю боротьби з шумом і забрудненням повітря. Наявність великих віконних пройм та світлових ліхтарів повинні забезпечувати високі рівні природного освітлення. Обов’язкове також улаштування вентиляції.

Об’єм і площа виробничого приміщення, що повинні припадати на одного працівника за існуючим санітарними нормами повинні бути не менше відповідно 15м³ і 4,5м². Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м. При малій висоті важко забезпечити раціональне освітлення та провітрювання.

Стіни та стеля повинні бути малотеплопровідними і такими, щоб не затримувати на собі пил. Підлога повинна бути тепла, рівна та неслизька.

Якщо роботи пов’язані з застосуванням отруйних, радіоактивних речовин, до внутрішнього опорядкування приміщень висуваються спеціальні вимоги.

 

58. Основні заходи щодо профілактики травматизму.

Організаційні заходи полягають у забезпеченні підприємств нормативно-технічною документацією з безпеки праці, організації навчання робітників безпечних прийомів і методів праці, проведенні інструктажів, проведенні перевірок стану техніки безпеки, аналізі стану охорони праці в підрозділах, зміцненні трудової і виробничої дисципліни, матеріальному стимулюванні і пропаганді безпечних методів праці. Санітарно-гігієнічні заходи полягають в усуненні шкідливих умов праці на об’єктах, правильній експлуатації вентиляційного обладнання, герметизації виробничих процесів, де використовуються шкідливі речовини, поліпшенні використання систем освітлення, санітарно-побутових приміщень, виявленні джерел шуму, вібрації, приведення їх до нормативних значень або повне усунення, створення нормальних умов праці (повітряні і водяні завіси, опалення і т. п.). Правові заходи визначають виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці. Економічні заходи передбачають правильне і раціональне використання коштів, спрямованих на охорону праці.

 

59. Мета і методи аналізу травматизму.

Аналіз нещасних випадків на виробництві сприяє правильній розробці і здійсненню заходів, спрямованих на боротьбу з травматизмом. Вивчення нещасних випадків дозволяє встановити причини виникнення травм в окремих галузях виробництва, види робіт і операцій, при виконанні яких нещасні випадки стаються найчастіше.

При аналізі використовуються матеріали розслідування нещасних випадків. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за такими документами, як звіти, акти, журнали реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

П_чт = А х 1000/Т

 

П_тт = Д/А

 

де П_чт - показник частоти травматизму;

П_тт - показник тяжкості травматизму;

А - кількість випадків травматизму за звітний період;

Д - кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності – це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

П_нт = 1000Д/Т

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць вивчають причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

 

 

60. Вимоги виробничої санітарії до виробничих приміщень.