Експеримент, де об'єктом дослідження є людина, а предметом - людська психіка, відрізняється тим, що його не можна провести без включення випробуваного в спільну діяльність з експериментатором. Випробуваний повинен знати не тільки цілі і завдання дослідження (не обов'язково істинні цілі), але розуміти, що і для чого він повинен робити в ході експерименту, більше того - особистісно приймати цю діяльність.
З точки зору випробуваного, експеримент - це частина його особистого життя (часу, дій, зусиль і т.д.), яку він проводить в спілкуванні з експериментатором для того, щоб вирішити якісь свої особисті проблеми. Випробуваний може бути активним у навчанні, грі, трудової діяльності, спілкуванні; його активність є емоційною або творчої. У будь-якому випадку він повинен проявляти її або стихійно, або свідомо, щоб експериментатор міг вирішити свої дослідницькі завдання. Тому ряд дослідників схильні визначати експеримент в психології "з позиції випробуваного" як організовану експериментатором діяльність випробуваного (випробовуваних) щодо виконання поведінкової завдання. У залежності від цілей експерименту, особливостей групи випробовуваних (вік, стать, здоров'я і т.п.) завдання можуть бути творчими, трудовими, ігровими, навчальними і т.д.
Завжди, якщо дивитися на експеримент з позицій випробуваного, він є моделлю реальної діяльності. Отже, в будь-якому експерименті є елемент гри, як би роботи "навмисно", імітації життєвої ситуації. Але будь-який експеримент є також "гра всерйоз", так як паралельного життя нам не дано, процес і результат дослідження впливають на життя випробуваного. Тим більше, що, беручи участь у ньому, він має намір вирішити якісь свої особисті проблеми.
Розглядаючи експеримент як діяльність випробуваного, Г.Є. Журавльов виділяє кілька планів його опису.
1. Фізичний: люди, що беруть участь в експерименті; об'єкти, якими маніпулює або які перетворює випробуваний: кошти, якими для цього має випробуваний; умови, в яких відбувається експеримент. Аналогічні компоненти виділяються і в діяльності експериментатора.
2. Функціональний, способи дії, що передбачені досліджуваному; необхідний рівень компетентності випробуваного; критерії оцінки якості діяльності досліджуваного; тимчасові характеристики діяльності випробуваного й проведення експерименту.
3. Знаково-символічний (інструкція з досліджуваних): опис 1) цілей дослідження і цілей діяльності досліджуваного; 2) способів і правил дій, 3) спілкування з експериментатором, 4) знайомство з мотиваційною установкою, оплатою і т.д.
Найважливішим моментом, що відрізняє психологічний експеримент за участю людей від інших видів природно-наукового дослідження, є наявність інструкції. Випробуваний, отримуючи її, зобов'язується сумлінно виконувати всі вимоги. Іноді інструкція редукована (в експериментах з немовлятами, пацієнтами клініки душевних хвороб і т.д.), але спілкування випробовуваного з експериментатором відбувається завжди.
Отримавши інструкцію випробовуваний повинен зрозуміти і прийняти завдання. Якщо він не розуміє завдання, то не так робить передбачені в інструкції операції. Щоб проконтролювати розуміння інструкції, вдаються не тільки до опитування піддослідних, а й до включення в експеримент короткої попередньої навчальної серії. Успішне виконання операцій в контрольній серії служить критерієм розуміння інструкції.
Після закінчення експериментальної серії проводиться інтерв'ю для з'ясування труднощів у виконанні завдання та причин відхилень дій піддослідних від вимог інструкції.
Випробуваний може не прийняти експериментальне завдання і відмовитися його виконувати. Гірше, якщо через нерозуміння чи неприйняття завдання випробуваний підміняє зовнішню завдання своєї суб'єктивної. Експериментатор повинен переконатися, проводячи постексперіментальное інтерв'ю, що такої підміни не відбулося.
Опис структури діяльності випробуваного входить складовою частиною в норму експерименту.
Випробуваний повинен сприйняти, зрозуміти і прийняти цю норму, особистість експериментатора і здійснити відповідну діяльність. Ця діяльність зводиться до виконання певних завдань (досягнення мети) за допомогою набору засобів, які експериментатор варіює в ході подолання перешкод (перешкод, шумів, труднощів), також міняних ім.
Незалежні змінні (для експериментатора) - це завжди засоби, перешкоди і цілі, які він пред'являє випробуваному.
Психіка людини є системою. На хід і результат психологічного експерименту впливає не тільки вивчається сторона психіки випробуваного, але і вся психіка в цілому, звідси виникає необхідність обліку та реєстрації набагато більшого числа психічних проявів, ніж це потрібно, виходячи з гіпотези дослідження.
Проблема розуміння і прийняття завдання аж ніяк не тривіальна. Наприклад, майже всі критичні зауваження з приводу інтерпретації, яку дав Піаже результатами своїх класичних експериментів, зводяться до одного: він пропонував дітям завдання в "дорослій", не адекватною для них формі. Діти просто не розуміли завдання і давали відповіді, підміняючи завдання експериментатора власної суб'єктивної завданням. Варто було експериментаторам сформулювати те ж завдання адекватно життєвому досвіду дитини, як феномени Піаже "зникали": 5-6-річні діти демонстрували рівень когнітивного розвитку, відповідний стадії конкретних операцій.
Класичний варіант "ефекту інструкції" проявляється при вимірюванні часу реакції. Експериментатори знають, що інструкція, настроює випробуваного на виявлення сигналу, збільшує час реакції, а інструкція, що вимагає максимально швидкої відповіді, прискорює реагування.
Крім того, самі випробовувані можуть відрізнятися тому, яка установка - моторна або сенсорна - у них домінує.
Психологічний експеримент - це зустріч випробуваного (випробовуваних) з експериментатором. Однак за нею слід розставання. Ситуація експерименту може бути розглянута як із зовнішнього боку ("вхід" і "вихід" з ситуації), так і з внутрішньої (що сталося за час проведення експерименту).
Вище вже зазначалося, що випробуваний реагує не просто на експеримент як деякий незрозуміле ціле, але ототожнює його з якимось класом реальних життєвих ситуацій, з якими він стикається, і відповідно будує свою поведінку.
Слід зауважити, що експериментатор не просто набирає репрезентативну групу і розбиває її на рандомізовані підгрупи, як це робить селекціонер-біолог, але активно залучає людей до участі в експерименті.
Значить, для дослідника не байдуже, які неконтрольовані психологічні особливості відрізняють людей, залучених до дослідження, від всіх інших; якими мотивами виключно заради були вони, включаючись в психологічне дослідження в якості піддослідних.
Випробуваний може брати участь у дослідженні добровільно або примусово, крім своєї волі. Беручи участь в "природному експерименті", він може і не знати, що став піддослідним.
Чому люди добровільно беруть участь у дослідженні? Проблема зводиться до з'ясування особливостей мотивації випробовуваних-добровольців. У класичних експериментах із сенсорною депривацією було виявлено, що половина піддослідних погодилася брати участь в експериментах (тривалих і утомливих), рухома лише цікавістю. Часто випробуваному хочеться дізнатися що-небудь про самого себе, зокрема, для того, щоб розібратися у стосунках з оточуючими.
