Поясніть, чим забезпечується внутрішня валідність експерименту

Внутрішня валідність (англ. internal validity) - Вид валідності, ступінь впливу незалежної змінної на залежну змінну. Внутрішня валідність тим вище, чим більше ймовірність того, що зміна залежної змінної викликано зміною саме незалежної змінної (а не чогось ще) ^[1]. Дане поняття можна розглядати як міждисциплінарну: воно широко застосовується в експериментальної психології, а також в інших сферах науки. Внутрішня валідність - відповідність реального дослідження ідеального.

Для конструювання та оцінки експериментальних процедур використовуються поняття: ідеальний експеримент, експеримент повної відповідності і нескінченний експеримент.

Ідеальний експеримент - це експеримент, організований таким чином, що експериментатор змінює лише незалежну змінну, залежна змінна контролюється, а всі інші умови експерименту залишаються незмінними. Ідеальний експеримент передбачає еквівалентність всіх випробовуваних, незмінність їх характеристик в часі, відсутність самого часу. Він ніколи не може бути здійснений в реальності, так як у житті змінюються не тільки цікавлять дослідника параметри, але і ряд інших умов.

Відповідність реального експерименту ідеального виражається в такій його характеристиці, як внутрішня валідність. Внутрішня валідність показує достовірність результатів, яку забезпечує реальний експеримент в порівнянні з ідеальним. Чим більше впливають на зміну залежних змінних не контрольовані дослідником умови, тим нижче внутрішня валідність експерименту, отже, більше вірогідність того, що факти, виявлені в експерименті, є артефактами. Висока внутрішня валідність - головна ознака добре проведеного експерименту.

Д. Кемпбелл виділяє наступні фактори, які загрожують внутрішньої валідності експерименту: фактор фону, фактор природного розвитку, фактор тестування, похибка вимірювання, статистична регресія, невипадковий відбір, відсіювання. ^[59] Якщо вони не контролюються, то приводять до появи відповідних ефектів.

Фактор фону (історії) включає події, які відбуваються між попередніми та остаточними виміром і можуть викликати зміни в залежною змінною поряд із впливом незалежної змінної. Фактор природного розвитку пов'язаний з тим, що зміни в рівні залежною змінною можуть виникнути у зв'язку з природним розвитком учасників експерименту (дорослішання, наростання втоми і т. п.). Фактор тестування полягає у впливі попередніх вимірювань на результати наступних. Фактор похибки вимірювання пов'язаний з неточністю або змінами у процедурі або методі вимірювання експериментального ефекту. Фактор статистичної регресії виявляється в тому випадку, якщо для участі в експерименті були відібрані випробовувані з крайніми показниками яких оцінок. Фактор невипадкового відбору відповідно зустрічається в тих випадках, коли при формуванні вибірки відбір учасників проводився невипадковим чином. Фактор відсіювання проявляється в тому випадку, якщо випробувані нерівномірно вибувають з контрольної та експериментальної груп.

Експериментатор повинен враховувати і по можливості обмежувати вплив факторів, що загрожують внутрішньої валідності експерименту.

Експеримент повної відповідності - це експериментальне дослідження, в якому всі умови та їх зміни відповідають реальності. Наближення реального експерименту до експерименту повної відповідності виражається в зовнішній валідності. Від рівня зовнішньої валідності залежить ступінь переносимості результатів експерименту в реальність. Зовнішня валідність, за визначенням Р. Готтсданкер, впливає на достовірність висновків, яку дають результати реального експерименту в порівнянні з експериментом повної відповідності. ^[60] Для досягнення високої зовнішньої валідності потрібно, щоб рівні додаткових змінних в експерименті відповідали їх рівнями в реальності. Експеримент, який не має зовнішньої валідності, вважається невірним.