Історія розвитку експериментальної психології.

Експерементальна психологія

Визначення експериментальної психології як науки

Експериментальна психологія — галузь психологічної науки, яка ставить на меті розробку системи принципів, методів та процедур планування, проведення, обробки й інтерпретації результатів психологічних експериментів.

Під експериментальної психологією розуміють

1. всю наукову психологію як систему знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини і тварин. (В. Вундт, С. Стівенсон та ін) Наукова психологія прирівнюється до експериментальної і протиставляється філософської, інтроспективної, умоглядної та гуманітарної версіями психології.

2. Експериментальну психологію іноді трактують як систему експериментальних методів і методик, реалізованих і конкретних дослідженнях. (М. В. Метлін).

3. Термін "Експериментальна психологія" використовується психологами для характеристики наукової дисципліни, яка займається проблемою методів психологічного дослідження в цілому.

4. Під експериментальної психологією розуміють тільки теорію психологічного експерименту, що базується на загальнонаукової теорії експерименту і в першу чергу, що включає його планування і обробку даних. (Ф.Дж. Макгігана).

 

Експериментальне спілкування. Стандартизація і уніфікація процедури експериментального спілкування.

Процесом, організуючим і регулюючим спільну діяльність, є спілкування. Випробуваний приходить до експериментатору, маючи свої життєві плани, мотиви, цілі участі в експерименті. І, природно, на результат дослідження впливають особливості його особистості, які проявляються в спілкуванні з експериментатором. Спілкування випробуваного й експериментатора є необхідною умовою організації їх спільної діяльності та регулювання діяльності випробуваного.
Людина включається в експеримент як цілісний об'єкт.

 

Особливості застосування у дослідженні коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

В статистиці коефіцієнт кореляції рангу Спірмена названий на честь Чарльза Спірмена. Цей коефіцієнт є непараметричною мірою статистичної залежності між двома змінними. Він оцінює наскільки гарно можна описати відношення між двома змінними за допомогою монотонної функції. Якщо немає повторних значень даних, то коефіцієнт Спірмана дорівнює 1 або −1, це відбувається коли кожна зміна є монотонною функцією від іншої зміної. Коефіцієнт кореляції, як і будь — яке обчислення кореляції, підходить для безперервних ті дискретних зміних, у тому числі порядкових змінних.

Історія розвитку експериментальної психології.

Вже в XVII столітті обговорювалися різні шляхи становлення психологічного знання і складалися представлення про раціональну та емпіричної психології. У XIX ст. З'явилися психологічні лабораторії і були проведені перші емпіричні дослідження, названі експериментальними. У першій лабораторії експериментальної психології В. Вундта використовувався метод експеримента льної інтроспекції (інтроспекція - самоспостереження людини за своєю власною психічною активністю). Л. Фехнером були розроблені основи побудови психофізичного експерименту, вони розглядалися як способи збору даних про відчуття випробуваного при зміні фізичних характеристик пропонованих йому стимулів. Г. Еббінгауз проводив дослідження закономірностей запам'ятовування і забування, в яких простежуються прийоми, що стали нормативами експериментування. Ряд спеціальних прийомів отримання психологічних даних, зокрема так званий метод асоціацій, передував розробці схем експериментального впливу. Бихевиористские дослідження (біхевіоризм - напрям у психології XX століття, що ігнорує явища свідомості, психіки і цілком зводить поведінку людини до фізіологічних реакцій організму на вплив зовнішнього середовища.), Приділивши першорядну увагу проблемі управління стимульним факторами, виробили вимоги до побудови поведінкового експерименту.

Таким чином, експериментальна психологія була підготовлена ​​широко розгорнулися в середині XIX століття вивченням елементарних психічних функцій - відчуттів, сприйняття, часу реакції. Ці роботи зумовили зародження ідеї про можливість створення експериментальної психології як особливої ​​науки, відмінною від фізіології і філософії. Першим метром експ. психології справедливо називають ст. Вундта, який заснував у Лейпцигу в 1879 році інститут психології.

Засновником американської експ. психології називають С. Холу, який протягом 3 років учився в Лейпцизі в лабораторії В. Вундта. Потім він став першим президентом Американської психологічної асоціації. З інших дослідників слід назвати Джеймса Кеттела, який також отримав докторську ступінь у В. Вундта (1886 р.). Він першим ввів поняття інтелектуального тесту.

У Франції Т. Рібо сформулював уявлення про предмет експериментальної психології, яка, на його думку повинна займатися не метафізикою чи обговоренням сутності душі, а виявленням законів і найближчих причин психічних явищ.

У вітчизняній психології одним з перших прикладів методологічної роботи на шляху осмислення нормативів експериментування є концепція природного експерименту А.Ф. Лазурского, яку він запропонував у 1910р. на I-му всеросійському з'їзді по експериментальній педагогіці.

З 70-х років навчальний курс "Експериментальна психологія" читається в російських вузах. У "Державному освітньому стандарті вищої професійної освіти" за 1995 рік йому відводиться 200 годин. Традицію викладання експериментальної психології в російських університетах ввів професор Г.І. Челпанов. Ще в 1909/10 навчальному голу він читав цей курс на семінарії з психології в Московському університеті, а пізніше - при Московському психологічному інституті (нині - Психологічний інститут РАВ).

Челпанов розглядав експериментальну психологію як навчальну дисципліну за методикою психологічного дослідження, а точніше - за методикою експерименту в психології.