Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців

Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі. При Президенті України діє Національна академія державного управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.

Додаток 17

ВИТЯГ ІЗ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

9. На кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації. Службова характеристика на керівника державного органу підписується керівником державного органу вищого рівня. Службова характеристика повинна містити аналіз виконання державним службовцем посадових обов'язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо. Державний службовець ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником. У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, державний службовець може подати до комісії відповідну заяву, обгрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності. Під час кожної атестації до комісії подаються щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації.

 

 

РОЗДІЛ 3.ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ (ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА)

 

 

Активна участь у підготовці до укладання господарських та інших договорів, перевірка їх проектів, складання протоколів розбіжностей до проектів, здійснення досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, та інших правових засобів забезпечення виконання договорів є однією з основних ділянок правової роботи юрисконсультів юридичних служб господарюючих суб’єктів. Відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації (надалі – Загальне положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 юридична служба організовує роботу пов’язану з укладанням договорів, бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов’язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження керівників заінтересованих структурних підрозділів. Під час організації ведення договірної роботи юридична служба може керуватися Методичними рекомендаціями Міністерства юстиції України про участь юридичної служби в організації договірної роботи на підприємствах, установах, організаціях від 22 березня 1999 року. При розробці Положення про юридичну службу необхідно відображати в ньому особливості участі юридичної служби в договірній роботі. Порядок використання правових засобів з метою забезпечення виконання договірних зобов'язань необхідно відображати в наказі, інструкції, розпорядженні чи іншому документі про ведення договірної роботи на підприємстві. У таких внутрішньогосподарських документах слід передбачати, які конкретні служби відповідають за оформлення, реєстрацію та облік господарських та інших договорів; з якими службами необхідно погодити проект договору, черговість та строки погодження; які служби вживають

заходи щодо врегулювання розбіжностей у проектах договорів та оформлення протоколів розбіжностей; здійснення контролю за виконанням договірних зобов’язань суб’єктом господарювання і його контрагентами та іншими суб’єктами господарювання; вказати обов’язки юридичної служби по здійсненню контролю за веденням договірної роботи, її участі у роботі по укладанню договорів і розгляді переддоговірних спорів; у досудовому врегулюванні розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та припиненні господарських договорів. Питання, пов'язані з укладанням та виконанням договорів на підприємствах, необхідно відображати в планах роботи юридичної служби.

Участь юридичної служби в організації договірної роботи:

Юридичній службі в необхідних випадках слід приймати участь у підготовці проектів наказів, інструкцій, положень, договорів та інших правових документів з питань договірної роботи. При розробці вказаних документів необхідно керуватися чинним законодавством, відповідними відомчими методичними рекомендаціями. У випадках, коли юридична служба не приймає участь у підготовці документів правового характеру з питань укладання та виконання договорів, вона повинна перевіряти відповідність вимогам законодавства проектів таких документів. Юридична служба, отримавши від структурного підрозділу складений проект господарського або іншого договору для перевірки і впевнившись, що він складений по суті, формі, відповідає основним вимогам чинного законодавства, що він не містить незаконних положень та умов (наприклад, умови, обмежуючі відповідальність контрагентів, вказівки про звільнення від відповідальності порушника договірної дисципліни), погоджений і завізований всіма зацікавленими структурними підрозділами, візує його. При візуванні проекту договору юридична служба повинна звернути увагу не лише на відповідність його чинному законодавству, а й на відображення в ньому як правових, так і економічних та фінансових умов, необхідних для забезпечення виконання договірних зобов’язань, повноту і чіткість викладання змісту договору, не допускаючи різних тлумачень, а також на своєчасність оформлення проекту договору. Працівники юридичної служби разом з іншими структурними підрозділами розробляють зразки правових документів (договорів, актів прийому продукції (товарів) по кількості та якості) для використання в роботі по укладанню та виконанню договорів. При підготовці таких зразків необхідно керуватися нормативно-правовими актами, типовими, примірними договорами, методичними рекомендаціями органів юстиції та вищестоящих організацій. Для надання допомоги доцільно також підготувати для кожного підрозділу зразки правових документів, які найчастіше використовуються ними в договірній роботі. Необхідно вживати певні заходи для використання відповідними підрозділами у своїй практичній діяльності зазначених зразків правових документів. Зазначені зразки документів повинні своєчасно приводитися у відповідність до вимог чинного законодавствата умов договору. Як свідчить практика реєстрацію, облік та збереження укладених господарських договорів доцільно покладати на спеціалістів бухгалтерської, економічної та інших служб. Бажано, щоб бухгалтерія або інший структурний підрозділ згідно з наказом (розпорядженням, рішенням або постановою) по суб’єкту господарювання реєстрували договори в журналах довільної форми (спеціальна форма реєстрації не встановлена для всіх видів господарських договорів). Практика договірної роботи свідчить про необхідність включення до журналу реєстрації договорів таких реквізитів: порядковий номер; назва структурного підрозділу, який сприяв укладанню договору; назва господарського суб’єкта, з яким укладено договір, його адреса, поштові та банківські реквізити; код організації; номер, число та зміст договору (предмет); сума договору, строки дії та виконання договору; дата погодження з відповідними структурними підрозділами, в тому числі з юридичною та бухгалтерськими службами; зміст і наслідки переддоговірного спору; відмітка про перевірку виконання договору; відмітка про стягнення штрафних санкцій. Перед початком укладання господарських договорів на наступний рік рекомендується провести нараду (семінар) за участю керівників підрозділів та працівників, які безпосередньо приймають участь у договірній роботі. При можливості бажано запрошувати для участі в нараді працівників господарського суду. Ініціатором цих заходів виступає юридична служба, працівники якої приймають активну участь в організації та проведенні зазначеної наради (семінару). На цій нараді рекомендується, використовуючи матеріали узагальнення практики договірної та претензійної роботи за минулий період, проаналізувати недоліки та упущення, що допускаються окремими підрозділами (посадовими особами). Матеріали наради використовуються в практичній роботі з тим, щоб виключити повторення помилок в новому господарському році.

Укладання договорів:

Юридична служба разом з іншими підрозділами приймає участь в організації роботи по укладанню господарських договорів на підприємстві. Працівникам юридичних служб, виходячи із необхідності встановлення більш раціональних договірних відносин, потрібно брати участь у визначенні структури договірних зв'язків підприємства. При цьому необхідно врахувати, що структура договірних відносин залежить від спеціалізації даного підприємства, його структури (наявності у складі виробничого об'єднання самостійних підприємств, виробничих одиниць, підвідомчих управлінь) та розмежування функцій між його господарськими підрозділами, тощо. Юридична служба при укладанні договорів зобов’язана керуватися законами, інструкціями, іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок і строки укладання конкретних видів договорів. Порядок укладання договорів передбачений главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України. Найбільш важливі і складні договори повинні укладатися суб’єктами господарювання з урахуванням чинних типових договорів, затверджених (схвалених) відповідними органами держави. Типові договори передбачають права і обов’язки сторін, порядок виконання договору, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інших умов, які є обов'язковими для сторін при укладанні договорів конкретними юридичними особами та за участю громадян. Такі договори можуть бути змінені за письмовим погодженням між сторонами. Обов’язково в договорі повинні бути передбачені рік, місяць, дата і місце його укладання, повне найменування сторін, назва договору; документ, що підтверджує повноваження керівників або їх заступників, які мають право на підписання договору, ким видано, номер і дата видачі; предмет, мета укладання договору; загальна сума договору; порядок розгляду спору і яким судом (органом) він буде розглядатись; якими законодавчими та нормативними актами керуватимуться сторони при укладанні договору; конкретні поштові і банківські реквізити; коди кожної сторони; юридичні адреси сторін, посади та підписи сторін, скріплення договору печатками кожною стороною. Юридична служба після отримання проекту договору, перевіряє його на відповідність вимогам чинного законодавства та переконується в тому, що він оформлений правильно по суті та по формі і візує його. В тих випадках, коли структурний підрозділ підприємства має зауваження по умовах договору, він оформляється з протоколом розбіжностей. Розглядаючи зауваження контрагента, викладені у протоколі розбіжностей, працівникам юридичної служби слід звертати увагу на законність та вмотивованість запропонованих зауважень, а також заперечення на них з боку зацікавлених підрозділів підприємства. В разі необхідності, юридична служба пропонує по проектах найбільш важливих господарських договорів проводити наради у керівника підприємства. Договірні документи необхідно візувати юридичній службі тільки при наявності візи всіх зацікавлених підрозділів. При порушенні встановлених строків оформлення договору, працівники юридичної служби повідомляють про це відповідний підрозділ, а також керівника підприємства. Тільки після того, як проект договору буде завізований юридичною службою, він передається у встановленому порядку керівнику підприємства на підпис. Юридична служба разом з зацікавленими структурними підрозділами повинна вживати заходи для досудового врегулювання розбіжностей. При врегулюванні виниклих розбіжностей юридичній службі підприємства необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які регулюють порядок укладання, зміни та розірвання відповідних видів господарських договорів (поставки, підряду на капітальне будівництво, тощо). Якщо чинним на території України законодавством, що регулює конкретний вид господарських відносин, не передбачений порядок врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні, зміні чи розірванні окремих видів договорів, порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ІІ). Необхідно мати на увазі, що по окремих видах договорів існує особливий порядок врегулювання розбіжностей, зокрема, при укладанні договорів з транспортними організаціями. Розбіжності, що виникають між підприємствами при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств або за їх дорученням іншими особами. За наявності заперечень щодо окремих умов договору, підприємство, яке одержало проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, яке одержало протокол розбіжностей, зобов'язане протягом 20 днів розглянути його, вжити заходи щодо врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. У процесі укладання договорів юридична служба постійно надає методичну допомогу підрозділам, які виконують договірну роботу, дає роз'яснення та консультації з питань застосування чинного законодавства.

Контроль за виконанням договорів:

Юридична служба разом з іншими структурними підрозділами приймає участь в організації та здійсненні контролю за виконанням господарських договорів. Юридичній службі рекомендується приймати участь у розробці ефективних форм забезпечення контролю за виконанням зобов'язань по договору. Так, за договором поставки необхідно організувати контроль за виконанням договірних зобов'язань підприємством і його контрагентами з обліком діючого порядку оцінки виробничої діяльності підприємства по виконанню завдань та зобов'язань щодо поставки продукції в кількості, в строки та по номенклатурі (в асортименті) у відповідності з укладеними договорами. Доцільно організувати на підприємстві облік виконання зобов'язань всіх постачальників та покупців, повному асортименту (номенклатурі) продукції та строках поставки. Форми такого обліку можуть бути різноманітними. При цьому необхідно враховувати, що облік виконання зобов'язань контрагентами за договорами бажано групувати по постачальниках, а виконання зобов'язань за видами продукції (по номенклатурі, асортименту). Необхідно добиватися уніфікації форм оперативного обліку та підвищення механізації цих робіт. Контроль за виконанням інших господарських договорів може бути організований відповідно до вказаної форми. На підприємствах, де укладається велика кількість договорів, рекомендується запропонувати організацію контролю за їх виконанням з використанням обчислювальної техніки, оскільки механізація обліку виконання зобов'язань по договорах повністю звільняє працівників багатьох структурних підрозділів від ведення журнального чи карткового оперативного обліку та прискорює одержання вихідних даних про результати виконання договірних зобов'язань. Юридичній службі доцільно, в окремих випадках, здійснювати безпосередній контроль за виконанням господарських договорів на підприємстві, якщо для цього є необхідні умови (відповідний чисельний склад та об'єм договірної роботи, який дозволяє прийняти на себе цю функцію). Для забезпечення такого контролю необхідно перевірити дотримання договірної дисципліни в структурних підрозділах, отримати від них у встановленому порядку відповідні дані про порушення договірних зобов'язань. Юридична служба перевіряє дотримання законодавства про порядок прийому продукції і товарів по кількості та якості, а також здійснює контроль за належним оформленням актів прийому. У випадках виявлення фактів порушення договірних зобов'язань юридичній службі необхідно вжити заходи по їх усуненню. При домовленості між сторонами необхідно застосовувати заходи досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензій. Претензії, які готують підрозділи підприємства, а також відповіді на претензії, які пред'явлені до підприємства, повинні передаватися юридичній службі на візування. Юридичній службі необхідно контролювати дотримання структурними підрозділами підприємства претензійного порядку, встановленого розділом ІІ «Досудове врегулювання господарських спорів» Господарського процесуального кодексу Українита наказом (інструкцією) підприємства. Про факти ухилення чи несвоєчасного пред'явлення претензій до контрагента юридична служба повідомляє керівництво підприємства для прийняття необхідних заходів. У тих випадках, коли пред'явлені претензії необґрунтовано відхилені або не задоволені контрагентами у встановлені строки, юридична служба повинна підготувати позовні матеріали до господарського суду. При надходженні копії позовної заяви від контрагентів юридична служба разом з зацікавленими підрозділами готує мотивований відзив для направлення його в господарський суд.

Аналіз договірної роботи:

Юридична служба підприємства разом з іншими структурними підрозділами повинна систематично узагальнювати та аналізувати практику укладання та виконання господарських договорів, результати розгляду претензій та позовів, а також повідомлення господарського суду, щоб виявлені в договірній роботі недоліки не повторювалися в наступному господарському році. Форми і методи аналізу можуть бути на практиці різноманітними в залежності від можливостей підприємства. Зокрема, для проведення аналізу практики укладання та виконання господарських договорів рекомендується розробити перелік питань, які потрібно вивчити та узагальнити, картки для обліку зауважень по тексту договору, які направляються у всі зацікавлені структурні підрозділи. У процесі аналізу необхідно вивчити наявні недоліки в договірно-претензійній роботі, причини несвоєчасного чи неналежного виконання договірних зобов'язань, дієвість контролю за виконанням договірних зобов'язань, своєчасність виявлення недоліків та реагування підрозділів на них, притягнення винних осіб до відповідальності. За результатами аналізу необхідно скласти довідку (узагальнення), у якій охарактеризувати договірну роботу. При цьому необхідно показати результати роботи по підприємству в цілому та по його підрозділах зокрема у співвідношенні з іншими періодами, а також зробити висновки та надати конкретні пропозиції по усуненню наявних недоліків та вдосконаленню договірної роботи. Про результати аналізу необхідно повідомити керівника підприємства. За результатами аналізу рекомендується підготувати проект наказу чи план заходів по вдосконаленню договірної роботи. Юридична служба за дорученням керівника підприємства бере участь в організації та виконанні вказаних заходів.

 

Претензійно-позовна робота:

Претензійно-позовна робота являє собою комплекс юридичних дій, спрямованих на упорядкування господарських відносин, відновлення порушених майнових і особистих немайнових прав підприємств, організацій, установ. Претензійно-позовна робота має забезпечувати: ♦ щонайшвидше відновлення порушених прав і комерційних інтересів підприємств на основі суворого дотримання законності; ♦ безпосереднє врегулювання господарських спорів у добровільному порядку з метою попередження необґрунтованих і безспірних справ у господарських судах та інших органах; ♦ обов'язкове і своєчасне пред'явлення обґрунтованих претензій (у випадках, передбачених договором або законом) та позовів до контрагентів, що порушують зобов'язання по договорах; ♦ зниження непродуктивних витрат, що спричиняються сплатою штрафних санкцій, як за рахунок підвищення вимогливості до виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, так і за рахунок застосування санкцій до несправних контрагентів і стягнення з них збитків; ♦ встановлення суворої розрахункової дисципліни між підприємствами та своєчасне стягнення дебіторської заборгованості з несправних платників і санкцій за порушення правил розрахунків. Претензійно-позовна робота є елементом правової діяльності. На підприємстві вона здійснюється юридичною службою. Якщо ж підприємство не має власної юридичної служби і у його штаті немає юрисконсульта, то можна укласти договір на юридичне обслуговування з юридичною фірмою. Спеціалізовані юридичні фірми надають широкий спектр послуг по правовому забезпеченню діяльності підприємства і витрати на оплату цих послуг, як правило, повністю компенсуються в процесі цієї діяльності. У разі виникнення господарських спорів підприємства всіх форм власності можуть звертатися за захистом порушених або оспорюваних ними прав до господарських судів за місцем знаходження відповідача, а у випадках, передбачених законодавством, безпосередньо до Вищого господарського суду України. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною. Порядок врегулювання господарських спорів викладений у Господарському процесуальному кодексі України і є обов'язковим для підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Підприємства зобов'язані застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору, якщо це обумовлено договором, а також у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом. До таких випадків належать спори, що виникають із договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку і договору, заснованого на держзамовленні. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств і організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно. У загальному випадку претензійно-позовна робота містить у собі:

♦ добір необхідних документів;

♦ упорядкування розрахунків;

♦ відшукання потрібних правових актів, що обґрунтовують претензію (позов) або відмову від них;

♦ оформлення претензій (позовів).

У порядку досудового врегулювання підприємства, чиї законні права та інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав і інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією (додаток 14). У претензії мають бути зазначені:

♦ повне найменування і поштові реквізити заявника претензії і підприємства, якому претензія подається;

♦ дата пред'явлення і номер претензії;

♦ обставини, на підставі яких пред'явлена претензія;

♦ докази, що підтверджують ці обставини;

♦ посилання на відповідні нормативні акти;

♦ вимоги заявника;

♦ сума претензії і її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

♦ платіжні реквізити заявника претензії;

♦ перелік документів, які додаються до претензії, а також інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах або у належним чином засвідчених копіях. Документи, що є в іншої сторони, можуть не додаватися із зазначенням про це в претензії. Претензія підписується керівником підприємства або його уповноваженою службовою особою і направляється адресату рекомендованим або цінним листом або вручається під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня її одержання. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється в письмовій формі.

У відповіді на претензію вказується:

♦ повне найменування і поштові реквізити підприємства, яке дає відповідь, і підприємства, якому надсилається відповідь;

♦ дата і номер відповіді;

♦ дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

♦ якщо претензія визнана цілком або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми або термін і спосіб задоволення претензії, якщо вона підлягає грошовій оцінці;

♦ якщо претензія відхилена цілком або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

♦ перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. У разі незадоволення претензії підприємство подає позовну заяву в господарський суд (додаток 15). Позовна заява подається в письмовій формі і підписується керівником, іншою повноважною посадовою особою підприємства або його представником.

Позовна заява має містити:

♦ найменування господарського суду, до якого подається заява;

♦ найменування сторін та їх поштові адреси;

♦ зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

♦ зміст позовних вимог;

♦ виклад обставин, на яких засновуються позовні вимоги;

♦ наведення доказів, що підтверджують позов;

♦ обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються;

♦ законодавство, на підставі якого подається позов;

♦ відомості про вживання заходів досудового врегулювання спору;

♦ перелік документів, які додаються до заяви та інших доказів. Відповідач має право до прийняття судового рішення пред'явити зустрічний позов. Слід також чітко знати, що позов може бути поданий лише в межах позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Розрізняють загальну і спеціальну позовну давність. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися.спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поданої у засобах масової інформації;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

4) у зв'язку з недоліками проданого товару;

5) про розірвання договору дарування;

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;

7) про оскарження дій виконавця заповіту. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсною угоди, укладеної під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог щодо застосування наслідків недійсної угоди. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими Цивільним кодексом України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Позовні заяви, а також нотаріальне оформлення договорів оплачуються державним митом за ставками, встановленими Декретом КМУ "Про державне мито ". Для контролю за рухом і своєчасним розглядом претензій та позовів, кращої організації аналізу та узагальнення матеріалів претензійно-позовної роботи всі документи, які пред'являються підприємством або до нього, повинні реєструватися юрисконсультом, а де немає юридичної служби - за вказівкою керівника відповідним відділом у спеціальних журналах.

 

 

Практична частина

 

 

Додаток 18

ВИТЯГ ІЗ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ

 

Господарський процесуальний кодекс України

Розділ II

ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору. Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії. Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

 

Додаток 19

 

ПОЗОВ про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА

Позивач: Республіканське вище училище фізичної культури,

адреса: 02156, м. Київ, вул. Матейка, 4

Код ЄДРПОУ 02125315

Відповідач: Відділ державного казначейства у Деснянському р-ні м. Києва,

адреса: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22, код 26077891

Ціна позову 5 000 гривень

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Контрольно-ревізійним управлінням в м.Києві Державної контрольно-ревізійної служби України була проведена ревізія Республіканського вищого училища фізичної культури, результатом якої став Акт ревізії цільового та ефективного використання коштів державного бюджету, виділених на здійснення заходів для позашкільної роботи з дітьми у 2000-2001 роках та 9 місяців 2002 року. Актом було встановлено порушення вимог чинного законодавства училищем щодо надання безповоротної фінансової допомоги на загальну сум 5 000 гривень відділенню Держказначейства у Ватутінському р-ні, правонаступником якого є відділення Держказначейтсва у Деснянському р-ні (витяг з Акту додається). Посадових осіб нашого училища було зобов'язано здійснити заходи щодо повернення безпідставно перерахованих сум і попереджено про притягнення до відповідальності у разі ухилення від здійснення цих заходів. Відділення Держказначейства у Ватутінському р-ні в 2000 та 2001 роках зверталося до училища з проханням надати безповоротну фінансову допомогу (листи від 28.08.2001 №357, 17.07.01. № 01-13/238, від 10.12.2001 № 01-13/37 додаються). Як зазначено в п.5 Постанови Кабінету Міністрів від 09.01.2000 року №17 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій», установи мають право брати зобов'язання і витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань. Пункт 46-1 Постанови КМУ №17 взагалі забороняє надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним і фізичним особам. Крім того, згідно частини другої п.47 Постанови, використання коштів спеціального фонду можливе лише на видатки, передбачені кошторисами. Кошторисами доходів та видатків Республіканського вищого училища фізичної культури за 2000 та 2001 рік (додаються) не передбачені видатки щодо надання безповоротної фінансової допомоги органам державного казначейства. Отже, перерахування цієї безповоротної фінансової допомоги у розмірі 5 000 гривень, як і її отримання відповідачем, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Оскільки, відносини щодо надання/отримання фінансової допомоги не є публічно- правовими, то їх регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу. Відповідно до частини другої п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення кодексу застосовуються до тих прав і обов'язів, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Отже до взаємовідносин сторін має бути застосований ЦК України від 28.03.2014 року. Як зазначено в ст.1212 ЦК, особа, яка набула майно (в т.ч. грошові кошти) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно (грошові кошти). Оскільки суми безповоротної фінансової допомоги перераховані/отримані з порушенням вимог чинного законодавства, є всі підстави для висновку про набуття відповідачем цих коштів без достатньої правової підстави. Обставинами, що підтверджують позовні вимоги є факти порушення законодавства при перерахуванні безповоротної фінансової допомоги у розмірі 5 000 гривен, їх отримання відповідачем без достатньої правової підстави. Доказами, що підтверджують позовні вимоги є, зокрема, Акт ревізії КРУ, листи відділення Держказначейства, банківські виписки про перерахування грошових сум, кошториси доходів і видатків училища. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.1212 Цивільного кодексу України, пп. 5, 46-1, 47 Постанови Кабінету Міністрів від 09.01.2000 року №17 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій», ст.ст. 1, 2, 12, 58, 64 ГПК,

Просимо:

Порушити провадження за даною справою.

Стягнути з відділення Державного казначейства у Деснянському р-ні м. Києва грошову суму у розмірі 5 000 гривень.

Додані документи:

1. Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих документів.

2. Платіжне доручення на сплату державного мита у розмірі 51 гривні.

3. Платіжне доручення на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 гривень.

4. Засвідчений витяг з Акту ревізії КРУ в м. Києві від 29.11.2002р.

5. Засвідчені копії листів від 28.08.2000 № 357, 17.07.01. № 01-13/238, від 10.12.2001 №01-13/37.

6. Засвідчені копії кошторисів доходів та видатків Республіканського вищого училища фізичної культури за 2000 та 2001 рік.

7. Засвідчені копії банківських виписок про перерахування грошових сум (3 примірники).

8. Засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію позивача.

9. Засвідчена копія довідки про включення до ЄДРПОУ.

10. Засвідчена копія наказу про призначення директора.

 

Дата Директор В.Г. Гамов

 

 

ВИРІШЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ