Будинки й споруди мають багато ознак і практично за кожною з них можна вибудувати класифікацію: за поверховістю (мало-, середньо- та багатоповерхові), за призначенням (цивільні та виробничі), за конструктивною системою (каркасні, безкаркасні й змішані), за кількістю функцій (одно- та багатофункціональні), за розташуванням (у місті, в сільському поселенні, поза межами населених пунктів) і т.д. Проте, згідно з принципом визначальних ознак (сигнатур), у кожному конкретному випадкові доцільно проводити основну класифікацію за однією або невеликою кількістю ознак, які визнані основними, найбільш суттєвими.
Тому будинки і споруди поділяють за призначенням на дві великі групи: цивільні й виробничі. В свою чергу, цивільні будинки та споруди поділяються на житлові й громадські, а виробничі – на промислові й сільськогосподарські (рис. 1.4).
Кожна з цих чотирьох підгруп, у свою чергу, класифікується за тими ознаками, які є для неї суттєвими.
Житлові будинки в основному класифікуються за сукупністю двох ознак: поверховості й типу комунікації доступу до квартири (рис. 1.5). За іншими ознаками виділяють групи житлових будинків для будівництва на рельєфі, шумозахисні, багатофункціональні житлові комплекси тощо.
Поверховість невипадково вибрана як одна з основних класифікаційних ознак. З нею пов’язані (в кожній із названих груп будинків) умови проживання, вимоги до інженерного обладнання, пожежної безпеки, конструктивні та економічні питання.
Суттєво впливає на основні характеристики будинку і така його ознака, як тип комунікації доступу до квартири. Розглянемо детальніше основні типи будинків, класифікованих за цією ознакою.
Індивідуальний житловий будинок – одноквартирний, який має власну ділянку. Вхід до будинку здійснюється з ділянки.
Блокування двох індивідуальних будинків утворює перехідний між індивідуальним та блокованим тип житлового будинку – двоквартирний. Він, проте, зберігає основні ознаки індивідуального – власну ділянку для кожної квартири, вхід безпосередньо з ділянки і цілісну ділянку, не поділену на дві частини (що характерне для блокованих будинків).
Рисунок 1.4 – Класифікація будинків і споруд за призначенням
Рисунок 1.5 – Класифікація житлових будинків
Блокований житловий будинок утворюється при блокуванні трьох та більше блок-квартир, кожна з яких має окремий вхід із ділянки. При цьому окремі блок-квартири можуть мати власні, окремі ділянки, а можуть і не мати. Він може бути 2-, 3- та навіть 4-поверховим, якщо в ньому передбачено розміщені одна над одною дворівневі квартири, верхні з яких мають самостійний вхід по окремих сходах.
Секційні житлові будинки характеризуються розміщенням на кожному поверсі декількох квартир, входи до яких організовуються через спільну сходову клітку або сходово-ліфтовий вузол (у будинках вище від чотирьох поверхів). Об’ємно-планувальний елемент, що виникає на основі такого вузла або сходів, називається секцією.
У коридорних житлових будинках доступ до квартир забезпечується коридорами, які ведуть до сходів і ліфтів. Число квартир уздовж коридорів не обмежується, важливо лише дотримуватись нормативної відстані між вузлами вертикальних комунікацій.
Галерейний житловий будинок за типом комунікації дуже близький до коридорного. Різниця між ними полягає у тому, що галерея розташовується вздовж одного з боків будівлі, залишається відкритою (незаскленою). Через галерею можна забезпечити наскрізне провітрювання квартир.
Будинки змішаної структури виникають у результаті застосування двох і більше варіантів комунікаційного забезпечення квартир. До них, наприклад, відносять коридорно-секційні, галерейно-секційні й інші типи житлових будинків.
Громадські будинки та споруди можуть класифікуватися за такими ознаками:
– містобудівний рівень обслуговування (мікрорайонний, районний, міський, сільський, регіональний);
– режим роботи (цілорічний, сезонний);
– якість обслуговування (стандартне й вибіркове);
– соціальна доступність (установи та підприємства відкритого і закритого користування);
– відомча приналежність (державна, кооперативна, приватна тощо).
Громадські будівлі можуть бути призначені для розміщення як однієї установи або підприємства (наприклад, кінотеатр, їдальня), так і декількох (одного чи різного профілю – універсам, універмаг, кафе, танцювальний зал тощо). В першому випадку їх відносять до будівель однопрофільного призначення, в другому – до багатопрофільного (або до багатофункціональних центрів та комплексів).
Проте головною класифікаційною ознакою громадських будинків і споруд є їхнє функціональне призначення. За цією класифікацією вони (згідно з ДБН В.2.2.9-99) поділяються на 12 основних груп (рис. 1.6).
Рисунок 1.6 – Класифікація громадських будинків, споруд та приміщень
Рисунок 1.7 – Класифікація промислових будівель і споруд
Кожна з наведених вище груп поділяється на окремі види, а ті – на типи громадських будинків та споруд, номенклатура яких становить біля тисячі одиниць, наприклад: види – дошкільні навчальні установи, типи – дитячі ясла-сади на 40, 60, 120 місць і т.п. Кожному типові будинку відповідає своє групування і взаємозв’язок приміщень та об’ємно-просторова схема споруди.
Промислові будівлі й споруди можуть класифікуватися за такими основними показниками, як належність до певної галузі промисловості, призначення, ступінь вибухопожежної та пожежної небезпеки, об’ємно-планувальні й архітектурно-конструктивні ознаки тощо.
Основною ознакою класифікації є належність будівлі чи споруди до певної галузі промисловості. У зв’язку з цим виділяють 10 основних груп промислових підприємств (рис. 1.7). Промислові будівлі та склади класифікують за галузями промисловості так:
– будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;
– будівлі підприємств чорної металургії;
– будівлі підприємств хімічної й нафтохімічної промисловості;
– будівлі підприємств легкої промисловості;
– будівлі підприємств харчової промисловості;
– будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
– будівлі підприємств лісової, деревообробної й целюлозно-паперової промисловості;
– будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів і виробів, скляної та фарфорово-фаянсової промисловості;
– будівлі підприємств гірничодобувної промисловості;
– будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Кожна з цих груп має свою власну типологічну структуру, тобто розподіл будівель і споруд на окремі види за їх функціональним призначенням. Наприклад, підприємства харчової промисловості включають хлібозаводи, заводи з виробництва молочних продуктів, м’ясокомбінати тощо. Специфічні для кожного виду технологічні вимоги значною мірою визначають об’ємно-планувальну структуру відповідних будівель та споруд.
За призначенням промислові будівлі й споруди поділяють на:
– виробничі, в яких розміщують основні технологічні процеси підприємств (мартенівські, прокатні, механоскладальні, ткацькі, кондитерські цехи тощо);
– підсобно-виробничі, призначені для розміщення допоміжних процесів виробництва (ремонтні, інструментальні, механічні, тарні цехи тощо);
– енергетичні, в яких розміщують обладнання для забезпечення електроенергією, стиснутим повітрям, парою, газом (ТЕЦ, компресорні, газогенераторні та повітродувні станції тощо);
– транспортні, призначені для розміщення й обслуговування транспортних засобів (гаражі, депо тощо);
– складські, необхідні для зберігання сировини, напівфабрикатів, готової продукції, пального тощо;
– санітарно-технічні, призначені для обслуговування мереж водопостачання і каналізації, для захисту навколишнього середовища від забруднення (станції очищення, насосні, водонапірні станції тощо);
– адміністративні та побутові, призначені для розміщення адміністративних, побутових (громадське харчування, гардеробні, душові тощо) і медичних приміщень;
– спеціальні споруди, до яких відносять резервуари, градирні, газгольдери, силоси для зерна та цементу, димові труби, естакади, опори, щогли й ін.
Перелічені групи будівель і споруд не обов’язково будують на кожному промисловому підприємстві, їх наявність залежить від призначення та потужності цих підприємств.
За вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяються на категорії А, Б, В1…В4, Г та Д, які визначаються характеристикою речовин і матеріалів у приміщеннях.
Категорії А і Б є найбільш вибухопожежонебезпечними. У приміщеннях цих категорій наявні горючі гази, речовини й матеріали, здатні до вибуху при нагріванні або взаємодії з водою, киснем чи один з одним.
Категорії В1…В4 є пожежонебезпечними.
Приміщення категорії Г характеризуються наявністю в них негорючих речовин і матеріалів у гарячій, розпеченій або розплавленій стадії, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та полум’я. При наявності в приміщеннях горючих газів, сумішей і матеріалів допускається їх спалювання або утилізація в тверді речовини.
Категорія Д пов’язана з наявністю в приміщенні негорючих речовин і матеріалів у холодному стані.
За об’ємно-планувальними та архітектурно-конструктивними ознаками промислові будівлі поділяють:
– за кількістю поверхів – на одноповерхові, двоповерхові, багатоповерхові та змішаної поверховості;
– за кількістю прогонів – на однопрогонні й багатопрогонні;
– залежно від величини прогонів – на мало-, середньо- і великопрогонні;
– за наявністю підйомно-транспортного обладнання – на безкранові та кранові з мостовими або підвісними кранами;
– а також за конструктивними схемами покриття, матеріалом основних несучих конструкцій, організацією освітлення, інженерним обладнанням, іншими спеціальними вимогами тощо.
Сільськогосподарські будівлі й споруди за галузевою приналежністю поділяються на:
– будівлі для тваринництва;
– будівлі для птахівництва;
– будівлі для зберігання зерна;
– будівлі й споруди силосні та сінажні;
– будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства;
– будівлі тепличних господарств;
– будівлі рибного господарства;
– будівлі лісництва і звірівництва;
– інші будівлі сільськогосподарського призначення.
За призначенням сільськогосподарські будівлі й споруди поділяють на два типи: основного виробничого та обслуговуючого призначення.
Будівлі й споруди основного виробничого призначення – ті, в яких проходить технологічний процес, що відповідає спеціалізації підприємства. Наприклад, у свинотоварній фермі до будівель основного призначення відносять свинарники.
До будівель і споруд обслуговуючого призначення належать підсобні виробничі (наприклад, кормоцех на свинотоварній фермі), складські та допоміжні (адміністративно-побутові).
Таким чином, типологічна класифікація будинків і споруд має важливе методологічне значення для проектування різноманітних архітектурних об’єктів. Кожному типу будинків та споруд властиві свої схеми взаємозв’язку й групування приміщень. Досвід просторової організації типових функціональних процесів будівель і споруд різного призначення узагальнюється в будівельних нормах та нормалях, застосування яких сприяє досягненню необхідної якості функціональних, економічних і конструктивно-технічних рішень в архітектурному проектуванні.
Контрольні питання і завдання
1. За якими ознаками і як класифікують населені пункти?
2. Які функціональні зони виділяють у міських та сільських поселеннях?
3. Для чого призначена сельбищна територія в міському поселенні?
4. Наведіть класифікацію будинків і споруд за призначенням.
5. За якими основними ознаками класифікують житлові будинки?
6. За якими основними ознаками класифікують громадські будинки і споруди?
7. За якими основними ознаками класифікують промислові будівлі й споруди?
8. За якими основними ознаками класифікують сільськогосподарські будівлі й споруди?
