Загальні принципи організації архітектурних систем

Корінна відмінність будь-якої системи від простої суми її складових полягає у певних принципах організації, яким підпорядковані всі елементи і зв’язки між ними. Саме ці принципи й визначають цілісність системи, наявність у неї певних ознак та функцій, не властивих окремо взятим її елементам. Можна сформулювати низку загальних для архітектурних систем принципів, найважливішими з яких є принципи компактності (найменшої дії), визначальних ознак (принципи сигнатур), інваріантності структури. До менш значимих можна віднести принципи цілісності, зворотного зв’язку, ієрархії побудови тощо.

Принцип компактності, по суті, не є новим в архітектурній творчості: інтуїтивно він усвідомлювався архітекторами всіх епох, виражаючись у прагненні до простоти, лаконізму, завершеності. Таким чином, просторова форма архітектурного об’єкта, найвідповідніша до його функції, одночасно є і найкомпактнішою (при заданих умовах зовнішнього середовища). Прагнення до простоти в архітектурі є відображенням загального принципу найменшої дії, який полягає у тому, що будь-який процес або явище у живій чи неживій природі спрямовані на мінімізацію витрат енергії. Більш формалізовано цей принцип виражений у формулі К.А. Іванова [11, с. 19], що може бути трактована як мета архітектора в процесі проектування, тобто постійна цільова настанова:

Принцип визначальних ознак (принцип сигнатур) пов’язаний з особливістю врахування та оброблення архітектурної інформації. Лише порівняно невелика кількість елементів системи суттєво впливає на неї, тому є сенс ураховувати лише деякі з численних особливостей складного об’єкта як інформацію про нього. Практично це означає, що при проектуванні певного архітектурного об’єкта слід в основному прагнути до його оптимізації за одним із показників, розглядаючи всі інші як граничні обмеження.

Принцип інваріантності полягає в такому: хоча архітектурні системи різних ієрархічних рівнів відрізняються як кількістю елементів, так і характером процесів, котрі в них відбуваються, відношення між цими елементами залишаються незмінними (інваріантними) для всіх архітектурних цілісних об’єктів. За образним виразом Алдо Ван Ейка, «місто – це великий будинок, а будинок – це мініатюрне місто». Наприклад, принцип функціонального зонування (про нього детальніше буде розказано в розділі 2) застосовується і при проектуванні міста, і окремого будинку, хоча, звичайно, самі функціональні зони при цьому виділяються різні.

Принцип цілісності передбачає єдність мети, якій підпорядковане функціонування всіх складових частин складних систем. Наслідком цього є наявність так званих інтегральних функцій і властивостей системи в цілому, не характерних для її окремо взятих елементів. Так, будівля, як єдине ціле, має певні властивості (функціональні, естетичні, конструктивні), котрі не проявляються в її окремих елементів (як конструктивних, так і об’ємно-просторових).

Принцип зворотного зв’язку передбачає наявність реакції системи на подразники – як зовнішні, так і внутрішні. Як правило, цей принцип реалізується лише в експлуатованих людиною архітектурних об’єктах різних ієрархічних рівнів, де суспільство й штучне архітектурне середовище становлять єдине ціле – штучну демоекосистему. Покинуті людиною архітектурні об’єкти (наприклад, поселення або окремі будинки в зоні Чорнобильської катастрофи) швидко руйнуються, перетворюючись з об’єктів штучного середовища на елементи природного.

Принцип ієрархічності –взаємозв’язок елементів системи здійснюється від верхнього рівня до нижнього. При цьому кожна архітектурна система може розглядатися як складова системи вищого ієрархічного рівня і в той же час поділятися на підсистеми нижчого рівня.

Складність архітектурних систем викликає необхідність застосування при їх дослідженні й прийнятті рішень переважно дедуктивного методу: від охоплення функціонування системи в цілому до вивчення простих елементів, що її утворюють. На практиці це означає, що при проектуванні будь-якого архітектурного об’єкта його спочатку розглядають як складову системи вищого ієрархічного рівня, визначають зовнішні зв’язки та обмеження, а вже потім, виходячи з цих обмежень, формують внутрішню структуру об’єкта.

Розуміння принципів організації складних архітектурних систем необхідне як для вивчення існуючих архітектурних об’єктів, так і для проектування нових. Як буде показано далі, всі вищеназвані принципи активно використовуються у процесі архітектурного проектування.

Контрольні питання і завдання

1. Що таке архітектура?

2. У чому полягає суспільне значення архітектури?

3. Частиною якої системи вищого ієрархічного рівня є архітектура? Яка структура цієї системи?

4. Які три основні підсистеми можуть бути виділені в архітектурі?

5. Назвіть основні принципи організації архітектурних систем, виділивши найважливіші.