Академічна риторика у контексті процедури захисту дисертаційного дослідження

 

Література.

Основна

Колотілова Н.А. Риторика: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 232с.

Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 311с.

Сагач Г.М. Золотослів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів. – К.: райдуга, 1993. – 378 с.

Спанатій Л.С. Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – 144с.

Додаткова

Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360с

Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.. – 295с.

Семеног О.М. Культура наукової української мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 216с.

Равлюк С. Основні ознаки та мовно-структурна організація публічного виступу/Равлюк С. // Українська мова і література в школі, 2002.-N6. т.С.11-14.

Климентовська Л. Риторика. Виступ/Л. Климентовська // газ. Українська мова та література, 2004. т.№20.-С.3-11.

Бондарчук Л. Мистецтво публічного виступу/Л. Бондарчук // газ. Українська мова та література, 2004. т.№35.-С.28-29.

Бондаренко Г. Риторичні прийоми підготовки відповіді на запитання опонентів/Г. Бондаренко // Рідна школа. -Київ:Преса України, 2005,N N4.-С.53-54

Копнина Г.А. Понятие нейтрализации риторических приемов/Г. А. Копнина // Филологические науки. -Москва:Филологические науки, 2007,N N 1.-С.70-77

Романенко Ю. Підготовка виступу на зборах та семінарських заняттях/Ю. Романенко // Дивослово, 2007,N N4.-С.6-8

Науменко В. Мистецтво побудови виступу як складова культури мислення молодшого школяра/В. Науменко // Початкова школа, 2007,N N 7.-С.34-35

Коноваленко С. Особливості публічного виступу/С. Коноваленко // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. -Київ:Вид-во Європейського ун-ту, 2005,N Т. 5.-С.47-49

Зінченко В. Як не провалити публічний виступ/В. Зінченко // Відкритий урок: Розробки. Технології, Досвід. -Київ:Плеяди, 2009,N N 5.-С.84-85

Косянчук С. Самооцінка як регуляторна функція у сфері риторичної діяльності./С. Косянчук // Українська мова і література в школі. -Київ; Ірпінь, 2009,N N 4.-С.34-39

Крутій К. Основи успішного публічного виступу/К. Крутій // Директор школи. Шкільний світ. -Киiв:Шкільний світ, 2010,N N 19.-С.30-31

2.Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: навчальний посібник. – Одеса: ПНЦ АПН України – ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2001. – 218с.

3.Захаров А., Захарова Т. Как написать и защитить диссертацию. – СПб.: Питер, 2004. – 157с.

4.Райзберг Б.А. Диссертация и ученая степень. Пособие для соискателей. – М.: ИНФА-М, 2000.

5.Здобувачу наукового ступеня: Метод. рекомендації. – К.: МАУП, 2002.

6.Кузь В.Г. Організація педагогічного дослідження. – К.: Знання України, 2006.- 48с.

Фаренік С.А. Логіка і методологія наукового дослідження: Наук.-метод. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 340с.

Райзберг Б.А. Диссертация и ученая степень. Пособие для соискателей. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304с.

 

Захист дисертаційного дослідження зазвичай має характер наукової суперечки, в якій беруть участь всі члени спеціалізованої вченої ради.

Суперечка – зіткнення різних поглядів чи позицій щодо певної проблеми, в процесі якого кожен учасник наводить аргументи на підтримку своїх переконань і критикує несумісні з ними твердження протилежної сторони. [97]

Наукова суперечка – це словесне змагання між двома або кількома особами щодо наукового питання, стосовно якого кожна сторона доводить істинність своєї думки.

У класичній суперечці беруть участь пропонент і опонент, арбітр і слухачі, які мають чітко окреслені функції.

У процесі захисту дисертації – це дисертант, опоненти, арбітри та члени ради.

Опонент – (від лат. opponens – той, що протиставляє, заперечує) – 1) особа, яка заперечує чи спростовує думки доповідача, оцінює працю дисертанта під час захисту дисертації на здобуття наукового ступеня. 2) Супротивник у науковій дискусії. [98]

І етап процедури захисту. Засідання вченої ради починає голова спеціалізованої вченої ради, який інформує присутніх про правомочність зібрання і відкриває його (за умов наявності кворуму – дві третини складу).

Він оголошує порядок денний, озвучує назву дисертації, прізвище, ім’я по-батькові автора, прізвища офіційних опонентів і назву провідної установи.

Далі головуючий передає слово вченому секретареві, який доповідає про відповідність документів, що подав дисертант, установленим вимогам, знайомить присутність з його біографією, повідомляє про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

ІІ етап процедури захисту. Далі слово надається здобувачеві науково звання для ознайомлення присутніх з основними положеннями дисертаційного дослідження.

Промова під час захисту дисертації повинна засвідчити ерудицію автора, уміння дохідливо і переконливо донести до членів спеціалізованої вченої ради результати свого наукового дослідження, суть проблеми, зміст роботи.

При цьому дисертант повинен враховувати, що члени спеціалізованої вченої ради вже ознайомилися з авторефератом, тому варто зосередитися на викладі головної концепції дисертації, науковій новизні роботи, теоретичних і практичних положеннях, результатах експерименту. Конкретний чіткий виклад свідчить про належний науково-методичний рівень дослідження, допомагає об’єктивно оцінити доробок автора, його особистий внесок в науку.

На присутніх справляє враження не тільки зміст доповіді, але й риторична майстерність дисертанта. Доповідь починається зі звертання: «Шановний пане голово! Шановні члени спеціалізованої вченої ради! Панове присутні!» Або: «Високочтимий голово! Високочтимі члени спеціалізованої вченої ради! Шановні присутні!»

Доповідач викладає суть досліджуваної ним наукової проблеми, називає завдання, які необхідно було вирішити, стан дослідження проблеми, обґрунтовує її актуальність, вказує на її зв’язок з іншими роботами, окреслює мету.

Важливо висвітлити, що досліджено автором, які методи при цьому було застосовано, як обґрунтовано достовірність результатів експерименту, вказує в чому полягає новизна дослідження, яке його практичне значення.

Серед основних порад, які допоможуть здобувачам виголосити свою доповідь, вчені називають такі:

– усі цифри в тексті записуйте тільки словами, щоб не довелося підрахувати кількість нулів;

– підкреслюйте ключові слова, що виділяються наголосом;

– залишайте великі поля при друкуванні, щоб можна було доповнити текст своїми зауваженнями;

– краще повторіть іменник, уникаючи надлишку займенників;

– використовуйте прості слова і прості розповідні речення;

– не переобтяжуйте текст складнопідрядними реченнями.[99]

За композицією доповідь поділяється на три частини. Перша – повторює вступ дисертації. Тут визначаються наступні рубрики: актуальність дослідження, тема, мета, об’єкт, предмет, гіпотеза, теоретична основа, методи дослідження наукової проблеми, експериментальна база, наукова новизна, практична значущість, апробація результатів, публікації, структура та обсяг.

Друга частина вимагає характеристики кожного розділу у логічній послідовності.

Окремо слід сказати про мову здобувача. Вона повинна бути чіткою, зрозумілою, виразною, впевненою, грамотною, з дотриманням правил орфоепії.

Врівноважена манера промови працює на користь здобувача, викликає симпатію слухачів. Занижує ефект від промови порушення техніки мовлення (дихання, голос, дикція, орфоепія).

Дехто рекомендує розписувати партитуру тексту промови, де позначаються логічні наголоси, паузи, наголоси, підвищення чи пониження голосу, прискорення чи уповільнення темпу. Досвід підготовки здобувачів засвідчує ефективність цієї методики.

У заключній частині доповіді здобувач зачитує основні результати та висновки, їх реалізацію, перспективи подальшого використання.

Важливо також здобувачу звернути увагу на одяг, оскільки тут недопустимим є неохайність, екстравагантність, гламурність. Вдало підібраний одяг сприяє прихильному ставленню членів спеціалізованої вченої ради до здобувача.

Дуже доречним було б напередодні прослідкувати перед дзеркалом за мімікою, жестами, манерою говорити, щоб попередити недоречності під час захисту.

Є низка порад спеціалістів, як досягти успіху під час виступу, а саме:

1. Виробляйте правильне ставлення до своїх страхів. Упевнено знайте: аудиторія лише в окремих випадках може бути налаштована вороже до вас; вам не обов’язково бути красномовним досконалим оратором, щоб досягти успіху; ви не так часто буваєте таким знервованим, як сьогодні, тому невелика кількість адреналіну принесе вам лише користь. Пам’ятайте, що навіть досвідчені і знані оратори відчувають хвилювання перед тим, як піднятися на трибуну.

2.Уявіть собі ваш успіх. За два тижні до свого виступу кожну ніч перед сном уявляйте картину свого успіху: аудиторію, що вибухає оплесками після кожного вашого слова, впевнену посмішку на своєму обличчі, себе в момент впевненого проголошення промови.

3. Тренуйтеся, тренуйтеся, тренуйтеся! Потренуйтеся 3-4 рази до свого виступу, робіть це доти, доки не будете задоволені своєю промовою. Категорично не рекомендується тренуватися в день захисту.

4.Заздалегідь познайомтеся з кімнатою, в якій вам доведеться виголошувати промову. Це найкраще місце для того, щоб потренуватися у виголошенні промови.

5.Розслабтеся, відпочиньте і уникайте будь-якого збудження. Якомога краще відпочиньте напередодні захисту; відмовтесь від кави.

6.Відчувайте себе особливо впевнено під час виголошення вступу та висновків.

7.Одягніться так, щоб ваш одяг сприяв вашому успіху. Одягніть те, що особливо вам личить, але адекватно ситуації.

8. Встановіть контакт очей з декількома доброзичливими обличчями. Захистіть себе теплими поглядами людей, яких ви знаєте, або тих, хто невербально висловлює вам свою підтримку.

9.Говоріть голосно, щоб відігнати тривогу. Це допоможе вам врятуватися від зайвого хвилювання.

10.Намагайтеся уникнути помилок. Не лякайтеся, якщо ви їх уже допустили, переважна більшість присутніх, мабуть, не помітили їх. А ваше «пробачте» на свої помилки лише послабить ваші позиції перед спеціалізованою вченою радою. [100]

Є ще декілька поряд, спрямованих на покращення вашого голосу, а саме:

1. Запишіть свій голос на магнітофон чи диктофон. Поекспериментуйте з різними тонами, висотами, наголосами, швидкістю, силою та дикцією. Сила звуку є особливо важливим компонентом, з яким важливо попрацювати; порахуйте від одного до п’яти, при цьому підвищуйте і понижуйте гучність голосу доти, доки ви не набудете здатності до варіацій.

2. Намагайтеся говорити зі швидкістю 120 слів на хвилину. Це середня швидкість мовлення. Попросіть друзів проконтролювати вас.

3. Вимовляйте чітко слова. Вивчіть скоромовки. Сконцентруйте увагу на тому, щоб чітко вимовляти кожен кінцевий приголосний.

4. Підкреслюйте голосом ключові слова та ідеї. Позначте це у партитурі спеціальними позначками. «Забивайте» ті ідеї, які, на вашу думку, повинна добре запам’ятати аудиторія.

5.Використовуйте голос з метою створення контрасту. Високий і низький, гучний і тихий, піднесений і пониклий.

6.Практикуйте говорити з глибини діафрагми. Не говоріть через ніс. Намагайтеся створити вібрацію своїх голосових зв’язок.

7. Попросіть своїх друзів-аспірантів позначити будь-які вокальні моменти вашого мовлення, що викликають роздратування.

Прослухайте самі аудіозапис промови. Ви будете здивовані тим, що почуєте у власному голосі; буде вже добре, коли це примусить вас замислитись над проблемою удосконалення вашої ораторської майстерності.

8. Піклуйтесь про свій голос. Хворий чи стомлений голос потребує відпочинку і піклування, тому випийте гарячої води маленькими ковточками або пожуйте родзинки. [101]

У процесі написання самого тексту виступу перед членами спеціалізованої вченої ради здобувач повинен пам’ятати про скромність в оцінці своїх наукових досягнень. До того ж коректним вважається використання займенника ми у процесі промови, оскільки дисертація виконувалася не тільки вами особисто, але й керівником, який спонукав вас до пошуку, пропонував ідеї, способи і шляхи їх втілення в життя, пропонував методи дослідження і т. ін.

ІІІ етап процедури захисту. Важливою частиною вашого захисту є відповіді на запитання членів спеціалізованої вченої ради. Ці запитання можуть стосуватися всіх аспектів дисертаційного дослідження, їх можуть задавати всі присутні на захисті, в тому числі й гості.

Рекомендується відповідати на запитання за суттю справи, необхідно уважно вислухати запитання, записати його, подякувати, сказати: «Дякую за запитання!». Краще не вислуховувати всі запитання, а відповідати на кожне, оскільки коректна правильно аргументована логічна і переконлива відповідь може викликати наступне (у переважній більшості воно буває саме так).