Корпоративне управління внаслідок своєї величезної важливості в економічному житті вже давно (ще до появи самого терміна) стало важливим напрямком людської діяльності.
Останнім часом спостерігається безпрецедентний ріст інтересу суспільства до проблеми корпоративного управління. В даний час коло учасників дискусій не обмежується тільки бізнесменами, юристами, фінансовими експертами і державними чиновниками. Корпоративне управління стало головною темою, обговорюваної щодня. З питань корпоративного управління видаються численні журнали, інформаційні бюлетені, існують сторінки в Інтернету, по цих проблемах працюють консультанти, читаються спеціальні курси в університетах.
Одне з головних пояснень подібного зростаючого інтересу - цілий ряд чітко визначених випадків неправильного управління компаніями. Іншою причиною росту інтересу до проблеми корпоративного управління є фінансова плутанина в країнах, що розвиваються. Однак зазначені події не пояснюють самі по собі, чому проблема корпоративного управління залучила таку велику увагу.
Причина подібної ситуації полягає в тому, що проблеми, якими займається корпоративне управління, тісно зв'язані з поруч розповсюджених у даний час явищ у розвинутих країнах.
Найбільш важливими подіями, що заслуговують уваги, є:
· зростання ролі приватного сектора;
· посилення тенденцій до інтернаціоналізації економік;
· нові умови конкуренції.
Посилення ролі приватного сектора.
Компанії стають важливим інструментом створення суспільного багатства. Усе частіше держави використовують можливості приватних компаній більш ефективно керувати нагромадженнями, оцінювати інвестиції і формувати пенсійне забезпечення.
Для того щоб виправдувати чекання суспільства й успішно виконувати значиму економічну функцію, компанії й інвестори повинні зосереджуватися на досягненні поставлених цілей, бути конкурентноздатними і підзвітними у своїй діяльності. У противному випадку країни можуть недоодержати значної частини матеріальних благ і зіштовхнутися зі зростаючим недовірою суспільства до ринкових інститутів. Тому заходи щодо проведення ринкових реформ у розвинутих країнах супроводжуються зобов'язанням компаній удосконалювати ділову практику.
Раціонально побудована система корпоративного управління дозволяє уникнути втрати активів компанії, вона гарантує фінансову прозорість, підзвітність компанії і відповідальність інвесторів. Це дозволяє зберегти в очах громадськості розуміння важливості ринкових інститутів у довгостроковій перспективі.
Ріст міжнародної взаємозалежності.
У розвинутих країнах більшість інвесторів не обмежуються інвестиціями тільки в компанії, зареєстровані в країні перебування. Це дозволяє диверсифікувати інвестиційний портфель, створює можливості надходження фінансових ресурсів. Реалізація комерційно вигідних проектів уже не стримується недоліком фінансових ресурсів на внутрішньому ринку.
Прагнення повною мірою використовувати вигоди від згаданих нових можливостей змушує інвесторів краще розбиратися в культурі ділових відносин інших країн і організації корпоративного управління. Міжнародні інвестори повинні приймати діючі в країнах-реципієнтах правила гри.
У сучасному глобалізованому світі здатність розуміти різні елементи корпоративного управління все більш важливим фактором для компаній і держав, що прагнуть залучити динамічний міжнародний капітал.
Нові конкурентні умови.
Багато процвітаючих компаній сучасності значно відрізняються від сформованих уявлень про традиційну акціонерну компанію. Ці розходження викликані якісно новими, незмірно більш складними умовами ринкової конкуренції на міжнародних ринках, що змушують керівництво компаній увесь час знаходитися в пошуку і впроваджувати сучасні методи і способи управління. Однієї з тенденцій останнього часу є зсув акцентів у керуванні у бік людського фактора і нематеріальних активів, таких, як фірмове найменування, патенти, стратегічні угоди і ноу-хау в області організації виробництва.
