У теорії корпоративного управління власники підприємства називаються принципалами, менеджери - агентами.
Агенти - це ті посадові особи підприємства, що надають управлінські послуги принципалам, одержуючи за це відповідну винагороду. Агенти разом з великими акціонерами складають групу і нсайдерів.
Інсайдером може бути будь-який учасник корпоративного управління, що має більш сприятливі умови доступу до конфіденційної інформації щодо діяльності підприємств. Дрібні акціонери називаються аутсайдерами.
Внутрішні і зовнішні механізми управління корпорацією спрямовані на здійснення контролю принципалів за діяльністю агентів. Внутрішнім механізмом контролю є рада директорів, що обирається акціонерами. Рада директорів, у свою чергу, призначає виконавчий менеджмент корпорації, що підзвітний у своїй діяльності раді директорів.
Рада директорів - це посередник між менеджерами й акціонерами корпорації, що регулює їх відносини.
Існує кілька зовнішніх механізмів контролю за управлінням корпорацією. Державне регулювання зв'язане з законодавчими аспектами функціонування корпорацій і процедурою банкрутства. Тут також установлюються стандарти діяльності корпорацій, такі, як система бухгалтерського обліку і принципи аудита.
Ринок корпоративного контролю відбиває процес переміщення прав власності і контролю над фірмами від однієї групи акціонерів і менеджерів до іншої. Фондовий ринок відбиває переміщення лише прав власності.
Товарні ринки й умови конкуренції на них роблять природний дисциплінуючий вплив на менеджерів. Істотну роль тут можуть грати відносини корпорації з постачальниками і споживачами.
Це загальна картина, у рамках якої формуються різні моделі корпоративного управління. Різні автори визначають границі корпоративного управління принципово різними способами. Розглянемо кілька визначень корпоративного управління.
Можливо, найбільш просте з них повинно в першу чергу відбивати процес взаємовідносин між агентами і принципалами. Відповідно до цього визначення, корпоративне управління - це процес, відповідно до якого корпорація представляє й обслуговує інтереси інвесторів.
Корпоративне управління і регулювання - це практика і вивчення шляхів удосконалювання взаємин між різними зацікавленими особами в корпорації. Корпоративне управління сконцентроване на відносинах між керівництвом, різними класами акціонерів (меншість, більшість, що контролює група і т.д.) і кредиторами. Основне питання - це розробка зроблених механізмів контролю аутсайдерами (звичайно це кредитори і дрібні акціонери) і нсайдерів (керівництво і контролюючі акціонери).
Дане визначення щонайкраще відповідає умовам економіки перехідного періоду, де відносини між принципалами й агентами характеризуються конфліктом інтересів і порушенням прав міноритарних акціонерів.
Найбільш широке визначення корпоративного управління, можливо, повинне містити в собі соціальну відповідальність принципалів і агентів у відношенні суспільства.
Корпоративне управління - це процес, відповідно до якого встановлюється баланс між економічними і соціальними цілями, між індивідуальними і суспільними інтересами.
Найбільш чітке визначення корпоративного управління було запропоновано ОБСЄ і Світовим банком. Як один з невід'ємних елементів принципів корпоративного управління, розробленого даними організаціями в 1999 р., корпоративне управління (Corporate Governance) -це система виборних і призначених органів, що здійснюють керування діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відбиває баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в рамках норм діючого законодавства.
