У процесі управління банківськими ризиками виникають багатофакторні залежності з численними зворотними зв’язками, які не піддаються формалізації. Коли цим знехтувати, то сутність процесу може настільки спотворитися, що буде дискредитовано саму ідею застосування формалізованого підходу. Кількісні методи, як показує практика, дають змогу підвищувати ефективність управління ризиками в банківській справі лише до певної межі, а далі виникають невиправдані ілюзії і ризик зростає.
Одним із важливих інструментів у процесі оцінювання та управління ризиками є аналіз сценаріїв - альтернативних варіантів, за якими можуть розвиватися події в майбутньому. Такий аналіз базується на оцінці періоду часу, протягом якого банк наражається на конкретний вид ризику, а також ступень впливу ризику та ймовірності його реалізації. Наявність ризику означає існування кількох сценаріїв, які відрізняються як за ймовірністю настання події, так і за можливими наслідками. Самі сценарії мають бути описані та сформульовані на основі експертних оцінок, тобто суб’єктивними методами. Кількісні характеристики кожного з обраних сценаріїв визначаються із застосуванням об’єктивних методів (математичних, статистичних).
Кількісне визначення рівня ризику - важливий етап процесу управління, який має включати оцінювання реального (фактичного) ризику, а також установлення меж допустимого ризику для окремих банківських операцій, організаційних підрозділів та фінансової установи в цілому. Важливо при цьому оцінити й ризики освоєння нових ринків, банківських продуктів та напрямків діяльності.
Під допустимим розуміють такий ризик, реалізація якого не загрожує життєдіяльності банку, а випадкові збитки менші за очікуваний прибуток та розмір спеціальних резервів, призначених для відшкодування можливих втрат. У такому разі ризик оцінюють, виходячи з розміру недоодержаного прибутку. Верхня межа припустимого ризику для банку обчислюється як сума сформованих резервів та розрахункового значення прибутку. Зауважимо, що межі припустимого ризику кожний банк установлює самостійно, керуючись власними міркуваннями та обраною стратегією управління.
Ризик, що є загрозливішим для банку порівняно з допустимим, називають критичним. Критичний ризик характеризується такими втратами, розміри яких перевищують резерви та очікуваний прибуток. Верхня межа критичного ризику визначається розмірами капіталу банку. У разі реалізації критичного ризику банк не лише не отримає прибутку, а й може втратити власні кошти, за рахунок яких компенсуються фінансові втрати.
Питання для самоконтролю
1. На які загальні групи можна поділити методи управління банківськими ризиками?
2. Дайте характеристику методам уникнення банківських ризиків.
3. У чому полягає сутність методів прийняття банківських ризиків?
4. На які підгрупи поділяються методи прийняття банківських ризиків?
5. Які Ви знаєте методи зниження банківських ризиків?
6. Які Ви можете назвати методи самостійного протистояння банківським ризикам?
7. Які є методи передавання банківських ризиків?
8. Чому методи уникнення банківських ризиків є найбільш обмеженими у практичному застосуванні?
9. Які заходи НБУ рекомендує банкам для зниження банківських ризиків при побудові організаційної структури?
10. Які є види авторизації банківських активів?
11. Які Ви можете назвати види диверсифікації?
12. Чи може диверсифікація призвести до збільшення банківських ризиків?
13. Чим відрізняється метод диверсифікації від методу лімітування?
14. Які є види лімітування банківських ризиків?
15. Які є види контролю банківських ризиків?
16. Які існують методи лобіювання банківських інтересів?
17. У чому полягає сутність страхування банківських ризиків?
18. Чим відрізняється метод продажу банківських активів від сек’юритизації?
Завдання для самостійної роботи
Завдання 1. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» факторинг визначається як: …
Розкрийте правове визначення цього інструменту, їх позитивне значення та недоліки.
Завдання 2. Одним із способів передання банківських ризиків є укладення договорів гарантії та поруки.
Проаналізуйте можливості цього інструменту.
Рекомендована література
[1; 3; 4; 5; 6; 8; 9;14; 15; 17; 18; 19; 20; 22]
