Морфологічні та культуральні особливості міцеліальних грибів

Гриби (мікроміцети) – це численна і своєрідна група еукаріотних мікроорганізмів, налічує близько 100 000 видів. Вони не містять хлорофілу, не здатні до синтезу органічних речовин з СО₂, тому для розвитку потребують готових органічних речовин. Більша частина грибів – сапрофіти, але зустрічаються і паразитичні види.

У природі гриби мешкають на різних субстратах: у воді, грунті, на рослинах і тваринах.

Багато грибів є продуцентами вітамінів, антибіотиків, органічних кислот, ферментів, стимуляторів росту та ін. Водночас численні гриби, які розвиваються на харчових продуктах, промислових матеріалах і виробах, спричиняють їх псування та руйнування. Існують гриби, які уражають культурні рослини в процесі їхньої вегетації, чим завдають великої шкоди сільському господарству, а також гриби, патогенні для людини і тварин.

Вегетативне тіло більшості грибів – це грибниця, або міцелій, що складається з тонких розгалужених ниток-гіфів. Міцелій гриба – це розгалужена система гіфів, усередині яких міститься багатоядерна цитоплазма. Він може бути одноклітинний (несептований) або септований, тобто розділений перегородками (септами). Септи, проте, не розділяють гіфи на окремі клітини, оскільки мають центральну пору, через яку вільно перетікають цитоплазма та ядра. Тому всі гриби – одноклітинні організми. Гриби з несептованим міцелієм належать до нижчих класів, з септованим – до вищих.

Діаметр гіфів, з яких складається вегетативний міцелій, змінюється в межах 5 – 50 мкм і більше. Гіфи ростуть вершиною або кінцями розгалужень, тому клітини гіфів неоднорідні за довжиною. Части­на міцелію розвивається в субстраті (субстратний міцелій), пронизуючи його та вбираючи з нього воду й поживні речовини. Частково міцелій розвивається на поверхні субстрату (повітряний міцелій) у вигляді тонких нальотів або плівок.

У більшості видів вегетативний міцелій незабарвлений; пігментований лише плодоносний міцелій, тому молоді колонії білі або сіруваті. З розвитком органів плодоношення колонії набувають жовтого, рожевого, бежевого, червоного, зеленого, чорного та інших забарвлень.

Гіфи окремих грибів можуть густо переплестися і навіть зростися між собою. З густого переплетення гіфів складаються так звані плодові тіла грибів, у яких містяться органи розмноження.

Гриби розмножуються вегетативним, статевим і безстатевим способами. Вегетативно гриби розмножуються окремими шматочками грибниці, оїдіями або артроспорами, хламідоспорами або склероціями. Хламідоспори – ущільнені ділянки гіфів, що розрослися. Вони покриті товстою оболонкою, всередині містять поживні речовини. Склероції – більш або менш густі сплетіння гіфів круглої або еліптичної форми, їхні розміри змінюються від кількох міліметрів до десятка сантиметрів. Склероції стійкі до несприятливих умов, оскільки оболонки гіфів потовщені, пігментовані, порівняно з міцелієм містять менше води і більше запасних речовин – ліпідів, глікогену.

Органи безстатевого розмноження – спори та конідії. Спори утворюються всередині особливих вмістилищ – спорангіїв, які формуються на кінцях плодоносних гіфів – спорангієносіїв (ендогенне спороношення). У спорангіях деяких грибів містяться рухливі спори з джгутиками, які називаються зооспорами. Утворення конідій (екзогенне спороношення) відбувається на верхівці або бокових відгалуженнях гіфів – конідієносіїв. Процес статевого розмноження у нижчих і вищих грибів відбувається по-різному. У нижчих грибів злиття двох клітин-гамет і наступні процеси плазмо- і каріогамії приводять до утворення заплідненої клітини-зиготи (зооспори або зигоспори). Вона покривається товстою багатошаровою оболонкою і деякий час перебуває у стані спокою. При проростанні зиготи відбувається процес редукційного поділу диплоїдного ядра, в результаті чого в міцелії відновлюється гаплоїдний набір хромосом. У вищих грибів утворена зигота ділиться, і статевий процес закінчується утворенням спеціальних клітин асків – сумок з гаплоїдними аскоспорами або базидій – витягнутих клітин з чотирма відростками і мігруючими в них базидіоспорами. Аскоспори і базидіоспори дають початок новому вегетативному міцелію з гаплоїдними ядрами.

Гриби, яким властиві всі три способи розмноження, називаються досконалими; гриби, що здатні розмножуватися вегетативним і безстатевим способами, – недосконалими.

2. Стисла характеристика класів міцеліальних грибів,