Під рівнями засвоєння розуміємо різні можливості тих, хто навчається, набуті в результаті переходу змісту навчання у власний досвід (засвоєння).
Рівні засвоєння навчального матеріалу, що пропонує американський вчений Б. Блум, розрізняються в залежності від типу навчальних цілей: когнітивної (знання), афективної (ціннісні орієнтації) і психомоторної (рухові навички). Реалізація кожної навчальної мети здійснюється на різних рівнях засвоєння. Зокрема, для когнітивних цілей рівнями засвоєння є: 1 — знання, 2 — розуміння, 3 — застосування, 4 — аналіз, 5 — синтез, 6 — оцінка. Для афективних: 1 — сприйняття, 2 — реагування, 3 — засвоєння ціннісних орієнтацій, 4 — організація ціннісних орієнтацій, 5 — поширення ціннісних орієнтацій на діяльність. Концепція вітчизняного науковця В. П. Беспалька побудована для доведення необхідності технологічного підходу до навчання, в якому визначення рівнів засвоєння навчальної інформації є ключовим елементом створення конкретної педагогічної технології.
1. «Учнівський рівень» характеризується здатністю людини розпізнавати, пригадувати раніше засвоєний матеріал на основі повторного знайомства з ним у тексті. Засвоєння на цьому етапі обмежується загальним уявленням про об’єкт, явище і дозволяє учню розпізнавати його в ряду схожих, раніше не відомих об’єктів.
2. Алгоритмічний рівень характеризується здатністю учня самостійно відтворювати інформацію і застосовувати її в різноманітних типових випадках, що не вимагають створення нової інформації.
3. Евристичний рівень характеризується здатністю того, хто навчається, відтворювати і перетворювати засвоєну інформацію для обговорення відомих об’єктів навчання і продукування суб’єктивно нової інформації про них, для застосування засвоєної інформації у різноманітних нетипових (реальних) випадках, що вимагають утворення нових методів дії.
4. Творчий рівень характеризується здатністю учня самостійно використовувати засвоєну інформацію для отримання об’єктивно нової інформації у процесі: а) знаходження і обговорення нових властивостей об’єктів, що вивчаються; б) знаходження і дослідження нових методів діяльності з об’єктами; в) знаходження нових об’єктів, властивостей і якостей.
В. А. Козаков виділяє чотири рівні засвоєння навчального матеріалу за рівнями розвитку конкретних умінь:
1) запам’ятовування (початкове уміння) — здатність відтворювати терміни, поняття;
2) розуміння (розвинуте уміння) — здатність інтерпретувати, пояснювати, виділяти;
3) застосування (високорозвинене уміння) — здатність вирішувати типові задачі в типових умовах;
4) творчість (найвищий ступінь уміння, чи майстерність) — здатність вирішувати нетипові задачі в нетипових умовах.
Г. О. Ковальчук називає такі рівні навчальної діяльності:
1) початковий понятійний (фактологічний) репродуктивний, алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний),творчий (професійний).
Планування занять. Основні етапи заняття.
У проектуванні будь-якого заняття розрізняють два етапи: попередній і безпосередній. Попередня підготовка полягає у вивченні тим, хто навчає, спеціальної, методичної і педагогічної літератури, у ретельному ознайомленні зі змістом і вимогами навч програми, з підр і навч посібниками, з досвідом роботи інших учителів, в аналізі особистого досвіду в попередні періоди, у тематичному планув.
Безпосередня підготовка до уроку полягає в конкретизації тематичного планування стосовно кожного уроку, в складанні планів уроків. План уроку (інколи його називають робочим планом уроку на відміну від тематичного плану) необхідний для кожного вчителя. Одначе план — це не єдиний спосіб проектування майбутнього заняття. Існує ще кілька способів, кожен з яких обирають відповідно до преференцій і досвіду педагога, типу навчального заняття, змісту теми: конспект, скорочений план- конспект, картки, тези, сценарій заняття. Серед них найповнішою формою проекту заняття є його сценарій. У теорії й практиці навчального заняття центральним є питання щодо його структури, тобто логічне взаємне розташування і зв’язок етапів, в основі виокремлення яких — логіка процесу засвоєння навчального матеріалу. Таких етапів можна вирізнити 13: організація, перевірка домашнього завдання, мотивування, інформування, первинна перевірка, закріплення, застосування, узагальнення і систематизація, контроль і самоконтроль, корекція, надання домашнього завдання, рефлексія, підсумки. В.А.Онищук називає ще такий компонент, як актуалізація опорних знань, тобто відновлення попередніх знань, необхідних для засвоєння нових. Але в реальному процесі навчання кількість і черговість етапів можуть бути різними залежно від обраного типу заняття. У реальній практиці рідко реалізуються заняття чистих типів, тому найчастіше вирізняють такий тип навчального заняття, як комбінований, на якому вирішують кілька дидактичних завдань. На таких заняттях з набору етапів викладач може створювати найрізноманітніші комбінації: пропускати чи поєднувати кілька етапів, повторювати деякі етапи з різними блоками навчальної інформації і паралельно реалізовувати різні етапи з різними підгрупами учнів.
