Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.

Розгляд навчання з позицій теорії управління ґрунтується насамперед на тому, що воно являє собою спільну діяльність. Сп д-сть – це організована с-ма активності індивідів, які цілеспрямовано взаємодіють для створення обєктів матеріальної й духовної культури. Ознаками сп діяльності є: наявність єдиної цілі для всіх учасників, необхідність загальної мотивації, обєднання індивідів, що сприймаються як ціле, розподіл єдиного процесу на окремі операції та закріплення цих операцій за окремими учасниками спільної діяльності, узгодженість дій учасників у просторі і часі., єдиний простір, наявність управління спільною діяльністю. Процес навчання являє собою спільну діяльність багатьох учасників.

Спільна діяльність є невідємним атрибутом суспільства й основою для виховання і навчання. Водночас у процесі індивідуального розвитку людини має відбув становлення її як суб’єкта спільної діяльності. Узгодження спільних дій, організація взаємодії досягаються завдяки спілкуванню, через встановлення вертикальних і горизонтальних каналів формальних та неформальних комунікацій між учасниками педагог. процесу.

Проблема спільної діяльності у психології вивчалася з позиції двох підходів. Згідно з одним, характер перебігу спільної діяльності і взаємовідносини, що виникають при цьому, залежать від таких індивідуальних особливостей її учасників, як особистісні властивості, рівень психічного розвитку, норми поведінки тощо. При такому підході основна увага дослідників спрямовується на вивчення складу групи, психічних особливостей її членів, місця групової роботи у загальному навчальному процесі. Згідно з іншим підходом, зміст і структура спільної діяльності детермінуються як взаємостосунки в групі, так й інтелектуальний особистий розвиток членів групи.

З урахуванням результатів соціально-психологічних досліджень у вітчизняній і зарубіжній науці (Д.Креч, Р.Кратчіфлд, Е.Беллчі, HHОбозов, Р.С.Hемов, А.В.Петровський, А.І.Донцов тощо), можуть бути виділені декілька груп факторів ефективності спільної діяльності, багато з яких є основними компонентами структури психології колективу:

I. Первинні фактори: кількість членів у групі; тривалість існування групи;Kомпозіція (соціально-демографічний, індивідуально-особистісний склад) групи;Oсобенности групової організації, ієрархія рольових статусів;Oкружающая обстановка, фізична, кліматична, ергономічна середу;. Тип групової задачі (її подільність, неподільність, насиченість сенсомоторних, перцептивними, розумовими операціями), ступінь її труднощі (новизна, невизначеність, екстремальність, монотонність);

II. Вторинні фактори: Cтиль керівництва (типові способи управління і спілкування офіційного керівника);. Індивідуально-груповий рівень підготовленості;

Cтиль неофіційного (позитивного і негативного) лідерства; Індивідуальна і групова домінуюча мотивація;Структура соціально-психологічних ролей (внутрішньогрупових, міжособистісних, індивідуальних);

III. Залежні змінні: Ефективність діяльності (продуктивність, якість, надійність);Задоволеність членів групи діяльністю і взаєминами, а також своїм становищем в групі (самим собою).

3. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.

Планування – ф-ія управління навчанням, що полягає в орієнтованому описі майбутнього процесу досягнення навчальних цілей. Планування розпочинається з формулювання навчальних цілей. Правильно поставлена ціль навчання є описом дій учнів, які вони зможуть виконати після вивчення певного навчального матеріалу. Планування передбачає пронозу вання перебігу і результатів діяльності. Сутнітсь прогнозування полягає у тому, щоб заздалегідь оцінити можливу результативність діяльності за наявних, конкретних умов. Післі прогнозуваня відбувається проектування роботи, що полягає в конструюванні моделі майбутньої діяльності, виборі способів та засобів, що дають змогу за заданих умов і у встановлений термін досягти цілі, у визначенні конкретних етапів досягнення цілі. Підсумковим документом планування є план, в якому точно визначено, кому, коли і що потрібно робити.

Мотивація – ф-ія управління навчанням, що полягає у забезпеченні достатньої активності тих, хто навчається. Щоб навчання було по-стравжньому ефективним, в учня має виникнути внутрішня потреба у знаннях, уміннях і навичках., що їх пропонує викдадач, а також бажання активно діяти щодо набуття. За високого рівня мотивації в учні формується мета і його навчання стає активним, незалежним від викладача, переходить у самостійну цілеспрямовану д-сть.

Організація – ф-ія управління навчанням, що погялає у забезп системності й упорядкованості процесу навчання. Це процес створення системи всіх елементів організаційно-психологічної структури навч діяльності. Організаційна ф-ція пов’язана із співпрацею між викладачами і студентами щодо досягнення окреслених цілей.

Контроль – ф-ція управління навчанням, що полягає у перевірці й оцінюванні рівня досягнення поствлених навчальних цілей. Контроль потрібен для встановлення зворотного зв’язку в перебігу навчальної д-сті й стосовно результатів. Зворотний зв'язок є основою якісного управління навчанням.