1. Виникнення етики як науки та її місце в системі філософського знання. Вплив етики на формування та розвиток моральності особи.
2. Мораль як форма суспільної свідомості. Сутність моралі, її структура та функції. Закон України "Про захист суспільної моралі": загальні положення.
3. Походження та етапи розвитку моралі. Загальнолюдське та конкретно-історичне в моралі.
4. Сутність та структура моральної свідомості.
5. Норма як елемент моральної свідомості. Структура моральних норм та їх звʼязок з нормами права.
6. Моральна свідомість і моральна практика: проблеми взаємодії та взаємозвʼязку.
7. Моральні відносини. Їх структура та функції.
8. Професійна етика як феномен культури і виклик часу.
9. Мораль і право як основні регулятори життєдіяльності суспільства. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
10. Моральнісна сутність служіння суспільству і державі.
11. Поважне ставлення до закону як поняття моральності.
12. Морально-етичні принципи: сутність і види.
13. Відображення принципів гуманізму, справедливості і законності в Загальній декларації прав людини та Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод.
14. Справедливість як категорія та принцип професійної етики.
15. Морально-правовий зміст принципу законності.
16. Гуманізм та насилля у професійній діяльності.
17. Правова етика і правова культура – складова частина загальнолюдської моралі (Конвенція про права дитини, Закон України "Про попередження насильства в сімʼї").
18. Добро і зло як вихідні категорії етики. Специфіка їх прояву у професійній діяльності.
19. Моральне зло, його походження і сутність. Види морального зла та їх прояв у суспільному житті. Засоби боротьби зі злом.
20. Моральний вибір як етико-світоглядна проблема. Роль морального обовʼязку і совісті у здійсненні морального вибору.
21. Характеристика сорому і сумніву як форм виявлення совісті.
22. Поняття моральної свободи і необхідності. Свобода дії, свобода вибору, свобода волі. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
23. Доцільність та недоцільність ризику у професійній діяльності. Обґрунтований та необґрунтований ризик.
24. Історичні аспекти становлення поняття честі. Рицарські турніри і дуелі як феномен культури. Кодекс офіцерської честі: історія формування.
25. Честь і гідність особи. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання: загальні положення.
26. Поняття особистої честі та гідності і гарантія їхнього дотримання в Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод та Конституції України.
27. Обовʼязок та відповідальність. Співвідношення службового та морального обовʼязку у професійній діяльності.
28. Совість як контрольно-регулятивний механізм моральної свідомості особи.
29. Моральний зміст сенсу життя та щастя. Основні сучасні підходи до розкриття категорій сенсу життя та щастя.
30. Морально-професійна деформація: сутність та шляхи її подолання.
31. Актуальні морально-правові проблеми сучасного суспільства: сутність, значення, основні підходи до розвʼязання.
32. Смертна кара: правовий та етичний аспекти проблеми (Загальна декларація прав людини). Естетизація смерті як культурно-історичний феномен.
33. Проблема дотримання універсальних принципів моралі у суспільствах перехідного типу. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
34. Поняття "моральна культура". Взаємозалежність розвиненої моральної культури і професійних якостей особи.
35. Службовий етикет. Етика ділового спілкування. Відмінність службового етикету і професійного такту.
36. Культура зовнішнього вигляду ("Рекомендації щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України"). Імідж професіонала.
37. Мистецтво спілкування і проблеми формування позитивного іміджу професіонала. Культура мовлення як елемент професійної культури.
38. Професійна етика керівника. Стилі керування колективом. "Кодекс поведінки посадових осіб щодо дотримання правопорядку": загальні положення.
39. Предмет і завдання естетики, її роль у розвитку духовної культури особи.
40. Роль естетичної свідомості у життєдіяльності особи.
41. Естетична діяльність як спосіб самовираження та самореалізації особистості.
42. Виховання естетичних почуттів як філософська проблема.
43. Діалектичний взаємозвʼязок естетичних категорій прекрасного і потворного. Виховний зміст категорії "потворне".
44. Структура ідеалу: єдність морального та естетичного, обʼєктивного і субʼєктивного, реального й ідеального, загального та індивідуально-неповторного.
45. Морально-естетичний сенс категорій трагічного і комічного. Особливості використання іронії у професійній діяльності.
46. Абсолютність і відносність етичних та естетичних начал у житті людей. Роль категорії "героїчне" у формуванні особистості.
47. Принципи міри, гармонії, доцільності та особливості їх прояву в суспільному житті та професійній діяльності.
48. Естетизм професійної діяльності і службових відносин.
49. Прояв категорій "трагічне" і "комічне" в житті та мистецтві.
50. Гуманізм як вихідний принцип естетичного пізнання.
51. Походження мистецтва та його соціальні функції. Основні види і жанри мистецтва.
52. Єдність змісту і форми як один з критеріїв художності твору.
53. Основні теорії походження мистецтва. Роль мистецтва у подоланні професійної і моральної деформації.
54. Стильова поліфонія сучасної культури. Основні стильові домінанти сучасності (Декларація принципів толерантності).
55. Протистояння і взаємодія масової та елітарної культури.
56. Деградація і дегуманізація мистецтва як естетична проблема (Закон України "Про захист суспільної моралі").
57. Графоманія як феномен сучасної культури: етико-естетичний аналіз.
58. Авторське право як проблема юриспруденції та естетичного пізнання.
59. Меценатство як етико-естетична і правова проблема.
60. Культурні памʼятки як етико-естетична і правова проблема. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.): загальні положення.
Юридична психологія
Юридична психологія – науково-практична дисципліна, яка досліджує психологічні закономірності системи "людина – суспільство – право", розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Вивчення юридичної психології дозволяє удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній діяльності.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
знати:
- теоретико-методологічні засади та принципи;
- категорійно-понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової поведінки;
- психологічні особливості особи злочинця та злочинних груп; закономірності індивідуально- i соціально-психологічних явищ у правоохоронній і правозастосовній діяльності;
- предмет, завдання та основні проблеми правової та кримінальної психології, психології процесуальної та непроцесуальної діяльності, психології юридичної праці, пенітенціарної психології.
оволодіти вміннями:
- складання психологічного портрету правопорушників (злочинців) з різною антисуспiльною спрямованістю особистості;
- уміннями та навичками оцінювання належності особи до кримінального середовища;
- навичками діагностики поведінки особи, яка знаходиться у небезпечному стані;
- прийомами виявлення агресивних станів i намірів людини чи групи, впливу на них;
- соціально-психологічного аналізу злочинної групи, визначення статусу окремих учасників;
- аналізу чинників та динаміки розвитку натовпу;
- урахування психологічних аспектів при розробці системи профілактичних заходів;
- аналізу психологічного стану об’єкта професійного впливу, вибору адекватних особистості та ситуації методів i прийомів;
- аналізу особливостей виникнення i перебігу екстремальних ситуацій в правоохоронній діяльності;
- підтримання i ефективного використання стану готовності до професійних дій у психологічно напружених умовах;
- аналізу практичних ситуацій правоохоронної діяльності, визначення їх психологічних чинників;
- визначення психологічних особливостей слідчих дій, необхідності призначення судово-психологічної експертизи та формулювання запитань до психолога-експерта та ін.
