1. Фінансові інвестицій, їх суть і види.
2. Довгострокові фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства.
3. Корпоративні фінансові вкладення. Методи оцінки фінансових інвестицій.
4. Акції та облігації: визначення їх дохідності.
5. Показники аналізу та відбору цінних паперів. Портфель цінних паперів.
Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється дохід або досягається соціальний ефект.
| Ознаки класифікації | Види інвестицій |
| За об’єктом вкладання | Реальні |
| Інноваційні | |
| Фінансові | |
| За характером участі в інвестиційному процесі | Прямі |
| Непрямі | |
| За періодом інвестування | Короткострокові |
| Довгострокові |
Формами реального інвестування є: нове будівництво; реконструкція; модернізація; оновлення окремих видів продукції; інноваційне інвестування в нематеріальні активи; інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.
Формами фінансового інвестування є: вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств; вкладення в дохідні види грошових інструментів; вкладення і доходні види фондових інструментів.
Фінансові інвестиції – вкладання капіталу в різні фінансові інструменти: цінні папери.
Класифікація фінансових інструментів інвестування:
| Ознака класифікації | Види фінансових інструментів |
| За характером фінансових зобов’язань | боргові |
| дольові | |
| За періодом обігу | короткострокові |
| довгострокові | |
| За пріоритетами значимості | первинні |
| вторинні | |
| За гарантованістю рівня доходності | з гарантованим фіксованим доходом |
| з невизначеним доходом | |
| За видом емітента | державні |
| муніципальних органів | |
| емітовані банками | |
| підприємств | |
| За особливостями обігу | іменні |
| на пред’явника. | |
| За рівнем ризику | безризикові |
| з низьким рівнем ризику | |
| з високим рівнем ризику | |
| спекулятивні |
До основних цілей здійснення фінансових інвестицій належать:
Þ одержання прибутку;
Þ поглинання чи здобуття контролю над конкурентом, в т.ч. його ліквідація;
Þ створення інтегрованих корпоративних структур;
Þ поліпшення фінансово-господарських зв’язків із постачальниками;
Þ диверсифікація діяльності,
Þ збереження ліквідних резервів.
Дохід від фінансових інвестицій відображається у Звіті про фін результаті у графі Доходи від участі у капіталу, інші фінансові доходи, а витрати – втрати від участі у капіталі, інші витрати.
2.
Довг острокові інвестиції – це вкладення на період понад один рік, а також такі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. Об’єктами довгострокового інвестування є:
- дольові цінні папери,
- боргові цінні папери,
- облігації державних та місцевих позик,
- вкладення в статутний капітал інших підприємства, створених в Україні та за кордоном.
На балансі підприємства довгострокові фінансові інвестиції обліковуються за такими позиціями:
1. ДФІ, які обліковуються за методом участі в капіталу:
1.1.Інвестиції в асоційовані підприємства (інвестору належить блокувальний – більше 25% пакет акцій, і яке не є дочірнім або спільним підприємством),
1.2. Вкладення у дочірні підприємства – перебувають під контролем материнської (холдингової) компанії. Такий контроль передбачає вирішальний вплив на фінансову, господарську, комерційну політику з метою одержання від цього вигод,
1.3.вкладення в спільну діяльність – створення ю/о, яка є об’єктом спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.
2. Інші фінансові інвестиції (облігації).
Довгострокові фінансові інвестиції доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позик чи коштів, що вивільняються в результаті дезінвестицій.
|
|
|
|
|
За видами доходів цінні папери класифікують:
1. Боргові фінансові інструменти інвестування
1.1. інструменти, що реалізуються з дисконтом без виплати %;
1.2. з періодичною виплатою %;
1.3. з виплатою всієї суми % при погашенні.
2. Дольові фінансові інструменти інвестування:
2.1. зі стабільним рівнем дивідендів;
2.2. з постійно зростаючим рівнем дивідендів;
2.3. з змінним рівнем дивідендів.
Контрольний пакет акцій – кількість корпоративних прав, яка забезпечує їх власнику право здійснювати фактичний контроль над діяльністю підприємства (50%+1голос). За широкої диверсифікації КПА = 20-30% номінальної вартості корпоративних прав.
Методами оцінювання вартості корпоративних прав є такі:
1. прямої і непрямої капіталізації прибутку (в т.ч. капіталізації дивідендів),
2. метод балансової вартості,
3. прямого і непрямого порівняння із бізнес-аналогами.
Метод капіталізованої вартості оцінює вартість корпоративних прав через визначення капіталізованої вартості власного капіталу:
Приб – сума фінансового результату до оподаткування,
ППриб- сума податку на прибуток,
Ам – сума нарахованої амортизації,
Nкв – кількість кварталів в останньому звітному періоді,
r –ставка капіталізації (залежить від рівня рентабельності, % ставок на ринку),
ЗДБ – залишок довгострокового боргу.
Згідно із балансовим методом за основу беруть балансовий курс корпоративних прав, що розраховується як:
БВ- балансова вартість корпоративних прав,
ВК- сума власного капіталу,
СК – сума статутного капіталу,
НВ – номінальні вартість корпоративних прав.
Для оцінки доцільності інвестування коштів у ті чи інші види фінансових інвестицій порівнюють інвестиції з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх обігу (облігації з фіксованим %, привілейовані акції, депозитні сертифікати, векселі) та інвестиції з чітко невизначеною нормою прибутковості та строком інвестування (прості акції).
Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками:
- ринкова ціна -Р,
- внутрішня вартість V – розрахунковий показник,
- рівень дохідності.
Якщо V > P, то доцільно купувати даний фінансовий інструмент, а якщо V < P, то ціна на ринку його є завищена. Правило прийняття інвестиційних рішень: перевага повинна віддаватись тому об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за якими є вищою, ніж середньо ринкова норма прибутковості за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.
FV- очікуваний потік відсоткових виплат (доходів) за цінним папером в n-період,
нп – очікувана норма прибутку (дохідність ЦП),
n- кількість періодів обігу ЦП.
1.1.Визначення внутрішньої вартості акцій зі сталими дивідендами (відношення суми дивідендів до середньо ринкової норми прибутку):
1.2. Визначення внутрішньої вартості акцій з дивідендами, що рівномірно зростають:
ТПД – темп приросту дивідендів.
1.3. Визначення внутрішньої вартості акцій зі змінним темпом приросту дивідендів:
2.1. Визначення внутрішньої вартості облігації з нульовим купоном:
Ном – номінал облігації, n – трив-ть періоду до погашення облігації
2.2. Визначення внутрішньої вартості облігації з фіксованим купоном:
k – купонна ставка облігації,
Ном- номінал облігації,
нп- норма дохідності облігації,
і – період,
n – кількість періодів до погашення облігації.
2.3. Визначення внутрішньої вартості облігації з плаваючим купоном:
FV – грошові потоки, що генерує облігація в і-періоді.
Чистий дохід (прибуток) з інвестицій визначається як різниця між інвестиційними доходами та інвестиційними витратами, приведеними до теперішньої вартості.
ЧТВ = ІД - ІВ
ІД = 
ІВ = 
Індекс доходності розраховується як відношення суми чистого доходу з інвестиційного проекту до інвестиційних витрат
ІД - чистий дохід.
ІВ - інвестиційні витрати.
Період окупності - найбільш розповсюджений показник оцінки ефективності інвестицій.
ІВ - початкові інвестиції
ІДсер - середня сума грошового потоку.
4. Інвестиційний портфель – цілеспрямована сформована сукупність фінансових інструментів, що призначені для здіснення фінансового інвестування капіталу у відповідності з розробленою інвестиційною політикою. Головною ціллю формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування капіталу шляхом підбору найбільш доходних і безпечних фін інструментів.
Фактори, що знижують рівень доходності дольових фін інструментів:
- зниження рівня виплачуваних дивідендів в результаті зменшення суми прибутку емітента;
- зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента,
- кон’юнктурний спад в галузі, який емітент здійснює свою операційну діяльність,
- вагоме перевищення ринкової вартості фінансового інструмента над його реальною вартістю в момент купівлі інвестором,
- загальний спад фондового ринку,
- спекулятивна гра учасників фондового ринку,
- підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу.
Основні фактори, що впливають на зниження доходності боргових фінансових інструментів:
- підвищення середньої ставки % за кредит,
- підвищення темпів інфляції,
- зниження рівня платоспроможності емітента боргових фінансових інструментів,
- непередбачене зниження розміру викупного розміру викупного фонду емітента по даному фінансовому зобов’язанню,
- зниження рівня премії за ліквідність по довгостроковим борговим фінансових інструментах,
- підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу.
5. Показниками, які використовуються для аналізу і відбору найбільш інвестиційно-привабливих цінних паперів є:
- b- коефіцієнт,
- дюрація,
- дохід на одну акцію,
- відношення ціни акції до доходу,
- річний розмір дивідендів.
Бета-коефіцієнт (систематичний ризик) характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструмента, який входить до його складу. Для цього розрахунку використовують такі показники:
1. середнє квадратичне відхилення (s а) значень рентабельності аналізованого інструмента в окремі періоди (Ra) від середньої рентабельності такого інструмента на ринку (Rр),
2. коефіцієнт кореляції К (Ra; Rр) між нормою дохідності досліджуваного інструмента (Ra) та середньою нормою дохідності по ринку в цілому (Rр),
3. середньоквадратичне відхилення (s р) рентабельності інвестицій по ринку в цілому (R р).
якщо b-коефіцієнт =1, то ризик інвестицій в даний інструмент є на рівні середньо ринкового, відповідно і премія за ризик (дохідність) є середньо ринкова,
якщо b-коефіцієнт > 1, то ризик інвестицій є вищим від ринкового, тому інвестори вимагатимуть вищу норму дохідності,
якщо b-коефіцієнт <1, то ризик інвестицій є нижчим ринкового, то і дохідність є низькою,
якщо b-коефіцієнт = 0, то це безризикові інвестиції.
Для характеристики ЦП використовують ще показник періоду окупності ЦП (аналіз дюрації). Середньозважений строк погашення фінансового інструмента (дюрація- t) – це міра приведеної вартості окремого ЦП (портфеля), за допомогою якої вимірюється середня тривалість періоду, протягом якого всі потоки доходів, генерованих ЦП, находять до інвестора.
FV – очікувані потоки відсоткових доходів в і-період,
і – і-й період (і=1®n)
Ном – номінальна ціна цінного паперу,
d – ставка дисконтування,
Ц –дисконтована ціна цінного паперу,
n – загальна кількість періодів.
Дохідність портфеля цінних паперів (Dп) є сумарною величиною суми доходів, що їх генерують окремі цінні папери (визначається як середньозважена дохідності фінансових інструментів, що входять до складу портфеля).
W- обсяг цінних паперів і-виду в портфелі.
Для отримання максимальної дохідності портфеля ЦП, слід контролювати ризики від вкладання в різні ЦП. З метою мінімізації ризиків слід диверсифікувати портфель (включати до нього різних за характеристиками цінних паперів). Диверсифікований портфель характеризується тільки систематичним ризиком (ринковим), і поєднує такий набір ЦП, який уможливлює взаємне компенсування коливання дохідності різних інструментів, коли недостатня дохідність одного ЦП компенсується підвищеною дохідністю іншого..
