Закономірності взаємовідносин між факторами життя і рослинами діють у природі незалежно від людини. Однак доскональне їх вивчення й розуміння дає людям можливість пристосовувати технології вирощування культурних рослин до раціонального і найефективнішого використання цих закономірностей (законів) і спрямовувати їх за допомогою заходів землеробства на забезпечення найвищої продуктивності сільськогосподарських культур у тих чи інших конкретних природних умовах. Знання законів землеробства, які визначають головні теоретичні положення його як науки і практичні заходи, запобігає багатьом помилкам і сприяє ефективному використанню землі як основного засобу виробництва у сільському господарстві. Розглянемо найважливіші з них.
1. Закон рівнозначності та незамінності факторів життя -сформульований В. Вільямсом, є основним загальнотеоретичним законом землеробства. Він стверджував, що всі фактори життя рослин абсолютно рівнозначні й незамінні. Згідно з цим законом, рослини мають бути забезпечені всіма факторами без винятку для створення умов, необхідних для їх життєдіяльності, і замінити один фактор іншим неможливо, тому що всі вони однаково необхідні для рослин незалежно від того, в якій кількості ці фактори використовуються — у макро- чи мікрокількостях. Наприклад, незважаючи на те, що рослина з усіх факторів у кількісному вираженні найбільше використовує воду, це не означає, що вода є важливішим фактором, ніж будь-який життєво необхідний мікроелемент, що споживається рослиною в мізерно малій кількості.
2. Закон мінімуму -він був сформульований уперше німецьким вченим Ю. Лібіхом відносно елементів живлення. Відповідно до нього продуктивність рослин прямо залежить від рівня забезпечення їх тими поживними речовинами, які містяться в ґрунті у найменшій (мінімальній) кількості. Пізніше у дослідах Г. Гельрігеля це було встановлено щодо забезпечення рослин водою, дослідженнями Ю. Сакса — щодо забезпечення теплом, а Е. Вольні — світлом, теплом і поживними речовинами. Таким чином, виявилось, що цей закон стосується не тільки елементів живлення, а всіх факторів життя.
У міру підвищення забезпеченості рослин найбільш дефіцитним для них фактором зростає їх продуктивність доти, доки не стане обмежувальним інший фактор. Тоді потрібно підвищувати забезпечення рослин цим іншим фактором.
Якщо ж різко підвищувати забезпечення якимось одним фактором, не змінюючи рівні інших, то продуктивність рослин може обмежуватись не дефіцитом фактора, а його надмірною кількістю. Отже, як недостатнє, так і надмірне забезпечення рослин будь-яким фактором життя обмежує їх продуктивність.
3. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму, який за своєю суттю тісно пов'язаний з попереднім і згідно з яким найвища врожайність культурних рослин досягається за умови забезпечення їх факторами життя в оптимальних кількостях. Наприклад, за мінімального забезпечення теплом за температури 4 - 5 °С насіння цукрових буряків проростає, але дуже повільно, сходи з'являються недружно. З підвищенням температури інтенсивність проростання насіння і появи сходів зростає і досягає максимуму за температури 20 — 25 °С. Подальше її підвищення призводить до сповільнення росту і за температури понад 30 °С рослини пригнічуються і далі припиняють ріст.
4. Закон сукупної дії факторів, основи якого сформулював німецький учений Лібшер, а суть його полягає в тому, що найвища продуктивність рослин досягається за умов забезпечення їх усіма факторами життя в оптимальних кількостях і співвідношеннях. При цьому спостерігається найвища ефективність від дії кожного фактора та позитивної взаємодії між усіма факторами. Цей закон вказує на те, що для отримання найвищих урожаїв культурних рослин потрібно комплексно застосовувати заходи оптимізації забезпечення їх усіма факторами: і водою, і поживними речовинами, і повітрям, і теплом, і світлом.
5. Закон повернення. У середині XIX ст. він був сформульований Ю. Лібіхом, як закон повернення поживних речовин у ґрунт, і суть його полягала в тому, що всі поживні речовини, використані рослинами на створення врожаю, потрібно повертати в ґрунт з добривами. Якщо цього не робити, то ґрунт поступово виснажується і врожайність вирощуваних на ньому рослин знижується. З часом цей закон уточнювався, поглиблювався і тепер розуміється так, що за систематичного обробітку ґрунту, використання інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та впливу інших чинників з нього не тільки забираються поживні речовини, відчужені з урожаєм, а й втрачаються енергетичні ресурси, змінюються властивості ґрунтового середовища в бік погіршання (деградації). Тому, згідно з цим законом, для збереження родючості ґрунту необхідно за допомогою заходів землеробства відновлювати в ньому всі фактори життя і властивості, втрачені ґрунтом у зв'язку з формуванням урожаю вирощуваних культур.
2.
| №п/п | Прийом обробітку | Час проведення | Знаряддя обробітку | Агротехнічні показники | Що досягається |
| Дискування | 3 декада 07 | БДТ – 7 | 8-10 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Дискування | 1 декада 08 | БДВ – 6 | 10-12 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Внесення мінеральних добрив | 3 декада 08 | РУМ – 8 | Рівномірно, без огріхів. N60Р40 | Покращується поживний режим рослин | |
| Внесення меліоранту (фосфогіпс) | 3 декада 08 | 1РМГ - 4 | Рівномірно, без огріхів. 5 т/га | Змінюється Рh ґрунту на нейтральну | |
| Оранка | 3 декада 08 | ПЛН–5-35 | 23-25 см | Розпушення ґрунту, заробка добрив, меліоранту і пожн. решток | |
| Культивація | 2 декада 09 | КПС-4 | 4-6 см | Знищення бур’янів | |
| Боронування | 1 декада 10 | БЗСС-1 | 2-4 см | Знищення бур’янів | |
| Культивація | 3 декада 10 | КПС-4 | 4-6 см | Знищення бур’янів | |
| Чизелювання | 1 декада 11 | ЧКУ-4 | 14-16 см | Розпушення ґрунту за для більшого накопичення вологи |
3.
1. Пшениця озима – 37,5%
2. Соняшник -12,5%
3. Горох - 12,5%
4. Люцерна - 25%
5. Кукурудза на зерно –12,5%
- Визначаємо розмір поля – 12,5 %.
- Визначаємо кількість полів:
Пшениця озима – 3
Соняшник - 1
Горох - 1
Кукурудза - 1
Багаторічні трави - 2
- Складаємо сівозміну:
1. Люцерна
2. Люцерна
3. Пшениця озима
4. Пшениця озима
5. Кукурудза
6. Горох
7. Пшениця озима
8. Соняшник
- Визначаємо тип і вид сівозміни:
Тип - польова
Вид – зерно-паро-траво-просапна.
В-2
1.
