Внаслідок тривалого еволюційного розвитку бур'яни набули різних біологічних властивостей, які дають їм змогу успішно конкурувати між собою та із сільськогосподарськими культурами. До таких властивостей, насамперед, належать: висока насіннєва продуктивність; тривала життєздатність і високе виживання насіння за несприятливих умов -А розтягнутий період проростання насіння і лише з певної глибинйТздатність насіння бур'янів проростати за нижчої, ніж культурні види рослин, температури ґрунту і зберігати схожість за таких умов: вегетативне розмноження бур'янів; різноманітні пристосування до поширення; важковідокремлюваність насіння багатьох бур'янів від насіння культурних рослин.
Висока насіннєва продуктивність бур'янів гарантує виживання рослин у несприятливих умовах навколишнього середовища. Як зазначено у науковій літературі, кількість бур'янів з насіннєвою продуктивністю одного екземпляра від 100 до 250 насінин, що наближається до насіннєвої продуктивності культурних рослин, порівняно невелика і становить 14,5 % загальної кількості. Частка бур'янів з насіннєвою продуктивністю від 250 до 2500 насінин досягає 42,2 %, від 2500 до 25 000 — 36,7 % і від 25 000 до 750 000 і більше — 6,6 %. Часто утворена кількість насіння бур'яну перевищує зазначені вище цифри. Так, одна рослина щириці звичайної може створити понад 1 млн насінин. Одна рослина мокрецю за оптимальних умов протягом трьох років могла б дати 3 трлн 375 млрд насінин і забезпечити сходи по 25 шт./м2 на всій території земної суші, а насінням кучерявця Софії, створеним однією рослиною за той самий час, можна б заселити дві такі площі. Це свідчить про те, що бур'яни дуже плодючі й їх насінням можна засмітити значну площу і на багато років.
Крім цього, насіння бур'янів характеризується високою життєздатністю і довговічністю. З утвореної бур'янами значної кількості асіння 60 - 80 % залишається життєздатним. Навіть скошені у фазі цвітіння бур'яни формують від 11 до 61 % життєздатного, хоч і недостиглого насіння.
Такою самою життєздатністю відзначається насіння бур'янів, які передчасно закінчили вегетаційний цикл. На відміну від культурних рослин насіння бур'янів довгий час зберігає схожість у ґрунті. Наприклад, якщо зернівки злакових культур у спеціальних сховищах зберігають схожість впродовж 5 — 10 років, то насіння більшості бур'янів, перебуваючи в грунті, де постійно змінюється вологість і температура, активно діють мікроорганізми та багато інших несприятливих факторів, не втрачає схожість впродовж тривалого часу. Так, насіння буркуну лікарського, мокрецю, грициків, лободи білої зберігає схожість протягом 20 — 38 років, а портулаку, гірчака перечного, березки польової — 40 — 50 років. Ціла низка бур'янів формує насіння, яке не втрачає життєздатності протягом 5—10 і більше років. Вважається, що із всього насіння бур'янів, яке міститься в грунті, втрачає схожість лиіпє- 40 %, а 20 % здатне до проростання і 40 % перебуває в стані спокою. Такій довговічності насіння бур'янів зобов'язане наявністю міцної повітро-водонепроникної оболонки, завдяки якій внутрішня частина насінин тривалий час залишається сухою не тільки у вологому ґрунті, а й у воді. Виживання сходів бур'янів у конкретних сівозмінах залежить від біологічних особливостей культур, які входять до їх складу, технології їх вирощування і, звичайно, від погодних умов, які складаються протягом вегетаційного періоду. За умов сучасного інтенсивного землеробства без застосування гербіцидів у різних сівозмінах може вижити близько 20 - ЗО % сходів, а в разі застосування гербіцидів — лише 5 - 15 %.
Насіння бур'янів відзначається великою недружністю сходів навіть за сприятливих умов середовища. Зазначається також неоднакове співвідношення пророслого насіння різних бур'янів у весняний та осінній періоди. Якщо восени проростає насінин ярих бур'янів біля 18 %, то насінин озимих і зимуючих бур'янів — 34 — 60 %; весною частка пророслого насіння ярих бур'янів складає 36 — 65 %, а озимих і зимуючих — 9 — 48 %. З багаторічних бур'янів більше насіння (9 - 44 %) проростає весною і дещо менше (4-31 %) — восени. Дуже варіює і глибина, з якої з'являються сходи бур'янів, основна маса яких з'являється з глибини, що коливається в межах від 3 — 4 до 6-7 см. Крупне насіння окремих видів бур'янів (березка польова, вівсюг тощо) здатне сходити навіть з глибини 10 - 15 см. Отже, проростання насіння відбувається по всьому орному профілю ґрунту. З верхнього шару більше насіння проростає навесні, а з глибших шарів ґрунту насіння бур'янів проростає весь теплий період року, але кількість сходів, які з'являються на поверхні, становлять лише десяту частину від тих, що зійшли в ґрунті. Це тому, що в глибших шарах ґрунту проростки бур'янів через 10 — 20 днів відмирають, не творивши сходів^становлено, що активність проростання насіння бур'янів у глибших шарах ґрунту зростає після проведення чергового розпушування верхнього шару. Таким чином, обробіток не тільки сприяє знищенню сходів бур'янів, а й стимулює проростання насіння в нижчій частині орного шару ґрунту.
Порівняно з культурними рослинами у бур'янів більш ширший температурний інтервал проростання насіння, що також сприяє засміченню посівів. Так, сходячи раніше і за нижчої температури ґрунту, вівсюг може повністю затінити яру пшеницю чи ячмінь.
Залежно від температурних констант проростання насіння, бур'яни умовно поділяють на чотири групи: дуже холодостійкі, насіння яких починає проростати за температури 2 - 5 °С (бромус польовий, буркун лікарський, вівсюг, грицики, кульбаба лікарська, лобода біла, мокрець, підмаренник чіпкий, ромашка непахуча); холодостійкі, насіння яких проростає за температури 6 — 9 °С (злинка канадська, льонок звичайний, осот жовтий, повитиця польова, подорожник великий, рутка лікарська, чистець однорічний, щириця жминдолистна); теплолюбні, для проростання насіння яких потрібна температура 10 — 13 °С (паслін чорний, портулак городній, синяк звичайний, сорго алепське); дуже теплолюбні, насіння яких проростає за температури 14 °С і вище (гусятник малий, нетреба звичайна, паслін рогатий).
У процесі еволюційного розвитку окремі бур'яни пристосувались зберігати свої сходи за дуже низьких температур. Якщо, наприклад, сучасні сорти озимої пшениці і жита за температури мінус 19 — 20 °С на глибині вузла кущення повністю гинуть, то сходи грициків, кучерявця Софії, талабану легко витримують температуру, яка опускається до 22 °С нижче нуля.
Насіння бур'янів під час проростання неоднаково витримує світло. Насіння частини видів бур'янів, так званих геліофілів, проростає лише при світлі (галінсога дрібноквіткова, грицики, жовтець їдкий, мак-самосійка, метлюг тощо), а насіння геліофобних бур'янів проростає лише в темряві (дурман, підмаренник чіпкий, щириця). Насіння переважної більшості бур'янів під час проростання не реагує на освітлення.
Для бур'янів має значення і реакція ґрунтового середовища. Окремі види бур'янів краще ростуть в умовах кислого ґрунтового розчину (метлюг, триреберник непахучий, хвощ польовий), інші — на ґрунтах з нейтральною і лужною реакцією розчину (вівсюг, лобода, льонок звичайний, молочай, осот жовтий польовий і рожевий, рутка лікарська, талабан польовий). Багато видів бур'янів байдужі до реакції ґрунтового середовища (грицики звичайні, жабрій, кукіль, злинка канадська, череда).
Найбільш злісні бур'яни, наприклад, коренепаросткові (березка польова, гірчак повзучий, осот жовтий, осот рожевий тощо) та кореневищні (пирій повзучий, свинорий пальчастий) розмножуються за допомогою кореневих паростків і кореневищ. І чим більше корені і кореневища цієї групи бур'янів розрізаються ґрунтообробними знаряддями, тим інтенсивніше вони розмножуються.
Бур'янова флора відрізняється також різноманітними пристосуваннями до поширення, що сприяє швидкому охопленню нею великих територій: клейке насіння, яке переноситься птахами (омела біла); особливості в будові плода — насіння при його розтріскуванні розкидається на значну відстань від материнської рослини (горошок мишачий); насіння окремих бур'янів (вівсюг пустий) занурюється глибоко в ґрунт за допомогою остюків, які скручуються чи розпрямляються у разі зміни вологості ґрунту; бур'яни в хлібних злаках формують насіння до їх збирання або водночас з ними, засмічуючи ґрунт і посівний матеріал (грицики, талабан, гірчиця польова, бро-мус житній тощо); насіння багатьох бур'янів за допомогою гачків, якірців, зачіпок, шпильок тощо поширюється не тільки птахами, а і різними тваринами, машинами та сільськогосподарськими знаряддями і навіть людиною; обладнане парашутиками і чубчиками (осоти жовтий польовий і рожевий, кульбаба, козельці) або дуже легке (вовчок) насіння переноситься вітром; вітер переносить або перекочує цілі рослини, з яких висипається насіння (курай) і засмічує ґрунт на великих територіях.
Класифікація бур’янів за строком життя:
- Малорічні (ефемери, ярі ранні, ярі пізні, озимі, зимуючі, дворічні)
- Багаторічні (кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, коринемичкуваті, цибулинні та ін..).
2.
| №п/п | Прийом обробітку | Час проведення | Знаряддя обробітку | Агротехнічні показники | Що досягається |
| Лущення | 1 декада 08 | ЛДГ - 10 | 6-8 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Лущення | 2 декада 08 | ЛДГ - 10 | 8-10 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Внесення мінеральних добрив | 3 декада 08 | РУМ – 8 | Рівномірно, без огріхів. N150Р120К100 | Покращується поживний режим рослин | |
| Оранка | 3 декада 08 | ПЛН–5-35 | 28-30 см | Розпушення ґрунту, заробка добрив і пожн. решток | |
| Культивація | 2 декада 09 | КПС-4 | 4-6 см | Знищення бур’янів | |
| Боронування | 1 декада 10 | БЗСС-1 | 2-4 см | Знищення бур’янів | |
| Культивація | 3 декада 10 | КПС-4 | 4-6 см | Знищення бур’янів |
3.
- Визначаємо розмір поля – 10 %.
- Визначаємо кількість полів:
Пшениця озима – 4
Ячмінь ярий – 1
Соняшник -1
Горох -1
Люцерна -2
Кукурудза –1
- Складаємо сівозміну:
1. Люцерна
2. Люцерна
3. Пшениця озима
4. Пшениця озима
5. Кукурудза
6. Ячмінь ярий
7. Горох
8. Пшениця озима
9. Пшениця озима
10. Соняшник
- Визначаємо тип і вид сівозміни:
Тип - польова
Вид – зерно-просапна.
В-3
1.
Раціональна система обробітку ґрунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з часів розвитку римської імперії (Катон - II ст. до н.е., Колумелла - I ст. н.е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага.
Механічний обробіток ґрунту - це дія на нього робочими органами ґрунтообро-блювальних машин і знарядь на відповідну глибину з метою оптимізації ґрунтових умов життя рослин, підвищення родючості ґрунту та захисту його від водної і вітрової ерозії.
Обробітком досягається оптимальна будова ґрунту завдяки його кришінню на ґрунтові агрегати певного розміру та особливостям їх взаємного розміщення з урахуванням гранулометричного складу.
Під впливом раціональної системи обробітку цілеспрямовано змінюється співвідношення об'ємів твердої, рідкої й газоподібної фаз у ґрунті. Внаслідок цього змінюються фізико-хімічні властивості ґрунту, а разом з цим водно-повітряний, тепловий і поживний режими, біологічні процеси, знищуються бур'яни, створюються належні умови для більш повної реалізації генетичного потенціалу вирощуваних сортів та гібридів культурних рослин.
За допомогою обробітку забезпечується прискорення або сповільнення процесів синтезу чи розкладання органічної речовини ґрунту, а також регулювання водного і повітряного режимів орного шару. Обробіток може, з одного боку, сприяти нагромадженню вологи в ґрунті й скороченню її непродуктивних втрат та створювати умови для більш продуктивного використання вологи рослинами, а з другого - при надмірному зволоженні знижувати її кількість в орному шарі. Усунення надлишку вологи призводить до збільшення загальної аерації і створення оптимального співвідношення води та повітря в ґрунті.
Механічний обробіток ґрунту поряд із сівозмінами і добривами - важлива ланка сучасних систем землеробства.
На відміну, наприклад, від удобрення чи зрошення полів, обробіток сам по собі не добавляє ґрунту якої-небудь речовини або енергії, але, змінюючи фізико-хімічні і біологічні властивості його, тим самим сприяє максимальній агротехнічній і економічній ефективності чергування культур, застосовуваних добрив, пестицидів, меліорації полів, запобігає появі шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур.
Обробіток у поєднанні із системою удобрення в сівозмінах забезпечує найбільш раціональне використання ґрунтів та відтворення їхньої родючості. Але він ефективний лише тоді, коли його проводять з урахуванням ґрунтових властивостей, кліматичних і погодних умов, біологічних особливостей вирощуваних сортів і гібридів, характеру та ступеня засміченості полів, наявності шкідників та збудників хвороб.
Ефективний вплив обробітку на ґрунт посилюється тоді, коли глибина, способи і заходи його здійснюються в науково обґрунтованій послідовності та тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства. При цьому слід враховувати, що надмірно інтенсивний обробіток може призвести до руйнування ґрунту і зниження родючості його. Систему обробітку ґрунту необхідно періодично уточнювати. Вона обов'язково повинна бути адекватною сучасному стану землеробства в нашій країні і реальним економічним можливостям конкретного господарства.
Для забезпечення оптимальних ґрунтових умов і одержання сталих високих врожаїв обробіток повинен вирішувати такі завдання:
- надання оброблюваному шару ґрунту дрібногрудочкуватого стану із сприятливою будовою, щоб забезпечити добрі водно-повітряний, тепловий і поживний режими;
- посилення кругообігу поживних речовин шляхом активізації корисних мікробіологічних процесів у ґрунті, а також залучення елементів живлення із більш глибоких підорних шарів ґрунту в зону орного шару;
- запобігання ерозійним процесам і пов'язаним з цим втратам ґрунту, поживних речовин і вологи;
- знищення бур'янів, збудників хвороб і шкідників;
- загортання на необхідну глибину добрив і рослинних решток або навпаки - залишення стерні на поверхні ґрунту;
- позбавлення життєздатності багаторічної рослинності при обробітку цілинних і перелогових земель, а також полів, зайнятих сіяними багаторічними травами;
- надання необхідних властивостей і стану верхньому шару ґрунту для загортання насіння на задану глибину;
- створення умов для пониження сольових горизонтів і запобігання підвищенню рівня підґрунтових вод.
2.
| №п/п | Прийом обробітку | Час проведення | Знаряддя обробітку | Агротехнічні показники | Що досягається |
| Дискування | 1 декада 08 | БДТ – 7 | 8-10 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Дискування | 2 декада 08 | БДВ – 6 | 10-12 см | Подрібнення і заробка решток | |
| Внесення мінеральних добрив | 3 декада 08 | РУМ – 8 | Рівномірно, без огріхів. N80Р60 | Покращується поживний режим рослин | |
| Оранка | 3 декада 08 | ПЛН–5-35 | 23-25 см | Розпушення ґрунту, заробка добрив і пожн. решток | |
| Культивація | 2 декада 09 | КПС-4 | 6-8 см | Знищення бур’янів | |
| Культивація | 3 декада 10 | КПС-4 | 8-10 см | Знищення бур’янів | |
| Культивація | 3 декада 10 | КПС-4 | 6-8 см | Знищення бур’янів | |
| Чизелювання | 1 декада 11 | ЧКУ-4 | 14-16 см | Розпушення ґрунту за для більшого накопичення вологи |
3.
- Визначаємо розмір поля – 11,1 %.
- Визначаємо кількість полів:
Ячмінь ярий – 2
Баштанні - 1
Просо - 1
Кукурудза МВС - 2
Багаторічні трави - 2
Горох - 1
- Складаємо сівозміну:
1. Люцерна
2. Люцерна
3. Ячмінь ярий
4. Кукурудза МВС
5. Просо
6. Кукурудза МВС
7. Горох
8. Ячмінь ярий
9. Баштанні
- Визначаємо тип і вид сівозміни:
Тип - кормова
Вид – зерно-траво-просапна.
В-4
1.
Земля, або ґрунт, як основний засіб виробництва в сільському господарстві має дуже важливу унікальну здатність забезпечувати рослини земними факторами життя (поживними речовинами, водою, повітрям), а також сприяти забезпеченню факторами з інших природних сфер. Така здатність зумовлюється багатьма властивостями ґрунту і має узагальнену назву — родючість. Усі ці властивості розрізняють як елементи та умови родючості. До елементів відносять земні фактори життя рослин — воду, поживні речовини й ґрунтове повітря, а до умов — фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту, реакцію ґрунтового середовища, фітосанітарний стан тощо.
Сукупність властивостей ґрунту, що зумовлюють його родючість, створюється як природними чинниками (складом і особливостями ґрунтоутворювальних порід, кліматом, наслідками життєдіяльності флори і фауни тощо), так і землеробськими заходами впливу на ґрунт у процесі його використання для вирощування сільськогосподарських культур. У зв'язку з цим розрізняють природну {потенційну) родючість, що створюється взаємодією природних чинників (факторів у ґрунтознавстві) без втручання людини, і штучну родючість, яка створюється під впливом антропогенних чинників (господарської діяльності людей) у процесі використання ґрунту.
У результаті поєднання природної й штучної родючостей створюється ефективна {економічна) родючість, якою і зумовлюється величина та якість урожаю вирощуваних сільськогосподарських культур. Ця родючість значною мірою залежить від комплексу організаційних, агротехнічних, меліоративних та інших заходів, які застосовують у землеробстві для підвищення її рівня порівняно з природною.
. Поліпшення природних властивостей ґрунту і його середовища за допомогою всього комплексу заходів, які застосовують у землеробстві з метою підвищення родючості грунту, називають його окультуренням. Отже, окультурений родючий ґрунт повинен мати кращі, ніж у природному стані до окультурення, властивості й відповідати таким вимогам:
• містити достатні запаси води й поживних речовин, бути здат
ним акумулювати й утримувати їх у достатніх кількостях, оберігаю
чи від непродуктивних втрат, і одночасно легко віддавати рослинам
для живлення, а також забезпечувати для них оптимальні повітря
ний і тепловий режими;
• мати задовільний фітосанітарний стан, бути очищеним від
бур'янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур, мати високу біологічну активність для швидкої і достатньо повної нейтралізації біотоксичних забрудників ґрунтового середовища;
• завдяки своїм властивостям забезпечувати ефективне використання сучасних високопродуктивних засобів інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та високу стійкість до негативних впливів антропогенного фактора й ерозійних процесів.
Окультурення ґрунту має забезпечувати підвищення його ефективної родючості і відповідно врожайності вирощуваних на ньому культурних рослин завдяки поліпшенню всіх агрономічно цінних його властивостей — показників родючості.
