Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕочаток нац≥ональноњ революц≥њ в китањ 1925 Ц 1927 рр ѓњ характер руш≥йн≥ сили та особливост≥.




” травн≥ 1924 р. —унь ятсен приступив до створенн€ основ революц≥йноњ арм≥њ. ќднак думки делегат≥в з'њзду роз≥йшлис€ у питанн≥ про Їдн≥сть парт≥њ. ѕоступки —унь ятсена комун≥стам викликали незадоволенн€ б≥льшост≥ член≥в √ом≥ндану. ѕроте створенн€ Їдиного фронту ≥ €дра революц≥йноњ арм≥њ зм≥цнило позиц≥њ ур€ду —унь ятсена, спри€ло посиленню нац≥онально-визвольноњ боротьби китайського народу. ¬л≥тку 1925 р. революц≥йн≥ виступи охопили основн≥ центри крањни. ≤ноземн≥ держави, €к≥ пересл≥дували своњ ≥нтереси в  итањ, спробували збити хвилю революц≥йного п≥днесенн€. 30 травн€ 1925 р. англ≥йська пол≥ц≥€ м≥жнародного поселенн€ в Ўанхањ в≥дкрила вогонь по учасниках демонстрац≥њ протесту проти свав≥лл€ ≥ безчинств €понц≥в у Ўанхањ ≥ ÷индао. ÷е спричинило вибух обуренн€, €кий став початком революц≥њ 1925-1927 pp. 1 червн€ 1925 р. в Ўанхањ розпочавс€ загальний страйк, у €кому вз€ло участь 200 тис. роб≥тник≥в. “орговц≥ закрили своњ магазини, 50 тис. студент≥в припинили зан€тт€. Ѕойкот €понських товар≥в став загальним. Ўанхайськ≥ п≥дприЇмц≥ також п≥дтримали анти€понськ≥ виступи. набирали. ¬они започаткували Ђрух 30 травн€ї: хвилю страйк≥в, демонстрац≥й ≥ м≥тинг≥в проти засилл€ ≥ноземц≥в. 19 червн€ 1925 р. застрайкували роб≥тники √онконгу та √уанчжоу. ѕрипинили роботу банки, шанхайський торговий порт, магазини, хл≥бопекарн≥, телефонн≥ компан≥њ. ¬ середин≥ червн≥ 1925 р. страйкувало майже 500 тис. чол. √онконг-√уанчжоуський страйк тривав 16 м≥с€ц≥в. ѕ≥сл€ смерт≥ у березн≥ 1925 р. —унь ятсена внутр≥шньопол≥тична боротьба у √ом≥ндан≥ загострилас€. Ќа початку травн€ головнокомандувачем збройними силами став один ≥з л≥дер≥в √ом≥ндану „ан  айш≥. Ќевдовз≥ в √уанчжоу було створено нац≥ональний ур€д  итайськоњ республ≥ки. ” березн≥ 1926 р. „ан  айш≥ зд≥йснив в≥йськовий переворот. ¬≥н позбавив комун≥ст≥в кер≥вних посад у парт≥њ, водночас намагаючись зберегти Їдн≥сть анти≥мпер≥ал≥стичного фронту. 9 липн€ 1926 р. „ан  айш≥ розпочав пох≥д на ѕ≥вн≥ч, щоб об'Їднати  итай ≥ створити демократичну республ≥ку. ” серпн≥ 100-тис€чна Ќац≥онально-революц≥йна арм≥€ зв≥льнила пров≥нц≥ю ’унань, а до к≥нц€ 1926 р. владу гуанчжоуського ур€ду було встановлено в семи пров≥нц≥€х ѕ≥вденного  итаю та в долин≥ р. янцзи. ¬насл≥док ѕ≥вн≥чного походу на початку 1927 р.  итаю були повернут≥ колишн≥ англ≥йськ≥ концес≥њ в портах на р≥чках янцзи-’анькоу ≥ ÷зигоцз€н. ” лютому-березн≥ 1927 р. Ќац≥онально-революц≥йна арм≥€ при п≥дтримц≥ м≥сцевого населенн€ зв≥льнила Ўанхай ≥ Ќанк≥н в≥д м≥л≥таристських сил та њх ≥ноземних союзник≥в. ÷≥ под≥њ, з одного боку, ознаменували значний усп≥х революц≥йно-визвольних сил, а з ≥ншого Ц початок пр€моњ ≥нтервенц≥њ проти  итаю. 24 березн€ американськ≥ й англ≥йськ≥ в≥йськов≥ корабл≥ обстр≥л€ли Ќанк≥н. 11 кв≥тн€ 1927 р. представники обох держав направили уханьському ур€ду ультимативну вимогу покарати Ђвиннихї у виступах проти ≥ноземц≥в, вибачитис€, сплатити компенсац≥ю за збитки ≥ не допускати под≥бних д≥й у майбутньому. ¬ Їдиному анти≥мпер≥ал≥стичному фронт≥ ставс€ розкол, внасл≥док чого „ан  айш≥ 18 кв≥тн€ 1927 р. створив у Ќанк≥н≥ власний ур€д. ¬≥н п≥дтвердив в≥рн≥сть трьом принципам —унь ятсена, засудив втручанн€ ≥ноземних держав у внутр≥шн≥ справи  итаю ≥ закликав до розриву з комун≥стами. ѕ≥д вигл€дом представника  ом≥нтерну ћосква в≥др€дила до  итаю ћ. Ѕород≥на, котрий сп≥впрацював у т≥сному контакт≥ з ÷  компарт≥њ  итаю ≥ намагавс€ тиснути на „ан  айш≥ та гом≥ндан. ” травн≥-червн≥ 1927 р. „ан  айш≥ вз€в п≥д контроль вс≥ територ≥њ, а 15 липн€ 1927 р. уханьський ур€д перейшов на б≥к „ан  айш≥. ” 1927 р. √ом≥ндан остаточно роз≥рвав стосунки з комун≥стами, €к≥ прагнули нав'€зати  итаю б≥льшовицьку схему.

43. јрЇгарн≥ боњ нац≥ональноњ революц≥њ в китањ (серпень Ц грудень 1927 р.) та њх насл≥дки. ѕричини поразки та ≥сторичне значенн€ революц≥њ. з серпн€ по грудень 1927 комун≥сти п≥д гаслами рад та афарной революц≥њ намагалис€ п≥дн€ти сел€нськ≥ повстанн€ в пров≥нц≥€х ’унань, ’убей, ÷з€нс≥, √уандун. однак ц≥ виступи не отримали т≥Їњ широкою ≥ масовоњ п≥дтримки сел€нства, на €ку розраховували кпк кер≥вники. повстанн€ носили розр≥знений характер, спалахували, €к правило, т≥льки в тих небагатьох м≥сц€х, де комун≥сти мали м≥цну позиц≥ю в сел€нських сп≥лках, ≥ не перетворювалис€ на загальну в≥йну п≥д афарним≥ гаслами. найб≥льших усп≥х≥в повстанц≥ добилис€ в пов≥тах ’айфен ≥ Ћуфен. на основ≥ сел€нських збройних загон≥в ≥ прийшли сюди Ќаньчан-ких повстанц≥в комун≥сти див≥з≥ю створили роб≥тничо-сел€нськ≥й революц≥йноњ арм≥њ, €ка зум≥ла захопити центри пов≥тов≥. тут у листопад≥ 1927 р. була проголошена рад€нська влада ≥ утворено рад€нський ур€д. повстанц≥ знищували великих землевласник≥в, д≥лили њх землю, анулювали сел€нськ≥ борги, знизили податки. рад€нська влада протрималас€ тут усю зиму.одночасно в≥дпов≥дно до вересневих р≥шенн€м тимчасового пол≥тбюро ÷   ѕ  комун≥сти зробили спробу п≥дн€ти повстанн€ в м≥стах й в де€ких пов≥тових центрах. найб≥льший пол≥тичний резонанс мало повстанн€ 11-13 грудн€ 1927 р. у √уанчжоу (Ђкантонська комунаї) - кпк останн€ спроба в≥дтворити п≥вденну революц≥йну базу ≥ розпочати революц≥ю спочатку.завершенн€ ар'Їргардних боњв до грудн€ 1927 означало завершенн€ ≥ нац≥ональноњ революц≥њ 1925-1927 рр.. €к одн≥Їњ Ђхвил≥ї, одного етапу нац≥онально-визвольноњ революц≥њ. саме в ц≥ роки були зроблен≥ перш≥, а тому ≥ найб≥льш важк≥ кроки ≥з подоланн€ нап≥вколон≥альн≥ залежност≥  итаю. головний п≥дсумок нац≥ональноњ революц≥њ 1925-1927 рр.. - ¬≥дновленн€ нац≥ональноњ державност≥ €к найважлив≥шого важел€ завершенн€ нац≥онально-визвольноњ революц≥њ. при вс≥й своњй слабост≥ ≥ внутр≥шньоњ суперечливост≥ гом≥ньдан≥вського державн≥сть, становленн€ €коњ стало можливо т≥льки в результат≥ завоюванн€ нац≥ональноњ революц≥њ 1925-1927 рр.., ви€вилас€ в остаточному п≥дсумку здатноњ до вир≥шенн€ р€ду нац≥ональних завдань. все це змушуЇ в≥дмовитис€ розгл€дати результати пол≥тичних битв цих рок≥в €к поразка революц≥йного руху. спроба ж комун≥ст≥в завоювати гегемон≥ю в визвольноњ боротьби в Їдиному фронт≥ ≥ прискорити њњ переростанн€, тобто р≥шуче вийти за рамки нац≥онально-визвольноњ революц≥њ, зак≥нчилас€ поразкою. ар'Їргардн≥ боњ революц≥њ ви€вили причини ц≥Їњ поразки. разом з тим сумним п≥дсумком Ќац≥ональноњ –еволюц≥њ 1925-1927 рр.. був глибокий розкол нац≥онально-визвольного руху. саме в ц≥ роки склалис€ два непримиренн≥ ≥дейно-пол≥тичних переб≥гу - Ђнац≥онал≥стичнийї ≥ Ђкомун≥стичнийї, смертельна боротьба м≥ж €кими фактично в≥дсувала на другий план завданн€ завершенн€ нац≥онального визволенн€ ≥ оновленн€  итаю. боротьба гом≥ньдана ≥ кпк, незважаючи на њхню ≥дейну близьк≥сть, з того часу стала визначальним чинником пол≥тичного  итаю розвитку.

91 ѕ≥вн≥чний пох≥д Ќац≥ональноњ революц≥йноњ арм≥њ  итаю ѕереворот чан кайш≥ та криза революц≥њ (липень 1926 Цсерпень 1927 рр). ≤де€ ѕ≥вн≥чного походу, що ставив за мету об'Їднанн€  итаю п≥д владою √ом≥ньдану, належала ще —унь. ќднак, реальн≥ умови дл€ зд≥йсненн€ ц≥Їњ мети склалис€ т≥льки до л≥та 1926 р. 1 липн€ 1926 Ќац≥ональний ур€д оф≥ц≥йно проголосило ман≥фест про початок ѕ≥вн≥чного походу. 9 липн€ частини почали св≥й рух. ѕлан ѕ≥вн≥чного походу був розроблений при участ≥ рад€нських в≥йськових спец≥ал≥ст≥в на чол≥ з ¬. . Ѕлюхером. ÷ей план враховував значну чисельну перевагу м≥л≥таристських сил, тому припускав нанесенн€ нищ≥вних удар≥в концентрованими силами Ќ–ј за окремими м≥л≥таристським угрупованн€м. √оловн≥ сили Ќ–ј в липн≥-серпн≥ завершили визволенн€ ’унан≥ ≥ повели наступ на важливий пол≥тичний та економ≥чний центр середньоњ теч≥њ яцзи - м. ”хань. ” жовтн≥ з бо€ми в≥н був зв≥льнений. ≤нша частина в≥йськ у вересн≥ почала наступ на ÷з€нс≥, що дозволило у листопад≥ зв≥льнити м. Ќаньчан. ƒо к≥нц€ 1926 р. п≥д контролем Ќац≥онального ур€ду ви€вилос€ 7 пров≥нц≥й, а в р€д≥ ≥нших Ќ–ј вела усп≥шн≥ боњ. ” лютому 1927 частини Ќ–ј почали просуванн€ на сх≥д, поставивши соб≥ за мету зв≥льненн€ найб≥льшого центру - м. Ўанхаю. ѕ≥сл€ запеклих боњв ≥ початку повстанн€ в самому м≥ст≥ - в березн≥ в≥н був уз€тий. ћайже одночасно був зв≥льнений Ќанк≥н. √ом≥ньдан широко декларував свою п≥дтримку сел€нського руху ≥ прагнув спертис€ на сел€нськ≥ орган≥зац≥њ.  риза Їдиного фронту. ѕочинаючи з грудн€ 1926 можна говорити про початок кризи Їдиного фронту. ” цей час мав м≥сце серйозне протисто€нн€ м≥ж представниками правого ≥ л≥вого √ом≥ньдану. Ћ≥в≥ зробили останню спробу повернути свою владу в самому √ом≥ньдан≥ ≥ в ц≥лому в крањн≥. ” грудн≥ л≥вим вдалос€ ухвалити р≥шенн€ про переведенн€ нац≥онального ур€ду з √уанчжоу в м. ”хань ” результат≥, 1 с≥чн€ 1927 кер≥вництво √ом≥ньдану проголосило ”хань столицею  итаю. ќднак „ан  айш≥ ц≥й вимоз≥ не п≥дкоривс€. “ак у  итањ стало складатис€ два центри: л≥в≥ сили - в ”хан≥, прав≥ - в Ќаньчан≥. ќстанн≥м часом ≥, особливо в ход≥ ѕ≥вн≥чного походу,  ѕ  стала перетворюватис€ на масову орган≥зац≥ю. ƒо початку 1927 року в њњ лавах нал≥чувалос€ близько 25 тис. член≥в робочих ≥ сел€н.” березн≥ - кв≥тн≥ 1927 м≥стом, в €кому вс≥ ц≥ протир≥чч€ виплеснутьс€ назовн≥ стане ЎјЌ’ј…. ¬≥йська п≥д командуванн€м „ан  айш≥ п≥д≥йшли до нього в березн≥ ≥ повстал≥ труд€щ≥ практично сам≥ його зв≥льнили. ¬≥дразу п≥сл€ цього в Ўанхањ починаЇтьс€ р≥зка актив≥зац≥€ правих сил на чол≥ з генерал≥тетом ≥ „ан  айши. 12 кв≥тн€ в≥йська „ан  айши, роззброњв робоч≥ п≥кети на вулиц€х, застосували зброю ≥ близько 300 п≥кетник≥в було вбито. ” в≥дпов≥дь почалис€ масов≥ демонстрац≥њ, €к≥ також були роз≥гнан≥ ≥ розстр≥л€н≥. јрм≥йськ≥ сили починають розган€ти робоч≥, профсп≥лков≥ орган≥зац≥њ, €к≥ вважалис€ призв≥дниками цих заворушень. ќдночасно починаЇтьс€ пересл≥дуванн€ шанхайських комун≥ст≥в. ”сього було розстр≥л€но близько 13 тис. чолов≥к ≥ приблизно 35 тис. кинуто в тюрми. ” наступн≥ к≥лька дн≥в майже аналог≥чн≥ под≥њ за участю гом≥ньдан≥вських правих генерал≥в мали м≥сце ще в Ќанк≥н≥, ’анчжоу, Ќ≥нбо, ‘учжоу, √уанчжоу. ¬становивши в≥йськовий режим у Ўанхањ ≥ Ќанк≥н≥, виступивши проти пол≥тики ”хан≥, закликаючи до чищенн€ √ом≥ньдану в≥д комун≥ст≥в, „ан  айши в той же час проголошував в≥рн≥сть запов≥там —унь ятсена ≥ ц≥л€м нац≥ональноњ революц≥њ. √оворив про необх≥дн≥сть продовженн€ сп≥впрац≥ з –ад€нським —оюзом. “аким чином, навесн≥ 1927 √ом≥ньдан ≥ сам гом≥ньдан≥вський режим ви€вивс€ розколотим. ”творилис€ два самост≥йних ≥ конкуруючих центру - ”’јЌ№ ≥ Ќанк≥н. ” цих т€жких умовах в ”хан≥ з 27 кв≥тн€ по 11 травн€ 1927 проходив ” «'ѓ«ƒ  ѕ . «'њзд невиправдано оптим≥стично оц≥нив нин≥шн≥й стан ≥ перспективи розвитку революц≥њ. «рада „ан  айши ≥ розкол у √ом≥ньдану були розц≥нен≥ кер≥вництвом  ѕ  €к €вище спри€тливе дл€ поглибленн€ революц≥њ та виходу њњ за рамки буржуазно-демократичноњ. ўе б≥льш радикальн≥ р≥шенн€ були прийн€т≥ на Ќарад≥ ÷   ѕ  7 серпн€ 1927 общек≥тайск≥м пол≥тична обстановка знову була розц≥нена €к спри€тлива дл€ наступу революц≥њ. Ѕув розроблений курс на негайне збройне повстанн€. √рунтуючись на цих р≥шенн€х, кер≥вництво  ѕ  з серпн€ по грудень 1927 р. п≥д гаслами –ад ≥ радикальноњ аграрноњ революц≥њ намагалос€ п≥дн€ти сел€нськ≥ повстанн€ в дек≥лькох великих пров≥нц≥€х. ќднак ц≥ виступи не отримали широкоњ ≥ масовоњ п≥дтримки сел€нства ≥ були придушен≥.

95. –озгортанн€ визвольноњ в≥йни китайського народу проти €понських загарбник≥в (1937-1943 рр) допомога —–—– та —Ўј китайському народу у боротьб≥ за незалежн≥сть. —тановище у визволених районах  итаю. 7 липн€ 1937 €понська во€ччина використовувала нею ж спровокований ≥нцидент недалеко в≥д ѕек≥на, висунула абсолютно неспри€тлив≥ дл€  итаю умови. ” дан≥й ситуац≥њ япон≥€ розраховувала на неготовн≥сть  итаю до в≥йни, його м≥жнародноњ ≥зольован≥стю, збереженн€м громад€нського протисто€нн€ м≥ж  ѕ  ≥ Ќанк≥на, а також своњм в≥йськовим перевагою. «бройн≥ сили  итаю, незважаючи на певний прогрес в останн≥ роки, все ж в≥дставали в≥д добре озброЇноњ ≥ налагодженоњ в≥йськовоњ машини япон≥њ. ≤ хоча чисельн≥стю китайськ≥ в≥йська перевершували агресора, проте вони ≥стотно поступалис€ в техн≥чн≥й оснащеност≥, по виучц≥, по моральному стану ≥ по своњй орган≥зац≥њ. 21 серпн€ 1937 був укладений рад€нсько-китайську угоду про ненапад строком на 5 рок≥в. ќсобливо важливе значенн€ мала рад€нська в≥йськова допомога, спр€мована на п≥двищенн€ боЇздатност≥ китайськоњ арм≥њ. ƒл€ забезпеченн€ поставок рад€нськоњ зброњ —–—– надав  итаю кредит на загальну суму 450 млн. дол ≥ сам≥ поставки почалис€ вже восени 1937 року. ¬ажливе значенн€ мало участь рад€нських радник≥в та ≥нструктор≥в.¬они допомагали готувати кадри, навчали в≥йська, готували ≥ розробл€ли плани операц≥й. Ѕезпосередньо у воЇнних операц≥€х брало участь 2 тис. рад€нських льотчик≥в-добровольц≥в. јктивна в≥йськова допомога –ад€нського —оюзу з≥рвала плани япон≥њ щодо швидкого зак≥нченн€ в≥йни. ¬же 17 липн€ 1937 „ан  айши виступив ≥з за€вою про необх≥дн≥сть загальнонац≥ональноњ боротьби ≥ зусиль дл€ в≥дс≥ч≥ агресору. ” серпн≥ гом≥ндан≥вськоњ ур€д видав указ про перетворенн€ збройних сил  ѕ  у спец≥альн≥ загони Ќ–ј з колишн≥ми комун≥стичними командирами.(липень 1937 - жовтень 1938 р.) ¬же в липн≥ 1937 року €понськ≥ в≥йська захопили ѕек≥н ≥ продовжувати розвивати наступ у ѕ≥вн≥чному  итањ. ” серпн≥ вже почалис€ кровопролитн≥ боњ за Ўанхай ≥ Ќанк≥н - два найб≥льших центру  итаю в центр≥ сх≥дного узбережж€. ѕ≥сл€ важких боњв 12 листопада упав Ўанхай, а через м≥с€ць - Ќанк≥н ”р€д евакуювавс€ в ”хань. «акр≥пившись у цих центрах €понська арм≥€ навесн≥ ≥ вл≥тку 1938 р. розгорнула новий наступ у ÷ентральному  итањ ≥ в≥дкрила другий фронт у ѕ≥вденному  итањ. ” серпн≥ 1938 р. почавс€ наступ на ”хань - найб≥льше м≥сто ÷ентрального  итаю, де в цей час перебував ур€д. японц≥ з≥ткнулис€ тут з дуже серйозним оп≥р €ке тривало три м≥с€ц≥. 27 жовтн€ м≥сто залишили ≥ ур€д перебралос€ в „унцин. 22 жовтн€, п≥сл€ висадки морського десанту €понського був залишений найб≥льший центр п≥вденного узбережж€ - √уанчжоу. (листопад 1938 р. - грудень 1940 р.). пер≥од характеризувавс€ припиненн€м загального наступу €понських арм≥й, в≥йськова активн≥сть €ких звелас€ до приватних операц≥€х. ÷≥ зм≥ни були викликан≥ з одного боку б≥льш наполегливим опором китайц≥в, ≥ з ≥ншого - з п≥дготовкою япон≥њ до широкомасштабноњ агрес≥њ в €кост≥ одного з учасник≥в ос≥ "Ѕерл≥н-–им - “ок≥о". ƒаний пер≥од характеризувавс€ також значним ростов збройних сил  ѕ  та поширенн€м њњ влади в обширних районах за л≥н≥Їю фронту, особливо в ѕ≥вн≥чному  итањ. ќднак кер≥вництво  ѕ  у в≥йськовому в≥дношенн≥ дотримувалос€ вич≥кувальноњ тактики "накопиченн€ сил" дл€ майбутньоњ збройноњ боротьби з √ом≥ньданом за владу в крањн≥. (грудень 1941 р. - серпень 1945 р) ”р€д „ан  айши т≥льки тепер (на п'€тому роц≥ в≥йни) оф≥ц≥йно оголошуЇ в≥йну япон≥њ, а пот≥м ≥ Ќ≥меччини. Ќа п≥дстав≥ всього цього посилюЇтьс€ ф≥нансова та в≥йськова п≥дтримка гоминьдановского режиму з боку —Ўј. ќдночасно з цим розгром Ќ≥меччини п≥д ћосквою ≥ пот≥м п≥д —тал≥нградом остаточно зн€ли питанн€ про напад япон≥њ на —–—–, що стало важливим чинником п≥дтримки китайського визвольного руху. ¬≥йськово-пол≥тична ситуац≥€ в  итањ в роки в≥йни призвела до того, що крањна фактично розпалас€ на три частини, €к≥ контролювалис€ р≥зними силами - €понськими окупантами,  ѕ , √ом≥ньданом. ’арактер економ≥чноњ пол≥тики √ом≥ньдану з ц≥лком зрозум≥лих причин визначаЇтьс€ потребами в≥йни. Ќав≥ть т≥ плани, €к≥ будувалис€ ур€дом були з багатьох об'Їктивних причин важко зд≥йсним≥. –еал≥зац≥€ ц≥лей √ом≥ньдану зд≥йснювалас€ на дуже обмежен≥й територ≥њ, незахваченной €понц€ми. “ак вийшло, що п≥д час в≥йни япон≥€ змогла захопити найрозвинен≥ш≥ в економ≥чному в≥дношенн≥ м≥ста, порти та територ≥њ ѕ≥вн≥чного, ÷ентрального ≥ ѕ≥вденного  итаю.  р≥м того, в њх руках опинилас€ майже вс€ прибережна сх≥дна частина крањни. ѕ≥д контролем √ом≥ньдану, таким чином, залишилис€ практично нерозвинен≥ в економ≥чному в≥дношенн≥ континентальн≥ райони, п≥вденно зах≥дний ≥ п≥вн≥чно-зах≥дний  итай. ¬елику роль у зм≥цненн≥ ф≥нансових та економ≥чних позиц≥й грала зовн≥шньоеконом≥чна п≥дтримка. ѕершу економ≥чну допомогу √ом≥ньдану надав —–—–, причому в найб≥льш важкий дл€ крањни час. ѕерш≥ американськ≥ позики дл€ закуп≥вл≥ зброњ над≥йшли в 1939 - 1940 рр.. ” 1941 роки на  итай була поширена система ленд-л≥зу, що стала важливим джерелом у постачанн≥ боретьс€  итаю в≥йськовими матер≥алами. ѕ≥зн≥ше грошов≥ позики представила јнгл≥€ ≥ де€к≥ ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни. «азначен≥ територ≥њ до в≥йни майже не мали п≥дприЇмств сучасного кап≥тал≥стичного типу. ” роки в≥йни на зах≥д було евакуйовано 600 приватних п≥дприЇмств, €к≥ на новому м≥сц≥ налагоджували своЇ виробництво, в основному працюючи на потреби в≥йни. ≤ хоча самих п≥дприЇмств було багато, але серед них переважали маленьк≥ ≥ майже кустарн≥ виробництва з низьким техн≥чним р≥внем. —п≥льною особлив≥стю промислового виробництва ≥ взагал≥ економ≥чноњ сфери було значне дом≥нуванн€ держави в промисловому виробництв≥, у внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й торг≥вл≥, у банк≥вськ≥й справ≥, в ф≥нансов≥й сфер≥ ≥ т.д.

40. ¬оЇнно Ц пол≥тична криза в  итањ у 1944 р. «авершенн€ визвольноњ в≥йни китайського народу. 25 березн€ „ан  айш≥ видав указ про моб≥л≥зац≥ю в арм≥ю ж≥нок у в≥ц≥ в≥д 18 до 45 рок≥в.” травн≥ Ч червн≥ 11-а €понська арм≥€ перейшла в наступ з плацдарму на р≥чц≥ ≤чан у напр€м≥ китайськоњ столиц≥, м≥ста „унц≥н, проте була контратакована китайськими частинами та в≥дступила.¬ к≥нц≥ 1943 китайська арм≥€ усп≥шно в≥дбила один з Ђрисових наступ≥вї €понц≥в в пров≥нц≥њ ’унань, отримавши перемогу в битв≥ при „анде (23 листопада Ч 10 грудн€).” 1944Ч1945 встановилос€ фактичне перемир'€ м≥ж €понц€ми та китайськими комун≥стами. японц≥ припинили каральн≥ рейди проти комун≥ст≥в. ÷е було виг≥дно обом сторонам Ч комун≥сти д≥стали можлив≥сть зм≥цнити контроль над ѕ≥вн≥чно-зах≥дним  итаЇм, а €понц≥ вив≥льнили сили дл€ в≥йни на п≥вдн≥.ѕочаток 1944 року характеризувавс€ наступальними операц≥€ми локального характеру.14 кв≥тн€ 1944 року частини 12-оњ €понськоњ арм≥њ ѕ≥вн≥чного фронту перейшли в наступ проти китайських в≥йськ 1-го ¬≥йськового району (¬–) у напр€м≥ м≥ст „женчжоу та ÷юешань, прорвавши китайську оборону за допомогою бронетехн≥ки, чим поклала початок ѕек≥н-’анькоусськ≥й операц≥њ. Ќа день п≥зн≥ше на зустр≥ч з 12-ою арм≥Їю рушили частни 11-оњ арм≥њ ÷ентрального фронту з району м≥ста —≥нь€н, перейшовши в наступ проти 5-го китайського ¬– з метою оточенн€ китайського угрупуванн€ в долин≥ р≥чки ’уайхе.„астини обох арм≥й з'Їдналис€ в район≥ м≥ста ÷юешань. ¬ ход≥ операц≥њ €понц€ми було захоплено стратег≥чно важливе м≥сто „женчжоу, а також Ћо€н ” руках €понц≥в опинилас€ велика частина територ≥њ пров≥нц≥њ ’енань та вс€ зал≥знична л≥н≥€ в≥д ѕек≥на до ’анькоу.« подальшим розвитком активних наступальних бойових д≥й €понськоњ арм≥њ з'€вилас€ ’унань-•уйл≥ньська операц≥€.” травн≥ Ч вересн≥ 1944 року €понц≥ продовжують вести наступальн≥ операц≥њ в п≥вденному напр€м≥. јктивн≥сть €понц≥в привела до пад≥нн€ „анши та ’ень€ну. ¬ цей же час китайц≥ провели наступ в пров≥нц≥њ ёньнань силами групи ЂYї. ¬≥йська пересувались двома колонами, форсувавши р≥чку —алу≥н. ѕ≥вденна колона оточила €понц≥в в Ћунл≥н≥, проте п≥сл€ дек≥лькох €понських контратак була в≥дт≥снена. ѕ≥вн≥чна колона наступала усп≥шн≥ше, захопивши м≥сто “енчун за п≥дтримки американськоњ 14-оњ пов≥тр€ноњ арм≥њ.4 жовтн€ €понським десантом з мор€ було уз€то м≥сто ‘учжоу. ” цьому ж м≥сц≥ починаЇтьс€ евакуац≥€ в≥йськ  итаю з 10 листопада 31-а арм≥€ цього ¬– була вимушена кап≥тулювати перед 11-ою арм≥Їю япон≥њ в м≥ст≥ √уйл≥нь.20 грудн€ €понськ≥ в≥йська, що наступали з п≥вноч≥, з району м≥стиа √уанчжоу та з ≤ндокитаю, з'Їдналис€ в м≥ст≥ Ќанлу, встановивши зал≥зничне сполученн€ через весь  итай в≥д  орЇњ до ≤ндокитаю.¬ к≥нц≥ року американська ав≥ац≥€ перекинула дв≥ китайськ≥ див≥з≥њ з Ѕ≥рми до  итаю.1944 р≥к характеризувавс€ усп≥шними д≥€ми американського п≥дводного флоту б≥л€ китайських берег≥в.10 с≥чн€ 1945 частини групи в≥йськ генерала ¬ей Ћ≥хуана зв≥льнили м≥сто ¬аньт≥н та перейшли китайсько-б≥рманський кордон, вступивши на територ≥ю Ѕ≥рми, а 11-е в≥йсько 6-го фронту €понц≥в перейшло в наступ проти китайського 9-го ¬– у напр€м≥ м≥ст √аньчжоу, ≤чжан та Ўаогуань.” с≥чн≥ Ч лютому €понська арм≥€ в≥дновила наступ в ѕ≥вденно-—х≥дному  итањ, зайн€вши обширн≥ територ≥њ в прибережних пров≥нц≥€х. —или 39-оњ п≥хотноњ див≥з≥њ 11-оњ арм≥њ вдарили у напр€м≥ м≥ста •учен (’енань-’убейська операц≥€). ” березн≥ Ч кв≥тн≥ €понц€м вдалос€ також уз€ти дв≥ американськ≥ ав≥абази в  итањ.5 кв≥тн€ —–—– одноб≥чно денонсувал пакт про нейтрал≥тет з япон≥Їю у зв'€зку ≥з зобов'€занн€ми рад€нського кер≥вництва, даними на ялтинськ≥й конференц≥њ.¬ результат≥ китайського контрнаступу 30 травн€ був перер≥заний коридор, що в≥в до ≤ндокитаю. ƒо 1 липн€ 100-тис€чне €понське угрупуванн€ було оточене в  антон≥, а ще близько 100 тис€ч п≥д ударами американц≥в до ѕ≥вн≥чного  итаю. 27 липн€ вони залишили одну ≥з захоплених ран≥ше американських в≥йськово-пов≥тр€них баз.” травн≥ китайськ≥ в≥йська 3-го ¬– провели наступ на ‘учжоута зум≥ли зв≥льнити м≥сто в≥д €понц≥в. јктивн≥ операц≥њ €понц≥в €к тут, так ≥ в ≥нших районах, в ц≥лому були згорнут≥, ≥ арм≥€ перейшла до оборони.” червн≥-липн≥ €понц≥ та китайськ≥ нац≥онал≥сти провели лаву каральних операц≥й проти комун≥стичного особого району та арм≥й  ѕ .Ћипень 1945 року:  итайц≥ повертаютьс€ до Ћючжоу. Ќанк≥н 9 вересн€ 1945 року: √оловнокомандувач  итайськоњ ≈кспедиц≥йноњ арм≥њ ќкамура ясудз≥ передаЇ генералу ’е ё≥нгкв≥ну Ђјкт про кап≥тул€ц≥ю япон≥њї 8 серпн€ 1945 —Ќ  —–—– оф≥ц≥йно приЇднавс€ до ѕотсдамськоњ декларац≥њ —Ўј, ¬еликобритан≥њ та  итаю ≥ оголосив в≥йну япон≥њ. ƒо цього часу япон≥€ була вже знекровлена, ≥ њњ здатн≥сть продовжувати в≥йну була м≥н≥мальною.–ад€нськ≥ в≥йська,

використовуючи к≥льк≥сну та €к≥сну перевагу в≥йськ, перейшли в наступ в ѕ≥вн≥чно-зах≥дному  итањ та швидко з≥м'€ли €понську оборону¬ той же час розпочалас€ боротьба м≥ж китайським нац≥онал≥стами та комун≥стами за пол≥тичний вплив. 10 серпн€ головком в≥йськ  ѕ  „жу ƒе в≥ддав наказ≥ про перех≥д комун≥стичних в≥йськ в наступ проти €понц≥в на всьому фронт≥, а 11 серпн€ „ан  айш≥ в≥ддав аналог≥чний наказ про перех≥д в наступ вс≥х китайських в≥йськ. як комун≥сти, так ≥ нац≥онал≥сти п≥клувалис€ тепер в першу чергу про встановленн€ своЇњ влади в крањн≥ п≥сл€ перемоги над япон≥Їю. ѕри цьому —–—– негласно п≥дтримував в першу чергу комун≥ст≥в, а —Ўј Ч нац≥онал≥ст≥в.14 серпн€, коли стало зрозум≥ло, що  вантунська арм≥€ зазнала нищ≥вноњ поразки, €понський ≥мператор за€вив про кап≥тул€ц≥ю япон≥њ. 14 Ч 15 серпн€ було за€влено про припиненн€ вогню. јле не зважаючи на це р≥шенн€, окрем≥ €понськ≥ частини та п≥дрозд≥ли продовжували в≥дчайдушний оп≥р на всьому театр≥ в≥йськових д≥й до 7 Ч 8 вересн€ 1945 року

 

14 √ромад€нська в≥йна в китањ ≥ прих≥д до влади  ѕ  (1946 Ц 1949)

Ќа час зак≥нченн€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни на не окупован≥й €понц€ми територ≥њ  итаю ≥снували два ур€ди: п≥дтримуваний —Ўј гом≥ндан≥вський ур€д „ан  айш≥ в „унц≥н≥ ≥ комун≥стичний ур€д ћао ÷зедуна у яньан≥. —Ўј спробували налагодити порозум≥нн€ м≥ж супротивниками, запропонувавши посередництво у переговорах. «а результатами њхнього першого туру в жовтн≥ було дос€гнуто домовленост≥ про скликанн€ ѕол≥тичноњ консультативноњ конференц≥њ, що мала вир≥шити подальшу долю крањни. ћосковська нарада м≥н≥стр≥в закордонних справ великих держав у грудн≥ 1945 р. також застерегла  ѕ  ≥ √ом≥ндан в≥д розгортанн€ громад€нськоњ в≥йни. «рештою, в с≥чн≥ наступного року на ѕ   за участю вс≥х рух≥в та парт≥й крањни було вир≥шено створити сп≥льн≥ ур€д (на пропорц≥йн≥й основ≥) та збройн≥ сили (50 див≥з≥й „ан  айш≥ й 10 - ћао ÷зедуна)  итаю.” липн≥ 1946 р. „ан  айш≥ в≥ддав наказ розпочати широкомасштабний наступ проти комун≥стичних в≥йськ, до зими гом≥ндан≥вц≥ л≥кв≥дували "червон≥ райони" у ÷ентральному й ѕ≥вн≥чному  итањ. јле це була п≥ррова перемога, що об≥йшлас€ величезними втратами, до того ж Ќ¬ј , спор€джена переданою —–—– трофейною €понською зброЇю, зберегла боЇздатн≥сть ≥ стратег≥чну базу в ћаньчжур≥њ.„ан  айш≥ у жовтн≥ 1947 р. оголосив про проведенн€ вибор≥в до парламенту, але в охоплен≥й в≥йною крањн≥ вони були ф≥кц≥Їю.  омун≥сти, суттЇво зм≥цнивши своњ сили, розпочали контрнаступ ≥з долини ’уанхе в напр€мку до янцзи. „ан  айш≥ змушений був оголосити загальну моб≥л≥зац≥ю, проте насильницьк≥ методи њњ проведенн€ лише пог≥ршили становище гом≥ндан≥вського ур€ду. «аборона опозиц≥йних до ур€ду парт≥й прискорила њхн≥й перех≥д до комун≥стичного табору, а г≥гантськ≥ в≥йськов≥ видатки (70 %) бюджету, незважаючи на 2-м≥ль€рдну ф≥нансову допомогу в≥д —Ўј, парал≥зували економ≥ку. ≈коном≥чна катастрофа позбавила „ан  айш≥ п≥дтримки середньоњ верстви, €ка ран≥ше була головною соц≥альною базою режиму. ¬одночас комун≥сти зд≥йснили вдалий пол≥тичний маневр, оголосивши про "буржуазно-демократичний" характер китайськоњ революц≥њ. ∆онглюючи гаслами створена "народного фронту" та розгортанн€ "анти≥мпер≥ал≥стичноњ боротьби" проти американського втручанн€, л≥дерам  ѕ  удалос€ привернути на св≥й б≥к частину колись ворожих сил. ¬ин€тково вдалим кроком дл€ комун≥ст≥в була розпочата ще в 1946 р. роздача земель сел€нам у контрольованих Ќ¬ј  районах. ”продовж 1948 р. в≥йськове становище гом≥ндану суттЇво пог≥ршилос€: арм≥€ втратила 500 тис. убитими ≥ бл. 1 млн. полоненими та переб≥жчиками. ” вересн≥-жовтн≥ командувач 4 ю арм≥Їю  ѕ  у ѕ≥вн≥чно-—х≥дному  итањ Ћ≥нь Ѕ€о пров≥в Ћ€ошенську операц≥ю, в ход≥ котроњ розгромив оточен≥ сили √ом≥ндану й в≥дкрив дорогу в центральн≥ райони крањни. 3 с≥чн€ 1949 р. кап≥тулював деморал≥зований 250-тис€чний гарн≥зон староњ китайськоњ столиц≥ - ѕек≥на. ќпинившись перед лицем в≥йськовоњ катастрофи. „ан  айш≥ запропонував комун≥стам мирн≥ переговори, однак  ѕ  зажадала виконанн€ 8-ми вимог, €к≥ гом≥ндан не зм≥г Ќавесн≥ 1949 р. Ќ¬ј продовжила наступ, 23 кв≥тн€ вона вступила в Ќанк≥н, 27 травн€ - в Ўанхай, почалис€ розпад ≥ безладна втеча гом≥ндан≥вськоњ арм≥њ. Ѕажаючи лег≥тим≥зувати свою владу,  ѕ  скликала в ѕек≥н≥ 21 вересн€ 1949 р. Ќародну пол≥тичну консультативну раду. ¬она обрала ÷ентральну народну ур€дову раду на чол≥ з ћао ÷зедуном, прем'Їром ƒержавноњ адм≥н≥стративноњ ради (власне ур€ду) ≥ м≥н≥стром закордонних справ став його соратник „жоу ≈ньлай. Ќа великому м≥тингу на площ≥ “€ньаньмень 1 жовтн€ 1949 р. ћао ÷зедун проголосив створенн€  итайськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ¬ економ≥чному розд≥л≥ документу передбачалис€ л≥кв≥дац≥€ торгових ≥ митних прив≥лењв ≥нших держав на територ≥њ  итаю, нац≥онал≥зац≥€ кап≥талу та передача земл≥ сел€нам. ” середин≥ жовтн€ Ќ¬ј зайн€ла останню велику базу √ом≥ндану - √уанчжоу, залишки арм≥њ „ан  айш≥ (300 тис. чол.) ≥ понад 2 млн. цив≥льних

26. ¬≥дбудова народного господарства в  Ќ– (1949 Ц 1952 рр.)

«авершенн€ громад€нськоњ в≥йни, протекц≥он≥стськ≥ заходи ур€ду, проведенн€ аграрноњ реформи допомогли подолати депресивний стан ринку. ѕодальший розвиток ринкових в≥дносин спри€ло швидкому в≥дновленню народного господарства, залученню у виробництво трудових ресурс≥в, зростанню добробуту. —аме ринковий механ≥зм у перш≥ роки ≥снуванн€ новоњ державност≥ дозволив ви€вити потенц≥йн≥ можливост≥ народного господарства, дозволив не т≥льки в≥дновити, але й розвивати виробництво у в≥дпов≥дност≥ з новими соц≥альними завданн€ми. –инковий механ≥зм з його конкуренц≥Їю поставив перед кер≥вниками парт≥њ ≥ держави принципово нов≥ завданн€ ≥ перш за все завданн€ регулюванн€ в≥дносин з нац≥ональним кап≥талом, позиц≥њ €кого в народному господарств≥ були вагом≥: приватнокап≥тал≥стичноњ промислов≥сть у 1949 р. давала приблизно дв≥ третини промисловоњ продукц≥њ, приватний кап≥тал контролював три чверт≥ оптового ≥ понад 80% роздр≥бного товарооб≥гу.  ѕ , розвиваючи л≥н≥ю II пленуму ÷   ѕ , проголосила пол≥тику використанн€, обмеженн€ та перетворенн€ приватнокап≥тал≥стичного устрою ", причому у в≥дбудовний пер≥од акцент робивс€ на перших двох вимогах. ÷€Ђноводемократичн≥йїпол≥тика спри€ла розвитку приватного кап≥талу, заохочувала його п≥дприЇмницьку активн≥сть. ” результат≥ число приватних промислових п≥дприЇмств в 1953 р. в пор≥вн€нн≥ з 1949 р. зросла з 123 тис. до 150 тис. ќбс€г продукц≥њ приватних п≥дприЇмств у 1953 р. був у два рази вище н≥ж у 1949 р. спри€ла приватному п≥дприЇмництву ≥ пол≥тика регулюванн€ в≥дносин прац≥ ≥ кап≥талу, €ка об'Їктивно стримувала боротьбу роб≥тник≥в за економ≥чн≥ вимоги. ” 1950 р. ур€д надавав п≥дтримку приватним п≥дприЇмствам з метою в≥дновленн€ виробництва. ≤ ц€ п≥дтримка з≥грала свою роль - до к≥нц€ 1951 легка промислов≥сть була фактично в≥дновлена. ћайже вс≥ приватн≥ п≥дприЇмства в 1951 р. були рентабельними. ѕроте в к≥нц≥ 1951 р. - початку 1952 р. кер≥вництво  ѕ  розвернуло масову кампан≥ю боротьби проти так званих Ђтрьох золї (корупц≥њ, марнотратства, бюрократизму) у державному апарат≥ ≥ Ђп'€ти золї серед буржуаз≥њ. ÷е було по сут≥ справи наступ на буржуаз≥ю, на њњ пол≥тичн≥ ≥ економ≥чн≥ позиц≥њ. Ѕоротьба проти Ђтрьох золї ви€вила, що близько 80% прац≥вник≥в держапарату в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ були схильн≥ до розкладницькоњ впливу буржуаз≥њ, ≥ це змусило владу провести енерг≥йну чистку державного ≥ парт≥йного апарату, а 4,5% прац≥вник≥в апарату були репресован≥ спец≥альними народними трибуналами. Ѕоротьба проти Ђп'€ти золї була пр€мим наступом на приватний кап≥тал, в ход≥ €кого було встановлено, що три чверт≥ п≥дприЇмц≥в ухил€лис€ в≥д сплати податк≥в, займалис€ спекул€ц≥Їю, постачали недобро€к≥сн≥ товари, розкрадали сировину ≥ т.п. —т€гненн€ ви€влених недоњмок ≥ було головним покаранн€м.  ≥лька м≥ль€рд≥в юан≥в, €к≥ буржуаз≥€ заборгувала держав≥, стали державним пайовим внеском у приватн≥ п≥дприЇмства, перетворивши багато приватних п≥дприЇмства в зм≥шан≥ державно-приватн≥. ”€вний усп≥х цього наступу на буржуаз≥ю обернувс€ скороченн€м виробництва, зменшенн€м товарооб≥гу, зростанн€м безроб≥тт€, по€вою деф≥циту на де€к≥ товари ≥ т п ”р€д знову був змушений вживати терм≥нових заход≥в дл€ в≥дновленн€ п≥дприЇмницькоњ активност≥. ќднак боротьба думок з цього питанн€ в кер≥вництв≥  ѕ  тривала. ѕрихильники ринкового шл€ху до соц≥ал≥зму бачили в Ђновоњ демократ≥њї реальний ≥ ефективний п≥дх≥д до вир≥шенн€ завдань модерн≥зац≥њ  итаю. –адикальн≥ утоп≥сти, прихильники негайного переходу до соц≥ал≥зму (ћао ÷зедун, √ао √ан) вважали пол≥тику Ђновоњ демократ≥њї давно вичерпаною ≥ ор≥Їнтувалис€ на рад€нську (стал≥нську) модель соц≥ально-економ≥чного розвитку.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1703 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

665 - | 717 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.