Р. помер Сунь Ясен і лідером Гоміндану став молодий воєначальник Чан Кайші.

Країни Азії в 30-х роках ХХ ст.

План:

1. Мілітаризація Японії.
2. Протиборство між Гомінданом і комуністами в Китаї.
3. М.Ганді. Кампанія громадянської непокори в Індії.

 

Література:

1 Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 10 клас. Підручник. К., «Видав-во А.С.К.» 2003 р. стор. 228 – 230.,238. 245.

2 П.Б.Полянський. Всесвітня історія 10 кл. 1914-1939. Підручник. Київ «Генеза» 2003. стор. 195-197.,202,207

 

Японія

Мілітаризація країни.

Мілітаризм – політика нарощування військової могутності з метою підготовки до загарбницьких воєн.

 

1. Після Першої світової війни Японія утвердила за собою статус провідної держави Тихоокеанського регіону.
2. Японія мала значну військово-морську перевагу на Далекому Сході і проводила агресивну зовнішню політику:

- у 1918-1922 рр. вона брала участь в інтервенції проти радянської Росії на Далекому Сході;

- активізувала експансію в Китай;

- намагалася поставити під свій вплив Монголію.

1. В Японії великий вплив мали радикально-шовіністичні кола, які виступали:

- за відродження «духу самурайства»;

- за повернення до агресивної зовнішньої політики;

- проти рішень Вашингтонської конференції 1921-1922 рр., згідно з якими Японія повернула Китаю захоплені нею у 1914 р. території, трактуючи ці рішення як приниження національної гідності японців.

1. 1927 р.. Прем’єр-міністр генерал Танака надіслав імператорові Японії меморандум, у якому були розроблені агресивні загарбницькі плани:

- Захоплення Північно-Східного і Північного Китаю, Монголії;

- Панування Японії в Південно-Східній Азії і в басейні Тихого океану; Меморандум передбачав, зокрема, необхідність «схрестити мечі» з СРСР. Проголошувалася також неминучою війна проти США через Китай. Хоча в Японії були й більш прозаїчні причини для розгортання агресії проти сусідніх країн: Японія не була в змозі прогодувати своє 64-мільйонне населення. Попри надзвичайно ретельний обробіток кожного метра родючого ґрунту і збільшення врожайності майже вдвічі, японський уряд змушений був за пе5рше повоєнне десятиріччя втричі збільшити імпорт рису. Крім того, різко скоротилась японська еміграція до інших країн; зокрема, жах США перед «жовтою загрозою» привів до прийняття антиімміграційних законів.

 

Меморандум (від. лат. – те, що слід пам’ятати) – один із видів дипломатичного листування з викладенням поглядів уряду в якому-небудь питанні.

1. У 30-х роках економіка Японії була переведена на мілітаристські рейки:

- воєнні витрати забирали 70-80% бюджетних коштів;

- удосконалювалося озброєння;

- посилився ідеологічний вплив на військовослужбовців у націоналістичному дусі, в дусі відданості імператору;

У військовослужбовців виховувалася безмежна відданість імператорові та беззаперечне підкорення тим, хто обіймає вищу посаду. Це відповідало основним канонам державної релігії синтоїзму, що обожнювала імператора, видаючи його за сина богині Сонця Аматерасу. Єдина в світі японська правляча династія знаходилася на престолі понад 2000 років. Синтоїзм покріплювався кодексом честі самурая – бусидо. Його дотримувалися всі японські війська. Смерть за імператора вважалася проявом найвищого патріотизму. Значення армії та військовиків у житті японського суспільства неухильно зростав.

- протягом 1930-1935 рр. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис. чол.., у тому числі військово-морський флот із 75 до 100 тис. чол..

- понад 2 тис. фабрик і заводів виконували замовлення військового і військово-морського міністерств.

6. Японія почала здійснювати свої загарбницькі плани:

- 1931-1932 рр. Японія окупувала Маньчжурію і створила маріонеткову державу – Маньчжоу-го на чолі з бувшим імператором Китаю Пу І, якого скинули під час революції 1911 р. Ліга Націй не визнала нової держави;

- 1933 р. Японія на знак протесту вийшла з Ліги Націй, що розв’язало їй руки для нових загарбань;

- 1932-1936 рр. Японія окупувала низку китайських провінцій;

- 1936 р. Прихід до влади в Японії правого уряду К. Хірото, що призвело до зближення з фашистської Німеччиною;

- 1936 р. Японія підписала з Німеччиною Антикомінтернівський пакт;

- 1937 р. Японія почала агресію проти Китаю. Вона захопила Пекін, Таньцзянь та інші великі центри північної частини країни і спрямувала свої війська до центральних провінцій;

- 1938-1939 рр. Зіткнення японської армії з радянськими військами поблизу озера Хасан і в районі Халхін-Гола. Японські війська зазнали поразки.

Китай

Національну визвольну боротьбу очолювали партії Гоміндан і КПК.

Гоміндан – (Національна партія) представляв інтереси національної буржуазії, був заснований Сунь Ясеном у 1912 р.

Мета діяльності партії – проголосити республіку і перетворити Китай у могутню національну державу.

р. помер Сунь Ясен і лідером Гоміндану став молодий воєначальник Чан Кайші.

12 квітня 1927 р., вирішивши, що потреба в єдиному з КПК фронті вже відпала, Чан Кайші створив у м. Шанхаї власний Національний уряд, під контролем якого перебувала 1/3 території Китаю. Всі політичні сили в країні, крім комуністів, які різко засудили переворот і розпочали власну революційну боротьбу, визнали уряд Чан Кайші.

Відбувся розкол єдиного революційного фронту, зростало протистояння між Гомінданом і комуністами.

2. Протиборство між Гомінданом і комуністами.

КПК взяла курс на збройну боротьбу проти гомінданівського уряду.

Опорою для комуністів стало селянство. Комуністи обрали тактику партизанської боротьби і створення радянських районів.

1930 р. В 11 провінціях Південного і Центрального Китаю було створено 15 радянських районів.

Листопад 1931 р. була проголошена Китайська радянська республіка (Шаньксійська) у віддаленій провінції Цзянсі. Був проголошений центральний робітничо-селянський уряд, головою якого став Мао Цзедун.

Чан Кайші активно боровся з комуністами.

1930-1934 рр. Гомінданівські збройні сили здійснили 5 походів у радянські райони, внаслідок яких було розгромлено основні сили Червоної армії та ліквідовано радянські райони.

1934-1936 рр. Партизанські армії під керівництвом Мао Цзедуна перебралися до Північного Китаю.