Система обробітку ґрунту під озимі культури в Лісостепу має свої особливості. Для створення оптимальних умов нормального розвитку рослин тут, як і в Степу, особливе значення має забезпечення достатніх запасів вологи в орному шарі на період сівби, що дозволяє одержати дружні сходи озимини і хороший її розвиток восени
Найбільш поширені попередники озимих культур в цій зоні - зайняті пари та непарові поля після просапних і стерньових. У південних районах з недостатнім зволоженім частину озимини розміщують по чорних і ранніх парах
Якщо грунт не підготували восени, відведене під пар поле дискують, а навесні орють або обробляють плоскорізами не глибше 20 - 22 см (а за сухої і вітрової погоди на 14 - 16 см) з одночасним боронуванням і коткуванням. Запізнення з оранкою навесні значно знижує ефективність раннього пару, тому провадять її зразу ж при настанні фізичної спілості орного шару.
Важливе значення має своєчасне боронування після випадання дощів, що дає змогу припинити капілярне підняття вологи на поверхню і зменшити її випаровування. На важких глинистих ґрунтах для цього використовують агрегати, в першому ряду яких йдуть важкі борони (БЗТС-1,0), в другому - легкі (ЗБП-0,6) або середні (БЗОС-1,0).
У посушливі роки кількість механічних обробітків під час догляду за парами зменшують. Для боротьби з бур’янами при цьому застосовують хімічні засоби.
Кращі попередники озимих в цій зоні - зайняті пари. Використання їх дає змогу одержати значну кількість додаткової продукції за рахунок парозаймаючої культури і створити сприятливі ґрунтові умови для озимини. Найбільш поширені парозаймаючі культури - озиме жито, озима пшениця, кукурудза на зелений корм, горохо-вівсяна та вико-вівсяна сумішки, багаторічні трави на зелений корм і сіно та ін.
Озимі культури на зелений корм звільняють поле у другій половині травня, горохо-вівсяні, вико-вівсяні сумішки та багаторічні трави - у другій половині червня і кукурудза на зелений корм - в липні - на початку серпня. Отже, після різних парозаймаючих культур залишається неоднаковий період для обробітку ґрунту, тому питання про спосіб обробітку зайнятих парів слід вирішувати з урахуванням вологості ґрунту, його забур'яненості та особливостей парозаймаючої культури. В умовах достатнього зволоження після рано зібраних парозаймаючих культур провадять оранку на глибину 20 - 22 см з внесенням органічних імінеральних добрив. Якщо грунт сухий і погано розробляється після парозаймаючих культур суцільної сівби, рекомендується дискування в два сліди з наступною оранкою (через 8 - 10 днів) в агрегаті з боронами і котками.
У південній частині Лісостепу, а в роки з сухою жаркою погодою і в інших підзонах оранка під озимі культури не завжди забезпечує необхідні умови для одержання нормальних сходів і розвитку рослин внаслідок утворення великих брил і пересушування ґрунту. Досліди свідчать, що при оранці протягом б - 7-ми годин сухої і жаркої погоди вологість ґрунту знижується на 3 - 6 %. В сухому ґрунті повільно проходять мікробіологічні процеси і мало нагромаджується рухомих форм елементів мінерального живлення. За таких умов, особливо після культур, які пізно звільняють поле, під озимі культури доцільно провадити мілкий та поверхневий обробіток на 10 - 12 см. При цьому верхній розпушений шар ґрунту краще захищає нижні від пересушування і забезпечує повніше вбирання вологи навіть невеликих опадів у передпосівний період, що сприяє одержанню дружних сходів озимини та кращому їх розвитку восени.
Посіяна в середині вересня озима пшениця на ділянках з поверхневим обробітком повністю зійшла 28 - 29 вересня а там, де застосовували оранку, сходи пшениці з'явилися лише в кінці першої декади жовтня після випадання значних дощів
На Черкаській обласній сільськогосподарській дослідній станції в середньому за дев'ять років (1967 - 1975) запас продуктивної вологи в півтораметровому шарі ґрунту перед уходом рослин озимої пшениці в зиму по мілкому обробітку ґрунту після гороху був на 11, а після кукурудзи на силос на 19 мм вищий порівняно з оранкою.
Значного поширення набув поверхневий обробіток ґрунту під озимі культури в Черкаській, Полтавській, Вінницькій, Івано-Франківській та інших областях.
При відсутності багаторічних бур'янів мілкий обробіток на 8 - 12 см лемішними знаряддями не поступається звичайній оранці навіть після багаторічних трав. Так, у дослідах УНДІЗ па сірому лісовому ґрунті урожай озимої пшениці при такому обробітку в середньому за 1971 - 1980 рр. був практично такий самий, як по оранці на 20 - 22 см. У роки, сприятливі для проростання зимуючих бур'янів (1977 р.), перевага була за оранкою.
При застосуванні гербіцидів урожай зерна озимої пшениці був також однаковий.
