Воспаление сухожильных влагалищ запястья 2 страница

5. Вагітність та її види. Періоди утробного розвитку. Плацента, її структура і функція. Вагітність – фізіологічний стан організму самки в період плодоношення: від запліднення до пологів або аборту. Вагітних корів (телиць) називають тільними, кобил – лошат, овець і кіз – суягним, свиней – супоросності, кролиць – сукрольності, сук – щеннимі, кішок – котной. Розрізняють вагітність одноплодовій – у корів, кобил і багатоплідну – у свиней, овець, кролиць, сук. Види вагітності: —за кількістю плодів: одноплідна і багатоплідна;—за часом настання: первинна і повторна;—за перебігом: фізіологічна, патологічна і додаткова. Тривалість вагітності – це період від запліднення (від останнього осіменіння) самки до пологів. Вона залежить від виду тварини, утримання, догляду, годівлі, породи та інших факторів. Тривалість плодоношення становить: у корів – від 270 до 310 днів, у кобил – від 320 до 355 днів, у свиней – від 110 до 120 днів, у овець і кіз – від 145 до 160 днів, у кролиць – від 28 до 33 днів, у сук – від 56 до 72 днів, у кішок – від 56 до 60 днів. 4 періоди утробного розвитку:—стадія зиготи (до 24 год після запліднення);—стадія зародка (протягом першого місяця вагітності);—стадія ембріона (другий місяць вагітності);—стадія плода. Плацентой называется комплекс тканевых образований, развивающихся из сосудистой оболочки плода и слизистой оболочки матки для связи плода с материнским организмом, обеспечивающим питание плода. В плаценте млекопитающих различают 2 части: материнскую и плодную. Материнская часть плаценты может быть: 1)отпадающей – у приматов; в процессе прививки зародыша плацентарный участок слизистой оболочки настолько разрушается под влиянием ферментативного действия ворсин хориона, что в результате растворения тканей слизистой оболочки и плотного сращения с ней плацентарной части хориона ворсины плодной плаценты оказываются погруженными в специальные лакуны, в которых циркулирует материнская кровь. 2)неотпадающей – у всех сельскохозяйственных животных. По характеру связи плодной и материнской частей плаценты бывают: 1)ахориальная(кенгуру, самка кита) 2)эпителиохориальная(кобыла, свинья, верблюдица) 3)десмохориальная(корова, овца, коза) 4)эндотелиохориальная(мясоядные) 5)гемохориальная(крольчиха) По характеру питания плода плаценты разделяются на гистиотрофные, при которых плодная часть плаценты всасывает питательные вещества, образовавшиеся вследствие разжижения и растворения тканей ферментами хориона, и на эмбриотрофные, когда материнская часть плаценты вырабатывает особый секрет-эмбриотроф (маточное молочко), всасываемый ворсинками плодной части плаценты. Э п и т е л и о х о р и а л ь н а я п л а ц е н т а. В ее составе эпителий хориона соприкасается с эпителием слизистой оболочки матки, причем ворсинки хориона проникают в маточные крипты. Питательным веществом являет ся маточное молоко, выделяемое эпителием слизистой оболочки матки. Этот тип плаценты характерен для копытных млекопитающих Д е с м о х о р и а л ь н а я п л а ц е н т а. В этом случае ворсинки хориона разрушают эпителий слизистой оболочки матки и контактируют с ее соединительной тканью. Питательные вещества ворсинки берут из соединительной ткани той же слизистой оболочки. Из соединительной ткани эти вещества поступают в кровеносную систему зародыша. Этот тип плаценты встречается у жвачных. Эндотелиохориальная плацента. Ворсинки хориона разрушают соединительную ткань слизистой оболочки матки и соприкасаются с эндотелием ее сосудов. Питательные вещества поступают через эндотелий сосудов в ворсинки хориона. Этот тип плаценты наблюдается у хищных млекопитающих. Гемохориальная плацента. Ворсинки хориона разрушают стенку кровеносных сосудов, на месте которых в дальнейшем образуются кровяные лакуны. Питание зародыша осуществляется осмотическим путем (через стенку ворсинок хориона) из крови матери. Этот тип плаценты встречается у приматов. Функции Плацента формирует гематоплацентарный барьер, который морфологически представлен слоем клеток эндотелия сосудов плода, их базальной мембраной, слоем рыхлой перикапиллярной соединительной ткани, базальной мембраной трофобласта, слоями цитотрофобласта и синцитиотрофобласта. Сосуды плода, разветвляясь в плаценте до мельчайших капилляров, образуют (вместе с поддерживающими тканями) ворсины хориона, которые погружены в лакуны, наполненные материнской кровью. Он обуславливает следующие функции плаценты. Газообменная Кислород из крови матери проникает в кровь плода по простым законам диффузии, в обратном направлении транспортируется углекислый газ. Трофическая и выделительная Через плаценту плод получает воду, электролиты, питательные и минеральные вещества, витамины; также плацента участвует в удалении метаболитов (мочевины, креатина, креатинина) посредством активного и пассивного транспорта; Гормональная Плацента играет роль эндокринной железы: в ней образуются хорионический гонадотропин, поддерживающий функциональную активность плаценты и стимулирующий выработку больших количеств прогестерона жёлтым телом; плацентарный лактоген, играющий важную роль в созревании и развитии молочных желез во время беременности и в их подготовке к лактации; пролактин, отвечающий за лактацию; прогестерон, стимулирующий рост эндометрия и предотвращающий выход новых яйцеклеток; эстрогены, которые вызывают гипертрофию эндометрия. Кроме того, плацента способна секретировать тестостерон, серотонин, релаксин и другие гормоны. Защитная Плацента обладает иммунными свойствами — пропускает к плоду антитела матери, тем самым обеспечивая иммунологическую защиту. Часть антител проходят через плаценту, обеспечивая защиту плода. Плацента играет роль в регуляции и развитии иммунной системы матери и плода. В то же время она предупреждает возникновение иммунного конфликта между организмами матери и ребёнка — иммунные клетки матери, распознав чужеродный объект, могли бы вызвать отторжение плода. Синцитий поглощает некоторые вещества, циркулирующие в материнской крови, и препятствует их поступлению в кровь плода. Однако плацента не защищает плод от некоторых наркотических веществ, лекарств, алкоголя, никотина и вирусов.

6. Визначення і термінологія родів. Фактори, що обумовлюють роди. Передвісники родів. Стадії родів та їх характеристика. Роди (пологи, родиво) — фізіологічний процес виведення з матки через пологові шляхи зрілого живого плода, плаценти, плодових оболонок і вод.Латинською мовою — partus, грецькою — tokos, французькою — les iiches, un accouchement, англійською — childbed (слова couche та bed означають постіль, а сам термін можна перекласти як «класти у постіль»). Як відомо, значення цих слів близьке до українського слова «пологи». Крім цього, українська мова має найменування пологів для кожного виду тварин: отелення (для корів), вижереблення (для кобил), опорос свиней), ягніння (для овець), окіт (для овець, кіз, кролиць, кішок), щеніння (для сук).Змоменту виникнення родової діяльності і до закінчення родів до відокремлення посліду) самку називають роділлею, після чого, у післяродовому періоді вона стає породіллею. Пологи є результатом фізіологічних змін, що виникають у нервовій, ендокринній, статевій та інших системах вагітної і призводять до скорочень міометрію. На відміну від інших порожнистих м'язів, фізіологічне подразнення яких відбувається при розширенні їх містивом, матка під впливом прогестерону зберігає чудову толерантність у період вагітності і забезпечує ріст плода. Активізація скорочень міометрію зв'язана з циклічною еволюцією плаценти, внаслідок якої відповідно змінюється співвідношення прогестерону і естрогенів у матері. Основну роль в ініціації родів у тварин відіграє плід. Мати може впливати на час його народження зовсім незначно. Відомо, що вагітність продовжується і настання родів затримується при розвитку у плодів аномалій, як аненцефалія, гідроцефалія, циклопія, аплазія або відсутність гіпофіза, аплазія наднирників і навпаки, трапляються випадки абортів при гіпертрофії наднирників. Таким чином, зміни кортикотропної функції у плода обумовлюють гормональні зміни, що ініціюють роди в організмі матері.У останні 2 тижні вагітності дозрілий плід з розвиненими нервовою і ендокринною системами відповідає на відповідний рівень фізіологічного стресу виділенням гіпоталамічного Гн-РГ, який, діючи на пер долю гіпофізу, стимулює викидання у кров АКТГ. Стресовий стан і пояснюють розвитком фізіологічної гіпоксії внаслідок старечих і дегенеративних змін у плаценті. Сприяють настанню пологів і фізичні фактори, такі, як зростання внутрішньоматкового тиску, збільшення розмірів плода при порівняльному зменшенні величини плодових оболонок і навколоплодових вод. Передвісники родів — це комплекс клінічних ознак, які спостеріга­ються у тварин наприкінці вагітності і вказують на підготовку до пологів.1.Набряк статевих органів і органів таза, цілковите перетворення таза у родовий (розм'якшення, розслаблення і подовження на 1/3-1/4 крижово-сідничних зв'язок). Спостерігається за 12-36 год, а починає­ться за 2—3 тижні до пологів. Розслаблюються також бокові зв’язки таза, що фіксують крижову і клубову кістки. У результаті цього крижо­ва кістка стає рухливішою, змінюється крижово-хребетний кут. 2.Розрідження слизової пробки каналу шийки матки, за 1-2 дні до пологів — виділення із статевих органів корів «поводків» (тільки у кобил вони малопомітні).3.Укорочення і розм'якшення шийки матки (у кобил — за 12-24 год, у корів — за 2-3 год). Це ознака того, що канал шийки матки відкрива­ється.4.Початок діяльності молочної залози (у корови за тиждень у дійках з'являється клейковина, схожа на цукровий сироп, а за 2-3 дні до пологів у ній з'являються молозивні тільця і вона біліє; у кобили за 1-2 дні до пологів секрет молочної залози засихає у вигляді янтарних крапельок, т. з. «смолки» навколо отворів соскових каналів). У, тварин, що готують­ся до перших пологів, значно збільшується молочна залоза, набухають і стають чутливими соски.5.Зменшення температури тіла на 0,4-1,2 °С за 12-50 год.6.Підготовка гнізда у дрібних тварин, прояв інстинкту усамітнення. Для правильного прогнозу часу настання пологів треба користуватися усім комплексом цих ознак. Розрізняють 3 періоди родів:1.період рокриття шийки матки; 2.період виведення плода;3.період відокремлення посліду (послідовий). Період розкриття шийки матки починається з перших регулярних перейм і закінчується повним розкриттям цервікального каналу, розривом аланто-хоріона і відходженням сечової рідини. Період виведення плода починається з моменту повного розкриття шийки матки і закінчується народженням плода. Послідовий період характеризується тим, що припиняється тонічне скорочення матки і починається ритмічне. Відокремлення хоріона зумовлене такими причинами: 1.зміни гормонального статусу, які відбуваються у період народження плода (гіпопрогестеронемія, гіперестрогенемія, гіперпростагландинмія) викликають певні морфологічні і функціональні зміни у плаценті, котрі останнім часом називають «дозріванням плаценти» і полягають у підвищенні активності ферментів, збільшенні синтезу естрогенів і простагландинів, у результаті яких плацентоми втрачають запас прогестерону і набувають здатності до роз'єднання, а матка може активно скорочуватися; 2.зменшення площі матки і утворення складчастості хоріона, ісприяє його відшаруванню від материнської плаценти; 3.скорочення матки у період родів, що призводить до звуження кровоносних судин, зменшення кровопостачання ендометрію і ослаблення напруги у криптах; 4.виведення плода і розрив пуповини викликає зменшення тургору ворсинок і в кінці кінців — витягування їх із крипт.Послід виводиться у вивернутому вигляді, тобто хоріоном всередину.

7. Вимоги щодо активності та кількості сперміїв у дозі для запліднення самок різних видів тварин під час штучного осіменіння. Концентрация спермиев определяется в млрд в 1 мл спермы. Допускается для использования сперма со следующей концентрацией: быка - 1-2 млрд/мл, барана - 2-4 млрд/мл, хряка и жеребца - 0,15-0,4 млрд/мл. Оценку на подвижность (активность) проводят в раздавленной капле, для чего на чистое подогретое предметное стекло наносят каплю свежеполученной спермы, накрывают ее покровным стеклом. Стекло помещается на электрообогревательный столик, установленный на предметном столике микроскопа. Визуальную микроскопическую оценку проводят в затемненном поле зрения при увеличении в 140 или 280 раз. При этом определяют не активность отдельных спермиев, а процент спермиев с прямолинейным поступательным движением (ППД) во всем поле зрения микроскопа. Результаты оценки выражают в баллах. Принята 10-балльная оценка, причем каждый балл соответствует 10% спермиев с ППД.Свежеполученная сперма считается пригодной, если её подвижность: не менее 8 баллов - для барана и быка, 7 баллов - для хряка и 6 баллов - для жеребца.

8. Випадіння піхви: причини, клінічні ознаки, лікування. Характеризується частковим або повним виворотом її стінок через статеву щілину назовні. Патологія зустрічається часто під час пустовки і лише поодинокі випадки під час вагітності у сук та кішок. Етіологія. Випадання піхви спостерігається у період розслаблення навколопіхвової клітковини, яка фіксує піхву, що пов’язано з підвищенням внутрішньочеревного тиску, проносами, запорами. Сприяють також мінеральне голодування, гіповітамінози, відсутність моціону, патологічні роди, багатоплідність, старість тощо. Ознаки. Переважно реєструється часткове випадіння піхви. При частковому випадінні піхви із статевої щілини вип’ячується її верхня або нижня стінка у вигляді овалоподібної складки рожево-червоного кольору. Досить рідко реєструється коловий пролапс піхвової трубки у вигляді розетки. Стан слизової оболонки при цьому залежить від можливого травмування. Вона забруднюється, стає ригідною, набрякає, з’являються виразки, можливий її некроз, або запалення. Лікування У сук в легких випадках, при відсутності ушкоджень слизової оболонки, проводять вправлення піхви, після чого проводять оваріогістероектомію.При неможливості вправлення, та появи виразок – частину піхви, що випала, ампутують. Операцію проводять під загальним наркозом у спинному положенні при витягнутих тазових кінцівках вперед. Для контролю в сечовий міхур вводять катетер. Потім ділянка піхви, що випала, біля основи прошивається П-подібним швом та відсікається. Рана зазвичай загоюється без ускладнень.

9. Гастроентерит: етіологія, патогенез, симптоми, лікування та профілактика. Одно из наиболее часто встречающихся заболеваний органов пищеварения у молодняка, характеризующееся воспалением желудка и кишечника, сопровождающееся нарушением пищеварения, интоксикацией и обезвоживанием организма.Гастроэнтериты по происхождению бывают первичные и вторичные; по характеру воспаления – альтеративные (эрозивно-язвенные, некротические), экссудативные (серозные, катаральные, фибринозные, геморрагические и гнойные) и реже продуктивные; по локализации – очаговые и диффузные; по течению – острые и хронические. Наиболее часто встречаются экссудативные гастроэнтериты. Этиология. Причины гастроэнтеритов разнообразны, ведущее место среди них принадлежит алиментарным факторам. К ним относятся недоброкачественные и несоответствующие возрастным группам корма, наличие в кормах остаточных количеств токсических веществ или появление их в процессе приготовления, нарушение режима кормления и поения, резкий переход от одного типа кормления к другому и др. Симптомы. Угнетение, учащение дефекации (понос), жидкие водянистые фекалии. В зависимости от вида воспаления в фекалиях находят: при некротическом – обрывки тканей; эрозивно-язвенном – примесь крови; катаральном – тяжи слизи; геморрагическом – примесь крови; гнойном – серо-желтые комки из лейкоцитов и омертвевших тканей; при фибринозном – пленки фибрина. Животные много лежат, тяжело поднимаются, плохо принимают корм, отмечаются, особенно при воспалениях желудка, позывы к рвоте.При длительном течении заболевания наступает истощение, анемия и обезвоживание, которые сопровождаются понижением температуры тела, развитием сердечной недостаточности, сгущением крови, западением глаз. В крови больных животных первоначально увеличивается количество лейкоцитов, затем уменьшается за счет выброса с калом и угнетения кроветворения, возрастает активность трансаминаз, снижается количество гемоглобина, эритроцитов, альбуминов и при хроническом течении возрастает уровень иммуноглобулинов, появляются аутоантитела. Лечение. Больных животных выделяют и при необходимости изолируют. Устраняют причину, вызвавшую заболевание. Если гастроэнтериты обусловлены кормовыми токсикозами, отравлениями минеральными ядами, для удаления из желудочно-кишечного тракта принятого корма промывают желудок теплым изотоническим раствором натрия хлорида, 1-2%-ным раствором натрия гидрокарбоната и назначают солевые слабительные и растительные масла в принятых дозах. Больных выдерживают на голодном и полуголодном режиме 8-24 ч, водопой не ограничивают.С целью устранения дисбактериоза назначают курс антибиотиков, сульфаниламидов и нитрофуранов, к которым чувствительна микрофлора желудочно-кишечного тракта животных. Хороший эффект дают энтеросептол 30-40мг/кг, интестопан 5-10 мг/кг, йодинол 1-2 мг/кг, этоний 10 мг/кг, ЛЕРС 0,5 г/кг в виде 5%-ного раствора, а также трибрисен, тримеразин, трихопол и др., которые задают 2-3 раза в сутки до выздоровления животных.После устранения причины показаны диетическое кормление и поддерживающая терапия. При назначении диеты необходимо учитывать, что у молодняка в первые 3-4 недели жизни отсутствует активность сахарозы, у телят слабо усваивается растительный белок.В качестве жидкостей для питья используют чистую прохладную воду, изотонический раствор натрия хлорида, а также сложные растворы электролитов с добавлением 5% глюкозы и 1 % аскорбиновой кислоты. Проводят также регидратационную терапию путем введения изотонических электролитных растворов подкожно и внутрибрюшинно, а гипертонических - внутривенно. Внутрь дают слизистые отвары льняного семени, риса, ячменной и овсяной муки, настои лечебных трав и хорошего сена.Для ослабления токсикоза и прекращения диареи назначают адсорбенты (гидрат окиси алюминия, уголь активированный, белую глину, лигнин, порошок кутикулы мышечного желудка птиц и др.) и вяжущие (отвары коры дуба, препараты танина, висмута) в принятых дозах. Для улучшения питания и снятия общего токсикоза применяют внутривенно раствор глюкозы, гемодез, полиглюкин, амидопептид, гидролизин, липофундин и других плазмозаменяющих растворов.

С целью повышения резистентности и усиления регенерации эпителия слизистой оболочки и других структур назначают витамины А, Е, C, U и группы В. Для снятия спазма и болей применяют но-шпу, белладонну (красавку), атропин, анестезин, анальгин и др. После завершения антимикробной терапии для восстановления полезной микрофлоры желудочно-кишечного тракта назначают в течение трех дней внутрь пробиотики. Профилактика гастроэнтеритов основана на недопущении скармливания молодняку недоброкачественных кормов, соблюдении режима кормления, постепенном переходе от одного типа рациона к другому, недопущении использования кормов не по физиологическому назначению, строгом соблюдении условий содержания, параметров микроклимата и технологии отъема молодняка.

10. Гіпотонія та атонія передшлунків у жуйних. Гіпотонія й атонія передшлунків характеризується розладом моторної функції рубця, сітки та книжки з порушенням мікробіологічних і біохімічних процесів у них. Зменшення сили і частоти скорочень рубця, сітки й книжки, що призводить до зменшення швидкості переміщення кормових мас, називається гіпотонією. Значне зменшення сили скорочення або припинення моторної функції і переміщення кормових мас із передшлунків у сичуг називають атонією. Гіпотонія й атонія передшлунків найчастіше виникають у великої рогатої худоби, рідше - у дрібних жуйних у зимову пору. Гіпотонія передшлунків за перебігом буває гострою і хронічною, а за етіологією - первинною та вторинною. Симптоми. Загальний стан тварин пригнічений, вони довго лежать, неохоче піднімаються. Температура тіла в межах норми. Продуктивність корів зменшується. Ранніми симптомами гіпотонії передшлунків є зменшення апетиту, спотворення смаку, пізніше настає анорексія. Жуйка нечаста, коротка, гази відригуються рідко, неприємного запаху. Рубець на початку може бути переповнений більш щільним вмістом, який пізніше стає напіврідким. У верхній частині рубця скупчуються гази. За гіпотонії скорочення рубця послаблені, неоднакові. За силою не ритмічні, кількість їх зменшена до 3-5 упродовж 5 хв (у нормі 8-12 за 5 хв у великої рогатої худоби, 3-6 - у овець та 2-4 - у кіз за 2 хв). У разі атонії кількість скорочень рубця зменшена, вони різко послаблені, ледь помітні на румінограмі, іноді зовсім відсутні. Шуми скорочення книжки, сичуга і кишечнику вислуховуються рідко або їх зовсім не виявляють. За тривалого перебігу хвороби виникає запор, який іноді змінюється діареєю. Дослідженням вмісту рубця можна виявити зміни величини рН, зменшення кількості інфузорій (у здорових корів від 0,5 до 2 млн в 1 мл), За тяжкого перебігу хвороби відмічають тремор м'язів, зниження їх тонусу, тактильної та больової чутливості, іноді - тахікардію і гіпотермію. Лікування проводять за такими напрямами: звільнення передшлунків від вмісту, дієтотерапія, відновлення моторної функції передшлунків та ферментативних процесів, що здійснюються в них, поліпшення апетиту й обміну речовин, усунення інтоксикації. Для звільнення передшлунків від вмісту, запобігання утворення токсичних речовин та видалення тих, що утворилися, призначають голодну дієту на 1-2 дні без обмеження кількості води; за допомогою зондів Черкасова або Даценка промивають передшлунки 1 % розчином натрію сульфату або гідрокарбонату (30-40 л), потім усередину дають послаблювальні - натрію або магнію сульфат Для відновлення моторної функції передшлунків призначають масаж рубця по 10-15 хв 2-3 рази на добу, помірний моціон по 20-30 хв 2-3 рази на добу, всередину застосовують настойку чемериці. З метою відновлення ферментативних процесів у передшлунках застосовують вміст рубця від здорової корови (1-2 л); суміш за С.І. Смірновим (дріжджі - 50-100 г, цукор - 200 г, спирт етиловий 70° - 50-100 мл, вода - 1 л). Для поліпшення апетиту і травлення застосовують карловарську сіль. Для відновлення обміну речовин та дезінтоксикації рекомендують застосовувати внутрішньовенно 20 % розчин глюкози та 10 % розчин кальцію хлориду. Профілактика. Необхідно запобігати раптовому переходу від одного раціону на інший, особливо за переведення з пасовищного на стійлове утримання. Грубі корми згодовують у подрібненому вигляді у суміші з соковитими. Годівля тварин має бути різноманітною і не обмежуватися монокормом. Забороняється згодовування тваринам неякісних кормів.

11. Гнійний панофтальміт. Етіологія, симптоми, лікування та профілактика. Панофтальміт є крайній і найбільш важкою формою запалення органа зору, при якій в гнійний процес втягуються всі оболонки ока і навколишні м'які тканини (повіки, клітковина, м'язи). Серйозність проблеми полягає в тому, що панофтальміт нерідко призводити до загибелі і подальшої атрофії ока. Захисні механізми концентруються в придаткових апараті очі (століттях, слізних залозах), тому проникнення інфекції всередину очного яблука супроводжується бурхливим і безперешкодним розмноження мікроорганізмів. У разом, при панофтальміт гнойному запалення і розплавлюванні піддаються усі верстви очного яблука. Причини панофтальмита Панофтальміт може бути обумовлений екзогенним або ендогенним проникнення інфекції всередину очного яблука. При цьому збудниками зазвичай виступають стрептококи, стафілококи, пневмококи, синьогнійна і кишкова палички, мікобактерії туберкульозу.В офтальмології до панофтальмита найчастіше призводять проникаючі поранення ока (механічні пошкодження, Сторонні тіла, опіки). У цьому випадку гнійна інфекція проникає вглиб очного яблука через рановий канал. Також панофтальміт може бути наслідком бактеріального кератиту, прободением гнійної виразки рогівки, важкого перебігу увеїту, бленореї, трахоми, абсцесу повік, флегмони очниці, ендофтальміта.Ендогенне інфікування структур ока зустрічається рідше і може бути пов'язано з метастатичних занесенням бактеріальної інфекції з віддалених гнійних вогнищ. Виникнення панофтальмита можливо внаслідок пневмонії, туберкульозу, фурункульозу, післяопераційного або післяпологового сепсису, менінгіту, тифу, синуситів. Симптоми панофтальмита При проникаючої пораненнях очного яблука панофтальміт розвивається стрімко, протягом 2-3 днів. Гнійне ураження структур ока супроводжується сильними болями в очному яблука, сльозотечею, світлобоязню, рефлекторним блефароспазмом, Швидкими і значним зниженням зору. Об'єктивні зміни характеризуються різкої гіперемії, набряком кон'юнктиви і повік, Який може призводить до хемозе – ущемлення століттями слизової ока. Рогівка стає каламутною і набряклою; райдужка розплавляється; в передній камері ока накопичується гній; гнійний ексудат також виявляється в склоподібному тілі. При панофтальміт відбувається швидке й істотне зниження зору аж до світловідчуття або сліпоти.При подальшому прогресування панофтальмита гній проникає під кон'юнктиву, инфильтрирует перібульбарний тканини, поширюється в теноново капсулу, посилюючи набряк тканин і приводячи до розвитку запального екзофтальм. Рухливість очного яблука різко обмежується. Може статися перфорація склери з виділенням гною назовні. В подальшому, через 6-8 тижнів, очей зморщується і атрофується.При анаеробному панофтальміт гнійний процес розвивається бурхливо: з передньої камери з'являється відокремлюване кавового кольору з пухирця газу, сліпота настає вже в день поранення ока.Крім місцевих змін, панофтальміт супроводжується загальними симптомами: явищами інтоксикації, головний біль, гарячковим станом з ознобом, блювотою. Гнійні процес може перейти на мозкові оболонки з розвитком менінгіту, формуванням абсцесу головного мозку. Лікування Панофтальміт вимагає раннього та інтенсивного лікування. Основу патогенетичної терапії панофтальмита становить призначення масивних доз антибіотиків (бензилпеніциліну, стрептоміцину, мономіцин, гентаміцин і ін.) Антибіотики вводяться внутрішньом'язово, внутрішньовенно, у вигляді ретробульбарних, субкон'юнктивальних ін'єкцій. У ряді випадків вдаються до вітректоміі і інтравітреального введення протимікробних засобів. Показані інстиляції і ванночки з розчином трипсину. Для усунення явищ загальної інтоксикації проводяться внутрішньовенні інфузії сольових розчинів.Консервативне лікування панофтальмита не завжди буває успішним, тому нерідко доводиться вдався до евісцераціі або енуклеація очного яблука з наступним глазопротезірованіем.Прогноз і профілактикаПри своєчасно почати комплексному лікуванні панофтальмита в ряді випадків вдається зберегти очної яблуко і залишкової зір. Найчастіше результатом панофтальмита служить загибель очі з його подальшої атрофії. Прогноз для зорової функції і життя при панофтальміт завжди вкрай серйозний.Основна роль у профілактиці панофтальмита належить попередження травм ока, санації інфекційних вогнищ в організмі, лікування запалень структур ока та його придаткових апарату. У разі поранень ока необхідно проведення превентивної місцевої та загальної антибіотикотерапії вже в перші години після травми.

12. Гнійний пододерматит. Етіологія, симптоми, лікування. гнойное воспаление основы кожи копыт. Наиболее часто регистрируется у крупного рогатого скота и лошадей и протекает в форме поверх постного, глубокого, очагового и диффузного поражении тканей. Этиология и натогенез. Патологический процесс развивается в результате осложнения гнойной инфекцией ран, заковок, проникающих трещин, заломов рога копытной стенки, асептического или ревматического пододерматитов и др. При поверхностном пододерматите гнойное воспаление возникает в сосочковом (листочковом) слое основы кожи и производящем слое эпидермиса. Скапливающийся при этом экссудат отслаивает роговую подошву или стенку и продвигается в сторону венчика, а затем изливается наружу. Воспаление глубоких слоев основы кожи подошвы или стенки часто осложняется флегмоной венчика, поражением копытного сустава, сухожилий и др. У парнокопытных животных воспалительный процесс протекает менее интенсивно. Симптомы. У животных отмечаются повышение местной и общей температуры тела (у крупного рогатого скота незначительно), выраженная хромота опирающейся конечности, сильная болезненность в участках воспаления, выявляемая копытными щипцами. Наряду с этим могут быть обнаружены повреждения капсулы (раны, трещины, заломы и др.). В более поздние сроки венчик припухает и образуются свищи, из которых выделяется гнойный экссудат. У лошадей при поверхностном пододерматите он жидкий, темно-серого цвета (примесь пигмента рога), при глубоком — светло-желтый благодаря усиленной эмиграции лейкоцитов из сосудистого слоя. У парнокопытных животных экссудат гнойно-фибринозный; выделяется он в небольшом количестве. Лечение. Копыта расчищают и моют теплой водой с мылом. Проводят проводниковую анестезию. В наиболее болезненном участке подошвы, около белой линии, воронкообразно вырезают рог до основы кожи. Удаляют также отслоившийся рог подошвы. Рану промывают антисептическими растворами и смазывают мазью Вишневского или припудривают антибиотиками, стрептоцидом и накладывают повязку. Через каждые 3—4 дня делают перевязку. Кроме того, назначают общее противосептическое лечение.

13. Гнійні хвороби шкіри і підшкірної клітковини (абсцес, флегмона). Абсцес (abscessus) — обмежене скупчення гною, оточене піогенною капсулою. Може розташовуватися в різних місцях: м'яких тканинах, порожнинах, органах.Розглянемо лише підшкірно розташовані абсцеси. Причиною їх виникнення є інфекція, яка може проникнути ззовні — при травмах або з запальних вогнищ в організмі лімфогенним чи гематогенним шляхом. Клінічна картина поверхнево розташованих абсцесів досить типова. Скарги на біль, набряк, почервоніння шкіри, підвищення температури тіла, озноб. Об'єктивно спостерігається почервоніння шкіри, набряк, болючість, місцеве підвищення температури. Характерним для абсцесу є симптом флюктуації, який вказує на наявність у тканинах обмеженого скупчення гною. Суть його в тому, що при прикладанні пальців обох рук до поверхні абсцесу і здійсненні поштовхоподібних рухів однією рукою, вони відчуваються у вигляді хвилі пальцями другої руки на протилежному боці гнійника.Довкола гнійного вогнища з клітин сполучної тканини утворюється грануляційний вал, який згодом перетворюється у піогенну капсулу.Наслідки абсцесу можуть бути різними. При його невеликих розмірах він може розсмоктуватися; при більших та несвоєчасному лікуванні він проривається через шкіру назовні або в оточуючі тканини чи порожнини.Лікування абсцесу оперативне і полягає у розкритті гнійника, спорожненні його від гною, промиванні антисептиком і дренуванні. Далі лікування як при гнійній рані. Флегмона (phlegmone) — поширене гнійне запалення клітковини, яке має тенденцію до дальшого поширення. Флегмона може розташовуватися у всіх місцях, де є клітковина. Іноді, залежно від локалізації, вона має свої специфічні назви (запалення навколониркової клітковини — паранефрит, навколопрямокишечної — парапроктит, клітковини середостіння — медіастиніт і т.д.). У місці розвитку інфекції утворюється спочатку серозний, пізніше серозно-гнійний чи гнильний ексудат. Він просочує тканини, захоплюючи все нові ділянки. Тканини інфільтровані, пружні.Характерні скарги на болючий набряк тканин. Вони ущільнені, шкіра над ними почервоніла. Місцеве підвищується температура. Загальний стан хворого погіршується. Прискорюється пульс, до 38-39°С підвищується температура тіла. З'являється головний біль, втрачається апетит.Залежно від клінічного перебігу розрізняють три види флегмони: обмежену, яка не має тенденції до поширення; прогресуючу, вона швидко захоплює все нові тканини, викликається стрептококом або анаеробними мікроорганізмами; дерев¢янисту, причиною якої є маловірулентні мікроорганізми. Остання перебігає хронічно з утворенням сполучної тканини і незначним утворенням гною. Під час пальпації уражені тканини тверді, "дошкоподібні", неболючі.На початкових стадіях захворювання за наявності невеликого малоболючого інфільтрату з незначною температурною реакцією і змінами в крові може бути застосоване консервативне лікування: антибіотикотерапія, тепло, фізіотерапевтичні методи. У разі прогресування процесу не можна зволікати з операцією. Під загальною анестезією флегмону широко розкривають, розрізають всі кишені і висікають некротизовані тканини. Рану добре дренують.