Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕалац кн€гин≥ фон Ўрубот€г 6 страница




- Ќу, ≥ що вони вир≥шили?

-  н€зь сказав, що ти м≥г схибити €краз тод≥, коли саме в≥н поц≥лив зв≥ра. ќт ти й подумав, що забив однорога. јле однаково ти герой, бо ж ус≥ бачили, €к ти мчав на ньому верхи. јле серце таки п≥дм≥нили, бо забив однорога кн€зь. ћожеш не бо€тис€, вони збер≥гатимуть це в таЇмниц≥.


- √арна мен≥ таЇмниц€, €ка в≥дома покоњвц≥, - буркнув Ѕумбл€кевич.

- ј мен≥ €кий сенс њњ зраджувати? - стенула плечима. -Ќема жодноњ причини. ’≥ба... х≥ба що ти подаси таку причину.

Ѕумбл€кевич закусив губу.

- “епер ти будеш мене шантажувати, так?

- як ти м≥г подумати, наче € на таке здатна? я просто кохаю тебе. Ѕез пам'€ти. ј це означаЇ, що пам'€ть можна в €к≥сь хвилини втратити. –озум≥Їш?

- ƒурний би не второпав. јле не думай, що тоб≥ вдастьс€ тримати мене п≥д пантофлею.

- я й не збираюс€. јле д≥лити тебе не хочу н≥ з ким.
Ўийка у ‘руз≥ була тенд≥тна й худенька. «овс≥м не

пропорц≥йна з т≥лом. “аку шийку в≥зьми т≥льки добре в руки - ≥... ще один привид блукатиме палацовими коридорами.

- „и € тоб≥ кл€вс€ у в≥рност≥?

- Ќ≥.

- ћоже, щось об≥ц€в?

- Ќ≥.

- “о €к≥ до мене претенз≥њ?

- ∆одних. јле ти м≥й. я н≥кому тебе не в≥ддам.

 

- я не р≥ч. я жива людина. ¬решт≥-решт, € можу плюнути на всю вашу засрану см≥тт€рку ≥ повернутис€ до Ћьвова. “од≥ можеш хоч на вс≥х ст≥нах писати, що не € вбив однорога.

- Ќе см≥ши курей. ≤з нашоњ см≥тт€рки ще н≥хто самотужки не вибравс€, а хто намагавс€, то нав≥ки губивс€ у л€б≥ринтах. ћапа л€б≥ринту збер≥гаЇтьс€ п≥д с≥мома замками. “об≥ њњ н≥коли не здобути.

- ј тоб≥?

- ћен≥ - завиграшки. јле € мапи не потребую. ћен≥ й тут добре.

- јга, то €, ви€вл€Їтьс€, перетворивс€ ще й на в'€зн€. ƒуже мило. јле чому ти вчепилас€ в мене, €к кл≥щ? Ќу


вграв € тебе, в≥дбив в≥д клака. ≤ що? ’≥ба це даЇ тоб≥ €к≥сь права на мене?

- Ќа тебе мен≥ даЇ права мо€ любов.
Ѕумбл€кевич скрививс€. Ўийка тенд≥тна, вигиниста,

ах - лебедина...

” шиб≥ знову побачив обличч€ привида. ѕанна п≥дморгувала ≥ мовби заохочувала до д≥њ. јдже њй сумно сам≥й, так самотньо сумн≥й... ¬она мр≥Ї про подругу, з €кою б гул€ла соб≥ терасою... ≤ то н≥чого, що подруга матиме шийку криву...

- я мушу побачитис€ з ћальвою Ћандою. ћаю над≥ю, до нењ ти не будеш заздр≥сна?

- ƒо ћальви? Ќ≥. ¬она ж така стара!

- —тара? - вжахнувс€ Ѕумбл€кевич.

- «вичайно. ўоправда, тут, у нас на см≥тт€рц≥, вс≥ здаютьс€ молодшими за своњ л≥та. ћальв≥ на вигл€д так само н≥хто б не дав б≥льше, €к тридц€ть. ј насправд≥ маЇ добрих с≥мдес€т. ”чора пурхала €к метелик. ”с≥х кавалер≥в затанцювала.

- “о це була вона? “а панна з попел€стим волосс€м!

- “ак, то була ћальва. “ерп≥ти њњ не можу.

- јле чому?

- Ѕридка. “и просто њњ не знаЇш. ¬она жахливо
гонориста. Ќе знаю, за що њњ любить кн€гин€. ѕоводитьс€
так, наче не знати €кого роду.

- “о вона сьогодн≥ в  упчак≥в?

- ј тоб≥ аж кортить туди! - цвиркнула ‘руз€.

- я ж тоб≥ кажу, що мене ц≥кавить ћальва €к поетеса.

- “о ти мусиш аж туди б≥гти? «ачекай, коли вона прийде до кн€гин≥. ¬она тут часто буваЇ.

Ѕумбл€кевич в≥дчув, €к у ньому починаЇ наростати лють. ‘рузина шийка манила все дужче ≥ дужче. Ќапевно, ‘руз€ пом≥тила цей його погл€д, бо раптом встала ≥ перес≥ла на л≥жко.

-  оханий! - пот€глас€ вона. - ќб≥ц€й, що не обдуриш
≥ одружишс€ з≥ мною. “од≥ € теж об≥ц€ю, що триматиму в


таЇмниц≥ ≥стор≥ю з однорогом. ј зараз нав≥ть особисто в≥дпроваджу тебе до  упчак≥в. “и не б≥йс€. я тоб≥ буду в≥рною дружиною. ј т≥  упчак≥вни - б≥лоручки. ¬они нав≥ть шкарпеток не зацерують.

- Ќав≥що це њм, коли мають слуг.

- ¬они мають. ј ти зв≥дки в≥зьмеш? Ќа шию њм с€деш? Ќе думаю, що генерал буде вт≥шений такою перспективою.

ћожливо, вона й мала рац≥ю, однак визнати цього в≥н не хот≥в. «араз йому н≥що не зашкодить дати об≥ц€нку. ј там - побачимо.

- √аразд, € об≥ц€ю з тобою одружитис€. ј тепер ход≥мо до  упчак≥в. “≥льки умова - коли прийдемо до них, щоб не втручалас€ в розмову.

- јх, Ѕумблику! - вт≥шилас€ ‘руз€. - який ти милий! ј щоб € заспокоњлас€, то благаю тебе - побумбл€й мене!

‘руз€ впала на л≥жко ≥ задерла сукню. ѕ≥д сподом була гола. Ѕумбл€кевич мав нещасний вигл€д.

- јле в нас нема часу! ћусимо негайно йти!

-  оханий! якщо захочеш, аби € тебе зоставила з тими панночками на самот≥, мусиш побумбл€ти. јби € була певна, що тоб≥ не спаде на думку побумбл€ти також њх. Ќу? ’оди сюди, хом'€чечку м≥й! ћ≥й борсу-чочечку!

- јле...

- —кор≥ше зачнеш - скор≥ше зак≥нчиш. ¬перед!

Ѕумбл€кевич ≥з €коюсь несамовитою люттю ви≠стрибнув ≥з штан≥в ≥ накинувс€ на ‘рузю ус≥Їю своЇю вагою. Ѕез пестощ≥в ≥ поц≥лунк≥в ув≥гнавс€ в нењ, мов роз'юшений бик, ≥ почав товкти з таким завз€тт€м, наче б поклав соб≥ за мету розчавити д≥вчину. як на те - усе це викликало у ‘руз≥ сам≥ лише зойки захвату ≥ насолоди. ≤ що сильн≥ше в≥н пригн≥чував њњ, що бру≠тальн≥ше файдолив, то усе в глибшу екстазу ‘руз€ ув≥ходила. ѕ≥д к≥нець уже зовс≥м, мов нав≥жена, молотила п'€тами спину коханого.


”сю дорогу, поки вони йшли до маЇтку  упчак≥в, Ѕумбл€кевич намагавс€ запам'€тати ус≥ т≥ гори ≥ закрути, €к≥ њм трапл€лис€, але це ви€вилос€ р≥ччю неможливою. —м≥тт€рка дл€ нього усе ще була землею незв≥даною.

«а годину швидкоњ ходи вони спинилис€ перед муром, що потопав у зелених об≥ймах плющу. ‘руз€ розгорнула витке г≥лл€ ≥ вдарила в калатало. Ќа стук≥т з'€вилас€ покоњвка, а вп≥знавши ‘рузю, кинулас€ ц≥луватис€.

- я привела пана Ѕумбл€кевича. …ого запрошено на
об≥д, - сказала ‘руз€.

- јх, так-так. ƒуже приЇмно. ’од≥ть за мною.
—тупивши в прочинен≥ двер≥, вони опинилис€ в саду. ¬

глибин≥ за деревами ≥ кущами б≥л≥ла буд≥вл€ з колонами.

- ѕрошу соб≥ с≥сти на лавц≥ й зачекати. ѕанни  упчак≥вни зараз з'€вл€тьс€, - прощебетала покоњвка.

- ѕане Ѕумбл€кевич, - звернулась до нього ‘руз€, насл≥дуючи тон покоњвки, - коли ви будете мене потребувати, € завше до ваших послуг. ј зараз не буду перешкоджати.

ќбидв≥ д≥вчини покинули мандр≥вц€ на самот≥. ћусив визнати, що ‘руз€ часом маЇ клепку в голов≥. «наЇ своЇ м≥сце. √осподарським оком роззирнувс€ по об≥йстю. —ад був запущений, а проте привабливий у своњй здичав≥лост≥. « густих кущ≥в лунало голосне тьохканн€, хтось бив крильми ≥ шелест≥в, вовтуз€чись, а кущ≥ здригалис€, сипл€чи повн≥ жмен≥ б≥лих пелюсток на траву. „и то йому здалос€, чи справд≥ пролунав тоненький см≥шок ≥ в≥дразу втихнув. ÷е не схоже було на пташок. “а щойно в≥н зробив крок у тому напр€мку, €к з-за кущ≥в вистрибнули дв≥ чар≥вн≥ ≥стоти й закрутили гост€ в об≥ймах, вицьомкуючи щоки.

- ’а-ха, ось ≥ ви! ћи вас не нал€кали? який же ви
молодчина, що прийн€ли наше запрошенн€! ј ми вже й
переживали, що нин≥шн≥й день промине без жодних ц≥кавих


под≥й. јж ось ≥ ви! - навпереб≥й туркот≥ли сестри, вз€вши його поп≥д руки. - ’од≥мо прогул€Їмос€ в нашому саду.

- Ќевже у вашому саду можна й гул€ти? ћен≥ здалос€, що € потрапив у прал≥с.

- ќ, ми маЇмо тут ≥ кунштов≥ м≥сцини.

≤ справд≥ за хвилю вивели вони його на дор≥жку, викладену з порожн≥х пл€шок, що були вкопан≥ в землю догори дном, Ѕумбл€кевич запитав:

- “о це ви з ћальвою ѕандою збиралис€ мене вчора зазнайомити?

- ј ви вже знаЇте? ћи н≥€к не могли зд≥йснити св≥й нам≥р, бо завше щось перешкоджало. ћальва, до реч≥, тепер мешкаЇ у нас. ћаЇ св≥й пок≥й. “ут затишн≥ше, н≥ж у кн€гин≥. ” њњ палац≥ пост≥йно €к≥сь гост≥, наради, в≥зити, гостини. ј ми думали, хоча б сьогодн≥ звести вас докупи, аж ось...

Ѕумбл€кевич отерп:

- ўо - ось?

- якби ви тр≥шки ран≥ше прийшли! Ѕодай на чверть години!

- “а не може бути! ÷е вже €кийсь фатум!  уди ж вона знову зникла?

- ќй, ≥ не питайте. њњ св≥тл≥сть в≥дправила ћальву ≥з дуже важливим дорученн€м до свого колишнього родового замку. “ам мус€ть знаходитис€ папери, €к≥ сл≥д конче забрати.

- јле чому саме ћальву?

- ћальва знаЇ те потаЇмне м≥сце, де вони схован≥.

- јле чому так сп≥шно?

- “ому що сьогодн≥ на св≥танку кн€гин€ отримала тривожну в≥стку. ћи не знаЇмо деталей, бо нас у це не посв€чували. јле з≥ всього видно, що справа надто серйозна.

- ≤ далеко це?

- ƒосить далеко. ¬она полет≥ла на пов≥тр€н≥й кул≥.

- Ќе може бути!


- „ому ви так дивуЇтесь? ѕов≥тр€ною кулею не так уже й важко керувати. ¬она не раз л≥тала в ус≥ к≥нц≥ нашоњ неозороњ см≥тт€рки. “а, зрештою, полет≥ла не сама, а з нашим маг≥стром.

- ≤ довго вони збираютьс€ там пробути?

- Ќ≥, але все буде залежати в≥д ситуац≥њ. “ой замок знаходитьс€ в €к≥йсь чудн≥й м≥сцин≥. “ам ц≥ле м≥стечко самих вар'€т≥в... ћи ще н≥коли там не бували, але хтось нам розпов≥дав, що краще туди не потрапл€ти. ’оча ћальва й досл≥дила, буц≥м наш≥ предки прийшли колись саме зв≥дти ≥ заселили см≥тт€рку, ми у це мало в≥римо, адже ми не схож≥ на вар'€т≥в, правда?

- якщо там знаходитьс€ родовий замок Ўрубот€г≥в, то н≥чого дивного, що ваш≥ предки прийшли саме зв≥дти.

- јле нам це не подобаЇтьс€. ўе чого доброго зв≥дти знову посунуть до нас €к≥сь диваки. ѕро них роз≠пов≥дають, що вони жахливо в≥дстал≥, некультурн≥ й запущен≥. Ќ≥, краще триматис€ на в≥дстан≥. ћи мусимо плекати своњ традиц≥њ ≥ наш стиль житт€.

” саду аж дзвен≥ло в≥д щебету птах≥в, ≥ вс≥ вони були казкових кольор≥в. ≤з гущавини лист€ раз по раз висувалис€ гол≥вки небачених тваринок, спалахували чињсь ц≥кав≥ оч≥, щось там шаруд≥ло ≥ мотлошилос€, наче б хтось п≥дслуховував њхню розмову.

- ¬и не сумуйте, - сказала ћотр€, - €кщо залишитесь у нас, то ми вам скрасимо оч≥куванн€ ћальви. « нами ви не знудитесь.

- я в цьому й не сумн≥ваюсь.

- ѕане Ѕумбл€кевич, - звернулась ’≥вр€, - ми тут ≥з ћотрею засперечалис€, одружений ви чи парубок?

ќбидв≥ тепер просто њли його очима, ≥ в≥д цих погл€д≥в робилос€ н≥€ково. ўо њм до його минулого?.. ’оча, може, вони мають до нього €кийсь спец≥альний ≥нтерес? як≥сь серйозн≥ нам≥ри? √енеральськ≥ доньки!

- Ўановн≥ панни... - почав здалеку. - я б не хот≥в...

- ќдружений! - скрикнула ћотр€.


- “обто, не хот≥в би отак н≥ с≥ло к≥ зпало розкривати вам свою душу...

- Ќеодружений! - аж п≥дстрибнула ’≥вр€.

- ћи щойно вчора познайомилис€, а ви...

- ќдружений! - зойкнула ћотр€.

-... вже торкаЇтес€ аж таких ≥нтимних стор≥н мого приватного житт€.

- Ќеодружений! - вт≥шилас€ ’≥вр€.

- Ќу, коли ви напол€гаЇте, € в≥дпов≥м...

- ќдружений! - закусила вуста ћотр€.

- Ќ≥, моњ люб≥. я парубок за переконанн€м.

- ќ-о-о-х! - пролунало рад≥сне з≥тханн€ сестер, ≥ на щоках Ѕумбл€кевича засв≥тилос€ аж два ц≥лунки.

- јле чому така рад≥сть? яке це все маЇ значенн€?

- ѕане Ѕумбл€кевич, - почала ’≥вр€.

- Ќ≥, €! я скажу! - перебила њњ ћотр€.

- јле € вже почала! - вперлас€ ’≥вр€. - ѕане
Ѕумбл€кевич! ¬чора на бенкет≥ нам в≥дкрилас€ ≥стина:
одна з нас пройн€лас€ до вас чистим ≥ гар€чим почутт€м.
ћожливо, це коханн€.

- ј можна запитати, котра саме?

- ќ-о, то вам не однаково, котра? - нањжилас€ ’≥вр€.

- Ќу, ви ж сам≥ сказали: Ђќдна з насї. ќт мен≥ й ц≥каво. ÷е ж ц≥лком природно.

- ј от ≥ н≥. ћи думали, що ви до нас ставитес€ з однаковим чутт€м, а виходить, що ви вже когось соб≥ з нас приглед≥ли, так? - допитувалас€ ћотр€.

-  оли € встиг приглед≥ти? якщо щиро, то € в≥д вас обох у захват≥. ¬и найкращ≥ в св≥т≥!

- ѕрекрасно! ” такому випадку, €к ви дивитесь на одруженн€?

Ѕумбл€кевич наморщив чоло. —ьогодн≥ в≥н одн≥й уже об≥ц€в одруженн€. ўо маЇ сказати сестрам? ’а! “а вони, либонь, з нього просто лаха деруть!

- як € дивлюсь на одруженн€ взагал≥, чи на одруженн€
з...?


- 3...? ~ не зрозум≥ла ћотр€. -«!

- « ким? - уточнила ’≥вр€.

- ќт € ≥ питаю: одруженн€ з ким?

 

- Ќу-у... скажемо так: ≥з одною з нас, - в≥дпов≥ла ћотр€.

- јга... з одною...

- ј ви б хот≥ли з двома?

- я не можу збагнути: ви жартуЇте чи серйозно?

- ћи зараз ведемо з вами €кнайсерйозн≥шу бес≥ду, -заспокоњла його ’≥вр€. - “ому хочемо знати, €к ви ставитес€ до шлюбу з... з одн≥Їю ≥з нас.

- ѕозитивно, - врешт≥ випалив Ѕумбл€кевич.

- ”ра! - застрибали д≥вчата, плескаючи в долон≥. - ќце ми €краз ≥ спод≥валис€ почути.

- Ќу, ≥ що дал≥?

- Ќ≥чого. ќдна з нас готова вийти за вас зам≥ж. ≤ €кщо ви не проти, то так ≥ скаж≥ть.

- я вже сказав.

- јле ж не нам! ј нашому татуськов≥!
Ѕумбл€кевич струснув з рукава не≥снуючу волосинку,

пров≥в долонею по п≥дбор≥ддю ≥ замисливс€. ”се в≥дбувалос€ надто швидко. јле що на це все скаже ‘руз€? Ќеодм≥нно зчинить скандал. ”с≥м роздзвонить, що в≥н липовий герой. ’тозна, чи п≥сл€ такоњ ≥нформац≥њ, Ђодна з нихї не збайдуж≥Ї до нареченого. ј тод≥ що?  ому в≥н тод≥ буде потр≥бний?

- Ќу, пане Ѕумбл€кевич, ви щось занадто довго
думаЇте! - нетерпеливилас€ ’≥вр€. - ќдна ≥з нас готова
п≥ти за вами у вогонь ≥ воду, а ви...

- јга! “о ви хочете, щоб € попросив руки одн≥Їњ ≥з вас, не в≥даючи, котроњ саме?

- ћи вважаЇмо, що так буде краще. јдже ви до нас ставитесь ≥з однаковим почутт€м, так? ќтже, дл€ вас це не маЇ особливого значенн€, з ким саме одружуватис€. ј ми ще м≥ж собою не визначилис€. “ому, щоб не га€ти часу,


прос≥ть руки не конкретно, а взагал≥. ѕоки там заручини, те, се, поки вес≥лл€, то ми цю др≥бницю залагодимо.

- ј що, коли ваш батько спитаЇ, чиЇњ руки € прошу?

- ¬≥дкаж≥ть так: Ђѕрошу руки старшоњ донькиї.

- јле ж ви близнючки!

- “ак, але одна таки старша. ≤ наш тато н≥коли не зможе згадати, хто саме. ј з≥знатис€ в цьому йому буде незручно.

- “о в≥н може у вашоњ мами спитати!

- ћоже, але не спитаЇ. ¬они посварилис€ ≥ не
розмовл€ють. ј ми вже постараЇмос€, аби вони не
розмовл€ли €кнайдовше.

Ѕумбл€кевич в≥дчув, що його приперли до ст≥ни ≥ в≥дступати н≥куди. јле що чинити з ‘рузею?

-  охан≥ моњ, а чи не закрадалас€ до ваших €сних гол≥вок така п≥дступна думка, що ви мене б≥льше сприймаЇте таким, €ким вимр≥€ли, ан≥ж €ким € Ї насправд≥? ≤ коли настане той час, що одна з вас це зрозум≥Ї, то може все обернутис€ трагед≥Їю.

- “≥льки нас не л€кайте. ћи все чудово обдумали. ќдна з нас готова за вас в≥ддатис€. ј друга буде в≥рно чекати доки перша не в≥дчуЇ, що з нењ вже досить. ≤ тод≥ настане черга другоњ, а перша зможе розслабитис€, усе гарненько обмислити ≥ спок≥йно чекати, коли ж урешт≥ друга теж не запрагне усам≥тненн€. ≤ так буде безконечно. „им не ≥дил≥€?

- ѕерша кл€са. ќт т≥льки важко соб≥ у€вити реакц≥ю вашого батька. Ќевже в≥н задовольнитьс€ лише одним з€тем?

«

≤ саме в цей момент вистрибнула з-за кущ≥в задихана й з≥пр≥ла почвара, в €к≥й ледве вдалос€ вп≥знати “ранкв≥л≥она ѕупса.

- ƒе?! ƒе вона?!  н€гин€! “ерм≥ново! ћальва!


- ўо таке, пане ѕупс?  ого ви шукаЇте? - сп≥ймала його за руку ћотр€.

-  н€гин€... ой, дайте в≥ддихатис€... послала... жах, €ка спека... мене... поки до вас д≥ставс€... до ћальви... весь мокрий... ось ц€ куперта з листом... де тут у вас ставок?..

- ¬и що - хочете купатис€?

- “римайте куперту! як з≥ницю ока! - вигукнув ѕупс ≥ з розгону шубовснув у ставок.

ћотр€ покрутила у руках конверта ≥, прочитавши на ньому ≥м'€ ћальви, сказала:

- јле ви зап≥знилис€. ћальва вже в≥длет≥ла.

ѕупс труснув головою ≥ випустив з рота струм≥нь води.

- я мчав, €к однор≥г! я весь у мил≥, мов жеребець! я з≥гнав дес€ть к≥л€ живого смальцю! ¬и кажете - в≥длет≥ла? Ќа чому?

- Ќа пов≥тр€н≥й кул≥.

- « ким?

- « паном маг≥стром.

ѕупс гулькнув п≥д воду, ≥ €кийсь час на поверхню п≥дн≥малис€ сам≥ лише бульбашки.

- Ѕ≥долашний ѕупс! - з≥тхнула ’≥вр€. - ўе такого з
ним не було, аби в≥н не зум≥в виконати дорученн€ кн€гин≥.

ѕоет вип≥рнув ≥з води ≥ сумною ходою вибр≥в на берег.

- ÷ей лист дуже важливий. ћальва мусить його д≥стати. ≤накше на нењ чигаЇ небезпека. –одовий замок Ўрубот€г≥в захопили зл≥ сили ≥ влаштували монастир, у €кому мол€тьс€ не Ѕогов≥, а —атан≥. ћи отримали це пов≥домленн€ достоту перед годиною. ѕробували до вас додзвонитис€, але н≥хто не брав слухавки.

- яка шкода! - посп≥вчувала ћотр€. - ћи вс≥ були в саду в≥д самого ранку. Ќав≥ть сн≥дали тут. Ќе диво, що н≥хто не почув телефону. ўо ж тепер чинити?

- ћотре! я згадала, - вигукнула ’≥вр€. - ” нашого татус€ Ї в≥йськовий корабель! Ќим можна вирушити навздог≥н ћальв≥ хоч зараз! я поб≥гла до татка!


ѕупс простежив за ’≥врею отуп≥лим погл€дом ≥ скрушно похитав головою:

-  орабель! ÷е ви гарно придумали. Ќе врахована лише одна маленька деталь: € не витримую морськоњ гойданки.  р≥м того, в мене пан≥чний страх перед морем. я можу т≥льки при берез≥. ≤ щоб без хвиль.

- “од≥ треба послати когось ≥ншого, - сказала ћотр€.

- якщо ваша ласка, - втрутивс€ Ѕумбл€кевич, - то € з превеликим задоволенн€м вирушив би в цю мандр≥вку.

- ѕане Ѕумбл€кевич! ¬и - м≥й р€т≥вник! - скрикнув ѕупс ≥ кинувс€ з об≥ймами.

- јле це неможливо! - заперечила ћотр€. - якраз у той момент, коли ми збиралис€... тобто коли ви зби≠ралис€... до нашого татус€...

- я думаю, цю справу можна буде владнати п≥сл€ мого поверненн€, - т≥шивс€ Ѕумбл€кевич, що йому вдалос€ в≥дсунути драматичну под≥ю. - я готовий вирушити хоч зараз.

” цей час над≥йшла ’≥вр€ ≥ пов≥домила, що генерал уже зробив необх≥дн≥ розпор€дженн€.  орабель попливе за годину.

- јле зам≥сть пана ѕупса помандруЇ наш г≥сть, -заламала руки ћотр€. - ѕан ѕупс, ви€вл€Їтьс€, не витримуЇ морськоњ гойданки.

- ѕане Ѕумбл€кевич! - зойкнула ’≥вр€. - ўо € чую? ¬и залишаЇте нас напризвол€ще?

- я т≥льки туди ≥ назад, - виправдовувавс€ той. - я не хочу втрачати такоњ виг≥дноњ можливости, щоб за≠знайомитис€ ≥з новими дл€ мене м≥сцинами. ѕодорож кораблем - це просто мр≥€!

- јх, ви розбиваЇте наш≥ серц€! Ќевже вам н≥коли не набридаЇ зд≥йснювати геройськ≥ вчинки?

- Ќа моЇму м≥сц≥ це зробив би кожен, - скромно в≥дказав Ѕумбл€кевич.

- ј €к же ваш≥ серйозн≥ нам≥ри? - не в≥дступалас€ ’≥вр€, ≥ Ѕумбл€кевич подумав соб≥, чи не вона й буде т≥Їю особою, €ка ним ц≥кавитьс€.


-  оли повернус€, € буду окрилений ще сильн≥шими почутт€ми, ан≥ж зараз.

- ѕане Ѕумбл€кевич! - тиснув йому руку “ранкв≥л≥он. -—ховайте ц≥ куперти, - в≥н прост€гнув два пакетики завб≥льшки з долоню, запа€н≥ в пол≥етилен. - ќсь ц€ куперта м≥стить лист в≥д кн€гин≥.  оли прибудете у м≥стечко, зверн≥тьс€ до бургом≥стра. “ут написано, аби в≥н поспри€в доручнику сього листа. ¬и повинн≥ потрапити в замок. Ѕуц≥м хочете перегл€нути кн€жий арх≥в. ≤ н≥ слова про справжню причину.  оли б у вас виникли €к≥сь труднощ≥, можете см≥ливо посилатис€ на кн€гиню. ”с≥ витрати вона бере на себе. ј ц€ друга куперта призначена власне ћальв≥ ≥ панов≥ маг≥стров≥. Ѕереж≥ть њњ €к з≥ницю ока. ≤накше вони можуть потрапити у страшну халепу. я нав≥ть радий, що це вчините ви, а не €. я слабодух. який з мене герой! ўасливоњ вам мандр≥вки...

ћќ–≈ Ѕќ–ў≤¬

- Ќе минула й доба, а ви вже знову, пане Ѕумбл€кевич,
стоњте на пороз≥ великих звершень, - говорив генерал
 упчак, обн≥маючи гост€. -  орабель вас чекаЇ. ѕрошу
т≥льки запам'€тати гасло на випадок, €кщо на вас
нападуть п≥рати.

- ѕ≥рати? - зчудувавс€ Ѕумбл€кевич. - ” ћор≥
Ѕорщ≥в?

- —аме так.  олись вони були нашими корсарами ≥
перебували на служб≥ у пок≥йного кн€з€, та по його
смерти збунтувалис€ ≥ зараз в≥дбилис€ в≥д рук. ѕроте ще
мене шанують з тих час≥в, €к € командував фльотою.
ќтже гасло звучить так: Ђƒеф≥л€да в ћоскв≥!ї ј
в≥дпов≥дь: Ђ ров по солом≥!ї «апам'€тали?


- Ќ≥, але мен≥ сподобалос€. “≥льки по€сн≥ть, хто кому маЇ те гасло викрикувати?

- Ќе маЇ значенн€. ÷е наше давнЇ гасло ≥ воно в≥дразу засв≥дчить, що ви п≥д моЇю оп≥кою. ѕевний час ми мали у наших пл€нах ≥ти походом на ћоскву, але окрем≥ наш≥ полководц≥ вважають, що на даному етап≥ це вже не актуально. Ѕоюс€, вони жорстоко помил€ютьс€.

√енерал змусив Ѕумбл€кевича к≥лька раз≥в повторити обидва вигуки.

” цей час б≥л€ них зупинилас€ карета, запр€жена четв≥ркою чорних жеребц≥в, з карети вийшли панни  упчак≥вни ≥ ‘руз€.

- ћи вир≥шили, що вам н≥защо не можна вирушати в дорогу без супроводу, - пов≥домила ћотр€.

- Ћюди вашого стану не мандрують без прислуги, -додала ’≥вр€.

‘руз€ на т≥ слова т≥льки похнюплено пр€ла очима.

- ¬и хочете сказати, що панна ‘руз€ пливе з≥ мною? -здивувавс€ Ѕумбл€кевич.

- ќдного ми вас н≥защо не пустимо. Ќав≥ть не думайте.

- ≈х, був би € трохи молодший, то ≥ € б до вас
долучивс€, - з≥тхнув генерал. -  арета довезе вас до
причалу, а там уже оч≥куЇ корабель. Ќазад повернетес€
пов≥тр€ною кулею. ÷е значно скорше, €к плисти
кораблем.

ѕанни з≥ сльозами на очах кинулис€ обн≥мати ≥ виц≥ловувати мандр≥вц€. √енерал, ≥ соб≥ змахнув сльозу:

- я вам там спакував трохи винц€, аби скрасити подорож. ѕийте на здоров'€ ≥ вертайте хутч≥й!

- ЅажаЇмо усп≥ху, - сказала ћотр€. - Ќам буде вас бракувати.

- ћи вас чекатимемо з нетерп≥нн€м, - шморгнула носиком ’≥вр€. - ћи будемо по три рази на день зб≥гати на найвищу вежу ≥ вдивл€тис€ в обр≥й, вигл€даючи вас на пов≥тр€н≥й кул≥. ¬≥зьм≥ть оцю червону хустину ≥, коли будете лет≥ти назад, прив'€ж≥ть до линви, аби знали ми, що все в пор€дку.


Ѕумбл€кевич сховав хустину за пазуху, п≥дсадив ‘рузю в карету, а щойно с≥в сам, €к кучер весело цьвохнув батогом, ≥ кон≥ рвонули учвал, аж закурилос€. √енерал ≥з доньками ще довго сто€ли на дороз≥, в≥д≠пов≥даючи на пов≥тр€н≥ цьомки. ј коли вони врешт≥ зникли удалин≥, Ѕумбл€кевич в≥дкоркував пл€шку ≥ випив душком добру третину.

- “и радий, м≥й Ѕумблику, - провуркот≥ла ‘руз€, -що € њду з тобою?

- Ќе певен, що це вдала зат≥€. ’очеш вина?

- ќ, н≥, € п'€на тобою. я пишаюс€ твоЇю мужн≥стю.

- ј х≥ба це аж так небезпечно?

- ћорська мандр≥вка приховуЇ в соб≥ чимало неспо≠д≥ванок. ј раптом бур€? ј гураган? ј п≥рати? —трах Ѕожий! “и не забув гасло? Ђƒеф≥л€да в ћоскв≥!ї

- Ђ ров по цимбалах!ї

- ’≥ба?

- ћ-м... може Ђпо ногахї?

- я теж забула. ѕо чому ж вона текла? ≤ чому € не записала?

- “а Ђпо солом≥ї, панюсю, Ђпо солом≥ї! - озвавс€ кучер. - ¬йо, ворон≥!

- “и бач, - похитав головою Ѕумбл€кевич ≥ викинув порожню пл€шку у в≥кно.

¬еликий трищогловий бриг непорушно сто€в на вершин≥ см≥тт€рчаного пагорба. «олот≥ л≥тери на борту в≥стили, що бриг називаЇтьс€ Ђ“ро€ї. ўойно вони п≥дн€лис€ на корабель, €к пролунав гучний голос:

- ¬≥таю на Ђ“роњї, панове! я Ї кап≥тан.

¬игл€дав в≥н так, €к ≥ мав би вигл€дати справжн≥й кап≥тан - бездоганна чорна форма, тоненьк≥ наваксован≥ вусики, кудлат≥ бурц≥ з сивиною на повних щоках ≥, звичайно ж, файка у жовтих м≥цних зубах.


- «араз рушаЇмо, - пов≥домив кап≥тан ≥, з≥йшовши на
кап≥танський м≥сток, вистромив над головою обслинений
палець. - Ќапр€м в≥тру: зюйд-зюйд-фест. Ћюкс! —уш≥ть

€к≥р!

ѕронизливо заскрип≥в, за€чав ланцюг, а корабель здригнувс€, ≥ Ѕумбл€кевич в≥дчув усю серйозн≥сть моменту.

ƒовкола корабл€ не було ан≥ крапл≥ води, саме т≥льки см≥тт€ зд≥ймалос€ бурунами ≥, застигле, виблискувало до сонц€ др≥бними скельц€ми, бл€шками, а подекуди й лускою випотрошеноњ риби.

- Ќевже ми й справд≥ попливемо? - спитав тихенько у ‘руз≥. - ѕо см≥ттю?

- ѕо см≥ттю пливетьс€ незг≥рше, €к по вод≥. ѕро≠гул€нка морем п≥д час медового м≥с€ц€ - це €краз те, чого нам бракуЇ.

- ћедовий м≥с€ць! - п≥дхопив кап≥тан, не знати €к вловивши ‘рузин≥ слова. - ≈ге ж, чи може щось бути приЇмн≥ше? ј так до слова, коли захочетьс€ вам тр≥шечки - хе-хе - пожирувати, прошу ласкаво до каюти. ћед -св€те д≥ло. ≤ треба його випомпувати, щоб не зцукр≥в на кам≥нь. јле € би ж≥нки н≥гди в море не брав. „есн≥й ж≥нц≥ путь в≥дома - зламай ногу, сиди вдома.

‘руз€ опустила в≥чка ≥ зарожев≥лас€.

«алопот≥ли напнут≥ в≥трила, бриг знову здригнувс€ ≥ пов≥льно посунув пасмом гори, з хрускотом роздираючи грудьми п≥дсохлу на сонц≥ поверхню.

- ћи пливемо! ѕливемо! - нест€мивс€ в≥д радощ≥в
Ѕумбл€кевич ≥ закружл€в у рад≥сн≥м танку, але, пере≠
чепившись за €когось морц€, що драњв палубу, гупнув на
мокр≥ дошки ≥ проњхавс€ по шлюфах до самоњ фурти. Ќ≥чого
йому при т≥м не сталос€, ≥ в≥н п≥д см≥х ц≥лоњ команди щасливо
вернувс€ до коханоњ ‘руз≥. ќбоЇ стали тепер милуватис€
видноколом, що розкривавс€ перед ними.

ќтже, пливли вони безмежним блакитним морем см≥тт€, що вилискувало до сонц€ своњми буйними


хвил€ми, на €ких гойдалис€ чайки. „ас в≥д часу з глибин вип≥рнали русалки, робили сальто ≥ знову щезали в см≥тт≥.  орабель був, очевидно, страшенно старий, геть поточений шашелем ≥ щурами, бо пост≥йно чувс€ голосний скрип ≥ зойк дощок. «давалос€, в≥н от-от розвалитьс€ ≥ перетворитьс€ на таку ж купу см≥тт€, €ка його оточуЇ.

- Ќе хвилюйтес€, - сказав кап≥тан, мовби вичитавши потаЇмн≥ думки Ѕумбл€кевича. - Ќаш бриг ще ц≥лком добрий. ƒумаю, що €краз встигнемо доплисти до ћор€ Ѕорщ≥в ≥ назад.

- ћайте на уваз≥ - € не вм≥ю плавати, - блиснула оком до кап≥тана ‘руз€.

- Ќе мусите переживати. якщо корабель ≥ розвалитьс€, то завше Ї можлив≥сть вчепитис€ за дошку. √оловне тут - мати чим себе до нењ примоцувати. ј тому, вирушаючи в морську мандр≥вку, сл≥д вбирати панчохи. јдже њх п≥зн≥ше можна використовувати €к линву. ѕам'€таю, минулого разу пливли шхуною Ђ—три...ї. “ак, прошу не дивуватис€, саме Ђ—три...ї, бо решта л≥тер загубилас€. ≤ що ви соб≥ гадаЇте? Ќаша шхуна напоролас€ на кораловий риф, ≥ не встигли ми одне одного вила€ти, €к опинилис€ по сам≥ вуха в см≥тт≥. Ќу, ми хлопц≥ кебетн≥, вс≥ €к один, морськ≥ зубри, та й раду дали - випливли до берега. Ќав≥ть русалки не встигли нам зашкодити. јле одна панночка таки, б≥дачка, втопилас€. я њй ще, пам'€таю, гукнув: прив'€ж≥тьс€ панчохами до щогли! ј воно - дурне тел€ - в плач: нема в мене панч≥х! “од≥, кажу, скидайте своњ майталеси ≥ надувайте њх.  оли ж вона зн€ла, а то - ха-ха-ха, ой, не можу, тр≥сну, - а то так≥ ф≥іи-дульки тонюс≥ньк≥ та прозорюс≥ньк≥, що кр≥зь них можна к≥но огл€дати... ƒостоту в гор≥хов≥й шкаралупц≥ вм≥стилис€ б. Ќу, € т≥льки рукою на теЇ махнув - х≥ба ж таке чудо можна надути? ¬она, б≥дачка, й не надула, п≥шла на дно з голою дупцьою. ƒесь так за пару м≥с€ц≥в здибав'Їм њњ вже €ко русалку. ѕошила соб≥ з тих майтусик≥в капелюшок ≥


ц≥лком незле вигл€дала. Ќав≥ть послала мен≥ ц≥лунка ручкою. ¬се ж € вчинив, що м≥г. „ерез те й кажу: вирушаючи у морську подорож, вбирайте панчохи ≥ так≥ майталеси, аби њх можна було надмухати... јле що € бачу? - тицьнув пальцем на ‘рузин≥ ноги. - ” вас немаЇ панч≥х?

- Ќема, - з≥тхнула ‘руз€.

- ¬право кермо! - гаркнув неспод≥вано до штурмана, ≥ той так крутонув кермом, що в≥тер враз задер на ‘руз≥ широку сп≥дницю ≥ заголив жив≥т.

- јга! - констатував кап≥тан. - ћайталес≥в теж катма. Ќав≥ть тих п≥пстик≥в. ≤ що воно за нин≥шн€ мода, не в гн≥в вам кажучи? ќт у моњ часи носилис€ так≥ панталони, що при потреб≥ можна б у них п≥дсвинка вм≥стити. ј ви, пане... е-е... перепрошую... €к?.. Ѕум? як?.. Ѕум? як-€к?.. Ѕумбл€... —правд≥ так ≥ Ї? Ќу-ну, дал≥. Ѕум-бл€-ке... дуже довге, дуже довге... јга, Ѕум-бл€-ке-вич! ѕрекрасно. ќтже, ви, пане “румбл€кевичу, не вигл€даЇте на такого соб≥ ф≥пштика, що не знаЇтьс€ на життю, то мусилибисьте п≥дказати пан€нц≥, що у в≥дкрите море ще н≥хто голодупо не випливав.

- ћаЇте рац≥ю, доброд≥ю кап≥тане, - в≥дказав
Ѕумбл€кевич, - але це не €, а вона запровадила мене сюди.
≤ €, чесно вам скажу, до остатньоњ хвилини не в≥рив, що
ми кудись таки попливемо. јж бачу - то Ї справжн€
морська мандр≥вка.

- Ѕо так воно ≥ Ї.  оли маЇмо фльоту, то мусимо нею плисти.

- «гадалисьте за €кесь ћоре Ѕорщ≥в... ўо воно за чудо?

- ќ, се найб≥льша наша ц≥кавинка. ”с≥, хто вирушаЇ у мандр≥вку, обов'€зково бажають побачити ћоре Ѕорщ≥в. Ќа жаль, р≥дко кому це вдаЇтьс€. Ѕо фльота у нас старенька, зачухана ≥ взагал≥ пса варта. «аки туди доберешс€, аж гульк - а воно тоб≥ й тр≥сло. ќтак-от плаваЇш, плаваЇш по тих мор€х, з одн≥Їњ кораблетрощ≥ виберешс€, в другу потрапиш, ст≥льки раз≥в топишс€, що


вже й сам до путт€ не знаЇш, чи ти Їси живий чолов≥к, чи вже в≥д л≥т лиш привид морський...

- —в€т! св€т! св€т! - похитала головою ‘руз€.

- ≈й, та що ви таке говорите? - сказав Ѕумбл€кевич. - ’≥ба можна щось под≥бне, та ще й при панночц≥?

- ј що € такого впов≥в? - здивувавс€ кап≥тан: - я т≥льки висловив думку, що вс€ наша команда - це чистоњ води топельц≥. ¬важаю, що кожному, ≥ вам, зокрема, вартуЇ деколи замислитис€, хто ми Ї насправжки - жив≥ люди чи сут≥ мерц≥.

- јг≥й! - спалахнула ‘руз€. - “аке верзете, що бодай би не приснилос€! ”сю прогул€нку т≥льки з≥псуЇте!

- “а де ж би, де ж би, злота панно! - здвигнув плечима кап≥тан. - –ахуймо, що се т≥лько шутки. јле питалисьте про ћоре Ѕорщ≥в... ўо € вам скажу - воно червоне, €к... €к борщ! —аме так. „ервоне, €к найсправжн≥с≥нький борщ. јле живуть у ньому зовс≥м не морква з бур€ком, а, наприклад, борщов≥ акули, русалки, р≥зн≥ там риби. –усалки харчуютьс€ молюсками, акули - русалками. ј головне, що њх об'ЇднуЇ - це њхн€ €скраво-червона барва.

- ‘рузю, - звернувс€ Ѕумбл€кевич до нареченоњ, - чи ти вже побувала коли-небудь на ћор≥ Ѕорщ≥в?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 355 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1273 - | 1256 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.093 с.