Ахалазія стравохідно-кардіального переходу

Ахалазія стравохідно-кардіального переходу - неможливість розслаблення нижнього стравохідного сфінктера у відповідь на ковтання.

Причина цього захворювання не встановлена. Важливу роль у виник­ненні ахалазії мають емоційно-психічні травми, порушення парасимпатичної або симпатичної іннервації стравоходу. Розрізняють чотири стадії захворю­вання: 1) функціональний спазм без розширення стравоходу; 2) стійкий спазм із помірним розширенням стравоходу; 3) рубцеві зміни стінки із вираженим розширенням стравоходу; 4) значне 3-подібне розширення стра­воходу із ерозивними змінами слизової оболонки.

Клінічні ознаки. Основними клінічними ознаками ахалазії стравоходу є: дисфагія, стравохідне блювання (регургітація), що виникає внаслідок накопичення рідини в стравоході. У хворих виникає біль і відчуття стиснення за грудниною, під час сну появляються симптоми "мокрої подушки", "нічного кашлю" внаслідок витікання і затікання стравохідного вмісту в трахею. Хворі втрачають вагу, працездатність. Вирішальне значення у встановленні діагнозу мають рентгенологічне та ендоскопічне дослідження (рис. 187).

Лікування. Хворим з першою і другою стадіями ахалазії призначають консервативну терапію. їжа повинна бути протертою, без гострих приправ, хімічно щадною, повноцінною. В комплекс лікування призначають місцеві анестетики - 0,5 % розчин новокаїну, спазмолітики - 0,1 % розчин сульфа­ту атропіну, седативні препарати. При відсут­ності ефекту від лікування у цих хворих мож­на проводити кардіодилатацію - розширен­ня кардіального відділу стравоходу за допомогою кардіодилататорів (рис. 188). Хірургічне лікування проводять у хворих із ПІ-ІУ стадіями ахалазії. Суть операції полягає

в розсіканні м'язового шару стравоходу до слизової оболонки й закритті м'язового дефекту дном шлунка (операція Геллера) або створенні езофаго-гастрального анастомозу (операція Гейровського-Савіних).

Рак стравоходу

Рак стравоходу складає 60 % усіх захворювань стравоходу. Чоловіки хворіють у 6-8 разів частіше, ніж жінки (72 % і 28 % відповідно). До 80 % хворих на рак стравоходу - віком більше 60 років. Частота локалізації ракової пухлини в різних відділах стравоходу неоднакова. Серед хворіючих - значна частина хворих, що палить і любителів гарячої та гострої їжі.

За морфологічними ознаками розрізнять наступні форми раку страво­ходу: вузлуваті (екзофітні), виразкові (ендофітні) і дифузні (інфільтративні), що уражають всю товщу стінки органу.

За гістологічною структурою рак стравоходу відноситься до групи плос-коклітинних ракових пухлин. Значно рідше зустрічається аденокарцинома з залоз слизової оболонки і лише в ділянці переходу стравоходу в кардію -з слизової шлунка.

Клінічні ознаки. Основними ознаками раку стравоходу є дисфагія, яка на початку проявляється у вигляді незначного, непостійного, неприємного відчуття при ковтанні (прилипання харчового комка). В подальшому з ростом пухлини розвивається звуження, виникає затримка грубої, а потім і рідкої їжі, у хворих настає прогресуюче виснаження. В останній фазі захво­рювання формується повна непрохідність стравоходу. Поряд з дисфагією виникає біль, який посилюється при проходженні їжі.

Важливе значення у постановці діагнозу має рентгенологічне та ендо­скопічне дослідження стравоходу. Наявність пакетів лімфатичних вузлів в надключичних ямках або інших віддалених метастазів свідчить про запу­щеність захворювання. Залежно від поширеності процесу розрізняють: І стадію - малігнізована виразка або невелика пухлина стравоходу без зву­ження його просвіту; II стадія - пухлина звужує стравохід, але не виходить за його межі; III стадія - пухлина проростає всю стінку стравоходу та поширюється на оточуючі тканини і дає метастази в регіонарні лімфатичні вузли; IV стадія - пухлина проростає в сусідні органи і метастазує у відда­лені лімфатичні вузли.

Міжнародна класифікація раку стравоходу грунтується на системі П\ІМР.

Лікування. Найбільш надійним способом лікування раку стравоходу є радикальна операція. Показаннями до такої операції є наявність пухлини і відсутність віддалених метастазів.

Слід знати, що хірургія стравоходу є одним із складних розділів хірургії.

При неоперабельних формах раку проводять паліативні або симптоматичні операції. До останніх відносяться гастростомія і накладання обхідних анасто-мозів (езофагогастроанастомоз). В окремих випадках через пухлину стравохо­ду проводять трубку із спеціальної пластмаси, що створює прохідність їжі.

Променеву та хіміотерапію раку стравоходу проводять при пухлинах, що не видаляються, та при наявності метастазів.