Закриті та відкриті пошкодження шиї

Основною причиною травми шиї є забій. Травми шиї поділяють: на закриті і відкриті, з ушкодженням і без ушкодження її органів (трахеї, бронхів, гортані і ін.).

Клінічні ознаки. Основними клінічними ознаками закритої травми шиї без ушкодження її органів є біль, припухлість і крововилив. Травма в ділянці груднино-ключично-соскоподібного м'яза може призвести до зміни положення голови (кривошия) у бік. Забої в ділянці гортані (щитоподіб­ний хрящ) можуть викликати рефлекторні напади ядухи або навіть зупинку серцевої діяльності, що може бути причиною смерті.

Лікування. Перша допомога і лікування залежить від ступеня пошкод­ження тканин шиї. При забоях шиї призначають болезаспокійливі засоби (анальгін, баралгін, бутадіон й ін.), накладають пов'язку з троксевазиновою, бутадіоновою мазями, потім проводять фізіотерапевтичні процедури (солюкс, УВЧ, ЛФК та ін.). При перших ознаках утрудненого дихання потерпілого слід направити в лікарню, оскільки внаслідок забою можуть розвинутись різної величини гематоми, розриви трахеї, бронхів, які можуть викликати медіастинальну емфізему, стискати трахею і спричиняти асфіксію.

Медіастинальна емфізема - ускладнення закритої травми органів шиї, що характеризується надходженням та скупченням повітря в клітко­вині середостіння. Причиною якої є частковий або повний розрив бронхів, трахеї, інколи стравоходу.

Клінічні ознаки. У хворих виникає ут­руднення дихання, ковтання, біль за грудни­ною, напади кашлю; вони займають вимуше­не положення. При огляді спостерігається потовщення шиї, обличчя, набухання шийних вен, ціаноз шкірних покривів (рис. 182).

При пальпації визначається підшкірна крепітація. При рентгенологічному дослід­женні виявляють просвітлення в ділянці середостіння, при пошкодженні медіасти-нального листка плеври - пневмоторакс.

Лікування. У випадках прогресуючої медіастинальної емфіземи виконують дре­нування середостіння, при наявності роз­ривів трахеї або бронхів проводять опера­тивне втручання.

Відкриті ушкодження поділяють на вогнепальні і невогнепальні. Се­ред останніх розрізняють рани різані, колоті, рвані, укушені.

Клінічні ознаки. Треба пам'ятати, що будь-яке пошкодження м'яких тка­нин шиї може супроводжуватись пошкодженням її органів і сусідніх діля­нок. При пораненнях трахеї дихання здійснюється через рановий отвір і част­ково через дихальні шляхи. Такі пошкодження часто супроводжуються кро­вотечами, при цьому кров може попадати в дихальні шляхи і викликати асфіксію. Поряд із цим можуть спостерігатись пошкодження стравоходу. Хворі скаржаться на болюче ковтання, вода або їжа при цьому виходять через рану. При пошкодженні артеріальних судин шиї виникає кровотеча, яка може закі­нчитись смертю потерпілого. При пораненнях вен шиї внаслідок від'ємного тиску в них може засмоктуватись повітря і настати повітряна емболія.

Лікування. Перша допомога і лікування спрямовані на зупинку крово­течі. З цією метою проводять притискання місця кровотечі пальцем, інколи це треба робити, незважаючи на асептику. Можна використати спеціальну пов'язку на шию. При цьому на рану накладають стерильну серветку, яку притискають до поперечних відростків шийних хребців за допомогою джгута, накладеного через підпахвинну ділянку, або шини на протилежному боці шиї. Зупинку кровотечі можна здійснити за допомогою кровозупинних за­тискачів. Усі вогнепальні поранення, як правило, поєднуються з пораненням судин, нервів і органів шиї. Таких хворих після накладання асептичної по­в'язки терміново госпіталізують в хірургічні відділення. У стаціонарі при пораненнях судин шиї проводять первинну хірургічну обробку рани, пере­в'язують пошкоджені дрібні судини, на великі накладають судинний шов. При пораненнях трахеї рану зашивають. При пораненні стравоходу прово­дять відновлення його стінки і дренування ранового каналу, в окремих ви­падках накладають гастростому. При всіх видах ран шиї необхідно проводи­ти профілактику правця. Для запобігання нагноєнням призначають антибіо­тики, сульфаніламідні препарати.

Захворювання шиї (стеноз гортані)

Стеноз гортані виникає в результаті звуження її просвіту. За швид­кістю розвитку стенози гортані поділяються на гострі, підгострі й хронічні. Причиною стенозу бувають алергічні набряки, порушення іннервації, за­пальні процеси, травми та ін.

Клінічні ознаки. Ознаки стенозу гортані залежать від ступеня і швид­кості розвитку звуження. При гострій непрохідності гортані особливо ха­рактерна інспіраторна задишка (сповільнений шумний вдих). У цих хворих часто виникає страх, збудливість. Вони набувають сидячого положення, три­маючись руками за ліжко. Обличчя вкрите холодним потом, губи, ніс і нігті синюшні (акроціаноз). При огляді грудної клітки спостерігається втягуван­ня надключичних і підключичних ділянок при вдиху.

Лікування. Перша допомога і лікування повинні проводитись швидко. В першу чергу при загрозі стенозу призначають відволікаючу і дегідрата-ційну терапію (гірчичники, ванни для ніг, тепле пиття, інгаляції з гідрокор­тизоном, антигістамінні препарати - діазолін, супрастин, димедрол, се­чогінні - лазикс і ін.

Усі хворі зі стенозом гортані підлягають направленню в ЛОР або в хірургічне відділення. При відсут­ності ефекту від консервативної те­рапії і погіршенні стану хворого проводять інтубацію трахеї або тра-хеостомію (рис. 183).

Хворі, які оперовані з приводу стенозу гортані, знаходяться в стаці­онарі до повного одужання і випису­ються без трахеостомічної трубки.