Розвиток фонематичного слуху. — Підготуємо малюнок, який вишиємо ми

— Підготуємо малюнок, який вишиємо ми. А для цього слід бути уважними.

Наш рушник буде незвичним, бо у кожнім візерунку є секрет — це звук [ш]. Ось послухайте й скажіть — що намалюємо на нашім рушничкові?

Гра починається — плескаймо лише тоді, коли почуємо звук [ш]!

Учитель демонструє малюнки квітів (шипшина, соняшник, волошки, шафран, ромашка) і метелика шовкопряда.

Ви ш иймо ми літечко

З сонечком й віконечком!

Виростим ш ип ш ину — ніжну та пахучу!

Й тро ш ечки колючу!

Квітку сонця — соня ш ник зростимо.

Й у казковий світ квітів ми пориньмо.

Ще й воло ш ок голубих, весняних ш афранів

У на ш ру ш ник ми додамо — гарний, ви ш иваний.

А метелик- ш овкопряд на ромашку прилине,

Й у світ чарівний, гарний ми усі пориньмо!

— Отже, чим прикрасимо рушник? (Учні називають метелика-шовкопряда й назви квітів: шипшина, соняшник, волошки, шаф­ран, ромашка.)

— Який звук повторюється у всіх цих назвах? (Звук [ш])

2) Спостереження за артикуляцією звука [ш]

Звучить шум моря, шелест дерев, шуршання паперу, шипіння змії.

Учні порівнюють звук [ш] зі звуками природи, а його вимову порівню­ють з вимовою звука [ж].

Разом з учителем учні доходять висновку, що звук [ш] утворюється так само, як і звук [ж].Єдина різниця між цими звуками — що при утво­ренні звука [ш] голосові зв’язки не беруть участі. (Скориставшись дзерка­лом та простеживши за м’язовими відчуттями мовленнєвого апарату, учні можуть помітити, що при вимові звука [ш] широкий кінчик язика підні­мається до переднього краю твердого піднебіння й утворює з ним щілину; друга щілина утворюється між задньою частиною язика і переднім краєм м’якого піднебіння. Струмінь повітря, проходячи через щілини, утворює характерний шум, що нагадує шипіння. Голосові зв’язки не напружені, голос не утворюється.)

— Отже, який це звук? (Приголосний)

— Чому приголосний? (При його вимові повітря проходить не вільно, а зустрічає перешкоду.)

— А які бувають приголосні? (Дзвінкі та глухі, тверді і м’які)

— Який саме приголосний звук [ш]? (Шиплячий, глухий, твердий)

3) Визначення позиції звука [ш] у словах

— Та перш ніж почати вишивати рушник, ми повинні знати, що він символізує і що з ним робити. А про це знає Червона Шапоч­ка. Та коли вона до нас йшла, сірий вовк з’їв її пиріжки. Івона дуже плаче, бо не зможе пригостити свою бабусю. Та вона не знає, що кошик у неї чарівний і може наповнитись свіжими пиріжками, якщо вона правильно «посадить» слова у три магічні горщики.

У перший горщик (жовтий) потрібно «посадити» ті слова, назви яких починаються на звук [ш].

У другий горщик (зелений) потрібно «посадити» ті слова, у на­звах яких звук [ш] чуємо в середині слова.

У третій горщик (червоний) потрібно «посадити» ті слова, які закінчуються на звук [ш].

— Допоможемо Червоній Шапочці правильно «посадити» сло­ва! А для цього ми повинні бути уважними й кмітливими. Зараз я прочитаю слова, а ви уважно їх послухайте та запам’ятайте.Потім потрібно буде назвати їх по пам’яті і «посадити» у відповід­ний горщик. Готові?

Учитель зачитує слова: шапка, шарф, шило, груша, шкарпетка, шуба, каша, шматок, комашка, пташка, Мишко, Наташа, миша.

Спершу учні називають слова, назви яких починаються на звук [ш] (шапка, шарф, шило, шкарпетка, шуба, шматок). Учитель дістає малюн­ки цих слів і кладе («саджає») у жовту ямку-відерце.

Потім учні згадують слова, у назвах яких звук [ш] стоїть у середині слова. (Груша, каша, комашка, пташка, Мишко, Наташа, миша) Учи­тель дістає малюнки цих слів і кладе («саджає») у зелену ямку-відерце.

А для третьої, червоної «ямки-відерця», учні самостійно придумують слова, що закінчуються на звук [ш] (наш, ваш, товариш, кіш, суміш, куліш).

— Молодці! Ви чудово впоралися з цим завданням, тому кошик повний, і Червона Шапочка вам розповість про рушник.

Червона Шапочка. Хліб і рушник — одвічні людські сим­воли. Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висока ознака гос­тинності українського народу. Кожному, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кож­ній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку

з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, яку ста­вили під образами на покуті, з ним ходили доїти корову.

Учитель (із натхненням). А ви не забули, що до нас у гості скоро завітає дівчинка? Потрібно її належно зустріти. Тож вишиймо рушничок! (Із сумом) … А ще потрібно спекти хліб, і сіль покласти…

Червона Шапочка. Я можу нам допомогти! Але ви маєте виконати мої завдання.

4) Збагачення активного словника учнів лексикою зі звуком [ш]

Червона Шапочка. Я ставитиму вам запитання, а ви дава­тимете відповіді словами зі звуком [ш]. Готові?

— Що потрібно купити з одягу на зиму? (Шапку, шарф, шубу)

— Кого впіймала кішка? (Мишку-норушку)

— Де живе шпак? (У шпаківні)

— Що шиє швачка? (Штани, шорти)

— Послухайте скоромовку. Які слова зі звуком [ш] ви запам’ятали? (Самостійні відповіді дітей.)

Шило шубку Шурі шило,

Шовком, шерстю шви обшило.

Вийшла шубка прехороша

Нашій Шурі на порошу.

В. Ладижець

— Хто може швидко повторити скоромовку? (Учні спочатку повторюють скоромовку у групах по двоє-троє осіб, а потім — усі разом.)

— Що таке пороша? (Пухкий сніг, який щойно випав)

— Ви знаєте, що таке шило? (Знаряддя праці, подібне до вели­кої голки з дерев’яною ручкою)

— Що шило шило? (Шубку Шурі)

— Яка вийшла шубка? (Прехороша)

2 Робота над літерою «ша». аналіз будови літери «ша»

— Чудова робота! Червона Шапочка пішла готувати свіжий хліб і купувати сіль. А щоб ми її довго не чекали, вона залишила нам завдання. За кожне виконане завдання ми зможемо вишити один елемент рушничка.

Отже, вишиймо квітку шипшини!

Завдання 1. Розглядування друкованої букви Ш, ш («ша»).

— Прослухайте віршик і скажіть, якою літерою на письмі по­значають звук [ш]?

Надворі лежить поліно,

Трійко пташок зверху сіло.

Подивись: ну й чудеса —

Вийшла з пташок буква «ша»!

— Отже, якою літерою на письмі позначають звук [ш]? (На письмі звук [ш] позначають літерою «ша».)

Хвилинка фантазії

— На що схожа буква? (На гребінець, тризуб, древні колони, огорожу, заколку)

Учитель ознайомлює учнів з буквою Ш, ш («ша») і пояснює її струк­турні елементи.

— Квітка шипшини готова. Подивіться, яка вона гарна й чудова!

А тепер вишиймо квітку сонця — соняшник. Для цього нам по­трібно прочитати склади й слова з літерою «ша».

Завдання 2. Утворення та читання складів

3 Робота з таблицею складів

— Хором прочитайте склади у таблиці. (Учні читають під ритм учителя склади — спершу тихо, потім голосніше, дуже голосно і повільно затихаючи.)

4 Гра «Знайди пеньки»

шпак шпак шпак шпик

дошка дошка дочка дошка

куліш куліш куліш кулик

Учні знаходять «пеньки»: шпик, дочка, кулик. Аналізують значення невідомих слів.

• Шпик — це свиняче сало, зрізане з хребтової і бокової частини туші.

• Куліш — козацька страва, яку варили тільки з пшона та сала.

• Кулик — птах, який живе біля річки, болота, співає трелями.

Можна включити аудіозапис пісні кулика.

5 Читання пірамідок слів

— Дивлячись на пунктирну лінію, прочитайте слова.

— Подивіться, який гарний соняшник вийшов! Значить, ми добре попрацювали і можемо відпочити.

V. Фізкультхвилинка

Пригадаймо, друзі, вмить,

Як пшениченька шумить:

Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!

Як в гайку струмок дзвенить:

Джр! — Джр! — Джр! — Джр! — Джр!

Як бджола в саду бринить:

Дз! — Дз! — Дз! — Дз! — Дз! — Дз!

Як шумлять у птаха крила:

Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!

У морі синьому вітрила:

Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!

Вітер з гаєм розмовляє:

Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!

Поміж листячком гуляє:

Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!

Й ми всі трохи пошуміли,

Від роботи відпочили.