— Підготуємо малюнок, який вишиємо ми. А для цього слід бути уважними.
Наш рушник буде незвичним, бо у кожнім візерунку є секрет — це звук [ш]. Ось послухайте й скажіть — що намалюємо на нашім рушничкові?
Гра починається — плескаймо лише тоді, коли почуємо звук [ш]!
Учитель демонструє малюнки квітів (шипшина, соняшник, волошки, шафран, ромашка) і метелика шовкопряда.
Ви ш иймо ми літечко
З сонечком й віконечком!
Виростим ш ип ш ину — ніжну та пахучу!
Й тро ш ечки колючу!
Квітку сонця — соня ш ник зростимо.
Й у казковий світ квітів ми пориньмо.
Ще й воло ш ок голубих, весняних ш афранів
У на ш ру ш ник ми додамо — гарний, ви ш иваний.
А метелик- ш овкопряд на ромашку прилине,
Й у світ чарівний, гарний ми усі пориньмо!
— Отже, чим прикрасимо рушник? (Учні називають метелика-шовкопряда й назви квітів: шипшина, соняшник, волошки, шафран, ромашка.)
— Який звук повторюється у всіх цих назвах? (Звук [ш])
2) Спостереження за артикуляцією звука [ш]
Звучить шум моря, шелест дерев, шуршання паперу, шипіння змії.
Учні порівнюють звук [ш] зі звуками природи, а його вимову порівнюють з вимовою звука [ж].
Разом з учителем учні доходять висновку, що звук [ш] утворюється так само, як і звук [ж].Єдина різниця між цими звуками — що при утворенні звука [ш] голосові зв’язки не беруть участі. (Скориставшись дзеркалом та простеживши за м’язовими відчуттями мовленнєвого апарату, учні можуть помітити, що при вимові звука [ш] широкий кінчик язика піднімається до переднього краю твердого піднебіння й утворює з ним щілину; друга щілина утворюється між задньою частиною язика і переднім краєм м’якого піднебіння. Струмінь повітря, проходячи через щілини, утворює характерний шум, що нагадує шипіння. Голосові зв’язки не напружені, голос не утворюється.)
— Отже, який це звук? (Приголосний)
— Чому приголосний? (При його вимові повітря проходить не вільно, а зустрічає перешкоду.)
— А які бувають приголосні? (Дзвінкі та глухі, тверді і м’які)
— Який саме приголосний звук [ш]? (Шиплячий, глухий, твердий)
3) Визначення позиції звука [ш] у словах
— Та перш ніж почати вишивати рушник, ми повинні знати, що він символізує і що з ним робити. А про це знає Червона Шапочка. Та коли вона до нас йшла, сірий вовк з’їв її пиріжки. Івона дуже плаче, бо не зможе пригостити свою бабусю. Та вона не знає, що кошик у неї чарівний і може наповнитись свіжими пиріжками, якщо вона правильно «посадить» слова у три магічні горщики.
У перший горщик (жовтий) потрібно «посадити» ті слова, назви яких починаються на звук [ш].
У другий горщик (зелений) потрібно «посадити» ті слова, у назвах яких звук [ш] чуємо в середині слова.
У третій горщик (червоний) потрібно «посадити» ті слова, які закінчуються на звук [ш].
— Допоможемо Червоній Шапочці правильно «посадити» слова! А для цього ми повинні бути уважними й кмітливими. Зараз я прочитаю слова, а ви уважно їх послухайте та запам’ятайте.Потім потрібно буде назвати їх по пам’яті і «посадити» у відповідний горщик. Готові?
Учитель зачитує слова: шапка, шарф, шило, груша, шкарпетка, шуба, каша, шматок, комашка, пташка, Мишко, Наташа, миша.
Спершу учні називають слова, назви яких починаються на звук [ш] (шапка, шарф, шило, шкарпетка, шуба, шматок). Учитель дістає малюнки цих слів і кладе («саджає») у жовту ямку-відерце.
Потім учні згадують слова, у назвах яких звук [ш] стоїть у середині слова. (Груша, каша, комашка, пташка, Мишко, Наташа, миша) Учитель дістає малюнки цих слів і кладе («саджає») у зелену ямку-відерце.
А для третьої, червоної «ямки-відерця», учні самостійно придумують слова, що закінчуються на звук [ш] (наш, ваш, товариш, кіш, суміш, куліш).
— Молодці! Ви чудово впоралися з цим завданням, тому кошик повний, і Червона Шапочка вам розповість про рушник.
Червона Шапочка. Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.
Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку
з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, яку ставили під образами на покуті, з ним ходили доїти корову.
Учитель (із натхненням). А ви не забули, що до нас у гості скоро завітає дівчинка? Потрібно її належно зустріти. Тож вишиймо рушничок! (Із сумом) … А ще потрібно спекти хліб, і сіль покласти…
Червона Шапочка. Я можу нам допомогти! Але ви маєте виконати мої завдання.
4) Збагачення активного словника учнів лексикою зі звуком [ш]
Червона Шапочка. Я ставитиму вам запитання, а ви даватимете відповіді словами зі звуком [ш]. Готові?
— Що потрібно купити з одягу на зиму? (Шапку, шарф, шубу)
— Кого впіймала кішка? (Мишку-норушку)
— Де живе шпак? (У шпаківні)
— Що шиє швачка? (Штани, шорти)
— Послухайте скоромовку. Які слова зі звуком [ш] ви запам’ятали? (Самостійні відповіді дітей.)
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю шви обшило.
Вийшла шубка прехороша
Нашій Шурі на порошу.
В. Ладижець
— Хто може швидко повторити скоромовку? (Учні спочатку повторюють скоромовку у групах по двоє-троє осіб, а потім — усі разом.)
— Що таке пороша? (Пухкий сніг, який щойно випав)
— Ви знаєте, що таке шило? (Знаряддя праці, подібне до великої голки з дерев’яною ручкою)
— Що шило шило? (Шубку Шурі)
— Яка вийшла шубка? (Прехороша)
2 Робота над літерою «ша». аналіз будови літери «ша»
— Чудова робота! Червона Шапочка пішла готувати свіжий хліб і купувати сіль. А щоб ми її довго не чекали, вона залишила нам завдання. За кожне виконане завдання ми зможемо вишити один елемент рушничка.
Отже, вишиймо квітку шипшини!
Завдання 1. Розглядування друкованої букви Ш, ш («ша»).
— Прослухайте віршик і скажіть, якою літерою на письмі позначають звук [ш]?
Надворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло.
Подивись: ну й чудеса —
Вийшла з пташок буква «ша»!
— Отже, якою літерою на письмі позначають звук [ш]? (На письмі звук [ш] позначають літерою «ша».)
Хвилинка фантазії
— На що схожа буква? (На гребінець, тризуб, древні колони, огорожу, заколку)
Учитель ознайомлює учнів з буквою Ш, ш («ша») і пояснює її структурні елементи.
— Квітка шипшини готова. Подивіться, яка вона гарна й чудова!
А тепер вишиймо квітку сонця — соняшник. Для цього нам потрібно прочитати склади й слова з літерою «ша».
Завдання 2. Утворення та читання складів
3 Робота з таблицею складів
— Хором прочитайте склади у таблиці. (Учні читають під ритм учителя склади — спершу тихо, потім голосніше, дуже голосно і повільно затихаючи.)
4 Гра «Знайди пеньки»
| шпак шпак шпак шпик | дошка дошка дочка дошка | куліш куліш куліш кулик |
Учні знаходять «пеньки»: шпик, дочка, кулик. Аналізують значення невідомих слів.
• Шпик — це свиняче сало, зрізане з хребтової і бокової частини туші.
• Куліш — козацька страва, яку варили тільки з пшона та сала.
• Кулик — птах, який живе біля річки, болота, співає трелями.
Можна включити аудіозапис пісні кулика.
5 Читання пірамідок слів
— Дивлячись на пунктирну лінію, прочитайте слова.
— Подивіться, який гарний соняшник вийшов! Значить, ми добре попрацювали і можемо відпочити.
V. Фізкультхвилинка
Пригадаймо, друзі, вмить,
Як пшениченька шумить:
Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!
Як в гайку струмок дзвенить:
Джр! — Джр! — Джр! — Джр! — Джр!
Як бджола в саду бринить:
Дз! — Дз! — Дз! — Дз! — Дз! — Дз!
Як шумлять у птаха крила:
Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!
У морі синьому вітрила:
Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!
Вітер з гаєм розмовляє:
Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!
Поміж листячком гуляє:
Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш-Ш!
Й ми всі трохи пошуміли,
Від роботи відпочили.
