Тема 3.1. Декоративні ознаки голонасінних і місце в архітектурних композиціях. Родина Гінкгові й родина Тисові.

Розділ ІІІ. Характеристика деревних і кущових порід голонасінних.

1. Походження голонасінних і роль в еволюційному розвитку рослин.

2. Декоративні ознаки голонасінних.

3. Місце в архітектурних композиціях.

4. Родина Гінкгові. Рід Гінкго. Гінкго дволопатеве.

5. Родина Тисові. Рід Тис. Тис ягідний.

6. Тис гострокінцевий.

1. Походження голонасінних і роль в еволюційному розвитку рослин. В основному голонасінні – це дерева і кущі, трав’янистих рослин серед них немає. Поширені по всій земній кулі.

Голонасінні – вищі рослини, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва відділу).

Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, - значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. Важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіневий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім’ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насінною шкіркою.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не водночас. В одних видів листки великі, розсічені, у інших – дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

В життєвому циклі голонасінних спорофіт має велике значення: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофіту. Гаметофіти розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.

Сучасні голонасінні поділяються на чотири класи: Саговникові, Гінкгові, Гнетові і Хвойні.

Хвойні – найчисельніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. За зовнішнім виглядом – це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосон (1 м) до гігантських дерев (секвойя – 100 м).

Листки (хвоя, звідки і походить назва класу) мають вигляд голок. Голки на поперечному перерізі округлі або ребристі, або нагадують плоскі видовжені луски. Невелика площа листків та особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка) забезпечують майже повне припинення випаровування вологи взимку.

У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називаються смоляними ходами, вони заповнені густою рідиною – живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні швидко з’являються краплі клейкої живиці, яка затягує рану.

Характерною особливістю більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце. За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів (тільки видовжені або видовжені та вкорочені, листки при цьому розміщуються на укорочених). У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).

До хвойних належать сосна, ялина, ялиця, модрина, туя, ялівець, тис, кедр, кепарис, секвойя.

2. Декоративні ознаки голонасінних.

Найбільшого різноманіття голонасінні набули за декоративним ознаками крони, хвої, генеративних органів. За формою крони можна визначити пірамідальна, конусоподібна, куляста, подушкоподібна, округла, колоноподібна,сланка, присадкувата, плакуча, яйцеподібна, зворотньояйцеподібна, змієподібна, "відьмини мітли". За забарвленням – світло-зелені, зелено-блакитні, біло-строкаті, жовто-строкаті, золотаво-жовті, коричневі, помаранчеві. Декоративні властивості хвойних рослин, їх форми й розміри

крони, колір кори, окраска хвої й т.п. настільки різноманітні, що відкривають

великі можливості при формуванні різноманітних ландшафтних

композицій і надають їм особливу виразність і декоративність

3. Місце в архітектурних композиціях.

У сучасному ландшафтному дизайні хвойні породи є

важливим додатковим компонентом, застосування якого значно

підвищує художній ефект ландшафтних композицій, що обумовлено

їхніми високими декоративними якостями. Ці рослини морозостійкі

й не вимагають особливо складного догляду. Крім того, перевогою

хвойних рослин є їхня довговічність. Тривалість життя окремих

екземплярів сосни, ялівцю, тису, секвої досягає сотень років.

Цінність хвойних рослин для саду загальновизнана. У наших

кліматичних умовах, коли сніг тримається приблизно п'ять– шість

місяців, хвойні дерева часто створюють основу саду в зимовий,

пізньоосінній й раннєвесняний час. Крім того, за допомогою

морозостійких вічнозелених дерев новому молодому саду можна

додати за короткий час зрілий вигляд.

У літку хвойні контрастують з листяними деревами й чагарниками й

вигідно підкреслюють одне одного, будучи ідеальним матеріалом для побудови

композицій на основі контрастів форм, фактури хвої й напівтонів. Хвойні

породи можна успішно підстригати, надаючи їм будь-яку геометричну форму,

задуману людиною.

Зараз інтерес до хвойних рослин особливо великий, безупинно

з'являються нові сорти.

Наявність форм з геометрично правильною кроною й

простота штучного формування (стрижка) дають можливість ширше

застосовувати хвойні породи в регулярних композиціях, а також у процесі

створення ефектних живоплотів.

Дуже ефектні ландшафтні композиції, сформовані тільки із хвойних дерев

і чагарників. Низькорослі хвойні дерева й чагарники краще висаджувати на

газоні групою, поруч із камінням, перед більш високими хвойними деревами та

в альпінаріях. Хвойні чагарники ні в чому не поступаються деревам, дуже гарні

на гірках та у групах, а особливо високодекоративні рослини і як солітери.

Відомо, що рослини постійно перебувають у процесі зростання й

розвитку. Протягом сезону може мінятися окрас хвої. З віком нерідко

змінюється форма крони й розміри рослин. Це повинен пам'ятати й ураховувати

у своїй роботі ландшафтний архітектор. Різними прийомами підбору рослин

можна домогтися гармонії форм, великої різноманітності ансамблів, стрункості

всієї системи зелених насаджень і створення прекрасних зразків ландшафтного

дизайну.

4. Родина Гінкгові. Рід Гінкго. Гінкго дволопатеве.