Але річ у тім, що історична вартість активів на практиці нерідко виявляється нереальною стосовно їх справедливої вартості в даний момент, насамперед, через інфляцію. Окрім того, як це визначається в теорії за П (С) БО 28 - «Зменшення корисності активів», можуть виникати втрати від зменшення корисності активів, коли балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. Тому в обліковій політиці підприємства треба передбачати періодичне — на дату річного балансу — визначення, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу, зокрема, такі:
• зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу частку, ніж очікувалось;
• застаріння або фізичне пошкодження активу.
• суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, в якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;
• збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;
• перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над іх ринковою вартістю;
• суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;
• інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.
За наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу.
Слід зазначити, що й сама методика бухгалтерського обліку основних засобів, як це підкреслюють науковці, не забезпечує узгодженості історичної
(фактичної) собівартості необоротних активів та їх реальної вартості. Це відбувається через методично невмотивований розгляд амортизації і зносу основних засобів як ідентичних економічних категорій.
Необ'єктивність оцінки основних засобів на підприємствах будь-якої галузі є очевидною, якщо порівняти облікові дані з реальними показниками, що характеризують стан конкретних об'єктів. Приміром, на Харківському комбінаті хлібопродуктів основні виробничі будівлі і споруди мають нульову залишкову вартість (табл. 7).
Таблиця 7 - Витяг із карток аналітичного обліку основних засобів Харківського комбінату хлібопродуктів
| Найменування | Інвентарний | Дата введення | Відновна | ||
| № п/п | вартість, | ||||
| об'єктів | номер | в експлуатацію | |||
| грн. | |||||
| Склад цегляний | 01.1942 | ||||
| триповерховий | |||||
| Склад тари | 01.1954 | ||||
| Зерносклад № 2 | 01.1955 | ||||
| Склад висівок | 01.1934 | ||||
| Механічна майстерня | 01.1953 | ||||
| Галерея подачі зерна | 01.1965 | ||||
Таблиця 8 - Зміна первинної вартості основних засобів та їхнього зносу на комбінаті хлібопродуктів
| Первісна | Первісна | |||||
| № | вартість | Знос до | вартість | Знос після | ||
| Група об'єктів | до | індексації, | після | індексації, | ||
| п /п | ||||||
| індексації, | грн. | індексації, | грн. | |||
| грн. | грн. | |||||
| Будинки, споруди | ||||||
| та передавальні | ||||||
| пристрої | ||||||
| Машини та | ||||||
| обладнання | ||||||
| Транспортні засоби | ||||||
| Інструменти, | ||||||
| прилади, | ||||||
| інвентар | ||||||
| Інші основні засоби | ||||||
| Разом | ||||||
Оцінка основних засобів на багатьох підприємствах викривлена внаслідок недостатньої методологічної обґрунтованості методики їх обліку, яка, періодично змінюючись в окремих деталях, не набула системної цілісності. Особливо часто змінювалась гранична вартість, яка є підставою до віднесення засобів праці до складу основних фондів в останні роки, оскільки у зв'язку з інфляцією замість визначення вартісної межі згідно з колишнім «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» було встановлено, що до основних засобів не належать предмети вартістю до 15 мінімальних розмірів заробітної плати за одиницю за ціною придбання незалежно від терміну служби, але з окремими винятками з цього правила. Таким чином, гранична мінімальна вартість основних засобів змінювалась від 100 крб. у 1980 році до 255 грн. у 1996 році. Це зумовлювало певні труднощі в обґрунтованому віднесенні окремих засобів праці до складу основних фондів чи малоцінних і швидкозношуваних предметів. Крім того, це призвело до нечіткого розмежування їх в обліку навіть за умови правильного відображення при зарахуванні на баланс, оскільки згідно з п. 12 зазначеного вище Положення зміни в бухгалтерському обліку основних засобів, зарахованих на баланс, з цієї причини не проводились.
