Про посвячення Богові людей і речей. 88 страница

27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;

28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого.

30. І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,

31. Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;

32. А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.

33. Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.

34. Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.

35. Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.

36. Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.

37. І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

38. Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.

39. І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.

40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?

41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

42. І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.

43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.

44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.

45. Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;

46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.

47. І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.

48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.

49. І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.

50. А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.

51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.

52. Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.

53. Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?

54. А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?

55. Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56. Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.

57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.

58. А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.

59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.

60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.

61. І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.

62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

63. Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

64. Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.

65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!

66. Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.

67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.

68. І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?

69. А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.

70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?

71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.

72. І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.

73. Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.

74. Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75. І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.

Матвія 27

1. Коли ж настав ранок, усі першосвященики і старшини народу вчинили раду про Ісуса, – щоб зрокувати Його на смерть.

2. Вони зв‘язали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.

3. Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,

4. Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.

5. Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.

6. А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.

7. Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.

8. А тому й називається земля ця “землею крови” аж донині.

9. Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.

10. І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.

11. А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.

12. І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.

13. Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти тебе?

14. І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.

15. А на свято [Пасхи] намісник мав звичай відпускати народові одного в‘язня, котрого самі бажали.

16. Тоді був у них відомий в‘язень, що звався Варавва.

17. Отож, коли зібралися вони, то сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, що називається Христом?

18. Бо знав, що видали Його через заздрість.

19. А тим часом, як сидів він (Пилат) на сидінні судді, дружина його послала йому сказати: Не чини анічого Праведникові Тому, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.

20. Але першосвященики і старшини (народу), підмовляли народ просити Варавву, а Ісусові заподіяти смерть.

21. Тоді намісник запитав їх: Кого з оцих двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

22. Пилат сказав їм: То що я маю вчинити з Ісусом, що називається Христос? Сказали йому: Нехай буде розп‘ятий!

23. Намісник сказав: Яке ж Він зло учинив? Але вони ще запекліше кричали: Нехай буде розп‘ятий!

24. Пилат зрозумів, що нічого не може сподіяти, бо замішання наростає, взяв води і обмив руки перед народом, і сказав: Я не маю провини в крові Праведника Цього; зважуйте ви.

25. І відповідав увесь народ, і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших.

26. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, катуючи, віддав на розп‘яття.

27. Тоді вояки намісника взяли Ісуса до преторії, і зібрали на нього увесь полк.

28. І, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;

29. Тоді сплели вінця із терня, й поклали Йому на голову, у праву руку дали Йому тростину; відтак ставали перед Ним на коліна і насміхалися над Ним, кажучи: Радій, Царю Юдейський!

30. І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.

31. І коли позбиткувалися над Ним, скинули з Нього багряницю і одягли Його в одежу Його та й повели на розп‘яття.

32. Коли виходили, вони зустріли одного кирінейця, на ім‘я Симон, і наказали нести хреста Його.

33. І коли прийшли на місцину, що звалася Голгофа, що означає: Череп-місце,

34. Дали Йому випити оцту, змішаного з жовчю; і Він, покуштувавши, не хотів пити.

35. А ті, що розп‘яли Його, розподіляли одежу Його, кинувши жереба;

36. Тоді посідали стерегти Його там.

37. А над головою у Нього вчинили напис, котрий засвідчував Його провину: Це - ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.

38. Тоді ж розп‘яті були з Ним і двоє розбійників: один по праву руку, а другий – по ліву.

39. А перехожі лихословили Його, киваючи головами своїми,

40. І гомоніли: Ти, що руйнуєш храма і за три дні споруджуєш! Врятуй Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

41. Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:

42. Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;

43. Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.

44. Також і розбійники, розп‘яті з ним, обмовляли Його.

45. А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години дев‘ятої.

46. А близько дев‘ятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?

47. А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.

48. І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав йому пити.

49. А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.

50. А Ісус, знову скрикнувши дужим голосом, – духа випустив.

51. І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, – зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розкололися;

52. І гроби повідкривалися, і багато тіл спочилих святих воскресли;

53. Вони вийшли з гробів по воскресінні Його, й пішли до святого міста, і з‘явилися багатьом.

54. А сотник і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус, і все, що відбувалося, злякалися вельми і казали: Це правда, що Він був Син Божий.

55. Там було багато жінок, які дивилися здалеку; вони йшли слідом за Ісусом із Галілеї, служили Йому.

56. Поміж ними була Марія Магдалина і Марія, матір Якова та Йосипа, і матір синів Зеведеєвих.

57. А коли настав вечір, то прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім‘я Йосип, котрий також навчався в Ісуса;

58. Він прийшов до Пилата і попросив Тіло Ісусове. Тоді Пилат наказав віддати Тіло.

59. Йосип узяв Тіло, обгорнув Його плащаницею чистою

60. І поклав Його у новому своєму гробі, котрого витесав у скелі, а тоді привалив великого каменя до входу в гріб, і відійшов.

61. А була там також Марія Магдалина та друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.

62. Другого дня, котрий настає за п‘ятницею, зібралися першосвященики і фарисеї до Пилата.

63. І казали: Володарю! Ми пригадали, що облудник Той, ще як був живий, сказав: По трьох днях воскресну;

64. Тож накажи охороняти гріб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши уночі, не вкрали Його і не сказали народові: Воскрес із мертвих; і буде остання омана гірша від першої.

65. Пилат сказав їм: Маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

66. Вони пішли і виставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печатку.

Матвія 28

1. Як минула субота, на світанку першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу.

2. Аж ось, учинився великий землетрус; бо Ангел Господній, що зійшов з небес, наблизився й відвалив камінь від входу до гробу і присів на ньому;

3. Вигляд у нього був, наче блискавиця, і одежа його біла, як сніг.

4. Злякавшись його, ті, що стерегли (гріб), затремтіли і стали, як мертві.

5. Тим часом Ангел звернувся до жінок і сказав: Не бійтеся, бо відаю, що ви шукаєте Ісуса розп‘ятого;

6. Його тут немає. Він воскрес, як сказав. Підіть, подивіться на місце, де лежав Господь.

7. І рушайте швидше, повідайте учням Його, що Він воскрес із мертвих і зустріне вас у Галілеї. Там Його побачите. Ось, я сказав вам.

8. Вони вийшли з гробу квапливо зі страхом і радістю великою побігли звістити учням Його.

9. А коли вони йшли звістити учням Його, аж ось, Ісус зустрів їх і сказав: Радійте! І вони, наблизившися, кинулися Йому в ноги, і вклонилися Йому.

10. Тоді сказав їм Ісус: Не бійтеся; підіть, сповістіть братам Моїм, щоби простували до Галілеї, і там вони побачать Мене.

11. І коли вони йшли, то деякі із сторожі, повернувшися до міста, повідали першосвященикам про все, що сталося.

12. І ці, зібравшися із старшинами, радилися, й доволі грошей дали воякам.

13. І сказали: Скажіть, що учні Його прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали;

14. І якщо чутки про те дійдуть до намісника, ми переконаємо його і від неприємностей вас захистимо.

15. Вони взяли гроші і вчинили, як були навчені. І пролинуло слово це поміж юдеями до сього дня.

16. А одинадцятеро учнів пішли до Галілеї, на гору, куди звелів їм Ісус,

17. І коли побачили Його, то вклонилися Йому; а деякі засумнівалися,

18. І наблизився Ісус, і сказав їм: Дано Мені всіляку владу на небі і на землі;

19. Отож, ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім‘я Вітця, і Сина, і Святого Духа,

20. Навчаючи їх виконувати все, що Я заповідав вам; і ось, Я з вами у всі дні, навіть до кінця світу. Амінь.

Євангелія від Марка

Марка 1