Про посвячення Богові людей і речей. 87 страница

8. А коли настав вечір, сказав господар виноградника урядникові своєму: Поклич робітників і роздай їм заплату, причому почни з останніх до перших.

9. Коли прийшли ті, що працювали з одинадцятої, то дістали по динарію.

10. А ті, що прийшли першими, гадали собі, що вони одержать більше; але одержали й вони по динарію.

11. А коли одержали, почали дорікати господареві дому.

12. І казали йому: Оці останні працювали одну годину, а ти порівняв їх з нами, хоч ми зазнали труднощів дня у спеку.

13. А Він у відповідь сказав одному з них: Друже! Я не кривджу тебе; хіба не за динарія ти домовився зі мною?

14. Візьми своє та йди собі; а я хочу дати ось цьому останньому так само, [як тобі];

15. Хіба не в моїй волі чинити, як хочу? Чи око твоє заздрісне з тієї причини, що я добрий?

16. Отак будуть останні першими, а перші – останніми; тому що багато покликаних, але мало вибраних.

17. Ісус зажадав рушити до Єрусалиму і відкликав дванадцятеро учнів осібно та й сказав їм:

18. Ось, ми рушаємо до Єрусалиму, і Син Людський буде виданий першосвященикам і книжникам, і зрокують Його на смерть.

19. І віддадуть Його поганам на наругу та биття і на розп‘яття, і третього дня воскресне.

20. Тоді наблизилася до Нього матір синів Зеведеєвих із синами своїми, і вклонилася, бажаючи чогось просити в Нього.

21. Він сказав їй: Чого ти бажаєш? Вона сказала Йому: Скажи, щоб оці двоє синів моїх сіли у Царстві Твоєму один праворуч, а другий ліворуч Тебе.

22. І відповів Ісус: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я буду пити? Або хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся? Вони сказали Йому: Можемо.

23. І сказав їм: Справді чашу Мою будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися; але дати сісти у Мене праворуч, або ліворуч – не від Мене [залежить]; але для кого Мій Батько приготував.

24. Зачувши це, [інші] десять] учнів] почали нарікати на двох братів.

25. А Ісус покликав їх і сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі мають владу над ними;

26. Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче поміж вами бути більшим, нехай буде вам служником;

27. І хто хоче поміж вами бути першим, нехай буде вам рабом;

28. Бо Син Людський не [для того] прийшов, щоб Йому служили, але для того, аби послугувати і віддати життя Своє для спокути за багатьох.

29. І коли виходили вони з Єрихону, за Ним рушило багато народу.

30. Аж ось, двоє сліпих, що сиділи біля шляху, почули, що мимо проходить Ісус, і почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!

31. А народ примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!

32. Ісус зупинився, підкликав їх і сказав: Чого ви хочете від Мене?

33. Вони сказали Йому: Господе! Щоб відкрилися очі наші.

34. Тоді Ісус змилосердився, і торкнувся очей їхніх; і тієї ж хвилі прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

Матвія 21

1. І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,

2. Сказавши їм: Ідіть до поселення, котре оце перед вами; і відразу знайдете віслючку прив‘язану і молодого віслюка з нею; відв‘яжіть і приведіть до Мене;

3. І якщо хтось скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони необхідні Господові: і відразу пошле їх.

4. А все це було, нехай справдиться сказане через пророка, котрий каже:

5. Скажіть доньці Сіоновій: Ось, Цар твій іде до тебе упокорений, сидячи на віслючці і на молодому віслюку, синові під‘яремної.

6. Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.

7. Привели віслючку і молодого віслюка, поклали на них одежу свою, і Він сів на неї.

8. Безліч народу стелило одежу свою на шляху, а інші стинали гілки з дерев і вистеляли ними шлях;

9. А народ, що йшов попереду і супроводжував, вигукував: Осанна синові Давидовому! Благословенний, що йде в ім‘я Господнє! Осанна на висоті!

10. І коли увійшов Він до Єрусалиму, всесеньке місто заворушилося і загомоніло: Хто це?

11. А народ (що супроводжував Ісуса) відповідав: Це Ісус – пророк із Назарету Галілейського.

12. І зайшов Ісус до храму Божого і повиганяв усіх, що продавали й купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці тих, що продавали голубів,

13. І казав їм: Написано: Дім Мій домом молитви назветься; а ви вчинили його печерою розбійників.

14. І наблизилися до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він уздоровив їх.

15. А священики і книжники, які бачили дива, котрі Він звершив, і дітей, що вигукували в храмі і говорили: Осанна Синові Давидовому! – обурилися.

16. І сказали Йому: Ти чуєш, що вони вигукують? А Ісус сказав їм: Авжеж! Хіба ви ніколи не читали: З уст немовлят і грудних діток Ти хвалу учинив?

17. І залишив їх, вийшов геть з міста до Віфанії і там переночував.

18. А вранці, як вертав до міста, відчув голод;

19. Він побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, нічого не знайшов на ній, окрім листя, і сказав їй: Нехай уже не виросте плодів від тебе ніколи повік! І смоковниця тієї ж хвилі всохла.

20. Коли учні побачили це, вони здивувалися і казали: Яким чином так швидко всохла смоковниця?

21. А Ісус сказав їм у відповідь: Істину кажу вам: Якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, не тільки вчините оце, що [вчинено] із смоковницею, але, якщо навіть горі оцій скажете: Піднімися та кинься в море, – станеться;

22. І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

23. І коли прийшов Він до храму і навчав, наблизилися до Нього першосвященики і старійшини народу і сказали: Якою владою Ти оце вчиняєш? І хто дав Тобі таку владу?

24. Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю вас і Я про одне; Якщо про те скажете Мені, то Я також скажу вам, якою владою це вчиняю;

25. Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей? А вони гомоніли поміж собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: То чому ж ви не повірили йому?

26. А якщо сказати: Від людей – боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.

27. І сказали на те Ісусові: Не відаємо. Тоді сказав і Він їм: То Я також вам не скажу, якою владою Я це вчиняю.

28. І як вам здається? В одного чоловіка було двоє синів; якось він підійшов до першого і сказав: Сину! Піди сьогодні, попрацюй на винограднику моєму.

29. Але він сказав у відповідь: Не хочу, проте пізніше покаявся і пішов.

30. Тоді підійшов до другого (сина) і сказав те саме. Але цей відповів: Іду, господарю; проте не пішов.

31. Котрий з двох виконав волю батька? Відповіли йому: Перший. Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що митники і блудниці передніше вас ідуть до Царства Божого.

32. Бо прийшов до вас Іван шляхом праведности, і ви не повірили йому; а митники і блудниці повірили йому; а ви, хоч бачили те, не розкаялися потім, аби повірити йому.

33. Вислухайте другу притчу. Був такий господар дому, котрий посадив виноградника, обгородив його парканом, викопав у ньому яму-чавило, спорудив башту і віддав його (виноградника) виноградарям, та й пішов собі.

34. А коли надійшов час плодів, він послав своїх служників до виноградарів, щоб забрати свої плоди.

35. Та виноградарі схопили служників його, і одного прибили, іншого вбили, а того забили камінням.

36. Знову послав він інших служників, але вже більше, аніж першого разу; але й з ними вчинили так само.

37. Нарешті, він послав до них свого сина, кажучи: Засоромляться сина мого.

38. Але виноградарі, забачивши сина, сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, заб‘ємо його і заволодіємо спадщиною його.

39. Вони схопили його, вивели геть з виноградника і вбили.

40. Отож, коли прийде господар виноградника, то що вчинить з оцими виноградарями?

41. Кажуть Йому: Злочинців цих зрокує на смерть, а виноградника віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди у свій час.

42. Ісус сказав їм: Невже ви ніколи не читали в (Святому) Письмі: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним: це – від Господа, і є дивовижним в очах ваших?

43. А тому й кажу вам, що відбереться од вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його;

44. І той, хто впаде на цей камінь, розіб‘ється, а на кого він сам упаде, того зітре на порох.

45. І коли першосвященики і фарисеї вислухали притчі Його, то зрозуміли, що Він про них оповідає,

46. І хотіли схопити Його, проте побоялися народу, тому що Його мали за пророка.

Матвія 22

1. Ісус продовжував оповідати притчами, і сказав:

2. Царство Небесне схоже на чоловіка-царя, котрий влаштував шлюбний бенкет для сина свого.

3. І послав служників своїх покликати запрошених на шлюбний бенкет; та не схотіли прийти.

4. Знову послав інших служників, сказавши: Повідайте запрошеним: Ось, я приготував обід мій, телят моїх і що вгодоване, закололи вже, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.

5. Але вони знехтували запрошенням, і пішли, хто на поле своє, а хто до свого крамарювання;

6. А інші схопили служників його, знущалися з них і вбили [їх].

7. Коли зачув про те цар, то розгнівався й послав своє військо й винищив убивників тих і спалив місто їхнє.

8. Тоді сказав він служникам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а запрошені не були достойні;

9. Отож, підіть на перехрестя і всіх, кого знайдете, кличте на шлюбний бенкет.

10. І служники оті вийшли на шляхи, зібрали всіх, кого лише знайшли, і злих, і добрих; і шлюбний бенкет виповнився весільниками.

11. Коли цар прийшов оглянути присутніх, то побачив там чоловіка, одягнутого не в шлюбний одяг,

12. І сказав йому: Друже! Як же ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? А він змовчав.

13. Тоді сказав цар служникам: Зв‘яжіть йому руки й ноги, візьміть його і вкиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.

14. Тому що багато запрошених, але мало вибраних.

15. Тоді фарисеї пішли і радилися, як би спіймати Його на слові.

16. І послали до Нього учнів своїх з іродіянами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий, і справді дороги Господньої навчаєш, і не піклуєшся, щоб комусь догодити, бо не зважаєш на жодну особу;

17. То скажи нам: Як Тобі видається? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?

18. Але Ісус побачив лукавство їхнє і сказав: Нащо спокушаєте Мене, лицеміри?

19. Покажіть Мені монету, котрою сплачується податок. Вони принесли Йому динарій.

20. І сказав їм: Чиє оце зображення і напис?

21. Сказали Йому: Кесарові. Тоді сказав їм: Отож, віддавайте кесареве кесарю, а Боже – Богові.

22. Вони зачули це і здивувалися, а тоді покинули Його – пішли геть.

23. Того дня наблизилися до Нього саддукеї, котрі запевняють, що немає воскресіння, і запитали Його:

24. Учителю, Мойсей сказав: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його візьме за дружину собі дружину його і відродить потомство братові своєму.

25. Було у нас семеро братів: перший одружився і вмер, і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.

26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого;

27. По всіх померла й дружина.

28. Отож, у воскресінні, котрого з сімох братів буде вона дружиною? Бо всі мали її.

29. Ісус сказав їм у відповідь: Помиляєтеся, бо не відаєте ні Письма, ні сили Божої.

30. Бо у воскресінні не одружуються, не виходять заміж, але живуть, мов Ангели Божі на небесах.

31. А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих:

32. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих.

33. А народ чув і вельми дивувався з учення Його.

34. А фарисеї, коли почули, що Він учинив саддукеїв мовчазними, зібралися разом.

35. І один з них, учитель Закону, запитав, спокушаючи Його:

36. Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?

37. Ісус сказав Йому: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.

38. Це – перша і найбільша заповідь;

39. А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе;

40. На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки.

41. А коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:

42. Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Сказали Йому: Давидів.

43. Сказав їм: То як же Давид, у Дусі, називає Його Господом, коли каже:

44. Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?

45. Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?

46. І ніхто не зміг відповісти Йому жодним словом; від того дня вже ніхто не смів запитувати Його.

Матвія 23

1. Тоді Ісус почав оповідати народові і учням Своїм.

2. І сказав: На сидінні Мойсеєвім сіли книжники і фарисеї;

3. Тож усе, що вони скажуть вам пильнувати, пильнуйте і чиніть, але за діями їхніми не чиніть, бо вони лиш говорять, та не вчиняють;

4. Вони зв‘язують важкі, не під силу тягарі і кладуть людям на плечі, а самі навіть пальцем не хочуть їх поворухнути.

5. А всі справи свої вони вчиняють на те, щоб їх люди бачили; роблять ширшими свої філактери і збільшують поли одежі своєї;

6. А також люблять попереду напівлежати, коли бенкетують, і займають передні лавиці в синагогах

7. І вітальні вигуки в народних зібраннях, і щоб люди кликали їх: Навчителю! Навчителю!

8. А ви не називайтеся вчителями, бо один у вас учитель – Христос, а ви всі – брати;

9. І батьком собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Батько, Котрий на небесах;

10. І не називайтеся наставниками, бо один у вас наставник – Христос.

11. Найбільший з-поміж вас нехай буде вам служником:

12. Бо хто підносить себе, той принижений буде; а хто принижує себе, той піднесеться.

13. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте.

14. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що пожираєте оселі вдів і лукаво довго молитеся: за це приймете ще більший осуд.

15. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, щоб навернути бодай одного; і коли це трапляється, вчиняєте його сином геєни, удвічі гіршим од вас.

16. Горе вам, вожді сліпі, котрі запевняють: Якщо хтось присягнеться храмом, то нічого; а якщо хтось присягнеться золотом храму, за ним буде провина.

17. Нерозумні та сліпі! Що більше: золото, чи храм, котрий освячує золото?

18. Також: Якщо хтось присягнеться жертовником, то нічого; а якщо присягнеться тим даром, котрий на ньому, той завинив.

19. Нерозумні і сліпі! Що більше: дар, чи жертовник, що освячує дара?

20. Отож, той, хто присягається жертовником, присягається ним і всім тим, що на ньому.

21. І той, що присягається храмом, присягається ним і Тим, що Живе в ньому.

22. І той, що присягається небом, присягається престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.

23. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м‘яти, ганусу й кмину, і покинули найважливіше в Законі: суд, милість і віру; це належало чинити і того не залишати.

24. Вожді сліпі, що виціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!

25. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте чашу і тарелю зовні, а всередині вони повнісінькі крадіжу і неправди.

26. Фарисею сліпий! Очисть передніше чашу й таріль усередині, щоб чисті вони були й зовні.

27. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що стали схожими на фарбовані гроби, котрі зовні видаються гарними, а всередині повнісінькі мертвими кістками і всілякою нечистотою;

28. Отак і ви зовні видаєтеся людям праведними, а всередині виповнені лицемірством і беззаконням.

29. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що споруджуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам‘ятники праведників,

30. І кажете: Якби ми були за днів батьків наших, то не були б спільниками їхніми в [пролитті] крови пророків;

31. Таким чином ви самі супроти себе свідчите, що ви сини тих, котрі вбивали пророків.

32. Доповнюйте й ви міру батьків ваших.

33. Змії, гадюче поріддя! Як втічете ви від засудження до геєни?

34. Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників, і ви деяких уб‘єте й розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і виганяти з міста до міста;

35. Нехай же прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варихіїного, котрого ви убили поміж храмом і жертовником.

36. Істину кажу вам; що все це прийде на цей рід.

37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, як птаха збирає пташеняток своїх під крила, але ви не бажали!

38. Ось, залишається вам дім ваш порожній.

39. Бо повідую вам: Не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: Благословенний Той, що приходить в ім‘я Господнє!

Матвія 24

1. Ісус вийшов і рушив од храму. І наблизилися учні Його, аби показати Йому споруду храму.

2. А Ісус сказав їм: Чи бачите все оце? Істину кажу вам: Не залишиться тут каменя на камені; все буде зруйноване!

3. А коли сидів Він на горі Олив, то наблизилися до Нього учні самотою і запитали: Скажи нам, коли це станеться? І яка ознака Твого пришестя й кінця віку?

4. Ісус сказав їм у відповідь: Пильнуйте, щоб хтось не принадив вас;

5. Бо чимало прийде (людей) під йменням Моїм і будуть запевняти: я – Христос, і багатьох зведуть.

6. Також почуєте про війни і про військові чутки. Глядіть, не жахайтеся; бо має все це статися. Але й це ще не кінець.

7. Бо повстане народ на народ і царство на царство, і буде голод, і моровиця, і землетруси по краях;

8. Але все це лише початок пошестей.

9. Тоді будуть віддавати вас на страждання і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за ймення Моє.

10. І тоді спокусяться вельми багато і один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного;

11. І багато лжепророків постане і зваблять багатьох;

12. І через безмір злочинів у багатьох охолоне любов;

13. А той, хто витерпить до кінця, – врятується.

14. І буде проповідувана ця Євангелія Царства по всій землі, на свідчення народам усім; і тоді прийде кінець.

15. Отож, коли побачите мерзоту спустошення, що про неї вістив пророк Даниїл, котра стоятиме на святому місці, – той, що читає, нехай розуміє, –

16. Тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають в гори;

17. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з оселі своєї;

18. І хто в полі, той нехай не повертається назад забрати одежу свою.

19. А горе вагітним і тим, що годують персами за тих днів!

20. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимі, або ж у суботу;

21. Бо тоді буде велика скорбота, котрої не бувало від початку світу й донині, і не буде.

22. І якби не скоротилися ті дні, то не врятувалася б жодна плоть; але заради вибраних, скоротяться ті дні.

23. Тоді, якщо хтось скаже вам: ось, тут Христос, або там, – не вірте.

24. Бо постануть лжехристи і лжепророки і відкриють великі знамення і дива, щоб звести, якщо це можливо, навіть вибраних.

25. Ось, Я наперед сказав вам.

26. Отож, якщо скажуть вам: Ось, [Він] у пустелі, – не виходьте; [Він] в утаємничених кімнатах – не вірте;

27. Бо, як блискавка вихоплюється від сходу і видно її навіть до заходу, отак буде пришестя Сина Людського;

28. Бо де буде труп, там зберуться орли.

29. І раптом, після скорботи днів тих, сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла; і зорі впадуть з неба, і сили небесні захитаються.

30. Тоді з‘явиться ознака Сина Людського на небі; і тоді заплачуть усі племена земні і побачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних із силою та славою великою;

31. І пошле Ангелів Своїх з рогом грімкоголосим, і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їхнього.

32. Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають уже м‘якими і випускають листя, то знаєте, що близенько літо;

33. Так, коли ви побачите усе це, знайте, що близенько, за дверима.

34. Істину кажу вам: Не перейде рід оцей, як усе це станеться.

35. Небо і земля минуться, але слово Моє не минеться.

36. А про день той і про час ніхто не відає, ні Ангели небесні, а лише Батько Мій один.

37. Але як було за днів Ноя, так буде, коли прийде Син Людський.

38. Бо, як за днів перед потопом їли, пили, одружувалися і виходили заміж аж до того дня, як зайшов Ной до ковчега,

39. І не задумувалися, аж доки не прийшов потоп і не винищив всіх, – отак станеться й пришестя Сина Людського;

40. Тоді будуть двоє на полі: один візьметься, а другий залишиться.

41. Двоє будуть молоти на жорнах: одна візьметься, а друга залишиться.

42. Отож, пильнуйте, тому що не відаєте, котрого часу Господь ваш прийде.

43. Але це ви знаєте, що, якби відав хазяїн дому, в яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати власний дім.

44. Тому й ви будьте готові, бо, о котрій годині не сподіваєтеся, прийде Син Людський.

45. То хто є вірний і урівноважений служник, котрого володар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?

46. Щасливий той служник, котрого володар його, як прийде, то знайде таким, що вчиняє саме так.

47. Істину кажу вам, що над усім маєтком своїм поставить його.

48. А якщо недобрий служник той, будучи злим, скаже в серці своєму: Не скоро прийде володар мій,

49. І почне бити товаришів своїх і їсти та пити з п‘яницями, –

50. То прийде володар служника того, за дня, котрого він не чекає, і в годину, котрої не відає;

51. І розітне його, і визначить однакову долю йому з лицемірами, – буде плач там і скрегіт зубів.

Матвія 25

1. Тоді схоже буде Царство Небесне на десятьох дів, котрі взяли світильники свої і вийшли назустріч нареченому;

2. Із них п‘ятеро було мудрих і п‘ятеро нерозумних.

3. Нерозумні взяли світильники свої, але не взяли з собою олії.

4. А мудрі разом із світильниками своїми взяли олії в посудинах своїх;

5. І коли наречений забарився, то задрімали всі, а тоді заснули.

6. Але вночі пролунав крик: Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.

7. Тоді підвелися всі діви ті і приготували свої світильники.

8. А нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, тому що світильники наші гаснуть.

9. А мудрі відповідали: Щоб не сталося і в нас нестачі, а також у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.

10. Та коли пішли вони купляти, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися.

11. Потому приходять також інші діви і кажуть: Господе! Господе! – відчини нам.

12. А Він сказав їм у відповідь: Істину повідую вам: Не знаю вас.

13. Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

14. Бо [Він учинить], мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій:

15. І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив.

16. Той, що дістав п‘ять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще п‘ять талантів.

17. Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два.

18. А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав [його] в землю і утаємничив срібло господаря свого.

19. По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту.

20. Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс надбані п‘ять талантів і сказав: Мій пане! П‘ять талантів дав ти мені, інших п‘ять талантів я надбав за них.

21. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого.

22. Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них.

23. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого.

24. Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;

25. То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.

26. А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.

27. Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;

28. Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,

29. Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.

30. А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.

31. А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,

32. І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів;

33. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.

34. Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу.

35. Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;

36. Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене.

37. Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?

38. Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?

39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе?

40. І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені.

41. Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;

42. Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;

43. Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і не відвідали Мене.

44. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі?

45. Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені.

46. І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.

Матвія 26

1. Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм:

2. Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття.

3. Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.

4. І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.

5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.

6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,

7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.

8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?

9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.

10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;

11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;

12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.

13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.

14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,

15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;

16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.

17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?

18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.

19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;

21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.

22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!

23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;

24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.

25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав.

26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.