43. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцинами безводними, шукаючи спокою, і не знаходячи.
44. Тоді каже: Повернуся до мого дому, звідки я вийшов. І коли прийде, знаходить [його] незайнятим, заметеним та прибраним;
45. Тоді йде і бере з собою семеро інших духів, ще зліших від нього, і зайдуть, і живуть там; і трапляється, що для чоловіка того останнє є гіршим від попереднього. Так буде також і з цим недобрим родом.
46. А коли Він ще промовляв до народу, матір і брати Його стояли перед [домом] – хотіли говорити з Ним.
47. І хтось сказав Йому: Ось, Матір Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
48. А Він сказав у відповідь тому, що озвався: Хто Матір Моя, і хто брати Мої?
49. Він показав рукою Своєю на учнів Своїх і сказав: Ось матір Моя і брати Мої;
50. Бо хто буде виконувати волю Батька Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і матір.
Матвія 13
1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.
2. І зібралася до Нього сила народу, аж так, що Він зайшов у човен і присів, а увесь народ стояв на березі.
3. І навчав їх багато притчами, кажучи: Ось, вийшов сівач сіяти;
4. І коли він сіяв (зерна), то деяке впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його;
5. А деяке впало на місцину кам‘янисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока;
6. Та коли зійшло сонце, зав‘яло, і через те, що не мало (належного) коріння, засохло;
7. А деяке впало у терни, і терня виросло, й заглушило його;
8. А деяке впало на родючий грунт і принесло плід: одне у стократ, друге – в шістдесят, а деяке в тридцятеро.
9. Хто має вуха слухати, нехай чує!
10. Учні наблизилися і запитали у Нього: Нащо притчами говориш до них?
11. Він сказав їм у відповідь: Через те, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано;
12. Бо хто має, то дасться йому і примножиться; а хто не має, у того відбереться й те, що має;
13. Тому й повідую їм притчами, що вони дивляться і не бачать, слухають та не чують, і не розуміють;
14. І справджується над ними пророцтво Ісаї, котре повідує: Слухом почуєте, і не зрозумієте, і очима дивитися будете, і не побачите;
15. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами з натугою чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима, і не почують вухами, і не втямлять серцем, і нехай не звернуться, щоб Я уздоровив їх.
16. А ваші очі щасливі, що бачать, і вуха ваші, бо чують.
17. Бо правду кажу вам, що численні пророки і праведники бажали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. А ви ось вислухайте (і пізнайте) [значення] притчі про сіяча:
19. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його: ось кого засвідчує посіяне при дорозі.
20. А посіяне на кам‘янистій місцині означає того, хто чує слово і відразу з радістю приймає його;
21. Але не має в собі коріння і нестійкий: коли надходить скорбота, або ж гоніння за слово, миттю піддається спокусі.
22. А посіяне в тернях означає того, хто чує слова, але клопоти світу цього та омана багатства глушать слово, і воно залишається без плоду.
23. А посіяне на родючому грунті означає того, хто слухає слово і розуміє, і плід він приносить, аж так, що один приносить плід у стократ, інший в шістдесят, а ще інший – у тридцятеро.
24. І другу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму.
25. Та коли люди спали, прийшов ворог його і насіяв поміж пшеницею плевелів, і зник.
26. Коли зійшло вруно і показався колос, тоді з‘явилися й плевели.
27. Та ось, прийшли служники до господаря (поля) і сказали йому: Пане! Хіба не добре насіння сіяв ти на полі твоєму? То звідки ж на ньому плевели?
28. А він сказав їм: Ворог людський учинив це. А служники сказали йому: Хочеш, ми підемо, і виберемо їх?
29. Та він сказав їм: Ні, бо, виполюючи плевели, ви повириваєте разом з ними пшеницю;
30. Залишіть їх, нехай разом ростуть до жнив; і в пору жнивну я скажу женцям: Зберіть передніше плевели та пов‘яжіть їх у в‘язочки, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть до засіків моїх.
31. Ще одну притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на зерня гірчичне, котре чоловік узяв і посіяв на полі своєму,
32. Котре, хоч і найменше з-поміж насіння, та коли виросте, буває найбільшим з-поміж зела і стає деревом, аж таким, що прилітають птахи небесні і ховаються в гілках його.
33. Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне схоже на закваску, яку жінка, узявши, поклала в три міри борошна, доки не вкисло все.
34. Усе це Ісус казав народові притчами і без притчі не говорив їм,
35. Нехай справдиться повідане через пророка, котрий сказав: Відкрию в притчах уста Мої; повідаю утаємничене від утворення світу.
36. Тоді Ісус відпустив народ і зайшов до оселі. Аж тут підійшли до Нього учні Його і сказали: Поясни нам притчу про плевели в полі.
37. А Він сказав їм у відповідь: Сівач доброго насіння є Син Людський;
38. Поле є світ; добре насіння, це – сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39. А ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець світу, а женці суть Ангели.
40. Тому отак, як збирають плевели і вогнем спалюють, так буде наприкінці світу цього:
41. Пошле Син Людський Ангелів своїх, і зберуть із Царства Його всі спокуси і тих, що вчиняють беззаконня.
42. І вкинуть їх до печі вогненної; там буде плач і скрегіт зубів;
43. Тоді праведники засяють, мов сонце, у Царстві Батька їхнього. Хто має вуха чути, нехай чує!
44. Ще схоже Царство Небесне на скарб, схований у полі; котрого знайшов чоловік і утаємничив, і від радости з того йде і продає все, що має, і купляє те поле.
45. Ще схоже Царство Небесне на купця, що шукає гарних перлин,
46. І котрий, коли знайшов одну коштовну перлину, пішов, і продав усе, що мав, і купив її.
47. Ще схоже Царство Небесне на невід, що закинутий в морі, і який захопив чимало всілякої риби;
48. Котрого, коли наповнився, витягнули на берег і присіли й вибрали краще в посудини, а гірше викинули геть.
49. Отак буде й наприкінці світу: Вийдуть Ангели і вилучать лихих з-поміж праведних.
50. І вкинуть їх до печі вогненної: там буде плач і скрегіт зубів.
51. І запитав їх Ісус: Чи зрозуміли ви все це? Вони відповідають Йому: Так, Господе!
52. А Він сказав їм: Ось чому всілякий книжник, навчений про Царство Небесне, схожий на господаря, котрий виносить із скарбниці своєї нове і старе.
53. І коли скінчив Ісус притчі оці, пішов звідти.
54. І прийшов Він на Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, аж так, що вони вражалися і казали: Звідки в Нього така премудрість і сила?
55. Чи не теслі Він син? Чи не Його Матір називається Марія, і брати його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?
56. І сестри Його – чи не всі поміж нами? Звідки ж це в Нього?
57. І спокушалися Ним. А Ісус сказав їм: Не буває пророка без честі, хіба що у вітчизні своїй, і в домі своїм!
58. І не звершив там багато див через їхню невіру.
Матвія 14
1. Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса
2. І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.
3. Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4. Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.
5. І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.
6. А під час [святкування] дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.
7. А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.
8. А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.
9. І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.
10. І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.
11. І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
12. А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.
13. І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.
14. І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.
15. А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.
16. Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.
17. А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини.
18. Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19. І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.
20. І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;
21. А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.
23. І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам.
24. А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.
25. А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.
26. І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.
27. Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.
28. Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29. Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;
30. Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!
31. Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?
32. І коли зайшли вони до човна, вітер затих.
33. А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.
34. І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.
35. Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.
36. І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.
Матвія 15
1. Тоді приходять до Ісуса єрусалимські книжники і фарисеї, і кажуть:
2. Нащо учні Твої нехтують настановами старших? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3. А Він сказав їм у відповідь: Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв ваших?
4. Адже Бог заповідав: Шануй батька і матір; і той, що проклинає батька чи матір, смертю нехай помре.
5. А ви запевняєте: Якщо хтось скаже батькові чи матері: Дар [Богові є те], чим я міг би допомогти вам,
6. Той в жодному разі не шанує батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.
7. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8. Наближаються до Мене ці люди устами своїми і шанують Мене язиком; а серце їхнє задалеко від Мене;
9. Але марно шанують Мене, коли навчають наук, – заповідей людських.
10. І Він покликав народ, і сказав їм: Слухайте і розумійте!
11. Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину.
12. Тоді учні Його наблизилися і сказали Йому: Чи відаєш Ти, що фарисеї почули слово це і спокусилися?
13. А Він сказав у відповідь: Усіляка рослина, котру не Батько Мій Небесний посадив, викоріниться.
14. Залишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями.
15. А Петро відповідав і сказав Йому: Поясни нам притчу оцю.
16. Ісус сказав: Невже навіть ви ще не розумієте?
17. Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить у вуста, проходить у черево і викидається геть?
18. А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.
19. Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:
20. Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.
21. І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.
22. І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.
23. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.
24. А Він сказав їм у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25. А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені!
26. А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам.
27. Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.
28. Тоді Ісус відповів їй і сказав: О, жінко! Велика віра твоя; нехай же буде тобі за бажанням твоїм. І уздоровилася донька її тієї ж миті.
29. Звідси Ісус знову рушив до моря Галілейського, відтак зійшов на гору і присів там.
30. І наблизилася до Нього безліч народу, і серед них багато кульгавих, сліпих і німих, калік й інших чимало, і штовхали їх до ніг Ісусових; і він уздоровлював їх;
31. Аж так, що народ дивувався, як бачив німих, що заговорили, калік – здоровими, кульгавих, що вже не мали цієї вади, і сліпих, що були вже зрячими; і прославляв Бога Ізраїлевого.
32. А Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: Шкода Мені народу, що вже три дні біля Мене, і нічогісінько не їсть. А відпустити їх голодними не хочу, щоб не охляли в дорозі.
33. І сказали Йому учні Його: Звідки ж нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати стільки народу?
34. І сказав їм Ісус: Скільки у вас хлібів? А вони сказали: Сім, і декілька рибок.
35. Тоді звелів народові прилягти на землю.
36. Тоді взяв сім хлібів і рибу, подякував Богові, поламав і дав учням Своїм, а учні – народові.
37. І їли всі, і наситилися; і набрали сім повних кошів кусків, що залишилися;
38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, окрім жінок та дітей.
39. І коли відпустив народ, Він зайшов до човна, і приплив до Магдалинського краю.
Матвія 16
1. І наблизилися фарисеї і саддукеї, і спокушали Його – просили показати їм ознаки з неба.
2. А Він сказав їм, відповідаючи: Увечері ви кажете: Буде гарна погода, бо небо червоне;
3. І – вранці: Сьогодні негода, тому що небо збагряніло. Лицеміри! Розпізнавати обличчя неба ви умієте, а ознак часу не можете?
4. Рід лукавий і перелюбний ознак шукає, і ознака не буде явлена йому, окрім ознаки Йони пророка. І залишив їх, і відійшов.
5. Перепливши на другий берег (моря), виявили, що учні Його забули взяти хліба.
6. Ісус сказав їм: Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської.
7. Та вони прийшли до згоди поміж собою і казали: Це тому, що ми не взяли з собою хлібів.
8. Ісус спостеріг те і сказав їм: Чого зажурилися поміж собою, маловіри, що хлібів не взяли?
9. Хіба ще не розумієте і не пам‘ятаєте про п‘ятеро хлібів на п‘ять тисяч [люду], і скільки кошів ви набрали?
10. А також про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошів ви набрали?
11. Як же ви не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: Остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської?
12. Тоді зрозуміли вони, що Він радив їм остерігатися не закваски хлібної, але вчення фарисейського і саддукейського.
13. А коли прийшов Ісус до країв Кесарії Пилипової, то запитував учнів Своїх: За кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14. Вони сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а ще інші – за Єремію чи за одного з пророків.
15. Він каже їм: А ви за кого маєте Мене?
16. А Симон Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.
17. Тоді Ісус сказав йому, відповідаючи: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров відкрили тобі це, але Батько Мій Небесний.
18. І Я кажу тобі, ти – Петро, і на цьому камені Я утворю Церкву Мою, і брама пекла не здолає її.
19. І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв‘яжеш на землі, те буде зв‘язане на небесах, і що розв`яжеш на землі, буде розв`язане на небесах.
20. Тоді Ісус заборонив учням Своїм, щоб нікому не оповідали, що Він – є Ісус Христос.
21. З того часу Ісус почав відкривати учням Своїм, що Йому належить рушати до Єрусалиму і вельми постраждати від старшин і першосвящеників та книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.
22. І відкликав Петро Ісуса і почав заперечувати Йому: Будь милостивий до Себе, Господе! Нехай не буде цього з Тобою!
23. Але Він обернувся й сказав Петрові: Відійди од Мене, сатано! Ти Мені спокуса; бо думаєш не про те, що Боже, але що людське.
24. Тоді Ісус сказав учням Своїм: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хрест свій та йди слідом за Мною.
25. Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його, а хто втратить життя Своє заради Мене, той знайде його.
26. Яка-бо користь людині, якщо вона надбає цілий світ, а душі своїй нашкодить? Або який викуп дасть чоловік за душу свою?
27. Бо прийде Син Людський у славі Батька Свого з Ангелами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно зі справами його.
28. Правду кажу вам: Є тут з-поміж тих, що стоять тут, такі, котрі не спізнають смаку смерти, доки не побачать Сина Людського, що йтиме в Царстві Своєму.
Матвія 17
1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, брата його, і вивів їх на гору високу одних,
2. І перевтілився перед ними, і засяяло Його обличчя, мов сонце, а одежа Його зробилася білою, мов світло.
3. І ось, з‘явилися їм Мойсей та Ілля, що розмовляли з Ним.
4. При цьому Петро сказав Ісусові: Господе! Добре нам тут бути; якщо бажаєш, спорудимо тут три курені: Тобі одного, і Мойсеєві одного, і одного Іллі.
5. І коли він ще говорив, аж ось, хмара ясна обгорнула їх і ось, голос із хмари заговорив: Це – Син Мій улюблений, у Котрому Моя добра воля; Його слухайте!
6. І коли учні почули, то попадали ницьма і вельми злякалися.
7. Але Ісус наблизився, торкнувся до них і сказав: Підведіться і не бійтеся.
8. Коли вони звели очі свої, то нікого не побачили, окрім одного Ісуса.
9. І коли спускалися вони з гори, Ісус заборонив їм, кажучи: Нікому не оповідайте про це видіння, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10. І запитали Його учні: А чому книжники запевняють, що Іллі належить прийти передніше?
11. Ісус сказав їм у відповідь: Авжеж, Ілля має прийти заздалегідь і влаштувати все;
12. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а вчинили з ним, як бажали; так і Син Людський постраждає від них.
13. Тоді учні зрозуміли, що Він казав їм про Івана Хрестителя.
14. Коли вони прийшли до народу, то наблизився до Нього чоловік, упав на коліна перед Ним,
15. І сказав: Господе! Помилуй сина мого; він у новомісяччя [біснується[ і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь, і часто у воду.
16. Я приводив його до учнів Твоїх, і вони не могли уздоровити його.
17. А Ісус, відповідаючи, сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене сюди.
18. І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і юнак уздоровився тієї ж миті.
19. Тоді учні наблизилися до Ісуса наодинці і сказали: А чому ми не змогли вигнати його?
20. А Ісус сказав їм: Через віру вашу малу; бо істину кажу вам: Якщо ви будете мати віру, як гірчичне зерня завбільшки, і скажете горі оцій: Перейди звідси туди, і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого.
21. А цей рід демонів виганяється лише молитвою і постом.
22. А коли вони були в Галілеї, Ісус сказав їм: Син Людський зраджений буде і потрапить до рук людських.
23. І заб‘ють Його, і третього дня воскресне. І вони дуже засумували.
24. А коли вони прийшли до Капернауму, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: А вчитель ваш чи не дасть дідрахми?
25. Він сказав: Так. І коли зайшов він до оселі, то Ісус попередив його, сказавши: Як тобі видається, Симоне? Царі землі з кого беруть мито чи податки? Чи із синів своїх чи із сторонніх?
26. Петро відказав Йому: Із сторонніх. Ісус сказав йому: Отож, сини вільні;
27. Але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу рибину, котра попадеться, візьми; і коли розтулиш у неї рота, знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
Матвія 18
1. Того часу учні підійшли до Ісуса і казали: Хто більший у Царстві Небеснім?
2. Ісус покликав дитя і поставив його серед них.
3. І сказав: Істину кажу вам, якщо не навернетеся і не будете, як діти, не увійдете до Царства Небесного;
4. Отож, хто змаліє, як оце дитя, той і більший у Царстві Небесному;
5. І хто прийме таке одне дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає;
6. А хто спокусить одного з малих оцих, що вірують в Мене, то йому краще було б, якби повісили йому жорна на шию і втопили його у морській глибині;
7. Лихо світові од спокус, бо необхідно прийти спокусам; але горе тому чоловікові, через котрого спокуса приходить.
8. Коли ж рука твоя або нога твоя спокушають тебе, відітни їх і відкинь геть від себе: краще для тебе увійти до життя без руки чи без ноги, аніж із двома руками і двома ногами бути кинутому у вогонь вічний.
9. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його, і відкинь од себе: краще тобі з одним оком увійти до життя, аніж із двома очима бути кинутому в геєну вогненну.
10. Глядіть, щоб не було у вас презирства до одного з малих оцих; бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать обличчя Батька Мого Небесного.
11. Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати загибле.
12. Як вам видається? Якби у когось було сто овець, і одна з них заблукала, то чи не залишить він дев‘яносто дев‘ять у горах і чи не піде шукати ту, що заблукала?
13. І коли поталанить знайти її, то правду вам кажу, він радіє нею більше аніж дев‘яносто дев‘ятьма, котрі не заблукали.
14. Ось так, немає волі Батька вашого Небесного, щоб загинув один з малих оцих.
15. А якщо згрішить супроти тебе брат твій, піди і викрий його поміж тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16. А якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всіляке слово.
17. А якщо не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, то нехай буде він тобі, мов поганин і митник.
18. Правду кажу вам: Що ви зв‘яжете на землі, те буде зв‘язане на небі; і що розв‘яжете на землі, те буде розв‘язане на небі.
19. Правду також кажу вам, що коли двоє із вас погодяться на землі просити про всіляку справу, то, чого б не попросили, буде їм від Батька Мого Небесного.
20. Бо, де двоє чи троє зібрані в ім‘я Моє, там Я серед них.
21. Тоді Петро наблизився до Нього і сказав: Господе! Скільки разів прощати братові моєму, що згрішив супроти мене? Чи до семи разів?
22. Ісус каже йому: Не мовлю тобі: до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23. Тому-то Царство Небесне схоже на царя, котрий зажадав порахуватися зі служниками своїми.
24. Коли розпочав він зводити рахунки, привели до нього (чоловіка), що заборгував йому десять тисяч талантів;
25. А оскільки він не мав чим заплатити, то володар його наказав продати його і дружину його, і діток, і все, що він мав, і заплатити.
26. Тоді служник той упав і, кланяючись йому, казав: Володарю! Потерпи на мені, я все тобі поверну.
27. Володар змилосердився над служником отим, відпустив його і борг йому простив.
28. А служник той, коли вийшов, знайшов одного з товаришів своїх, котрий був винний йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив його і казав: Віддай мені те, що винен.
29. Тоді товариш його упав до ніг його, благав його і говорив: Потерпи на мені, і все віддам тобі.
30. Але той не захотів, а пішов і вкинув його до в‘язниці, аж доки не віддасть боргу.
31. Товариші його, які бачили те, що відбувається, дуже зажурилися і прийшли й розповіли володареві своєму про все, що було.
32. Тоді володар його кличе його і каже: Лихий слуго! Увесь борг той я простив тобі, тому що ти ублагав мене;
33. Чи не варто було тобі помилувати приятеля твого, як ото я помилував тебе?
34. Володар розгнівався і віддав його катам, аж доки не поверне йому всього боргу.
35. Отак і Батько Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожний з вас від серця Свого братові своєму гріхів його.
Матвія 19
1. Коли Ісус скінчив ці слова, то вийшов із Галілеї і прибув до володінь юдейських, що за Йорданом.
2. За Ним рушила безліч народу, і Він уздоровлював їх там.
3. І наблизилися до Нього фарисеї і спокушали Його, кажучи Йому: Чи з будь-якої причини дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною своєю?
4. Він так їм відповів: Хіба не читали ви, що Творець від початку витворив їх чоловіком і жінкою?
5. І сказав: А тому нехай залишить чоловік батька і матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть обидвоє однією плоттю.
6. Аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.
7. Вони сказали Йому: А чому ж Мойсей заповідав давати листи про розлучення і розривати з нею шлюб?
8. Він сказав їм: Мойсей, з огляду на жорстоке серце ваше, дозволив вам розривати шлюб із дружинами вашими; а спочатку не було так.
9. Але Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з другою, [той[ чинить перелюб, а [той[, що одружився з розлученою, також чинить перелюб.
10. Сказали Йому учні Його: Якщо такий обов‘язок чоловіка щодо дружини, то краще не одружуватися.
11. А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, але кому дано;
12. Бо є скопці, котрі із лона матері народилися так; і є скопці, котрі вчинені людьми; і є скопці, котрі самі себе вчинили скопцями для Царства Небесного. Хто може прийняти, нехай прийме.
13. Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; а учні забороняли їм.
14. Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15. І, поклавши на них руки, попростував звідти.
16. І ось, підійшов один (чоловік) і сказав Йому: Учителю Добрий! Що маю вчинити доброго, щоб мати життя вічне?
17. А Він сказав йому: Нащо ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не добрий, а лише один Бог. Та коли хочеш увійти в життя [вічне], дотримуйся заповідей.
18. Він сказав Йому: Яких? А Ісус сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй облудно.
19. Шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20. Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує?
21. Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною.
22. Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток.
23. А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного;
24. І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
25. Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися?
26. А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.
27. Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; А що буде нам?
28. А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29. Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок.
30. Багато з перших будуть останніми, і останні – першими.
Матвія 20
1. Бо Царство Небесне схоже на господаря дому, котрий вийшов уранці найняти робітників для виноградника свого.
2. Він домовився з робітниками по динарію на день і послав їх на виноградник свій.
3. А коли вийшов близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торговиці без діла,
4. І сказав їм: Рушайте й ви на виноградник мій, і що належатиме вам, дам вам. І вони пішли.
5. Він знову вийшов близько шостої і дев‘ятої години і вчинив те саме.
6. Нарешті, вийшовши близько одинадцятої години, він побачив інших, що стояли без діла, і сказав їм: Ви чого стоїте отут цілісінький день без діла?
7. Вони сказали йому: Бо ніхто нас не найняв. Він сказав їм: Рушайте й ви на мій виноградник, і, що належатиме вам, дістанете.
