Про посвячення Богові людей і речей. 4 страница

12. Він мусить очистити себе цим, третього дня і сьомого дня, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе третього і сьомого дня, то не буде чистим.

13. Усякий, хто торкнеться до мертвого тіла якогось чоловіка, котрий помер, і не очистив себе, опоганює скинію Господню, винищиться чоловік той з-поміж Ізраїля, бо він не окроплений очищувальною водою, він нечистий, і ще нечистота його на ньому.

14. Ось закон: Якщо чоловік помре в шатрі, то всякий, хто прийде до шатра, і все що в шатрі, нечистим буде сім днів.

15. Кожна відкрита посудина, котра не обв'язана і не покрита, нечиста.

16. Кожний, хто торкнеться у полі до вбитого мечем, або до мертвого, або ж до кістки людської чи до гроба, нечистий буде сім днів.

17. Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої пожертви за гріх, і наповнять для нього джерельної води в посудину.

18. І нехай хто-небудь чистий візьме ісопа і намочить його у воді, і покропить шатро, і всі посудини, і людей, котрі в шатрі, і того, що торкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або ж до гроба.

19. І нехай покропить чистий нечистого третього дня і сьомого дня, і очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і до вечора буде чистий

20. А якщо хтось буде нечистим і не очистить себе, то винищиться чоловік той з-поміж народу, бо він опоганив святиню Господа; очищувальною водою він не покроплений, він нечистий.

21. І нехай буде це для них настановою вічною: той, що кропив очищувальною водою, нехай вимиє одежу свою; і той, що торкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора.

22. І все, до чого торкнеться нечистий, буде нечисте; і чоловік, який торкнувся [до нечистого], нечистим буде до вечора.

Числа 20

1. І прийшли сини Ізраїля, вся громада, в пустелю Цін першого місяця, і зупинився народ у Кадеші, і вмерла там Маріям, і похована там.

2. І не було води для громади, і зібралися вони супроти Мойсея та Аарона.

3. І заремствував народ на Мойсея і сказав: О, якби померли тоді і ми, коли вмерли брати наші перед Господом!

4. Нащо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб нам померти і нашій скотині?

5. І для чого вивели ви нас із Єгипту, аби привести нас на це вороже місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ані навіть води напитися?

6. І рушив Мойсей та Аарон од народу до входу в скинію зібрання, і попадали ницьма на лиця свої, і з'явилася їм слава Господня.

7. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

8. Візьми жезл і збери громаду, ти і Аарон, брат твій, і скажи на очах їхніх скелі, і вона дасть свою воду: і отак ти виведеш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її.

9. І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він звелів йому.

10. І зібрали Мойсей та Аарон народ до скелі, і сказав він їм: Послухайте непокірні, хіба нам із цієї скелі вивести для вас воду?

11. І здійняв Мойсей руку свою, і вдарив по скелі жезлом своїм двічі, і ринуло багато води, і пила громада і худоба її.

12. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові: За те, що ви не повірили Мені, щоб явити святість Мою перед очима синів Ізраїля, не введете ви народу цього на землю, котру Я даю йому.

13. Це вода Меріви, біля котрої заремствували сини Ізраїля на Господа, і Він явив їм святість Свою.

14. І послав Мойсей із Кадешу послів до царя едомського, сказати: Так говорить брат твій Ізраїль: Ти знаєш усі труднощі, котрі спостигли нас.

15. Батьки наші перейшли до Єгипту і ми жили в Єгипті тривалий час, і недобре чинили єгиптяни з нами і з батьками нашими.

16. І коли заголосили ми до Господа, почув Він голос наш і послав Ангела, і вивів нас із Єгипту. І ось, ми в Кадеші, місті біля самих рубежів твоїх.

17. Дозволь нам пройти землею твоєю; ми не підемо полями і виноградниками, і не будемо пити воду із колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо володінь твоїх.

18. Але Едом сказав йому: Не переходь через мене, інакше я з мечем виступлю супроти тебе.

19. І сказали йому сини Ізраїля: Ми підемо великим шляхом, і якщо будемо пити воду твою, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує.

20. Але він сказав: Не переходь. І виступив супроти нього Едом із численним народом своїм та міцною рукою.

21. Ось так не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його володіння, тому Ізраїль рушив в іншому напрямку од нього.

22. І рушили сини Ізраїля з Кадешу, і прийшла вся громада до гори Гор.

23. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на горі Гор, біля рубежів землі едомської, говорячи:

24. Нехай долучиться Аарон до народу свого; бо він не прийде на землю, котру Я даю синам Ізраїля, за те, що ви непокірні були повелінням Моїм біля води Меріви.

25. І візьми Аарона та Елеазара, сина його, і виведи їх на гору Гор.

26. І зніми з Аарона одежу його і одягни в неї Елеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там, і буде приєднаний до свого народу.

27. І вчинив Мойсей так, як звелів Господь. Пішли вони на гору Гор на очах усієї громади.

28. І скинув Мойсей з Аарона одежу його, і одягнув у неї Елеазара, сина його. І помер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Елеазар спустилися з гори.

29. І побачила вся громада, що Аарон помер, і оплакував Аарона увесь дім Ізраїлів тридцять днів.

Числа 21

1. Ханаанський цар Араду, що жив південніше, зачувши, що Ізраїль рухається шляхом Аторім, розпочав битву з Ізраїльтянами і декілька з них захопив у полон.

2. І дав Ізраїль обітницю Господові, і сказав: Якщо віддаси народ сей до рук моїх, то вщент винищу міста їхні.

3. Господь почув голос Ізраїля і віддав ханаанеїв до рук йому, і вони ущент винищили їх і міста їхні, і назвали ім'я місцю тому Хорма.

4. Від гори Гор подалися вони узбережжям Червоного моря, аби проминути землю Едома. І душа народу була пригнічена від шляху.

5. І ремствував народ на Бога, і нарікав на Мойсея: Нащо вивели ви нас із Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі? Тому що [тут] немає ні хліба, ні води, і душі нашій остогид цей непридатний харч.

6. І послав Господь на народ отруйних зміюк, котрі жалили народ, і померло багато народу із [синів] Ізраїля.

7. І прийшов народ до Мойсея і сказав: Згрішили ми, що ремствували на Господа, і на тебе: помолися Господові, щоб Він забрав од нас зміїв. І помолився Мойсей про народ.

8. І сказав Господь Мойсеєві: Зроби собі змія і пристав його до прапора, і кожен покусаний, глянувши на нього, залишиться живий.

9. І виготовив Мойсей мідного змія і приставив його до прапора, і коли гад кусав чоловіка, він, глянувши на мідного змія, залишався живий.

10. І рушили сини Ізраїля, і зупинилися в Овоті.

11. І рушили із Овоту, і зупинилися в Ійє-Гаварімі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця.

12. Звідти рушили, і зупинилися в долині Зереду.

13. Рушивши звідси, зупинилися біля тієї частини Арнону в пустелі, котра виходить від рубежів Амореїв; бо Арнон – то кордон Моава, між Моавом і Амореєм.

14. Тому й сказано у книзі війн Господніх:

15. Вагев у Суфі і потоки Арнону, і вершина потоків, котра схиляється до Шебет-Ару і підходить до володінь Моава.

16. Звідси вони [рушили] до Беера. Це та криниця, про яку Господь сказав Мойсеєві: Збери народ, і дам їм води.

17. Тоді заспівав Ізраїль пісню оцю: Виповнюйся, кринице, співайте їй;

18. Криниця, котру викопали князі, викопали вожді народу за наказом законодавця жезлами своїми. І з пустелі [рушили] до Маттани.

19. З Маттани до Нагаліїлу, із Нагаліїлу на Бамот.

20. З Бамоту на Гай, котрий на землі Моава, на верховині [гори] Пісґі, яка [обернена лицем] до пустелі.

21. І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, щоб сказати:

22. Дозволь мені перейти землею твоєю; не будемо заходити в поля і виноградники, не будемо пити з криниць [твоїх], а підемо шляхом царським, доки не перейдемо кордонів твоїх.

23. Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свою землю; і зібрав Сигон увесь народ свій, і виступив супроти Ізраїля в пустелю, і дійшов до Йогці, і воював з Ізраїлем.

24. І вдарив його Ізраїль мечем, і посів землю його від Арнону до Яббока, аж до рубежів аммонських; тому що міцні були рубежі аммонійців.

25. І завоював Ізраїль усі міста оті, і осів у всіх містах аморейських, у Хешбоні і в усіх, які залежали від нього.

26. Тому що Хешбон було місто Сигона, царя аморейського; і він воював із попереднім царем моавським, і взяв із рук його всю землю його до Арнону.

27. Тому й розповідають оповідачі: "Рушайте до Хешбону, нехай спорудять і утвердять місто Сигона.

28. Бо вже вогонь вийшов з Хешбону, полум'я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і володарів вершинами Арнону.

29. Горе тобі Моав! Загинув ти, народе Кемошів! Віддав синів своїх і доньок своїх у полон аморейського царя Сигона.

30. Ми вразили їх стрілами; загинув Хешбон до Дівону, ми спустошили їх до Нофаху, котра поблизу Медеви.

31. І жив Ізраїль на землі амореїв.

32. І послав Мойсей відвідати Язера, і вони здобули поселення їхні, які залежали від нього, і прогнали амореїв, котрі в них були.

33. І повернули й пішли на Башан. І виступив супроти них Ог, цар башанський, сам і увесь народ його, на битву при Едреї.

34. І сказав Господь Мойсеєві: Не бійся його; бо Я віддам його і увесь народ його, і всю землю його в руки твої, і вчиниш із ним, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.

35. І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його.

Числа 22

1. І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.

2. І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.

3. І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських.

4. І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.

5. І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці [Єфрат], в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.

6. Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з [моєї] землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.

7. І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.

8. І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.

9. І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?

10. Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав [їх] до мене [сказати:]

11. Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.

12. І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.

13. І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.

14. І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами.

15. Балак послав іще князів, більш поважніших від перших.

16. І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене.

17. Я виявлю тобі велику честь і вчиню [тобі] все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей.

18. І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше.

19. Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше.

20. І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі.

21. Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими.

22. І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його.

23. І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях.

24. І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, [де] з одного боку стіна і з другого боку стіна.

25. Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її.

26. Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч.

27. Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею.

28. І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти б'єш мене ось уже втретє?

29. Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе.

30. А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні.

31. Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє.

32. І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь [твоя] крива переді Мною.

33. І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.

34. І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся.

35. І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими.

36. Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежа.

37. І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе?

38. І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось [від себе] сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити.

39. І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кір'ят-Хуцот.

40. І заколов Балак волів і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним.

41. Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу.

Числа 23

1. І сказав Валаам Балакові: Споруди мені отут сім жертовників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.

2. Балак учинив так, як говорив Валаам, і піднесли Балак та Валаам по бичку і по баранові на кожному жертовнику.

3. І сказав Валаам Балакові: Постій біля приношення всеспалення, а я піду; можливо, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я повідаю тобі. І рушив на підвищене місце.

4. І стрівся Бог із Валаамом, і сказав Йому [Валаам:] Сім жертовників спорудив я, і підніс по бичкові та баранові на кожному жертовнику.

5. І вклав Господь слово в уста Валаамові, і сказав: Повернися до Балака і так говори.

6. І повернувся до нього, і ось, він стоїть біля пожертви всеспалення свого, він і всі князі моавські.

7. І оповів притчу свою і сказав: Із Месопотамії привів мене Балак, цар Моава, від гір східних: "Прийди, прокляни мені Якова, прийди, наклич лихо на Ізраїля!"

8. Як прокляну я того, кого Бог не проклинає? Як накличу зло? Господь не накликає на [нього лиха].

9. З верховини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього; ось народ живе окремо, і між народами його не враховано.

10. Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частки Ізраїля? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кінець мій, як його.

11. І сказав Балак Валаамові: Що ти зі мною робиш? Я взяв тебе, аби проклясти ворогів моїх, а ти, ось, – благословив їх разом.

12. І відповідав він і сказав: Чи не повинен я в подробицях оповісти те, що вкладає Господь в уста мої?

13. І сказав йому Балак: Ходімо зі мною на друге місце, з котрого ти побачиш його, але тільки частку його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти.

14. І взяв його на місце сторожі, на верховину [гори] Пісґі, і спорудив сім жертовників, і підніс по бичку і по баранові на кожному жертовнику.

15. І сказав [Валаам] Балакові: Постій тут біля приношення всеспалення твого, а я [піду] назустріч [Богові].

16. І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: Повернися до Балака, і отак говори.

17. І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля приношення всеспалення свого, і з ним князі моавські. І сказав йому Балак: Що говорив Господь?

18. А він оповів притчу свою і сказав: Підведися, Балаку, і послухай уважно мене, сину Ціппорів.

19. Бог – не людина, щоб Йому неправду казати, і не син людський, щоб Йому каятися. Чи він сказав що-небудь і не зробив? Буде говорити і не звершить успішно?

20. Ось, я дістав заповідь благословити, і Він благословив, і я не можу знехтувати цим.

21. Не видно бідування у Якова і не помітно нещастя в Ізраїля; Господь, Бог його, з ним, і царський звук сурми із ним.

22. Бог вивів їх із Єгипту, як той, що має силу, як у єдинорога.

23. Бо немає ворожби поміж Яковом, і чарів нема в Ізраїля. [Свого] часу скажуть про Якова і про Ізраїля: Ось що витворив Бог!

24. Ось народ, наче величний лев устає, і як лев молодий підводиться; не ляже, доки не з'їсть здобичі і не нап'ється крови з убитої.

25. І сказав Балак Валаамові: Ні проклинати не проклинай, ні благословляти не благословляй його.

26. І відповідав Валаам, і сказав Балакові: Чи не казав я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь?

27. І сказав Балак Валаамові: Іди, я візьму тебе ще до іншого місця, – може, буде прихильність в очах Божих, і звідти проклянеш мені його.

28. І взяв Балак Валаама на верховину Пеору, що дивиться на Ешімон.

29. І сказав Валаам Балакові: Споруди мені тут сім жертовників, і приготуй мені сім бичків і сім баранів.

30. І вчинив Балак, як сказав Валаам, і підніс по бичку і баранові на кожному жертовнику.

Числа 24

1. Валаам побачив, що Господові приємно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, на ворожбу, але обернувся лицем своїм до пустелі.

2. І глянув Валаам, і побачив Ізраїля, котрий вилаштувався за своїми племенами, і був на ньому Дух Божий.

3. І виголосив він притчу свою, і сказав: говорить Валаам, син Беорів, говорить муж з очима відкритими.

4. Говорить той, котрий чує слова Божі, котрий бачить видіння Всемогутнього; впадає у потьмарення, але відкриті очі його.

5. Які чудові шатра твої, Якове, і житла твої, Ізраїлю!

6. Розляглися вони, мов долина, як сади біля річки, мов дерева алойні, насаджені Господом, мов кедри при водах.

7. Вода тече з його відер, і насіння [його] буде у багатьох водах, і піднесеться над Аґаґом цар його і піднесеться царство його.

8. Бог вивів його з Єгипту, як той, що має силу, як у єдинорога, пожирає народи, ворожі до нього, трощить кості їхні і стрілами своїми уражає [ворога].

9. Приліг, лежить, мов лев, і, як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і той, хто проклинає тебе, – проклятий.

10. І запалав гнів Балаків на Валаама, і вдарив він рукою об руку свою, і сказав Балак Валаамові: Я прикликав тебе, щоб ти прокляв ворогів моїх, а ти благословляєш їх уже утретє.

11. Отож, забирайся на своє місце; я хотів пошанувати тебе, та ось, Господь позбавляє тебе честі.

12. І сказав Валаам Балакові: Чи не казав я послам твоїм, котрих ти прислав до мене:

13. А хоч би мені давав Балак повнісінький дім срібла і золота, не можу йти не за Господньою заповіддю, щоб учинити що-небудь добре чи погане за своїм розумом: але що скаже Господь, те й буду говорити."

14. Отож, ось, я йду до народу свого; іди, я звіщу тобі, що вчинить народ сей з народом твоїм із плином часу.

15. І проголосив притчу свою, і сказав: Говорить Валаам, син Беорів, говорить муж із очима відкритими.

16. Говорить той, що чує слова Божі, той, що має знання од Всевишнього, котрий бачить видіння Всемогутнього, впадає у потьмарення, але відкриті очі його.

17. Бачу Його, але нині ще ні, бачу Його, але не близько. Сходить Зоря від Якова і повстає жезло від Ізраїля, і уразить Моава, та винищіть усіх синів Сетових.

18. Едом буде його володінням, Сеїр також буде під владою ворогів його, а Ізраїль виявить силу [свою].

19. Від Якова [прийде той], що матиме владу і вигубить того, хто залишиться в місті.

20. І побачив він Амалика, і виголосив притчу свою, і сказав: Перший з народу Амалик, але кінець його – загибель вічна.

21. І побачив він кенеїв, і виголосив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі поклав ти гніздо своє,

22. Але зруйнований буде Каїн, і невдовзі станеться, що Ашшур поведе тебе в полон.

23. І виголосив притчу свою, і сказав: Горе, тому хто залишиться живим, коли Бог учинить таке!

24. [Припливуть] кораблі від кіттеїв, і упокорять Ашшура, і упокорять Евера, але і їм загибель вічна.

25. І підвівся Валаам, і рушив знову на своє місце, а Балак також пішов своїм шляхом.

Числа 25

1. І жив Ізраїль у Шіттімі, і почав народ блудити з доньками Моава.

2. І запрошували вони народ до пожертви богів своїх, і їв народ [пожертви] їхні і поклонявся богам їхнім.

3. І з'єднав себе Ізраїль з Баал-Пеором. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля.

4. І сказав Господь Мойсеєві: Візьми усіх старшин народу і повісь їх Господові навпроти сонця, щоб опав гнів лютий Господа на Ізраїля.

5. І сказав Мойсей суддям Ізраїльським: Убийте кожний людей своїх, які приліпилися до Баал-Пеору.

6. І ось, один із синів Ізраїля прийшов і привів до братів своїх мідіянку, на очах Мойсея і на очах цілої громади синів Ізраїля, коли вони плакали біля входу скинії зібрання.

7. Пінхас, син Елеазарів, сина Аарона священика, побачивши те, підвівся з-поміж громади, і взяв до рук свого списа.

8. І зайшов слідом за Ізраїльтянином до опочивальні, і пронизав обидвох їх, Ізраїльтянина і жінку в черево її; і припинилася ураза синів Ізраїля.

9. А померлих від урази було двадцять чотири тисячі.

10. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

11. Пінхас, син Елеазарів, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїля, виповнившись жаданням до Мене серед них, і Я не винищив синів Ізраїля у ревності Моїй.

12. А тому скажи: Ось, Я дам йому Мого заповіта миру.

13. І він буде мати його і потомство його після нього, заповіта священства вічного, за те, що він виявив ревність до Бога свого і звершив покуту синів Ізраїля.

14. Ім'я убитого Ізраїльтянина, котрий убитий з жінкою мідіянкою, було Зімрі, син Салу, князь дому Симеонового.

15. А ім'я вбитої мідіянки Хазва, вона була донькою Цура, князя дому мідіянського.

16. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

17. Ворогуйте з мідіянами і знищуйте їх;

18. Бо вони вороже вчинили з вами у підступності своїй, спокусивши вас Пеором і Козбі, донькою князя мідіянського, сестрою своєю, убитою в день поразки за Пеора.

Числа 26

1. Після цієї урази сказав Господь Мойсеєві і Елеазарові, синові Аароновому, священикові, говорячи:

2. Перелічіть всю громаду синів Ізраїля від двадцяти літ і вище, за родинами їхніми, усіх придатних для війни в Ізраїля.

3. І сказав їм Мойсей та Елеазар священик на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону, говорячи:

4. [Перелічіть усіх] від двадцяти літ і вище, як звелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїля, котрі вийшли із Єгипетської землі.

5. Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохів, від Паллу рід Паллуїв,

6. Від Хецрона рід Хецронів, від Кармі рід Карміїв.

7. Оце роди Рувимові: і нараховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять.

8. І сини Паллуя: Еліяв.

9. Сини Еліява: Немуїл, Датан і Авірон. Це ті Датан і Авірон, котрі були відомі в зібранні, які зчинили бунт супроти Мойсея та Аарона разом із спільниками Кораха, коли ці виступили супроти Господа.

10. І розверзла земля уста свої і проковтнула їх разом із Корахом; померли й спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п'ятдесят чоловік, і стали вони знаменням.

11. Але сини Корахові не вмерли.

12. Сини Симеонові за родами їхніми: від Немуїла рід Немуїлів, від Ямина рід Яминів, від Яхина рід Яхинів.

13. Від Зераха рід Зерахів, від Саула рід Саулів.

14. Оце роди Симеонові: двадцять дві тисячі двісті.

15. Сини Ґадові за родами їхніми: від Цефона рід Цефонів, від Хаґґі рід Хаґґіїв, від Шуні – рід Шуніїв.

16. Від Озні рід Озніїв, від Ері рід Еріїв.

17. Від Арода рід Ародів, від Ар'елі рід Ар'еліїв.

18. Оце роди синів Ґадових, за переписом їхнім. Сорок тисяч п'ятсот.

19. Сини Юдині: Ер і Онан; але Ер та Онан померли в Ханаанськім краю.

20. І були сини Юдині за родами їхніми: від Шели рід Шелин, від Переца рід Переців, від Зераха – рід Зерахів.

21. І були Перецеві сини: від Хецрона рід Хецронів, від Хамула рід Хамулів.

22. Ось роди Юдині; за переписом їхнім: сімдесят шість тисяч п'ятсот.

23. Сини Іссахарові за родами їхніми: від Тола рід Толинів, від Цувви – рід Цуввин.

24. Від Яшува рід Яшувів, від Шімрона – рід Шімронів.

25. Ось роди Іссахарові, за переписом їхнім: шістдесят чотири тисячі триста.

26. Сини Завулонові за родами їхніми: від Середа рід Середів, від Елона – рід Елонів, від Яхлеїла рід Яхлеїлів.

27. Оце роди Завулонові, за переписом їхнім: шістдесят тисяч п'ятсот.

28. Сини Йосипа за родами їхніми: Манасія та Єфрем.

29. Сини Манасіїні: від Махіра рід Махірів; від Махіра народився Ґілеад, від Ґілеада рід Ґілеадів.

30. Оце сини Ґілеадові: від Єзера рід Єзерів, від Хелека рід Хелеків.

31. Від Асріїла рід Асріїлів, від Шехема рід Шехемів,

32. Від Шеміда рід Шемідин, від Хефера рід Хеферів.

33. У Целофхада, сина Хеферового, не було синів, а лише доньки. Ім'я дочок: Махла й Ноа, Хогла, Мілка й Тірца.

34. Оце роди Манасіїні, а нараховано їх п'ятдесят дві тисячі сімсот.

35. Оце сини Єфремові за родами їхніми: від Шутелаха рід Шутелахів, від Бехера – рід Бехерів, від Тахана рід Таханів.

36. І оце сини Шутелахові: від Ерана – рід Еранів.

37. Оце роди синів Єфремових після перепису їхнього: тридцять дві тисячі п'ятсот. Ось сини Йосипові: за родами їхніми.

38. Сини Веніяминові за родами їхніми: від Бели рід Белин, від Ашбела рід Ашбелів, від Ахірама рід Ахірамів,

39. Від Шефуфама рід Шефуфамів, від Хуфама рід Хуфамів.

40. І були сини Белині: Ард і Нааман. [Від] Арда рід Ардів, від Наамана рід Нааманів.

41. Оце сини Веніяминові за родами їхніми, а пораховано їх сорок п'ять тисяч шістсот.

42. Ось сини Данові за родами їхніми: від Шухама – рід Шухамів. Оце рід Данів за родами їхніми.

43. Усі роди Шухамові за їхнім переписом: шістдесят чотири тисячі чотириста.

44. Сини Асирові за родами їхніми; від Їмни рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії рід Беріїв.

45. Від синів Берії: від Хевера рід Хеверів; від Малкиїла рід Малкиїлів.

46. Ім'я доньки Асирової Сарах.

47. Ось роди синів Асирових, за переписом їхнім: п'ятдесят три тисячі чотириста.

48. Сини Нефталимові за родами їхніми: від Яцхеїла рід Яцхеїлів, від Ґуні рід Ґуніїв.

49. Від Єцера рід Єцерів, від Шіллема рід Шіллемів.

50. Оце роди Нефталимові за родами їхніми; а нараховано їх сорок п'ять тисяч чотириста.

51. Ось число тих, що увійшли до перепису синів Ізраїля; шістсот одна тисяча сімсот тридцять.

52. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

53. Оцим у спадок треба розподілити землю за числом імен.

54. Хто численніший, тим дай спадок більший, а хто нечисленний, тому дай спадок менший; кожному треба дати спадок, згідно з числом людей, які пораховані у нього.

55. За жеребом треба поділити землю, за іменами колін батьків їхніх мають вони одержати землю у спадок.

56. За жеребом треба поділити їм спадок їхній, поміж численними, а також нечисленним.

57. Ось перелічені левити за їхніми родами: від Ґершона рід Ґершонів, від Кегата рід Кегатів, від Мерарі рід Мераріїв.

58. Ось покоління Левитів: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Корахів. Від Кегата народився Амрам.