43. І вирушили з Пунону, і отаборилися в Овоті.
44. І вирушили з Овоту, і отаборилися в Ійє-Гааварімі, на рубежах Моава.
45. І вирушили з Ійїму, і отаборилися в Дівон-Ґаді.
46. І вирушили з Дівон-Ґаду, і отаборилися в Алмон-Дівлатаймі.
47. І вирушили з Алмон-Дівлатайму, і отаборилися на горах Аварімських перед Нево.
48. І вирушили від гір Аварімських, і отаборилися на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону.
49. Вони розташувалися біля Йордану – від Бет-Єшмоту, аж до Шіттіму на рівнинах моавських.
50. І сказав Господь Мойсеєві: на рівнинах моавських біля Йордану, навпроти Єрихону, говорячи:
51. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли перейдете через Йордан на землю ханаанську,
52. То проженіть від себе усіх мешканців землі, і винищіть всі зображення їхні, і всіх литих ідолів їхніх знищіть, і всі висоти їхні поруйнуйте.
53. І візьміть у володіння землю, і оселіться на ній, бо Я даю вам землю цю для володіння.
54. І поділіть землю за жеребом на наділи між вашими племенами: чисельному дайте наділ більший, а малочисельному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде [наділ;] за колінами батьків ваших візьміть собі наділи.
55. Якщо ж ви не проженете від себе мешканців цієї землі, то ті, що залишаться, будуть терням біля очей ваших і голками для боків ваших, і будуть чинити утиски вам на землі, на котрій ви будете жити.
56. І тоді з часом, що Я замірявся вчинити їм, зроблю для вас.
Числа 34
1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля, і скажи їм: Коли прийдете на землю ханаанську, то ось, земля, котра дістанеться вам у спадок, земля ханаанська з її рубежами.
3. Південна сторона буде у вас від пустелі Сін, біля Едому, і пройде у вас південний рубіж від кінця Солоного моря, зі сходу.
4. І поверне той рубіж на південь до узвишшя Акраббіму і піде через Цін, і простягнеться вона на південь до Кадеш-Барнеа і проляже вона до Хацар-Аддару і пройде до Ацмону.
5. Від Ацмону побіжить рубіж до потоку Єгипетського, і будуть виходи її до моря.
6. А рубежем західним буде у вас море Велике, це буде для вас західним рубежем.
7. А на північ буде у вас рубіж: від Великого моря проведете її до гори Гор;
8. Від гори Гор проведете до Гамату, і будуть виходи рубежа до Цедаду.
9. Звідти піде рубіж до Зіфрону, і виходи будуть сягати Гацар-Енану. Це у вас буде рубіж північний.
10. Рубіж східний проведіть собі від Гацар-Енану до Шефаму.
11. Від Шефаму піде рубіж до Рівли, зі східного боку Аіну, потім піде рубіж і торкнеться берегів моря Кінеретського зі східного боку.
12. І протягнеться рубіж до Йордану, і будуть виходи його до Солоного моря. Це буде земля ваша з рубежами її з усіх боків.
13. І наказав Мойсей синам Ізраїля, і сказав: Ось земля, котру ви успадкуєте за жеребом, котру наказав Господь дати дев'яти колінам і половині коліна.
14. Тому що коліно синів Рувимових за родинами їхніми, і коліно синів Ґадових за родинами їхніми, і половина коліна Манасіїного, дістали спадок свій.
15. Два коліна і половина коліна дістали спадок свій за Йорданом навпроти Єрихону на схід.
16. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17. Ось ймення мужів, котрі будуть ділити вам землю: Елеазар священик, та Ісус, син Навинів.
18. І по одному князеві від коліна візьми для розподілу землі за спадщиною.
19. І ось ймення сих мужів: для коліна Юдиного Калев, син Єфуннеїв;
20. Для коліна синів Симеонових Шемуїл, син Аммігудів;
21. Для коліна Веніяминового Елідад, син Кіслонів;
22. Для коліна синів Данових князь Буккі, син Йоґліїв;
23. Для синів Йосипових, для коліна Манасіїних князь Ханніїл, син Ефодів;
24. Для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шіфтанів;
25. Для коліна синів Завулонових князь Еліцафан, син Парнахів;
26. Для коліна синів Іссахарових князь Палтіїл, син Аззанів;
27. Для коліна синів Асирових князь Ахігуд, син Шеломіїв;
28. Для коліна синів Нефталимових князь Педаїл, син Аммігудів.
29. Ось ті, котрим Господь звелів наділити спадком синів Ізраїля на землі ханаанській.
Числа 35
1. І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавських біля Йордану навпроти Єрихону, говорячи:
2. Накажи синам Ізраїля, щоб вони із наділів володінь своїх дали левитам міста для прожиття, і поля (лани) при містах з усіх боків дайте левитам.
3. Міста будуть їм для прожиття, а поля будуть для скотини їхньої, і для маєтків їхніх і для всіх тварин їхніх.
4. Поля при містах, котрі ви маєте дати левитам, від стіни міста [мусять тягнутися] на тисячу ліктів, на всі боки.
5. І відміряйте за містом до східної стіни дві тисячі ліктів, і до південної стіни дві тисячі ліктів, і до західної стіни дві тисячі ліктів, і до північної стіни дві тисячі ліктів, а посередині місто: такими будуть у них поля при містах.
6. Із міст, котрі ви дасте левитам, [будуть] шість міст для сховку, у яких ви дозволите ховатися убивникам; а понад них дайте ще сорок двоє міст.
7. Усіх міст, котрі ви маєте дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
8. І коли будете давати міста із володінь синів Ізраїля, тоді з більших дайте більше, із менших менше, кожне коліно, зважаючи на володіння, яке дістане, мусить дати з міст своїх левитам.
9. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви перейдете через Йордан на землю ханаанську,
11. Виберіть собі міста, котрі були б у вас містами для сховку, куди міг би сховатися убивник, що убив людину ненавмисне.
12. І будуть у вас міста оці сховком од месника, щоб не умертвили того, хто вбив, передніше того, як він постане перед громадою на суд.
13. А міст, котрі ви повинні дати для притулку має бути шестеро.
14. Троє міст дайте по цей бік Йордану і троє міст дайте на землі ханаанській; містами сховку мають вони стати.
15. Для синів Ізраїля, і для захожого, і для осадника поміж вами будуть оці шестеро міст, щоб утікати туди кожному, хто уб'є людину ненавмисне.
16. Якщо хтось ударить когось залізним знаряддям так, що той помре, – то він убивник; а убивника мусите зрокувати на смерть.
17. І якщо хтось ударить когось кинутим каменем, від котрого можна вмерти, – так, що той помре, – то він убивник; убивника мусите зрокувати на смерть.
18. Або, якщо дерев'яним знаряддям, од котрого можна вмерти, ударить так, що той помре, – то він убивник: убивника мусите зрокувати на смерть.
19. Месник за кров сам може умертвити убивника; тільки-но стріне його, – сам може умертвити його.
20. Якщо хтось штовхне когось з ненависти, або з наміром кине на нього [що-небудь], так, що той помре,
21. Або з ворожнечі ударить його рукою, так, що той помре, то того, що вдарив, треба зрокувати на смерть, – він убивник; месник за кров може умертвити убивника, тільки-но стріне його.
22. А якщо він штовхне його ненавмисне, без ворожнечі, чи кине на нього що-небудь без лихого наміру,
23. Або якогось каменя, від котрого можна померти, не бачачи, ненароком випустить з рук і той упаде на нього так, що цей помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
24. То громада має розсудити поміж убивником і месником за кров за оцими настановами:
25. Має врятувати громада убивника від руки месника за кров, і має повернути його громада в місто сховку його, куди він утік, щоб він мешкав там до смерти першосвященика, котрий помазаний священним єлеєм.
26. А якщо убивник вийде за межі міста сховку, в котре він утік,
27. І знайде його месник за кров поза межами міста-сховку його, і заб'є убивника цього месник за кров, то не буде на ньому вини кровопролиття.
28. Тому, що той мусив жити в місті сховку до смерти першосвященика, а по смерті великого священика мусив був повернутися убивник на землю володіння свого.
29. Нехай же буде оце у вас настановою законною для поколінь ваших, у всіх житлах ваших.
30. Якщо хтось заб'є чоловіка, то вбивника треба убити за словами свідків; але одного свідка недосить, [щоб засудити] на смерть.
31. І не беріть викупу за душу убивника, котрий винний за вбивство, але його треба зрокувати на смерть.
32. І не беріть викупу за того, що втік у місто сховку, щоб йому [дозволити] жити на землі своїй передніше смерті [великого] священика.
33. Не опоганюйте землі, на котрій ви [будете жити], бо кров опоганює землю, і земля не очиститься інакше від пролитої на неї крови, як лише кров'ю того, хто пролив її.
34. Не опоганюйте землю, на котрій ви живете, осередь котрої живу Я; тому що Я Господь, живу серед синів Ізраїля.
Числа 36
1. Прийшли старшини родин від коліна синів Ґілеада, сина Махірового, сина Манасіїного, і говорили перед Мойсеєм і перед князями, старшинами поколінь синів Ізраїля,
2. І сказали: Господь наказав володареві нашому дати землю для володіння синам Ізраїля за жеребом, і панові нашому наказано Господом дати землю Целофхада, брата нашого, у спадок донькам його.
3. Якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь [другого] коліна синів Ізраїля, то наділ їхній відбирається від наділів батьків наших і додається до наділу того коліна, в котрому вони будуть [жити] і відбирається од нашого спадку за жеребом наділу нашого.
4. І навіть, коли буде в синів Ізраїля ювілей, тоді наділ їхній додасться до наділу того коліна, в котрому вони будуть, і від наділу коліна батьків наших відбереться наділ їхній.
5. І оголосив Мойсей синам Ізраїля, за словом Господнім, і сказав: Добре говорить коліно синів Йосипових.
6. Ось що заповідає Господь про доньок Целофхада: Вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки мають бути дружинами з роду коліна батька свого,
7. Щоб спадок синів Ізраїля не переходив із коліна в коліно, тому що кожний із синів Ізраїля має бути прилучений до спадку коліна батьків своїх.
8. І будь-яка донька, що успадковує наділ в колінах синів Ізраїлевих, мусить бути дружиною кого-небудь із родового коліна батька свого, щоб сини Ізраїля успадкували кожний наділ батьків своїх.
9. І щоб не переходив наділ-спадок із коліна в інше коліно, бо кожне коліно синів Ізраїля має бути прилучене до свого спадку.
10. Як наказав Господь Мойсеєві, так і вчинили доньки Целофхадові.
11. І вийшли доньки Целофхадові Махла, Тірца, Хогла, Мілка і Ноа заміж за синів дядьків своїх.
12. У коліні синів Манасії, сина Йосипового, вони були дружинами, і лишився спадок їхній в коліні родів батька їхнього.
13. Оце є заповіді і настанови, котрі дав Господь синам Ізраїля через Мойсея на рівнинах моавських, біля Йордану, навпроти Єрихону.
Книга Повторення Закону
Повт. Закону 1
1. Ось слова, що їх промовляв Мойсей до всього Ізраїля за Йорданом, в пустелі, на рівнині навпроти Червоного [моря], між Параном і Тофелем, Ливаном і Гецеротом та Ді-Загавом.
2. На відстані одинадцяти днів шляху від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадеш-Барнеа.
3. Сорокового року, одинадцятого місяця, першого [дня] місяця, повідав Мойсей синам Ізраїля все, що заповідав йому Господь для них.
4. Після того, як здолав Сигона, царя аморейського, котрий жив у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, котрий жив у Аштароті, в Едреї.
5. За Йорданом, на землі моавській, почав Мойсей розтлумачувати Закон цей, і сказав:
6. Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: Досить вам жити на горі оцій;
7. Оберніться і рушайте: йдіть до гори амореїв й усіх сусідніх місцин на рівнини, на пагорби й у долини, на південь і берегом моря, до землі xанаанців і до Ливану, навіть до річки великої, річки Єфрат.
8. Ось, Я даю вам землю, йдіть, володійте землею, котру Господь з присягою обіцяв дати батькам вашим Авраамові, Ісаакові та Якові, їм і нащадкам їхнім.
9. І я сказав вам того часу: Не можу один носити вас;
10. Господь, Бог ваш, розмножив вас, ви нині численні, мов зорі небесні.
11. Господь, Бог батьків ваших, розмножить вас тисячократно супроти того, скільки вас [тепер], і благословить вас, як Він обіцяв вам;
12. То як же мені одному носити тягарі ваші, тяготи ваші і суперечки ваші?
13. Виберіть собі відомих у колінах ваших мужів мудрих, розумних, і я поставлю їх урядувати над вами.
14. Ви відповідали мені і сказали: Добру справу радиш ти вчинити для нас.
15. І взяв я чільників з колін ваших, мужів мудрих і відомих, і поставив їх старшинами над вами, тисяцькими, сотниками, п'ятдесяцькими й десяцькими і наглядачами для колін ваших.
16. І наказав я суддям вашим того часу, говорячи: Вислуховуйте справи братів ваших і судіть справедливо, кожну людину і брата її, і захожого, з нею.
17. Не зважайте на особу в суді, ви маєте слухати малого, як великого: не бійтеся особи людської; бо суд – справа Божа, а діло, котре для вас заважке, доносьте до мене, і я вислухаю його.
18. І дав я вам того часу настанови про все, що належить вам чинити.
19. І коли рушили ми від Хорива і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, котру ви бачили, на шляху до гір аморейських, як наказав Господь, Бог наш, і прийшли до Кадеш-Барнеа.
20. І сказав я вам: Ви прийшли до гори аморейської, котру Господь, Бог ваш, дає нам.
21. Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю оцю, йди, візьми її у володіння, як говорить тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.
22. Але ви всі підійшли до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони дослідили нам землю і дали нам знати, якою дорогою нам рухатися, і в які міста нам простувати.
23. Слово це мені сподобалося, і я взяв із вас дванадцять чоловіків, по одному чоловікові від [кожного] коліна.
24. Вони пішли, зійшли на гору, і дісталися до долини Ешкол, і оглянули її.
25. І взяли в руки свої плодів землі, й принесли нам, і повідали нам, і сказали: Добра земля, котру Господь, Бог наш дає нам.
26. Але ви не пішли, а повстали супроти заповіді Господа, Бога вашого.
27. І ремствували у шатрах ваших, і говорили: Господь, з ненависті до нас, вивів нас із землі єгипетської, щоб віддати нас до рук амореїв [і] винищити нас.
28. Куди ми підемо? Браття наші розслабили серце наше, говорячи: Народ той чисельніший і вищий від нас, міста [там] великі і укріплені до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29. І я сказав вам: Не страхайтеся і не бійтеся їх,
30. Господь, Бог ваш, який простує перед вами, Він буде змагатися за вас, як Він те вчинив для вас у Єгипті, перед очима вашими.
31. І в пустелі оцій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як чоловік носить сина свого, всіма шляхами котрі ви проходили, до приходу вашого на оце місце.
32. Але й при цьому ви не вірили Господові, Богові вашому,
33. Котрий ішов перед вами шляхом у вогні – шукати вам місце, де поставити вам шатра вночі, щоб підказувати вам дорогу, якою вам рухатися, а вдень у хмарині.
34. І Господь почув слова ваші, і розгнівався, і присягнувся, говорячи:
35. Ніхто із чоловіків оцих, із цього лихого роду, не побачить доброї землі, котру Я клявся дати батькам вашим.
36. Тільки Калев, син Єфуннеїв, побачить її, йому дам Я землю, котрою він ходив, і синам його, за те, що він підкорявся Господові.
37. І на мене розгнівався Господь за вас, говорячи: І ти не увійдеш туди.
38. Ісус, син Навинів, котрий при тобі, він увійде туди; його настанови, бо він введе Ізраїля у володіння нею.
39. Діти ваші, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич [ворогам], і сини ваші, котрі не знали того дня ні добра, ані зла, вони увійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею.
40. А ви повертайте в пустелю по шляху до Червоного моря.
41. І ви відповідали тоді і сказали мені: Згрішили ми перед Господом, підемо і станемо на прю, як наказав нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожний бойовим оружжям своїм, і поклали собі зійти на гору.
42. Але Господь сказав мені: Скажи їм: Не виходьте й не бийтеся, тому що немає Мене серед вас, щоб не винищили вас вороги ваші.
43. І Я говорив вам, але ви не дослухалися і повстали супроти заповіді Господньої, і з упертости своєї зійшли на гору.
44. І виступили супроти вас амореї, що жили на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, і винищували вас на Сеїрі до самої Хорми.
45. І повернулися ви, і плакали перед Господом; але Господь не почув зойку вашого і не розрадив вас.
46. І пробули ви в Кадеші багато днів, стільки днів, скільки ви [там] були.
Повт. Закону 2
1. І повернулися ми, і рушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато днів ходили довкола гори Сеїр.
2. І сказав мені Господь, говорячи:
3. Досить вам ходити довкола цієї гори, поверніть на північ;
4. І народові передай повеління, і скажи: Ви будете проходити рубежі братів ваших, синів Ісавових, які мешкають на Сеїрі, і вони боятимуться вас, але стережіться
5. Розпочинати з ними війну, бо Я не дам вам землі їхньої, ані на ступню ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісавові.
6. Харчі купляйте в них за гроші, і їжте, і воду купляйте у них за гроші, і пийте;
7. Тому що Господь, Бог твій благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був прихильний [до тебе] під час мандрівки твоєї великою пустелею; ось, сорок літ Господь, Бог твій, з тобою; і не мав ти нестачі ні в чому.
8. І проходили ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елату і Ецйон-Ґевера, і повернули і йшли до пустелі Моава.
9. І сказав мені Господь: Не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим.
10. Передніше мешкали там еміми, народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові;
11. І вони вважалися поміж велетнями, як [сини] Енакові. Моавитяни ж називають їх емімами.
12. І на Сеїрі мешкали передніше хореї; але сини Ісавові прогнали їх, і винищили їх перед собою, і оселилися замість них, так, як учинив Ізраїль із землею спадщини своєї, котру дав їм Господь.
13. Отож, підведіться і перейдіть через ручай Зеред. І перейшли ми через ручай Зеред.
14. З того часу, як ми пішли в Кадеш-Барнеа і як перейшли через ручай Зеред, [минуло] тридцять вісім літ, аж доки в нас не перевелося з-поміж стану все покоління воїнів серед війська, як присягався їм Господь.
15. І рука Господня була на них, щоб винищити їх з-поміж стану, доки не вмерли.
16. Коли ж перевелися всі мужі війни, і вимерли з-поміж народу,
17. Тоді сказав мені Господь, говорячи:
18. Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;
19. І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.
20. І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.
21. Народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.
22. Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і [мешкають] до цього дня.
23. І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.
24. Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.
25. Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.
26. І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27. Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.
28. Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.
29. Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.
30. Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою [землю], тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як [це видно] тепер.
31. І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.
32. І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.
33. І віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші], і ми розбили його і синів його, і весь народ його.
34. І завоювали в той час усі міста його, і винищили чоловіків, і жінок, і дітей кожного міста, не залишили анікого живим.
35. Тільки взяли ми собі на здобич худобу їхню і захоплене у завойованих нами містах.
36. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і від міста, котре в долині, до Ґілеаду не було міста, яке було б неприступне для нас; усе віддав Господь, Бог наш, [до рук наших].
37. Лише до землі аммонітів ти не підходив, ані до [місць] поблизу потоку Яббока, ні до міст на горі, ні до всього, до чого заборонив [нам] Господь, Бог наш.
Повт. Закону 3
1. І повернули ми звідти, і рушили до Башану; і виступив супроти нас на війну Оґ, цар башанський, з усім народом своїм, біля Едреї.
2. І сказав мені Господь: Не бійся його; бо Я віддам його до рук твоїх, і увесь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш із ним так, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.
3. І віддав Господь, Бог наш до рук наших і Оґа, царя башанського, і весь народ його; і ми розбили його, так що нікого не залишилося у нього живими.
4. І звоювали ми того часу усі міста його; не було міста, котрого ми не звоювали б у них: шістдесят міст, всю землю Арґів, царство Оґа башанського.
5. Усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і засувами, окрім міст неукріплених, вельми багатьох.
6. І повністю знищили їх, як учинили з Сигоном, царем хешбонським, повністю знищили чоловіків, жінок і дітей у кожному місті
7. Але всю худобу і захоплене в містах узяли собі як здобич.
8. І забрали ми того часу із руки двох царів аморейських землю цю, котра по цей бік Йордану, від потоку Арнон до гори Гермон, –
9. Сидоняни називають Гермон Сірйоном, а амореї називають його Сеніром, –
10. Усі міста на рівнині, увесь Ґілеад і увесь Башан до Салхи і Едреї, міст царства Оґа башанського.
11. Тому що лише Оґ, цар башанський, залишився з велетнів. Ось ложе його, ложе залізне, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев'ять ліктів, а ширина його чотири лікті, чоловічих ліктів.
12. Землю цю ми взяли у тім часі, починаючи від Ароеру, котрий біля потоку Арнон; і половину гори Ґілеад з містами її я віддав [колінові] Рувимовому і Ґадовому.
13. А решту Ґілеаду і увесь Башан, царство Оґа, віддав Я половині коліна Манасії, увесь край Арґів з усім Башаном, який зветься краєм велетнів.
14. Яір, син Манасіїн, узяв увесь край Арґів, до рубежів Гесурських і Маахських, і назвав їх, за ім'ям своїм, Башан-Хавот-Яір, що й донині.
15. Махірові дав Я Ґілеад.
16. А [колінові] Рувимову і Ґадовому дав од Ґілеаду до потоку Арнон, половину долини між потоками і рубежами, до потоку Яббоку, рубежу синів Аммонових.
17. Також і рівнину та Йордан, [котрий і є] рубежем, від Кіннерету до моря рівнини, моря Солоного, біля підніжжя [гори] Пісґі, на схід.
18. І дав Я вам у тім часі настанови, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; всі, озброївшись, рушайте попереду братів ваших, синів Ізраїля, на війну.
19. Тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша нехай залишаться у містах ваших, котрі я дав вам [тому], [що Я знаю], [як багато у вас худоби].
20. Аж доки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам, і допоки й вони не дістануть у володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожний на своє володіння, котре я вам дав.
21. І також Ісусові заповідав я у тім часі, говорячи: Очі твої бачили все, що вчинив Господь, Бог ваш, з двома царями цими; те саме вчинить Господь з усіма царствами, котрі ти проходитимеш.
22. Не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам змагається за вас.
23. І молився я Господові у тім часі, говорячи:
24. Володарю Господе, Ти почав показувати служникові Твоєму звеличення Твоє і міцну руку Твою; бо який бог є ще на небі, чи на землі, котрий міг би звершити такі діяння, як Твої, і з могуттям таким, як Твоє?
25. Я благаю Тебе, дай мені перейти і побачити ту добру землю, котра за Йорданом, і ту прекрасну гору та Ливан.
26. Але Господь гнівався на мене за вас, і не послухав мене, і сказав мені Господь: Досить з тебе, більше не говори Мені про це.
27. Піднімися на верховину Пісґі, і глянь очима твоїми до моря, і на північ, і на полудень, і на схід, і подивися очима твоїми; тому що ти не перейдеш за Йордан цей.
28. І дай настанову Ісусові, і зміцни його, і укріпи його, бо він буде старшим народові цьому, і він поділить їм на наділи землю, на яку ти подивишся.
29. І зупинилися ми в долині, навпроти Бет-Пеору.
Повт. Закону 4
1. Отож, Ізраїлю, вислухай настанови і закони, котрих я навчаю вас виконувати, щоб ви були живі, і пішли, і успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам.
2. Не додавайте до того, що я заповідаю вам, і не зменшуйте від того; дотримуйтеся заповідей Господа, Бога вашого, котрі я вам заповідаю.
3. Очі ваші бачили [все], що вчинив Господь з Баал-Пеором: усякого чоловіка, що йшов за Баал-Пеором, винищив Господь, Бог твій, з-поміж тебе.
4. А ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.
5. Ось, я навчив вас настанов і законів, як наказав мені Господь, Бог мій, щоб ви так учиняли на тій землі, на котру ви йдете, щоб володіти нею.
6. Тож бережіть і виконуйте їх; бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, котрі, зачувши про всі ці настанови, скажуть: Справді цей великий народ мудрий і розумний.
7. Бо [чи є] інший великий народ, до котрого Бог був настільки близьким, як близький до нас Господь, Бог наш, [у] всіх [діяннях], про які, ми закликаємо до Нього,
8. І [чи є] інший великий народ, у котрого були б такі справедливі настанови і закони, як увесь Закон цей, котрого я пропоную вам сьогодні?
9. Тільки бережися і пильно охороняй душу твою, щоб тобі не забути тих справ, котрі бачили очі твої, і щоб вони не виходили із серця твого у всі дні життя твого; і повідай про них синам твоїм і синам синів твоїх.
10. Про той день, коли я стояв перед Господом, Богом твоїм, біля Хориву, і коли сказав Господь мені: Збери до Мене народ, і Я повідаю їм слова Мої, від котрих вони навчаться боятися Мене упродовж усіх днів життя свого на землі, і щоб могли навчати синів своїх.
11. Ви наблизилися і стали під горою, а гора горіла вогнем до самих небес, і була темінь, і хмара, і морок.
12. І говорив Господь до вас із осердя вогню; голос слів [Його] ви чули, хоч образу [Божого] не бачили, а лише голос.
13. І повідав Він вам заповіта свого, котрого наказав вам виконувати, – Десять Заповідей, і написав їх на двох кам'яних скрижалях.
14. І наказав мені Господь о тім часі навчати вас настанов і законів, щоб ви виконували їх на тій землі, на котру ви входите, щоб оволодіти нею.
15. Міцно тримайте в душах ваших, що ви не бачили жодного образу того дня, коли говорив до вас Господь на Хориві із осердя вогню,
16. Щоб ви не розбестилися і не вчинили собі карбованих кумирів, зображень якої-небудь постаті, в подобі чоловіка чи жінки.
17. Подобу якоїсь скотини, котра на землі, подобу якої-небудь пташки крилатої, яка літає під небесами,
18. Подобу якого-небудь [гада], що повзає на землі, подобу якоїсь риби, котра у воді нижче берега землі;
19. І, щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зорі [і] все військо небесне, не звабився, і не поклонився їм, і не слугував їм, оскільки Господь, Бог твій, відділив їх усім народам під цілим небом.
20. А вас узяв Господь і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як сьогодні це [видно].
21. І Господь розгнівався на мене через вас, і присягався, що я не перейду за Йордан і не увійду на ту добру землю, котру Господь, Бог твій, дає тобі у спадщину.
22. Я повинен умерти на цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете, і оволодієте тією доброю землею.
23. Бережіться, щоб не забути вам заповіту Господа, Бога вашого, котрого Він склав з вами, і щоб не робили собі ідолів, котрі відображають що-небудь із речей, як наказав тобі Господь, Бог твій.
24. Тому що Господь, Бог твій, є вогонь, що поглинає, Бог ревний.
25. А якщо народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображуватиме що-небудь, і вчините оце зло перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,
