6. І Він сказав (Господь): Слухайте зараз слова Мої: Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому.
7. Але не так із служником Моїм Мойсеєм; він-бо вірний у всьому домові Моєму.
8. Устами до уст говорю Я з ним, і явно, а не у видіннях, і образ Господа він бачить; як же ви не побоялися дорікати служникові Моєму, Мойсеєві?
9. І запалав гнів Господній на них, і Він відійшов.
10. І хмарина відійшла од скинії, і ось, Маріям покрилася проказою, мов снігом. Аарон глянув на Маріям, і ось, вона в проказі.
11. І сказав Аарон Мойсеєві: Пане мій! Не поклади нам за гріх, що ми вчинили легковажно і згрішили.
12. Не допусти, щоб вона була, як мертва [дитина], коли вона виходить із лона матері, зітліла вже на половину тіла.
13. І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, уздоров її зараз!
14. І сказав Господь Мойсеєві: Якби батько її плюнув їй в обличчя, то чи не мусила б вона соромитися сім днів? Отож, нехай буде вона замкнена сім днів поза станом, а відтак знову нехай приймуть її.
15. І пробула Маріям в ув'язнені поза станом сім днів, і народ не рушав у дорогу, аж доки не повернулася Маріям.
Числа 13
1. Після цього народ рушив із Гацероту і зупинився в пустелі Паран.
2. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
3. Пошли від себе людей, щоб вони оглянули землю ханаанську, котру Я даю синам Ізраїля; по одному чоловікові од коліна батьків їхніх пошліть, головних із них.
4. І послав їх Мойсей з пустелі Паран, з веління Господнього, і всі вони мужі старшини у синів Ізраїля.
5. Ось імена їхні: з коліна Рувимового Шаммуа, син Заккурів;
6. Із коліна Симеонового Шафат, син Хоріїв;
7. Із коліна Юдиного Калев, син Єфунни;
8. Із коліна Іссахарового – Їґ'ал, син Йосипів.
9. Із коліна Єфремового Осія, син Навинів;
10. Із коліна Веніяминового Палті, син Рафуїв;
11. Із коліна Завулонового Ґаддіїл, син Содіїв;
12. Із коліна Йосипового від Манасії Ґаддіїл, син Сусіїв;
13. Із коліна Данового Амміїл, син Ґемалліїв;
14. Із коліна Асирового Сетур, син Михаїлів.
15. Із коліна Нефталимового Нахбі, син Вофсіїв.
16. Із коліна Ґадового Ґеуїл, син Махіїв.
17. Ось ймення мужів, котрих послав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом.
18. І послав їх Мойсей дослідити землю ханаанську, і сказав їм: Рушайте в ту південну країну і підніміться на гору.
19. І огляньте землю, яка вона, і народ, що живе на ній, чи сильний він чи слабкий, чи малий він, чи чисельний?
20. I яка та земля, де він живе, добра вона чи ні? I які міста, в котрих він живе, у шатрах він живе чи в укріпленнях?
21. І яка земля, родюча вона чи пісна? Чи є на [ній] дерева, чи нема? Будьте сміливі, і візьміть од плодів землі. А була це пора дозрівання винограду.
22. Вони пішли і видивилися землю від пустелі Цін навіть до Рехова, і прийшли до Хамоту.
23. І пішли на південь, і дійшли до Хеврону, де жили Ахіман, Шешай і Талмай, діти Енакові: Хеврон, до речі, був споруджений сімома роками передніше Цоану, [міста] єгипетського.
24. І прийшли до потоку Ешкол, і зрізали там виноградну гілку з одним гроном, і понесли її на жердині удвох: [взяли] також гранатових яблук і плодів смоковниці.
25. Те місце назвали долиною Ешкол, з причини виноградного грона, котре зрізали там сини Ізраїля.
26. І, вивідавши землю, повернулися вони через сорок днів.
27. І рушили, і прийшли до Мойсея та Аарона, і до всієї громади синів Ізраїля в пустелі Паран, у Кадеш, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі.
28. І розповіли йому і говорили: Ми ходили на землю, до котрої ти посилав нас; на ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її.
29. Але народ, який живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, вельми великі; і синів Енакових ми бачили там.
30. Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, євусеї і амореї живуть у горах, ханаанеї живуть біля моря і на березі Йордану.
31. Але Калев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: Ходімо і оволодіймо нею, тому що ми можемо здолати її.
32. А ті, що ходили з ним, говорили: Не можемо ми йти супроти народу цього, бо він могутніший від нас.
33. І розповсюджували лихі перекази про землю, котру вони оглядали, поміж синами Ізраїля, говорячи: Земля, котрою проходили ми для огляду, є земля, яка пожирає тих, хто живе на ній, і увесь народ, котрого бачили ми посеред неї, люди – великого зросту.
34. Там бачили ми також велетнів, синів Енакових, від роду велетнів; і ми були в очах наших [перед ними], як сарана, такими ж були ми і в очах їхніх.
Числа 14
1. І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.
2. І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!
3. І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич [ворогам]. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?
4. І сказали одне одному: оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.
5. І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.
6. Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,
7. І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.
8. Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.
9. Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.
10. І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня з'явилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.
11. І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?
12. Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.
13. Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,
14. І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.
15. І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть:
16. Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.
17. Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18. Господь довготерпеливий і багатомилостивий, який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.
19. Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.
20. І сказав Господь [Мойсеєві:] Прощаю за словом твоїм.
21. Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.
22. Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,
23. Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.
24. Але слугу Мого Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сім'я його успадкує її.
25. Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.
26. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
27. Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.
28. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.
29. У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,
30. Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, [присягався] переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31. Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич [ворогові], Я введу [туди], і вони спізнають землю, якою ви знехтували.
32. А ваші трупи упадуть в пустелі цій.
33. А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.
34. За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, [що означає] залишитися без Мене.
35. Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.
36. І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,
37. Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.
38. Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.
39. І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.
40. І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.
41. Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!
42. Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.
43. Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.
44. Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.
45. І зійшли амаликитяни і ханаанеї, які жили на горі тій, і побили їх, і гнали їх аж до Хорми.
Числа 15
1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: коли ви прийдете на землю вашого поселення, котру Я даю вам,
3. І будете чинити приношення вогнем Господові, приношення всеспалення, чи пожертву підтвердження обітниці, або по щирості, або на свята ваші, щоб учинити приємні пахощі Господові, з биків та овець.
4. Тоді той, що приносить у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного з четвертою частиною гіна єлею,
5. І вина для поливного приношення принось четверту частину гіна під час приношення всеспалення або при пожертві на кожне ягня.
6. І принось барана, принось для приношення хлібного дві десятих частини [ефи] пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гіна єлею.
7. І вина для поливного приношення принось третю частину гіна для приємних пахощів Господові.
8. Якщо бичка приносиш для приношення всеспалення пожертви, щоб звершити обітницю, або ж мирне приношення Господові,
9. То разом із бичком треба принести приношення хлібне три десятих частини [ефи] пшеничного борошна, змішаного з половиною гіна єлею.
10. І вина для поливного приношення принось півгіна на приношення, вчинене на вогні для приємних пахощів Господові.
11. Так чини при кожному приношенні бичка і барана, і ягняти з овець чи кіз.
12. За числом [пожертв], котрих ви приносите, так чиніть для всіх, за числом їхнім.
13. Усякий тубілець мусить чинити це таким чином, приносячи приношення, вчинене на вогні для приємних пахощів Господові.
14. І якщо буде між вами жити захожий або хто б не був серед вас у поколіннях ваших, і принесе приношення, вчинене на вогні, для приємних пахощів Господові, то він також має учиняти так, як ви вчиняєте.
15. Для вас, громадо Господня, і для зайшлого, котрий живе у вас, статут один, статут вічний у роди ваші: що ви, те й зайшлий нехай буде перед Господом.
16. Закон один, і одні права нехай будуть для вас і для захожого, який житиме серед вас.
17. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви прийдете на землю, на котру Я веду вас,
19. І будете їсти хліб тієї землі, то піднесіть дар підношення Господові.
20. Підносьте коржа з першого борошна дар приношення; Господові підносьте його так, як підношення з току.
21. Від першого тіста вашого віддавайте для дару підношення Господові у поколіннях ваших.
22. Якщо ж переступите цю [настанову], не віддаючи того, і не виконаєте усіх цих заповідей, котрі повідав Господь Мойсеєві,
23. Усього, що заповідав вам Господь через Мойсея, від того дня, котрого Господь заповідав вам, і в майбутньому для поколінь ваших,
24. То, якщо з недогляду громади вчинена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого бичка для приношення всеспалення, для приємних пахощів Господові, з хлібним приношенням і поливним приношенням його, за настановами, і одне козеня для приношення за гріх.
25. І спокутує священик за всю громаду синів Ізраїля, і буде прощено їм; бо це була помилка, і вони принесуть приношення своє для пожертви Господові, і пожертву вчинену на вогні за гріх свій перед Господом, за свою помилку.
26. І буде прощення всій громаді синів Ізраїля і захожому, який житиме між ними; тому що весь народ зробив те помилково.
27. А якщо хтось один згрішить, не відаючи того, то нехай принесе козу однорічну для приношення за гріх.
28. І спокутує священик за душу, яка вчинила гріх, помиляючись, перед Господом, і звершить спокуту, і прощено буде їй.
29. Один закон нехай буде для вас, як для місцевого мешканця із синів Ізраїля, так і для захожого, який живе у вас, якщо хтось учинить гріх, помиляючись.
30. А якщо хтось із тубільців чи із захожих учинить недобре навмисне, то він зневажає Господа: винищена буде душа така з народу свого.
31. Тому що він опоганив слово Господнє і заповідь Його порушив: винищиться душа та; гріх її на ній.
32. Коли сини Ізраїля були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи.
33. І привели ті, що знайшли його, коли збирав дрова, до Мойсея і Аарона та до всієї громади.
34. І взяли його під сторожу, тому що не визначили, що треба зробити йому.
35. І сказав Господь Мойсеєві: Мусить померти чоловік сей; нехай заб'ють його камінням – вся громада поза станом.
36. І вивела його вся громада геть зі стану, і забили його камінням, і він помер, як звелів Господь Мойсеєві.
37. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
38. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм, щоб вони робили собі кутаси по краях одежі своєї, вони і покоління їхні, і кутаси, котрі по краях одежі, доповнять ниткою з блакитної вовни.
39. І будуть вони в кутасах у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, пригадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили за серцем вашим і очима вашими, котрими ви звикли ходити в блуд.
40. Щоб ви пам'ятали і виконували всі заповіді Мої, і були святими Богові своєму.
41. Я Господь, Бог ваш, котрий вивів вас із єгипетської землі, щоб вашим Богом бути: Я Господь, Бог ваш.
Числа 16
1. Корах, син Їцгара, син Кегатів, син Левієв, і Датан, і Авірон, сини Еліява, та Он, син Пелета, сини Рувимові, взяли мужів
2. І повстали на Мойсея, і [з ними] з синів Ізраїля двісті п'ятдесят князів громади, люди значні, відомі на зібранні.
3. І зібралися супроти Мойсея і Аарона, і сказали їм: Багато берете на себе, вся громада свята, і серед них Господь. Чому ж ви ставите себе понад народом Господнім?
4. Мойсей, зачувши таке, упав на обличчя своє,
5. І сказав Корахові, і всім спільникам його, кажучи: Завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизитися йому до Нього; і кого він вибрав, того й наблизить до Себе.
6. Ось що вчиніть: Корах і всі спільники його, візьміть собі кадильниці,
7. І завтра покладіть до них вогню, і засипте до них кадіння перед Господом, і кого вибере Господь, той і буде святий. Це ви берете багато на себе, сини Левієві!
8. І сказав Мойсей Корахові: Я благаю вас, послухайте, сини Левієві.
9. Невже вам мало того, що Бог Ізраїлів відділив вас од громади Ізраїльської і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служіння при скинії Господній і стояли перед громадою, служачи для неї?
10. Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, а ви домагаєтеся ще й священства.
11. Отож, ти і всі твої спільники зібралися супроти Господа. А що Аарон, що ви ремствуєте на нього?
12. І послав Мойсей покликати Датана і Авірона, синів Еліявових. Але вони сказали: Не підемо!
13. Хіба не досить того, що ти вивів нас із землі, в котрій тече молоко і мед, щоб вигубити нас у пустелі, і ти ще хочеш володарювати над нами!
14. Чи привів ти нас на землю, де тече молоко та мед? І чи дав нам у володіння поля та виноградники? Очі цих людей ти хочеш засліпити? Не підемо!
15. Мойсей вельми розгнівався, і сказав Господові: Не завертай погляду Твого на приношення їхнє; я не взяв у жодного з них віслюка і не вчинив зла жодному з них.
16. І сказав Мойсей Корахові: Завтра ти і всі спільники твої будете перед Господом, ти, вони і Аарон.
17. І візьміть кожний свою кадильницю, і покладіть до них кадіння, і принесіть перед Господа, кожний свою кадильницю, двісті п'ятдесят кадильниць; ти і Аарон, кожний свою кадильницю.
18. І взяв кожний свою кадильницю, і поклав до неї вогню, і засипали до них кадіння, і стали біля входу скинії зібрання; також і Мойсей та Аарон.
19. І зібрав супроти них Корах всю громаду до входу в скинію зібрання. І з'явилася Слава Господня всій громаді.
20. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові, говорячи:
21. Відділіться від громади цієї, і Я винищу їх в одну мить.
22. Але вони впали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усілякої плоті! Один чоловік згрішив, а Ти гніваєшся на всю громаду?
23. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
24. Скажи громаді: Відступіть на всі боки од житла Кораха, Датана і Авірона.
25. І підвівся Мойсей і рушив до Датана і Авірона, і за ним пішли старшини Ізраїля.
26. І сказав громаді: Відійдіть од шатрів нечестивих людей цих, я благаю, не торкайтеся ні до чого, що належало їм, щоб не загинути вам у всіх гріхах їхніх.
27. І відійшли вони з усіх боків од жител Кораха, Датана та Авірона; а Датан і Авірон вийшли і стояли біля входу до шатрів своїх із дружинами своїми, і синами своїми, і з малими дітьми своїми.
28. І сказав Мойсей: Із цього знатимете, що Господь послав мене чинити всі діла оці, а не за своєю примхою [я чиню це;]
29. Якщо вони помруть, як помирають усі люди, і таким чином, як це [відбувається] з усіма людьми, то не Господь послав мене.
30. А коли Господь звершить незвичайне, і земля розкриє уста свої і поглине їх і все, що в них, і вони живими зійдуть у могилу, то знайте, що люди оці зневажили Господа.
31. І тільки-но він сказав слова ці, розступилася земля під ними.
32. І розкрила земля уста свої, і проковтнула їх і доми їхні, і всіх людей Корахових і все майно.
33. І зійшли вони з усім, що належало їм, живими в могилу, і покрила їх земля, і згинули вони з-посеред громади.
34. І всі Ізраїльтяни, котрі були довкола них, порозбігалися при їхньому ґвалті, щоб, говорили вони, і нас не проковтнула земля.
35. І вийшов огонь від Господа, і пожер тих двісті п'ятдесятьох мужів, котрі принесли кадіння.
36. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
37. Скажи Елеазарові, синові Аароновому, священикові, нехай позбирає кадильниці згорілих, і вогонь викине геть; бо освятилися
38. Кадильниці грішників цих смертю їхньою, і нехай сплющать їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх до Господа, і вони стали освяченими, і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих.
39. І взяв Елеазар священик мідні кадильниці, котрі принесли було спалені, і розплющили їх на листи для покриття жертовника.
40. На пам'ять синам Ізраїля, щоб ніхто сторонній, котрий не від сім'я Ааронового, не затіяв приносити кадіння перед Господом, і не сталося б з ним, що з Корахом і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
41. Другого дня вся громада синів Ізраїля почала ремствувати на Мойсея і Аарона, і говорила: Ви умертвили народ Господній.
42. І коли зібралася громада супроти Мойсея і Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмарина покрила її, і з'явилася Слава Господня.
43. І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання.
44. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
45. Станьте осторонь від громади цієї, і Я вигублю їх в одну мить. І вони впали на лиця свої.
46. І сказав Мойсей Ааронові: Візьми кадильницю, і поклади до неї вогню з жертовника і насип кадіння, і неси скорше до громади, і заступи їх: бо вийшов гнів од Господа [і] розпочалися ураження.
47. І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг до громади, де вже розпочалося ураження. І він поклав кадіння і спокутував за народ.
48. Став він поміж мертвими і живими, і ураження припинилося.
49. І померло від урази чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, окрім померлих разом із Корахом.
50. І повернувся Аарон до Мойсея, до входу скинії зібрання, після того, як ураження припинилося.
Числа 17
1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Скажи синам Ізраїля, і візьми від кожного з них по жезлу од коліна, від усіх князів за їхніми колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім'я напиши на жезлі його.
3. А ім'я Ааронове напиши на жезлі Левієвому: бо один жезл від князя коліна їхнього [мусить бути].
4. І поклади їх у скинії зібрання, перед [Ковчегом] одкровення, де Я буду стрічатися з тобою.
5. І кого Я виберу, того жезл розквітне; і отак Я зупиню нарікання синів Ізраїля, котрим вони ремствують на вас.
6. І сказав Мойсей синам Ізраїля, і дали йому всі князі їхні, від кожного князя по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був поміж жезлів їхніх.
7. І поклав Мойсей жезли перед Господом, у скинії одкровення.
8. Другого дня увійшов Мойсей до скинії Одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левієвого, розцвів, випустив бруньки, дав квіти і приніс мигдалі.
9. І виніс Мойсей усі жезли від Господа до всіх синів Ізраїля. І побачили вони це, і взяли кожний свій жезл.
10. І сказав Господь Мойсеєві: Поклади знову жезла Ааронового перед [Ковчегом] одкровення на зберігання, на ознаку для непокірних, щоб ти відкинув нарікання їхнє від Мене, і вони не вмерли.
11. Мойсей учинив це, як звелів йому Господь, так він і вчинив.
12. І сказали сини Ізраїля Мойсеєві: Ось, ми помираємо, гинемо, усі гинемо!
13. Усе, що наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться нам усім померти?
Числа 18
1. І сказав Господь Ааронові: Ти і сини твої та діти батька твого з тобою понесете на собі гріх за [недбалість у] святині: і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх за [невправність] у священстві вашому.
2. Також і братів твоїх, коліно Левієве, плем'я батька твого, візьми собі; нехай вони будуть при тобі і служать тобі; а ти і сини твої з тобою [будете] при скинії Одкровення.
3. Нехай вони провадять службу тобі і службу у всій скинії: тільки щоб не підходили близько до знаряддя святині і до жертовника, щоб не померти і їм, і вам.
4. Нехай вони будуть при тобі, і провадять службу в скинії зібрання; всі роботи у скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас.
5. Так провадьте службу у скинії зібрання і біля жертовника, щоб не було в майбутньому гніву на синів Ізраїля.
6. Тому що братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїля, і дав їх вам, у дар Господові, для служіння при скинії зібрання.
7. Тому і ти, і сини твої з тобою бережіть священство ваше у всьому, що належить жертовнику і що всередині за запоною, і служіть; вам даю Я, як дар служіння священства, а сторонній, тільки-но наблизиться, помре.
8. І сказав Господь Ааронові: Ось, Я доручаю тобі пильнувати за дарами-приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїля, Я дав тобі і синам твоїм, заради святости вашої, установленням
вічним. 9. Ось що належить тобі із найсвятіших пожертв без спалення: усіляке приношення їхнє хлібне, і всіляке приношення їхнє за гріх, і всіляке приношення за їхню провину, що вони принесуть Мені. Це – найсвятіше тобі і синам твоїм.
10. На найсвятішому місці їжте це; всі чоловічої статі можуть їсти. Це буде святим для тебе.
11. І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі коливні приношення синів Ізраїля Я дав тобі, і синам твоїм, і донькам твоїм із тобою, настановою вічною. Усякий, хто чистий у домі твоєму, може це їсти.
12. Усе краще з єлею і все краще з винограду і пшениці, їхні першоплоди, котрі вони призначають Господові, Я віддав тобі.
13. Усі найперші плоди землі їхньої, котрі вони принесуть Господові, нехай будуть твоїми. Усякий, хто чистий у домі твоєму, може це їсти.
14. Усе закляте на землі Ізраїля, нехай буде твоїм.
15. Усе, що відкриває лоно усілякої плоті, котре вони приносять Господові, із людей та тварин, нехай буде твоїм. А втім, первістка із людей ти маєш викупити, і першовродженого із скотини нечистої маєш ти викупити.
16. За тих, що мають бути викуплені від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п'ять шеклів, по шеклю священному, котрий на двадцять гер.
17. Але за першовроджене з биків, і за першовроджене з овець, і за першовроджене із кіз не бери викупу: вони святість; кров'ю їхньою окроплюй жертовника, і жир їхній спалюй для приношення, вчиненого вогнем, для приємних пахощів Господові.
18. А м'ясо їхнє тобі належить, як і грудинка коливна, і права лопатка тобі належить.
19. Усі принесені святині, котрі приносять в дар приношення сини Ізраїля Господові, віддаю тобі, і синам твоїм, і дочкам твоїм із тобою, установленням вічним. Це заповіт солі вічний перед Господом, даний для тебе і потомства твого з тобою.
20. І сказав Господь Ааронові: На землі їхній не будеш мати спадку і частки не буде тобі поміж ними. Я – частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїля.
21. А синам Левія, ось, Я дав у спадок десятину із усього, що в Ізраїля, за служіння їхнє, за те, що вони провадять служіння у скинії зібрання.
22. І сини Ізраїля зобов'язані не підходити близько до скинії зібрання, щоб не вчинити гріха і не вмерти.
23. Нехай левити провадять служіння у скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це настанови вічні для поколінь ваших; а серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини.
24. Оскільки десятину синів Ізраїля, котру вони приносять для приношення Господові, Я віддаю левитам, у виділ, тому Я сказав їм: Поміж синами Ізраїля вони не матимуть спадщини.
25. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
26. Оголоси левитам і скажи їм: Коли ви будете брати від синів Ізраїля десятину, котру Я дав вам од них у спадок, то принесіть із неї дар приношення Господові, десятину із десятини.
27. І зараховане буде вам це приношення ваше, як хліб з току, і як узяте з чавильні.
28. Отак ви будете приносити в приношення Господові із усіх десятин ваших, котрі братимете від синів Ізраїля, і будете давати з них дар приношення Господові Ааронові священикові.
29. І з усіх дарів ваших ви повинні приносити дари приношення Господові, із усього найкращого з них, навіть освячене з нього.
30. І скажи їм: Коли ви приносите із усього кращого, то це зараховане буде левитам, як таке, що одержується з току і з чавильні.
31. Ви можете їсти оце на всякому місці, ви і родини ваші; бо це вам нагорода за служіння ваше у скинії зібрання.
32. І не матимете за це гріха, коли принесете краще із цього; і святощів синів Ізраїля не опоганите, і не помрете.
Числа 19
1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
2. Ось настанови закону, котрого заповідав Господь, говорячи: Скажи синам Ізраїля, нехай приведуть до тебе руду телицю без вади, у котрої немає вад, і на котрій не було ярма.
3. І віддайте її Елеазарові священикові, хай виведе її геть зі стану, і заколять її у його присутності.
4. І нехай візьме Елеазар священик пальцем своїм крови її, і кров'ю покропить перед переднім боком скинії зібрання сім разів.
5. І спалять телицю на його очах: шкуру її, і м'ясо її, і кров її з нечистотою її нехай спалять.
6. І нехай візьме священик кедрового дерева та ісопа, і нитку червону, і кине на спалювану телицю.
7. І нехай випере священик одежу свою, і обмиє водою тіло своє, а відтак увійде до стану, і нечистим буде священик до вечора.
8. І той, що спалював, нехай випере свою одежу у воді, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора.
9. І хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїля, для води очищувальної: це пожертва за гріх.
10. І той, що збирав попіл з телиці, нехай випере одежу свою, і нечистим буде до вечора. Це для синів Ізраїля, і для захожих, які живуть серед них. Нехай буде настановою вічною.
11. Хто доторкнеться до мертвого тіла чоловіка, нечистий буде сім днів.
