Моральний ідеал — категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування

Моральний ідеал формується шляхом критичного відбору позитив­них зразків поведінки, що забезпечують досягнення гармонійної взаємо­дії людини з природою, суспільством, рідними і близькими. Синтетична єдність цих зразків, представлена у вигляді абстрактних понять, утворює зміст ідеалу. В ідеалі знаходять свій вираз мрії, надії, сподівання про братерство, рівність, свободу, людяність. Ці мрії і надії породжуються незадоволенням існуючим станом речей, сущим, а саме: ворожнечею, несправедливістю, нечесністю, невірністю, на­силлям, жорстокістю тощо.

Моральний ідеал виконує функцію орієнтира для перетворення сущого на належне, відкриває перспективу і мету для розвитку й удоско­налення окремої особистості, колективу, суспільства загалом. Мораль­ний ідеал також виконує роль стимулу і моральної ідеї, навколо якої об'єднуються люди в певні громадські й політичні організації. Він визна­чає сенс моральних норм на конкретно-історичному етапі розвитку сус­пільства. Водночас він визначає загальний масштаб оцінки не тільки окремих вчинків чи моральних якостей особи, але й самих моральних норм і принципів.

Досить часто моральний ідеал утілюється в образах міфічних героїв, релігійних святих і праведників, літературних і кінематографічних персонажів або в реальних історичних діячах, батьках, вчителях, настав­никах, тренерах. Є ідеальні персони, такі як Будда, Ісус Христос, Крішна, Магомет, Конфуцій, які об'єднали навколо свого морального вчення мільйони людей в усьому світі. В античні часи ідеалами ставали герої міфів і епічних поем Гомера —Геракл, Одіссей, Тесей, а згодом постаті філософів — Сократа, Платона, Арістотеля, чиї етичні доктрини закла­ли підвалини сучасної європейської моральної культури.

Моральні ідеали поділяються на особисті і суспільні. Для неуперед-женої людини цілком очевидно, що ніякі приголомшливі досягнення науки і техніки не здатні подолати гіпнотичну силу міфів і утопій, особ­ливо універсального характеру — про рай, острови блаженства, можли­вості подолання людських вад, соціальних недоліків і остаточного тріумфу «золотого віку» — всезагального щастя й добробуту. Міфи мають ірраціональну природу і не піддаються спростуванню за допомогою раціо-нальних аргументів. Це слід мати на увазі, розглядаючи моральну ідеа­лізацію об'єктів і суб'єктів. Свідченням цього є те, що люди, виховані на ідеалах ленінізму-сталінізму, в більшості не сприйняли нищівну кри­тику сталінського тоталітаризму, які б аргументи і факти ця критика не використовувала. Отже, моральний ідеал здатний до онтологізації і отримує у свідомості людей статус об'єктивної реальности, на яку вони спираються у своїй життєдіяльності.

Моральний ідеал звільняє людину від тиску обставин і залежности від ситуативних змін. Святе Письмо закликає: "Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви перекону­вались, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале" (Рим. 12:2). Моральні ідеали виконують роль «горизонту», до якого необхідно постійно прагнути, але досягти остаточно ніколи неможливо внаслідок природи моральної ідеалізації, яка завжди досягнутий рівень культури і цивілізованості розглядає як недосконалий, критикує його і спонукає до нового поступу.