Після обговорення питання про формування характеру природно звернутися до з'ясування того, як співвідносяться характер і особистість, тим більше, що подібне питання ми вже обговорювали у зв'язку з вивченням темпераменту.
У загальній структурі особистості характеру належить центральне місце, він об'єднує всі інші властивості й особливості поведінки, а також, безсумнівно, впливає на пізнавальні процеси - сприйняття, увагу, уяву, мислення і пам'ять. Цей вплив здійснюється через вольові та інструментальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під його прямим впливом. Те ж саме можна сказати про мотивацію і саму волю. У першу чергу характер визначає індивідуальність і своєрідність особистості.
Від інших рис особистості характер відрізняється насамперед своєю усталеністю і, як ми змогли переконатися, більш раннім формуванням. Якщо, наприклад, потреби, інтереси, схильності, соціальні установки, світогляд людини в цілому можуть змінюватися практично протягом усього її життя, то характер, колись сформувавшись, залишається більш-менш стійким. Виняток, мабуть, становлять тільки випадки тяжких захворювань, що охоплюють мозок людини, а також глибоких органічних змін у центральній нервовій системі, що відбуваються з віком, слідом за якими із суто органічних причин може змінюватися характер. Нарешті, деякі його зміни можуть відбуватися в період життєвих криз, що також не можна розглядати як цілком нормальні явища.
Одними з рис характеру людини, що виявляють особливу вікову і тимчасову сталість, є товариськість або пов'язана з нею за змістом риса - замкнутість, а також більш загальні риси, до складу яких входять як складові - екстраверсія та інтроверсія.
З екстраверсією пов'язані певні акцентуації характерів, зокрема екзальтованість, демонстративність, збуджуваність, гіпертимність, сензитивність. Всі ці риси характеру зазвичай утворюють єдиний комплекс. Людину, що має такий комплекс характерологічних рис, відрізняє підвищена активність і увага до того, що відбувається навколо неї. Вона жваво відгукується на відповідні події. Інтроверсія пов'язана з іншою сукупністю особистісних рис, у першу чергу тривожністю, педантичністю, шизоїдністю, істероїдністю, пси-хастенічністю. Люди, які мають цей комплекс характерологічних особливостей, вирізняються відстороненістю від того, що відбувається навколо, відчуженістю, незалежністю.
Майже таку ж сталість, як екстраверсія та інтроверсія, виявляє комплекс характерологічних особистісних рис, що виявляються у вже розглянутих нами захисних механізмах. Характер людини пов'язаний з її інтересами, потребами і найбільше проявляється в тому, що для людини має значення. Тому правильно судити про характер можна, уважно спостерігаючи за тим, як людина себе поводить в значущих життєвих ситуаціях.
'•
Семінар 5. Характер. Акцентуації характеру. Невротична особистість
План
Варіант А
1. Характер як сукупність стійких рис особистості.
2. Типологія характерів Е. Кречмера: «за» і «проти».
3. Акцентуйовані типи характерів (К. Леонгард, А.Є. Личко) 4. Соціальні типи характерів за Е. Фроммом.
Варіант Б
1. Методика 16РБ1, анкета Кеттелла. Аналіз діагностичного матеріалу.
2. Методика «Самооцінка» (Дембо, Рубінштейн). Аналіз діагностичного матеріалу.
3. Навчання методиці раціонального осмислення «Зебра».
4. Навчання методиці цілеположення «Древо цілі».
5. Тестова контрольна робота № 4 «Темперамент. Акцентуація характеру» (дод. 5).
Теми рефератів
1. Характер як система найбільш стійких рис особистості, що виявляються в різноманітних видах діяльності, спілкуванні і взаємодії людини з оточуючими людьми.
2. Я думаю, що мені властива акцентуація характеру за типом..., тому що...
3. У моїй діяльності, поведінці і спілкуванні виявляються такі властивості характеру, як... (доведіть на конкретних прикладах).
4. На формування мого характеру особливий вплив зробив... (що саме і на які конкретні риси характеру, доведіть на прикладах).
Література
1. Бодалев А.А. Психология личности. - М., 1988.
2. Боссарт А. Парадоксьі возраста или воспитания. -М., 1991.
3. Божович Л. Избранньїе трудьі. - М., 1995.
4. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.
5. Леви В. Нестандартний ребенок. - М., 1995.
6. Леонгард К. Акцентуированньїе личности. - М., 1985.
7. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983.
8. Немов Р.С. Психология: В 3-х т. - М., 1995. - Т. 1.
9. Стивенс Дж. Приручи своих драконов. - СПб, 1995.
10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М., 1993.
11. Зриксон З. Детство и общество. - СПб.,1996.
Додаток 5
Контрольна робота № 4 на тему: «Темперамент. Характер»
1. Темперамент - це уроджені особливості людини, що обумовлюють:
а) динамічні характеристики інтенсивності й швидкості реагування;
б) ступінь емоційної збуджуваності і врівноваженості;
в) особливості пристосування до оточуючого середовища; г) усі відповіді правильні.
2. Вивчаючи фізіологічні основи темпераменту, І. Павлов звернув увагу на залежність темпераменту від: а)типу нервової системи; б)прийомів і методів виховання; в)періодизації розвитку особистості; г)усі відповіді правильні.
3. І. Павлов довів, що основні нервові процеси - збудження і гальмування - відбивають діяльність головного мозку. Від народження вони в усіх різні:
а) за силою; б)за взаємною врівноваженістю; в)за рухливістю; г) усі відповіді правильні.
4. Холеричний темперамент характеризується: а) переважанням збудження над гальмуванням;
б) сильною, врівноваженою, інертною нервовою системою;
в) сильною, врівноваженою, рухливою нервовою системою; г) усі відповіді правильні.
5. У людини із сангвінічним темпераментом:
а) неврівноваженість нервової системи визначає циклічність у зміні активності і бадьорості;
б) рухливість і врівноваженість нервової системи обумовлює високу пристосовуваність до нових умов;
в) настрій стабільний, рівний, при постійному зовнішньому спокої; г) усі відповіді правильні.
6. Флегматик:
а) виявляє рвучкість, різкість рухів, запальність, не приборканість, нетерпіння, швидку реакцію, нестриманість;
б) має велику швидкість реакції, його вчинки обдумані, він життєрадісний, товариський, адаптивний;
в) при його підвищеній чутливості часто і швидко втомлюється, ображається, не впевнений у собі, тривожний, чутливий до настрою інших людей;
г) усі відповіді правильні.
7. Зовнішній прояв типу вищої нервової діяльності - це: а)характер; б) особистість;
в) темперамент; г) усі відповіді правильні. 8. Темперамент накладає відбиток на: а) способи поведінки і спілкування;
б) переживання почуттів; в) продуктивність роботи людини в мінливих умовах;
г) усі відповіді правильні.
9. До екстравертів належать: а) флегматики; б) меланхоліки; в) ті, хто контролює свої емоції, стримані і
| нетова- |
риські;
г) усі відповіді правильні. 10. Інтроверти:
а) у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення;
б) товариські, активні, оптимістичні; в) мають рухливий тип нервової системи;
г) усі відповіді правильні.
11. Характер - індивідуальне поєднання найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявляються у певному ставленні:
а) до себе - ступінь вимогливості, критичності, самооцінки;
б) інших людей - егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, неправдивість та ін.;
в) дорученої справи - організованість, працьовитість або лінощі, ступінь відповідальності тощо;
г) усі відповіді правильні.
12. На відміну від психопатії акцентуація характеру:
а) виявляється не постійно;
б) з роками може згладитися, наблизитися до норми;
в) у сприятливих умовах може дати поштовх до прояву незвичайних якостей, розкриттю таланту; г) усі відповіді правильні.
13. Демонстративний тип акцентуації характеру вияв ляється:
а) у вираженому прагненні бути в центрі уваги і досягати своїх цілей будь-якою ціною;
б) високій пристосовуваності до людей; в) спроможності захопити інших, акторському обдаруванні; г) усі відповіді правильні.
14. Педантичний тип акцентуації характеру виявляється:
а) у підвищеній дратівливості, нестриманості, агресивності;
б) дуже мінливому настрої, балакучості, закохуваності;
в) надмірній акуратності, «занудливості», сумлінності,рівному настрої, надійності в справах і почуттях;
г) усі відповіді правильні.
15. Емотивний (емоційний) тип акцентуації характеру можна визначити:
а) за надмірною чутливістю, дратівливістю;
б) неконфліктністю або пасивною роллю в конфлікті,що сприймається трагічно;
в) ретельністю, альтруїзмом, співчуттям, переважанням сумного настрою; г)усі відповіді правильні.
16.На відміну від емотивного застряваючий тип акцентуації характеру виявляється:
а) у схильності до затяжних чвар, конфліктів і «розборок»; б) підозрілості, честолюбстві, самовпевненості, ревнивості; в) прагненні добиватися високих Иоказників у будь-якій справі, жаданні справедливості, що доходить до фанатизму; г) усі відповіді правильні.
17. Самооцінка може бути:
а)адекватною; б) неадекватно заниженою; в)неадекватно завищеною; г) усі відповіді правильні.
18. Рівень домагань особистості характеризує:
а) незадоволеність собою, негативну самооцінку;
б)ступінь труднощів тих цілей, до яких прагне людина і досягнення яких здається їй привабливим і можливим;
в) специфічні емоційні переживання, що виникають у випадку прояву непереборних перешкод на шляху до до сягнення бажаної мети; г) усі відповіді правильні.
19. Невроз - це: а) набуте функціональне захворювання нервової системи;
б) порушення діяльності головного мозку без будьяких ознак його анатомічного ушкодження;
в) наслідок невдач, фрустрацій і міжособистісних зіткнень, психологічних травм і емоційного стресу;
г) усі відповіді правильні.
20.До неврозів відносять:
а) комплекс неповноцінності;б)неврастенію;в) психози;г) усі відповіді правильні. 21.Методика аутотренінгу (АТ), розроблена Шульцем, допомагає: а)зняти зайву нервово-м'язову напруженість, хвилювання; б)зменшити прояв неврозів і психосоматичних захворювань; в)керувати настроєм і психологічним станом; г)усі відповіді правильні.
22.Заспокійлива дія алкоголю супроводжується:
а) отруєнням головного мозку, нервової і серцево-судинної систем;
б) порушеннями статевої та дітородної функцій;
в) небезпекою виникнення хворобливої пристрасті (алкоголізму);
г) усі відповіді правильні.
