Узагальнивши дані спостережень за соціальною поведінкою різних людей, співвіднісши їх з практикою роботи в клініці (Е. Фромм був лікарем-психіатром фрейдистської орієнтації), автор цієї типології характерів вивів такі їх основні типи:
1. «Мазохіст-садист» - людина, схильна бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини соціальних подій, що спостерігаються, не в обставинах, а в людях. Намагаючись усунути ці причини, вона спрямовує свою агресію на людину, яка здається їй причиною невдачі. Якщо мова йде про неї саму, то її агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною є інші люди, то вони стають жертвами її агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, «перероблянням» людей «у кращий бік». Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами і домаганнями вона іноді доводить себе та інших людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для оточуючих такий тип тоді, коли він одержує над ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з «благих намірів».
Люди-мазохісти виявляють тенденції принижувати і послабляти себе, упиваються самокритикою і самобичуванням, зводять на себе немислимі даремні обвинувачення у всьому і намагаються взяти провину на себе, навіть якщо вони ні при чому.
Цікаве спостереження Е. Фромма, який стверджує, що її цьому типі людей разом з мазохістськими схильностями майже завжди відчуваються і садистські. Вони виявляються в прагненні ставити людей у залежність від себе, одержувати над ними повну і безмежну владу, експлуатувати їх, завдавати їм болю і страждання, насолоджуватися баченням того, як вони страждають. Такий тип людини на-аивають авторитарною особистістю. Е. Фромм показав, що подібні особистісні якості були властиві багатьом відомим деспотам і зараховує до їх числа Гітлера, Сталіна, ряд інших відомих історичних осіб.
2. «Руйнівник» характеризується вираженою агресивністю й активним прагненням до усунення, знищення об'єкта, що викликає фрустрацію, крах надій у даної людини.«Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб рятунку від нестерпного почуття безсилля». До руйнівності як засобу вирішення своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, що відчувають почуття тривоги і безсилля, обмежені в реалізації своїх інтелектуальних та емоційних можливостей. У періоди великих соціальних потрясінь, революцій, переворотів вони виступають як основні сили, що руйнують старе, у тому числі й культуру.
3. «Конформіст-автомат» - індивід, який, стикнувшись з важковирішуваними соціальними й особистими проблемами, перестає «бути самим собою». Він беззапе
речно підпорядковується обставинам, товариству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи тип мислення і спосіб поведінки, властивий більшості
людей у даній ситуації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне «Я», свою індивідуальність і «настільки звик відчувати саме ті почуття, які від нього очікуються у певних ситуаціях, що лише як виняток міг би помітити у своїх почуттях щось «чуже». Така людиназавжди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко і без проблем змінює свої переконання, якщо обставини цього потребують, не особливо замислюючись про моральний бік подібної поведінки. Це - тип свідомого або несвідомого пристосованця.
Виведена Е. Фроммом типологія реальна в тому сенсі слова, що дійсно нагадує поведінку багатьох людей під час соціальних подій, що відбуваються в нашій країні або мали місце в минулому. 5.7. Формування характеру
Якою мірою характер стабільний? Деякі риси характеру, що є сталими протягом усього життя людини, виявляються вже у дітей раннього віку. Це значить, що витоки характеру людини і перші ознаки його стабілізації варто шукати на самому початку життя.
Основну роль у формуванні і розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з оточуючими людьми. У характерних для неї вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує близьких дорослих людей. За допомогою прямого навчання через наслідування та емоційні підкріплення він засвоює форми поведінки дорослих.
Сензитивним періодом життя для становлення характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з оточуючими дорослими людьми, так і з ровесниками, відкриті для сторонніх впливів, охоче їх приймають, слідуючи всім і в усьому. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, маюіть можливість впливати на неї словом, вчинком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплення потрібних форм поведінки.
Стиль спілкування дорослих один з одним, спосіб поводження з дитиною дуже важливі для становлення її характеру. Особливо це стосується поводження батьків з дитиною, у першу чергу - матері. Те, як діють мати і батько щодо дитини, через багато років стає способом поводження її зі своїми дітьми, коли дитина стає дорослою і обзаводиться власною сім'єю.
Раніше за інші у характері людини закладаються такі риси, як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості: егоїстичність, черствість, байдужість до людей. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру йде вглиб дошкільного дитинства, до перших місяців життя і визначається способом поводження матері зі своєю дитиною (пригадаємо першу стадію особистісного розвитку за Е. Еріксоном).
Ті властивості характеру, що найбільш яскраво виявляються в праці, - працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші «ділові» якості - утворюються дещо пізніше, у ранньому і дошкільному дитинстві. Вони формуються і закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний вплив на їх розвиток робить адекватна віку і потребам дитини стимуляція з боку дорослих. У характері дитини даного віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, що постійно одержують підтримку (позитивні підкріплення).
У початкових класах школи оформлюються риси характеру, що виявляються у відносинах з людьми. Цьому сприяють розпіирення сфери спілкування дитини з оточуючими за рахунок багатьох нових шкільних друзів, дорослих - учителів. Якщо те, що дитина як особистість набула в домашніх умовах, одержує в школі підтримку, то відповідні риси характеру в неї закріплюються і частіше за все зберігаються протягом життя. Якщо щойно одержуваний досвід спілкування з ровесниками, учителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведінки, які дитина набула вдома, то починається поступова ломка характеру, що звичайно супроводжується вираженими внутрішніми і зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому, не завжди призводить до позитивного результату. Частіше має місце часткова змша рис характеру і компроміс між тим, до чого привчали дитину вдома, і тим, чого від неї вимагає школа.
У підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові моральні, світоглядні основи. До закінчення школи ха
рактер людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з нею надалі, майже ніколи не робить характер невпізнанним для тих, хто спілкувався з людиною в шкільні роки.
