Соціальні типи характерів за Е. Фроммом

Узагальнивши дані спостережень за соціальною поведін­кою різних людей, співвіднісши їх з практикою роботи в клініці (Е. Фромм був лікарем-психіатром фрейдистської орієнтації), автор цієї типології характерів вивів такі їх основні типи:

1. «Мазохіст-садист» - людина, схильна бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини соціальних подій, що спостерігаються, не в обставинах, а в людях. На­магаючись усунути ці причини, вона спрямовує свою агре­сію на людину, яка здається їй причиною невдачі. Якщо мова йде про неї саму, то її агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною є інші люди, то вони стають жертвами її агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, «перероблянням» людей «у кращий бік». Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами і домаганнями вона іноді доводить себе та інших людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для оточуючих та­кий тип тоді, коли він одержує над ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з «благих намірів».

Люди-мазохісти виявляють тенденції принижувати і послабляти себе, упиваються самокритикою і самобичу­ванням, зводять на себе немислимі даремні обвинувачення у всьому і намагаються взяти провину на себе, навіть якщо вони ні при чому.

Цікаве спостереження Е. Фромма, який стверджує, що її цьому типі людей разом з мазохістськими схильностями майже завжди відчуваються і садистські. Вони виявляють­ся в прагненні ставити людей у залежність від себе, одер­жувати над ними повну і безмежну владу, експлуатувати їх, завдавати їм болю і страждання, насолоджуватися ба­ченням того, як вони страждають. Такий тип людини на-аивають авторитарною особистістю. Е. Фромм показав, що подібні особистісні якості були властиві багатьом відомим деспотам і зараховує до їх числа Гітлера, Сталіна, ряд інших відомих історичних осіб.

2. «Руйнівник» характеризується вираженою агресив­ністю й активним прагненням до усунення, знищення об'єк­та, що викликає фрустрацію, крах надій у даної людини.«Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб рятунку від не­стерпного почуття безсилля». До руйнівності як засобу ви­рішення своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, що відчувають почуття тривоги і безсилля, обмежені в реалізації своїх інтелектуальних та емоційних можливо­стей. У періоди великих соціальних потрясінь, революцій, переворотів вони виступають як основні сили, що руйну­ють старе, у тому числі й культуру.

3. «Конформіст-автомат» - індивід, який, стикнувшись з важковирішуваними соціальними й особистими проблемами, перестає «бути самим собою». Він беззапе­
речно підпорядковується обставинам, товариству будь-яко­го типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи тип мислення і спосіб поведінки, властивий більшості
людей у даній ситуації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне «Я», свою індивідуальність і «настільки звик відчувати саме ті почуття, які від нього очікуються у певних ситуаціях, що лише як виняток міг би помітити у своїх почуттях щось «чуже». Така людиназавжди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко і без проблем змінює свої переконання, якщо обставини цього потребують, не особливо замислюючись про мораль­ний бік подібної поведінки. Це - тип свідомого або не­свідомого пристосованця.

Виведена Е. Фроммом типологія реальна в тому сенсі слова, що дійсно нагадує поведінку багатьох людей під час соціальних подій, що відбуваються в нашій країні або мали місце в минулому. 5.7. Формування характеру

Якою мірою характер стабільний? Деякі риси характе­ру, що є сталими протягом усього життя людини, виявля­ються вже у дітей раннього віку. Це значить, що витоки характеру людини і перші ознаки його стабілізації варто шукати на самому початку життя.

Основну роль у формуванні і розвитку характеру дити­ни відіграє її спілкування з оточуючими людьми. У харак­терних для неї вчинках і формах поведінки дитина насам­перед наслідує близьких дорослих людей. За допомогою прямого навчання через наслідування та емоційні підкріплення він засвоює форми поведінки дорослих.

Сензитивним періодом життя для становлення харак­теру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з оточуючими доросли­ми людьми, так і з ровесниками, відкриті для сторонніх впливів, охоче їх приймають, слідуючи всім і в усьому. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, маюіть можливість впливати на неї словом, вчин­ком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплен­ня потрібних форм поведінки.

Стиль спілкування дорослих один з одним, спосіб по­водження з дитиною дуже важливі для становлення її ха­рактеру. Особливо це стосується поводження батьків з ди­тиною, у першу чергу - матері. Те, як діють мати і батько щодо дитини, через багато років стає способом поводжен­ня її зі своїми дітьми, коли дитина стає дорослою і обза­водиться власною сім'єю.

Раніше за інші у характері людини закладаються такі риси, як доброта, товариськість, чуйність, а також проти­лежні їм якості: егоїстичність, черствість, байдужість до людей. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру йде вглиб дошкільного дитинства, до перших місяців життя і визначається способом поводження матері зі своєю дитиною (пригадаємо першу стадію особистісного розвитку за Е. Еріксоном).

Ті властивості характеру, що найбільш яскраво вияв­ляються в праці, - працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші «ділові» якості - ут­ворюються дещо пізніше, у ранньому і дошкільному ди­тинстві. Вони формуються і закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний вплив на їх розвиток робить адекватна віку і потребам дитини стиму­ляція з боку дорослих. У характері дитини даного віку збе­рігаються і закріплюються в основному такі риси, що постій­но одержують підтримку (позитивні підкріплення).

У початкових класах школи оформлюються риси ха­рактеру, що виявляються у відносинах з людьми. Цьому сприяють розпіирення сфери спілкування дитини з оточую­чими за рахунок багатьох нових шкільних друзів, дорослих - учителів. Якщо те, що дитина як особистість набула в домашніх умовах, одержує в школі підтримку, то відповідні риси характеру в неї закріплюються і частіше за все зберіга­ються протягом життя. Якщо щойно одержуваний досвід спілкування з ровесниками, учителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведін­ки, які дитина набула вдома, то починається поступова ломка характеру, що звичайно супроводжується вираженими внут­рішніми і зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому, не завжди призводить до пози­тивного результату. Частіше має місце часткова змша рис характеру і компроміс між тим, до чого привчали дитину вдома, і тим, чого від неї вимагає школа.

У підлітковому віці активно розвиваються і закріп­люються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові моральні, світоглядні основи. До закінчення школи ха­

рактер людини мож­на вважати в основному сформованим, і те, що відбуваєть­ся з нею надалі, май­же ніколи не робить характер невпізнан­ним для тих, хто спілкувався з люди­ною в шкільні роки.