Податкова система. Види систем оподаткування

 

Ст.6 ПКУ визначено поняття податкової системи України, - це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку.

Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Податки в державі — не самоціль. З погляду організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків. В основі їх установлення лежить така схема:

Безумовно, слід ураховувати можливий негативний вплив високих податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави неможливо. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Ідеться насамперед про інфляцію, яка, по суті, також є формою оподаткування, але прихованою. Особливість інфляції полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні.

Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямами:

- принципи формування податкової системи;

- принципи оподаткування;

- принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, урівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання пропорцій соціально-економічного розвитку.

Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. У класичному вигляді вони були сформовані ще А. Смітом і залишаються актуальними до цього часу.

Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Такими завданнями можуть бути забезпечення нарощування національного капіталу за рахунок капіталізації прибутку та сприяння інвестиціям, стимулювання експорту, забезпечення зайнятості населення і політика доходів, бюджетне вирівнювання регіонального розвитку, гуманізація суспільних відносин, демографічна і молодіжна політика та сприяння розвитку сім’ї тощо. Основою податкової політики є забезпечення дієвості податків у реалізації зазначених завдань як через їх фіскальну, так і регулюючу функцію.

Важливою складовою податкової системи є механізм справляння податків, який наведено на схемі 5.

 

Відомі різні системи оподаткування: регресивна, про­порційна і прогресивна.

Система оподаткування є регресивною, якщо ефективні (економічні) податкові ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для платників з високою пла­тоспроможністю нижче, ніж для тих, у кого ця здатність низька. Система оподаткування є прогресивною, якщо ефек­тивні податкові ставки для платників з високою платоспро­можністю вище, ніж для тих у кого така здатність низька. І, нарешті, система оподаткування є пропорційною, якщо ефективні податкові ставки для всіх груп платників одна­кові. Таким чином, поводження ефективних податкових ста­вок визначає характер структури оподаткування.

Важливою характеристикою податкової політики держа­ви є рівень податкового навантаження на платника податків.

Податкове навантаження — це частина доходу фізичних і юридичних осіб, що перерозподіляться через державний бюджет.

Для його виміру використовують кілька показників. По­даткове навантаження визначається на макрорівні та на мікрорівні [28].

Так, на макрорівні його визначає частка податкових над­ходженьПі до бюджету ВВП (формула 3):

 

(1)

де ПБ — податкові надходження в бюджет; ВВП — валовий внутрішній продукт.

За останніми дослідженнями, порівняно з іншими євро­пейськими країнами середній рівень податків в Україні в ос­танні роки не є надзвичайно високим і становить приблизно 30-35% ВВП, тоді як в європейських країнах цей показник сягає приблизно 40%. Але необхідно взяти до уваги, що тіньовий ВВП в Україні, за висновками експертів, в б разів перевищує середньоєвропейський показник і становить 60% офіційного ВВП.

При характеристиці податкового навантаження на мікро­рівні (на рівні підприємства) можна використовувати такі показники:

- частку податкових виплат підприємства П₂ у загальній
сумі прибутку (формула 4):

(2)

де ПВ — податкові виплати підприємства; БП — балансовий прибуток підприємства;

- частку податкових виплат підприємства П₃ в обсязі про­
дажів (формула 5):

(3)

де Пр ─ обсяг продажів підприємства.