Ст.6 ПКУ визначено поняття податкової системи України, - це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку.
Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків.
Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Податки в державі — не самоціль. З погляду організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків. В основі їх установлення лежить така схема:
Безумовно, слід ураховувати можливий негативний вплив високих податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави неможливо. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Ідеться насамперед про інфляцію, яка, по суті, також є формою оподаткування, але прихованою. Особливість інфляції полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні.
Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямами:
- принципи формування податкової системи;
- принципи оподаткування;
- принципи податкової політики.
Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, урівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання пропорцій соціально-економічного розвитку.
Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. У класичному вигляді вони були сформовані ще А. Смітом і залишаються актуальними до цього часу.
Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Такими завданнями можуть бути забезпечення нарощування національного капіталу за рахунок капіталізації прибутку та сприяння інвестиціям, стимулювання експорту, забезпечення зайнятості населення і політика доходів, бюджетне вирівнювання регіонального розвитку, гуманізація суспільних відносин, демографічна і молодіжна політика та сприяння розвитку сім’ї тощо. Основою податкової політики є забезпечення дієвості податків у реалізації зазначених завдань як через їх фіскальну, так і регулюючу функцію.
Важливою складовою податкової системи є механізм справляння податків, який наведено на схемі 5.
Відомі різні системи оподаткування: регресивна, пропорційна і прогресивна.
Система оподаткування є регресивною, якщо ефективні (економічні) податкові ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для платників з високою платоспроможністю нижче, ніж для тих, у кого ця здатність низька. Система оподаткування є прогресивною, якщо ефективні податкові ставки для платників з високою платоспроможністю вище, ніж для тих у кого така здатність низька. І, нарешті, система оподаткування є пропорційною, якщо ефективні податкові ставки для всіх груп платників однакові. Таким чином, поводження ефективних податкових ставок визначає характер структури оподаткування.
Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платника податків.
Податкове навантаження — це частина доходу фізичних і юридичних осіб, що перерозподіляться через державний бюджет.
Для його виміру використовують кілька показників. Податкове навантаження визначається на макрорівні та на мікрорівні [28].
Так, на макрорівні його визначає частка податкових надходженьПі до бюджету ВВП (формула 3):
(1)
де ПБ — податкові надходження в бюджет; ВВП — валовий внутрішній продукт.
За останніми дослідженнями, порівняно з іншими європейськими країнами середній рівень податків в Україні в останні роки не є надзвичайно високим і становить приблизно 30-35% ВВП, тоді як в європейських країнах цей показник сягає приблизно 40%. Але необхідно взяти до уваги, що тіньовий ВВП в Україні, за висновками експертів, в б разів перевищує середньоєвропейський показник і становить 60% офіційного ВВП.
При характеристиці податкового навантаження на мікрорівні (на рівні підприємства) можна використовувати такі показники:
- частку податкових виплат підприємства П2 у загальній
сумі прибутку (формула 4):
(2)
де ПВ — податкові виплати підприємства; БП — балансовий прибуток підприємства;
- частку податкових виплат підприємства П3 в обсязі про
дажів (формула 5):
(3)
де Пр ─ обсяг продажів підприємства.