Податкова політика, типи бюджетно-податкової політики

Ефективність регулятивного впливу на економічні процеси за допомогою податкових важелів значною мірою зале­жить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток її податкової системи.

Серед цілей проведення податкової політики виділяють фіскальну та економічну [28,46, 53].

Виділяють такі типи бюджетно-податкової політики.

Бюджетно-податкова політика:

Дискреційна фіскальна

Недискреційна фіскальна (політика "вмонтованих стабілізаторів"):

Дискреційною політика називається тоді, коли уряд свідомо вносить зміни в податкову систему і витрати бюдже­ту з метою впливу на реальний валовий внутрішній продукт (ВВП), зайнятість, інфляцію. Таким чином, при проведенні дискреційної політики зміни в податковій системі залежать від рішень уряду. Дискреційна політика може бути стимулю­ючою і стримуючою. Вважається, що стимулюючу політику доцільно проводити при економічному спаді.

В області податків вона передбачає зменшення податко­вих вилучень з доходів громадян із метою збільшення сукуп­ного попиту.

Стримуюча бюджетно-податкова політика доцільна тоді, коли економіка знаходиться в стані надмірного підйому і попит перевищує пропозицію. У такому випадку виникає інфляція

попиту і з'являється необхідність обмеження споживчих вит­рат населення. Це можна зробити або зменшуючи витрати бюд­жету, або збільшуючи податкові вилучення шляхом підвищен­ня ставок оподаткування чи раціоналізації податкових пільг.

Недискреційна бюджетно-податкова політика або полі­тика «вмонтованих стабілізаторів», базується на теоретично­му припущенні, що податкова система сама по собі має здатність автоматично впливати на економічний цикл, тому що навіть без її зміни податкові вилучення збільшуються при зростанні ВВП і зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект. Найбільш високий цей ефект при прогресивній податковій системі, що передбачає збільшення податкових вилучень поряд зі збільшенням доходів. Понят­тя «податки — вмонтовані стабілізатори» ввів Дж. М. Кейнс.

Звичайно, держава не може дотримуватись тільки одного типу податкової політики. Необхідно поєднувати всі три її типи залежно від соціально-економічної ситуації та задач, що стоять перед суспільством.

Визначення оптимального розподілу податкового навантаження між різними групами платників податків пов'язано з великими труднощами обгрунтування припустимої подат­кової дискримінації окремих класів і податкових груп.