Протоколи обміну інформацією в Internet

Як уже було сказано, основою мережної взаємодії комп'ютерів є використання єдиних протоколів TCP/IP. Взагалі, весь комплекс програмного забезпечення мережної взаємодії комп'ютерів в Internet може бути представлений чотирма рівнями, кожний їх яких відбиває певну складову цього процесу. Ці рівні є як би вкладеними друг у друга, кожний наступний, більше верхній, використовує функції попередні. А сам нижнім є рівень каналу даних, програмні модулі якого працюють безпосередньо з мережним устаткуванням, наприклад, з мережними контролерами, адаптерами волоконно-оптичного зв'язку. Програмні модулі цього рівня здебільшого є драйверами мережних контролерів, які виконують завдання безпосередньої передачі й прийому байтів інформації з фізичних ліній зв'язку. До цього ж рівня можна віднести й програмну реалізацію контролера вилученого доступу виробництва корпорації Microsoft у системі Windows.

Наступний рівень, називаний мережним, призначений для керування програмними модулями рівня каналу даних, у свою чергу, підкоряючись вимогам верхнього рівня. Протокол, що використовується на цьому рівні, одержав назву IP (Internet Protocol). Завдання, розв'язувані програмними модулями по цьому протоколі, зводяться до забезпечення власне між мережевої взаємодії. На цьому рівні відбуваються адресація й вибір маршрутів передачі даних, які передаються пакетами, називаними IP-пакетами. Розмір цих пакетів невеликий, звичайно близько 1500 байтів. Адреса пакета визначається програмним модулем верхнього, прикладного рівня, на підставі якого модулем мережного рівня приймається рішення про вибір маршруту передачі пакета.

Завдання розбивки інформації на пакети, складання отриманих пакетів у належному порядку, перевірка цілісності даних зважуються на іншому, більше високому, чим мережний, рівні, що називається транспортним. На цьому рівні використовується протокол TCP (Transmission Control Protocol). Протоколи верхнього, прикладного рівня використовують до основного протоколу TCP, чому й використовується загальна назва для сімейства цих протоколів - TCP/IP.

Одним з найбільш ранніх прикладних протоколів Internet є протокол передачі файлів — FTP (File Transfer Protocol). Клієнтські частини програм цього протоколу надають користувачеві можливість запису на локальний диск величезної кількості файлів з не меншого числа FTP-Пунктів свого призначення на іншому кінці Землі, проходячи часом через десятки шлюзів і маршрутизаторів між різними мережами.

Як уже говорилося, адресація даних відбувається на мережному рівні протоколів IP. Кожний комп'ютер у мережі має свою унікальну IP-адресу, що являє собою 4-байтовое число, для наочності звичайно записуване в десятковому виді й поділюване крапками на чотири частини. Наприклад, один з Хостів microsoft.com, що належить корпорації Microsoft, має мережну адресу 207.46.130.151. IP - адреса ділиться на дві частини, перша (старша) з яких служить для ідентифікації ділянки мережі в межах всієї мережі, а друга частина позначає конкретний комп'ютер — Хост, що перебуває на цій ділянці мережі. Конкретна кількість біт, використовуваних для опису адрес мережі й комп'ютера, визначається класом мережі, у якій розташований цей комп'ютер.