Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку під час їх розгляду.
Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян — привід, доставлення, адміністративне затримання; вилученням речей і документів, майна; вимогою припинення неправомірних дій; відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо. Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян. Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.
У загальному вигляді такими підставами є:
а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;
б) порушення особами встановлених у суді правил;
в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.
На практиці суд, органи (посадові особи), уповноважені розглядати і вирішувати адміністративні справи, застосовують різноманітні заходи процесуального примусу: привід, доставлення, адміністративне затримання, вилучення доказів для дослідження судом, попередження, вилучення речей і документів, одержання зразків для експертного дослідження, витребування документів тощо.
Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України, статтями 268—274 КУпАП та іншими законодавчими актами, виконання яких формують правила шанобливого ставлення учасників процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.
Водночас застосування заходів процесуального примусу є не обов’язком уповноваженої на це особи, а правом. Її рішення залежить від багатьох чинників, які мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер (поведінка особи, яка вчинила правопорушення, зацікавленість свідка чи особи, яка бере участь у справі, у вирішенні справи тощо). Однак у всіх випадках в основі рішення про застосування заходу адміністративного примусу повинна бути сукупність конкретних реальних фактичних даних, що свідчать про необхідність застосування того чи іншого заходу. Питання про наявність достатніх підстав кожного разу вирішуються особою, уповноваженою розглядати адміністративні справи.
Застосування заходів процесуального примусу забезпечується шляхом вчинення особами, уповноваженими розглядати адміністративні справи, відповідних процесуальних дій, наприклад: постановлення ухвали про привід особи до суду; постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; складання протоколу про адміністративне затримання; складання протоколу про прояв неповаги до суду тощо. Саме через дії реалізуються повноваження органів, що розглядають адміністративні справи, про застосування процесуального примусу.
Отже, заходами процесуального примусу є визначені законом процесуальні дії, що застосовуються судом, органами владних повноважень (посадовими особами), уповноваженими розглядати і вирішувати адміністративні справи, до осіб, учасників проваджень, які порушують встановлені правила провадження або перешкоджають здійсненню адміністративних проваджень.
