Періодизація схоластики

Рання схоластика (IX-XII ст.) стоїть ще на ґрунті нерозчленованого взаємопроникнення наук про природу, філософії, теології. Вона характеризується оформленням схоластичного методу що виникає у зв’язку з осмисленням специфічної системи цінностей і специфічних результатів діяльності розуму і у зв’язку зі спором про універсалії.

Головні представники ранньої схоластики:

· у Германії – Рабан Мавр, Ноткер Німецький, Гуго Сен-Вікторський;

· в Англії – Алкуїн, Іоанн Скотт Еріугена, Аделард із Бата;

· у Франції – Іоанн Росцелін, П’єр Абеляр, Гільберт Порретанський, Іоанн Сольсберійський, Бернард Шартрський, Амальрік із Бена;

· в Італії – Петро Даміані, Ансельм Кентерберійський, Бонавентура.

Середня схоластика (XIII ст.) характеризується остаточним розділенням науки та філософії (особливо натурфілософії) від теології, а також впровадженням у західне філософське мислення вчення Арістотеля в латинському перекладі.

У цей час формується філософія великих орденів, особливо францисканського і домініканського, а також філософсько-теологічні системи Альберта Великого, Фоми Аквінського, Дунса Скотта. Потім послідувала суперечка між прихильниками Августина, Арістотеля і Аверроеса, суперечка між томістами та прихильниками Дунса Скота. Це був час великих філософсько-теологічних енциклопедій.

Головні представники середньої схоластики:

· у Германії – Вітело, Дітріх Фрейбергський, Ульріх Енгельберт;

· у Франції – Вінсент із Бове, Іоанн Жандунський;

· в Англії – Роджер Бекон, Роберт Гроссетест, Олександр Гельський;

· в Італії – Егидій Римський;

· у Іспанії – Раймунд Луллій.

Пізня схоластика (XIV-XV ст.) характеризується раціоналістичною систематизацією (завдяки якій схоластика набула негативного змісту), подальшим формуванням природничо-наукового та натурфілософського мислення, виробленням логіки і метафізики ірраціоналістичного напряму, нарешті, остаточним відмежуванням від містики церковної теології, що ставала все більш нетерпимою.

Коли на початку XIV століття церква вже остаточно віддала перевагу томізму, схоластика з релігійної сторони стала історією томізму.

Головні представники пізньої схоластики:

· у Германії – Альберт Саксонський, Микола Кузанський;

· у Франції – Жан Бурідан, Микола Орезмський, Петро д’Альї, Микола із Отрекура;

· в Англії – Уїльям Оккам;

· в Італії – Данте;

· в Іспанії – Саламанкська школа.

Розглянемо характер учень деяких представників даного філософського напряму.