Багато характерних особливостей середньовічної філософії виявилося в боротьбі реалізму і номіналізму, що продовжилася протягом декількох століть. Реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного із сучасним значенням цього терміну. Під реалізмом малося на увазі вчення, згідно з яким справжню реальність відтворюють тільки загальні поняття, або універсалії, а не думки про одиничні предмети, які існують в емпіричному світі. Латинською мовою, якою користувалися представники схоластики, ця думка висловлювалася у формулі: universalia sunt realia. Неважко прослідкувати, що середньовічний реалізм зближується із платонізмом, для якого теж реальне буття проектується вічними та самототожними ідеями, а не мінливими чуттєвими речами. Згідно середньовічним реалістам, універсалії існують до речей (ante rem), будучи думками. Універсалії – це ідеї в божественному розумі. Лише завдяки цьому людський розум спроможний пізнавати сутність речей, бо сутність і є не що інше, як загальне поняття. Для реалістів, наприклад для Ансельма Кентерберійського (1033-1109 рр.), пізнання можливе лише за допомогою розуму, бо лише розум здатний осягати загальне.
Протилежний напрям був пов’язаний з підкресленням пріоритету волі над розумом і носив назву «номіналізм». Цей термін походить від латинського слова «nomen», що означає «ім’я». Згідно з номіналістами, загальні поняття – тільки імена, вони не володіють ніяким самостійним існуванням на відміну від думок про одиничні речі. Універсалії утворюються нашим розумом шляхом абстрагування ознак, загальних для цілого ряду емпіричних речей і явищ. Так, наприклад, ми отримуємо поняття «людина», коли відволікаємося від індивідуальних особливостей окремих людей і залишаємо тільки те, що є загальним для всіх. А оскільки всі люди є живими істотами, наділеними розумом, то в поняття людини входять саме ці ознаки: людина є жива істота, наділена розумом. Таким чином, згідно із вченням номіналістів, універсалії існують не до, а після речей (post rem). Крайні номіналісти, до яких належав, наприклад, французький філософ і теолог Іоанн Росцелін (близько 1050-1120 рр.), навіть доводили, що загальні поняття – не більше ніж звуки людського голосу; реально існує лише одиничне, а загальне – тільки ілюзія, що не існує навіть у людській думці.
Суперечка номіналістів і реалістів виникла у зв’язку з проблемою «одиничного» і «загального», в тому вигляді, як вона ставилася ще Арістотелем, що розрізняв онтологічний статус первинної і вторинної сутності.
Визначимо основні поняття середньовічної філософії:
· креаціонізм – ідея створення світу Богом із нічого;
· провіденціалізм – розуміння історії як здійснення Божого задуму спасіння людини;
· теодиція – виправдання існування Бога;
· символізм – своєрідне уміння людини знаходити приховане значення того чи іншого предмета або явища;
· одкровення – безпосереднє волевиявлення Бога, що приймається суб’єктом як абсолютний критерій людської поведінки та пізнання;
· реалізм – існування загального в Богові, у речах, думках і словах людей;
· номіналізм – особлива увага до одиничного.
