Ідейно-художня своєрідність «метаморфоз» Апулея

Прославився Апулей романом “Метаморфози” або “Осел” (11 книг). За його доби модною стала філософія про переселення душ. Захоплені сучасники називали книжку “Золотим ослом”, і ця назва збереглася.

Це прозовий твір, в якому йдеться про сучасну автору людину. Розповідь від першої особи має наблизити героя до читача. Автор розповідає, що захопився магією, потрапив до однієї жінки-чаклунки, служниця якої покохала його та обіцяла показати, в який спосіб хазяйка перетворюється на пташок. Побачивши те диво, Луцій бажає випробувати на собі чудове зілля, але коханка переплутала начиння, і невдаха став ослом. Проте не перетворення становлять зміст “Золотого осла”, вони лише обрамовують збірку оповідань – побутових, авантюрних, еротичних.

Пригоди багатого грека Лукія (або Луція), який став ослом, написані в дусі буфонади. Його б’ють, примушують тягати важкі мішки, він виступає в цирку. Буфонада не позбавлена сатиричних нот. Ніхто не соромиться осла, а Луцій продовжує все розуміти, як людина. Свідок, про якого не підозрюють – такий прийом дає змогу показати життя зі споду.

Головне місце відведено розповідям про чаклунство відьми Мерої. Не зважаючи на нещастя Луція у шкурі осла: побої мордування голодом, кари, зграї вовків, скажені собаки; не вгамовується його природна допитливість. Личина віслюка дає йому можливість бути свояком усіх неподобств, вникнути в потаємні причини вчинків. Луцій щиро співчуває скривдженим, безправним, але підкреслює у рабах лише негативні якості: лінощі, боягузтво, зрадливість, злодійкуватість. Апулей викриває негідний спосіб життя розбещених жерців Кібели з сарказмом та відразою, бо сам шанував Єгипетських богів. Часто використовує доброзичливу іронію. Пародійна майстерність у промовах героїв – з пафосом, засобами ораторського мистецтва. Ораторами постають навіть розбійники. У романі переплітаються реальне життя з фантастикою, віра в божества і чорнокнижництво, мораль життя та критика його вад. Мова письменника барвиста та різноманітна: від простолюдної до вишуканої. Багато синонімів, що затемнює зміст, архаїчних виразів, грецьких запозичень, приказок, афоризмів. Часом вірші в прозі мелодійні, витончені. Велику культурно-історичну цінність мають описи, пов’язані з релігією та театром.

У “Метаморфозах” Апулея поєднуються нестримна фантазія і скрупульозна точність у докладних описах подробиць буденного життя. Дослідники фіксують елементи містики, зокрема на сторінках останньої книжки. Луцій знову стає людиною за допомогою єгипетської богині Ізіди, культ якої за доби Апулея набуває виняткового поширення.

У книжці дванадцять вставних новел, кожна має завершену композицію. Несхожа з іншими новелами поетична казка “Амур і Псіхея”. (Українською мовою казку переклав І.Франко). У казці Апулей поєднує реалістичні картинки, травестію, фантастику. Тут співіснують пародійний і романтичний плани:

Твори Апулея мали величезний уплив на подальший розвиток європейського роману. Уміння будувати захоплюючий сюжет, надавати художнім образам переконливості та привабливості, максимально майстерне використання можливостей мови, психологічність зображення персонажів тощо сприяли успішному розвиткові такого жанру нової літератури, як роман.

38. Розвиток грецького роману: Лонг «Дафніс і Хлоя»

Найпопулярнішим з усіх давньогрецьких романів став роман Лонга “Дафніс і Хлоя”. Про автора цього твору нічого не відомо, навіть його ім’я викликає сумнів. Еротичний сюжет подається в буколістичній обстановці.

Багато труднощів випадає на долю героїв, але історія їх кохання завершується щасливо. Головні герої роману “Дафніс і Хлоя” зображені трохи сентиментально. Вони дуже наївні у своїх вчинках, по-дитячому простодушні в любовних стосунках, проте вони працьовиті, щирі в любові до природи, сільського життя навіть після того, як Дафніс і Хлоя у місті знаходять своїх багатих батьків, вони вирішують залишитися у селі. Лонг був талановитим стилізатором.

Казка і реалії життя сполучаються у Лонга: вівці Хлої почали вити по-вовчому, якорі з дна моря не піднімаються, весла ламалися. Під впливом бога Пана Хлою відпускають. Дафніс і Хлоя наївні в своїх вчинках, по-дитячому простодушні у любовних стосунках. Знайшовши своїх багатих батьків Д і Х не залишились в місті, а прожили життя серед простого люду. Ритмічна проза Лонга добре передає настрій героїв. Співчуття простим людям, вміння показати переживання закоханих принесли роману визнання читачів.

У творі відсутній мотив мандрівки: події розгортаються у Греції, на ідилічному острові Лесбос, головні герої не знатні молоді люди, як у інших романах, а підкидьки, які виросли на селі (юнак – у родині раба, дівчина – у домі бідного селянина). Тому розповідь про пастуха і пастушку має чітке соціально-сентиментальне забарвлення.

Увага в романі, на відміну від традиції, де об’єднано закоханих заважає розлука, зосереджена на почуттях героїв. У Лонга на заваді почуттям внутрішні перепони – невинність та сором’язливість героїв.

Звертає на себе увагу мова роману Лонга; відчувається рука великого майстра. Фрази подобні; прості; часом це ритмічна проза, а часом навіть і римована. Речення у романі чітко розпадаються на окремі музичні словосполучення, складносурядні речення складаються з ряду коротких ритмічних речень. Ця ритмічна проза добре передає настрій героїв та обстановку довкола їх.

Роман високо цінував Гете. Ним захоплювався Анатоль Франс. Композитор М.Равель написав балет “Дафніс і Хлоя” (1912 р.). У 1957 – 1960 рр. До роману 42 кольорові літографії зробив Марк Шагал.

Із другої половини ІІ ст. н.е. в римській літературі відчувається занепад. У творчості письменників сильними стали архаїстичні та формалістичні тенденції.