У сучасній економічній літературі ведеться полеміка з приводу необхідності залучення іноземних інвестицій в національну економіку України. Одні економісти вважають, що залучення іноземних інвестицій є позитивне явище для країни-одержувача. Інші економісти вважають це явище негативним, оскільки зарубіжна допомога сприяє втягуванню менш розвинених країн в економічну і політичну залежність від розвинених держав. Свою точку зору вони підкріплюють наступними аргументами: іноземні інвестори, забезпечуючи собі сприятливий клімат для репатріації прибутку, створюють умови, які у результаті приведуть до того, що відтік прибутку перевищить надходження до країни первинного іноземного капіталу; надання іноземним інвесторам різних пільг (податкових, митних і т. д.) часто завдає шкоди національному капіталу; технології, що надаються країнами-інвесторами, як правило, належать до другого і третього ешелонів наукових відкриттів і не є передовими і сучасними; відбувається відплив інтелектуального капіталу в країну інвестора; часто має місце підкуп місцевих властей іноземним капіталом і інші подібні дії. Перераховані чинники характерні для сучасних умов розвитку економіки України. Проте вирішення проблем структурної перебудови і проведення економічних реформ неможливі без залучення іноземного капіталу, оскільки мобілізувати необхідні кошти тільки за рахунок внутрішніх ресурсів в стислі терміни і в період спаду виробництва практично неможливо.
Перехід до ефективної конкурентноздатної ринкової економіки важко здійснювати без залучення прямих іноземних інвестицій, створення широкої мережі спільних підприємств. Ці інвестиції можуть зіграти значну роль в технологічному оновленні підприємств, організації нових робочих місць і виробничих потужностей, прискоренні процесу приватизації.
Аналіз світового досвіду інвестиційних процесів свідчить про прагнення більшості країн з перехідною економікою привернути якомога більше іноземних інвестицій, створивши при цьому сприятливий інвестиційний клімат. Зокрема, для України проблема полягає не в тому, як не потрапити в економічну і політичну залежність від Заходу, розвинених держав, а в тому, як привернути іноземні капітали в економіку держави, інвестиційний клімат якої зарубіжні інвестори вважають несприятливим.
Інвестуванню такого капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість виробничої і соціальної інфраструктур, недостатнє інформаційне забезпечення, слабка конвертована національної валюти, низька платоспроможність підприємств, нерозвиненість фондового ринку, корупція чиновників державного апарату, низька купівельна здатність населення.
Слід зазначити, що залучення іноземних інвестицій не може бути панацеєю від економічної кризи. Воно повинне оформитися в ранг самостійного напряму державної інвестиційної політики і стати свідоцтвом фактичного проведення Україною курсу на цілеспрямовану відвертість для іноземних ділових кіл.
Державна політика України в області іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком і регулюється Верховною Радою України.
Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. для іноземних інвесторів на території нашої країни встановлюється національний режим інвестиційної й іншої господарської діяльності, за виключеннями, передбаченими законодавством і міжнародними договорами України.
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням зарубіжних засобів, що реалізовуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, встановлюється пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність зарубіжних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Відповідно до чинного законодавства іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може здійснюватися тільки у разі стихійного лиха. При цьому передбачається можливість оскарження незаконних дій державних органів в судах з подальшою компенсацією. Всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з Державного бюджету або інших джерел, встановлюваних Кабінетом Міністрів України, в поточних ринкових цінах на підставі оцінок незалежних аудиторів і в тій валюті, в якій здійснювалися інвестиції.
З моменту виникнення права на суму інвестицій, що компенсується, нараховуються відсотки, відповідні тим, по яких лондонські банки надають позики першокласним клієнтам на ринку євровалют.
У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення протягом 6 місяців своїх інвестицій, а також доходів по них в грошовій або речовій формі за реальними ринковими цінами, що склалися на момент припинення інвестиційної діяльності.
Після сплати обов'язкових зборів, платежів і податків зарубіжним інвесторам гарантується безперешкодний перевід за кордон отриманих на законних підставах коштів в іноземній валюті. Порядок переводу встановлюється НБУ. Іноземний інвестор має право реінвестувати в економіку України дохід від вкладень в будь-якій валюті, а також зберігати його на поточних розрахункових рахунках або депозитах.
Іноземні інвестори мають право придбати паї і цінні папери відповідно до валютного законодавства і законів про цінні папери і фондову біржу, брати участь в приватизації майна державних підприємств і незавершеного виробництва, в конкурсах і аукціонах.
З іноземними інвесторами можуть полягати концесійні договори на розробку корисних копалини, дія яких обмежена 99 роками, а також на оренду землі (на строк до 50 років).
