Нижче вказані етапи розробки концепції подолання кризи:
· ознайомлення із стратегічним планом розвитку підприємства - для уточнення цілей і завдань антикризового управління;
· налагодження міжрегіональних відносин групи антикризового управління;
· забезпечення отримання додаткової інформації учасниками групи антикризового управління;
· висунення версій і гіпотез про шляхи подолання кризи;
· розробка або уточнення реалістичних планів подолання кризи;
· поліпшення стилю розгляду проблем і ухвалення управлінських рішень;
· підготовка альтернативних (запасних) варіантів планів подолання кризи і оцінювання ризику кожного варіанту.
Результати цього етапу оформляються у вигляді ситуативних планів або сценаріїв. Для виконання цих робіт дуже важливо уміти використовувати сучасні методи управління.
Реалізація прийнятої концепції охоплює:
· розробку механізму концепції відхилень при виході з
ладу одного з елементів системи, що і привело до криза
ний ситуації;
· уточнення моделі управління у разі потреби;
· налагодження інноваційних процесів при руйнуванні системи управління;
· проектування і створення нової, більш вдосконалої системи управління;
· налагодження роботи групи антикризового управління;
· організація безперервного контролю і оцінки виконання антикризових заходів;
· розробка методів мотивації персоналу.
При розробці стратегічних напрямів антикризового управління підприємства механізм управління повинен бути моделлю, що складається з окремих блоків:
· системи антикризового управління;
· механізму антикризового управління;
· процесів антикризового управління;
· процесів інтеграції або дезінтеграції антикризового управління.
В умовах антикризового управління різко підвищуються вимоги не тільки до арбітражного керівника, але і до менеджерів всіх рівнів, які повинні знати, які чинники треба привести в дію для швидкого подолання кризових явищ:
· перерозподілити частку власності;
· підвищити ефективність системи мотивації залежно від отримуваного прибутку.
Менеджер в даних умовах зобов'язаний проявити максимум здібностей для забезпечення виробництва такої продукції, яка неодмінно знайде свого споживача. Це можливо при впровадженні нових технологій і устаткування.
Рішення цих задач залежить перш за все від прийнятої стратегії менеджменту, в якій повинні знайти віддзеркалення процеси інтеграції виробництва, перегляд структури управління для успішнішого вирішення стратегічних і оперативних заходів виходу, що діє, з кризи. У структуру стратегічного плану входять всі елементи стратегічного менеджменту:
· система стратегічного планування;
· організаційні структури управління, що відповідають конкретним завданням виробництва;
· система комунікацій;
· система мотивації персоналу;
· система корпорації;
· сучасна організаційна культура управління;
· система ухвалення управлінських рішень;
· система контролю.
Одним з напрямів виходу з кризи є стратегічна реструктуризація, яка повинна зачіпати вирішення проблем багатобічної діяльності підприємства в умовах кризи. До її проблем відносяться:
· механізм реструктуризації;
· модифікація механізму управління виробничими процесами;
· розробка нового механізму організаційної структури управління підприємством;
· створення механізму управління з орієнтацією на потребі ринку;
· заміна механізму управління кадровою політикою;
· внесення раціональних змін до раніше діючої стратегії управління підприємством;
· вироблення принципово інших підходів до випуску нових товарів, що мають попит у споживачів;
· фінансова реструктуризація.
Основні напрями фінансовій реструктуризації повинні передбачати певну мету, зокрема підтримка життєздатності підприємства на найближчу перспективу шляхом збільшення наявних засобів і об'єму продажів.
Основні напрями реструктуризації такі:
· усунення неліквідності підприємства;
· вдосконалення структури капіталу;
· створення передумов для реінвестування.
Проблеми фінансової реструктуризації на практиці вирішуються різними шляхами:
· ліквідацією нерентабельних і неплатоспроможних структур усередині підприємства;
· залученням позикових засобів на розвиток підприємства;
· скороченням непродуктивних витрат виробництва;
· списанням активів з балансу підприємства;
· вдосконаленням системи мотивації;
· посилюванням контролю за витрачанням грошових коштів;
· інтеграцією капіталу за рахунок злиття з іншими підприємствами;
· масовою скупкою акцій конкретного підприємства за наявності грошових коштів;
· введенням маркетингового управління.
Важливій складовій фінансової і інвестиційної стратегій в умовах антикризового управління є пошук джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства (власні, позикові і привернуті інвестиційні ресурси). Антикризове управління припускає розробку стратегічного плану по інтеграції виробництв і підприємств з метою виходу з кризової ситуації. Проте на практиці вихід з кризи підприємства залишається складним завданням.
Оскільки ми не маємо можливості детально розглянути всі стратегічні проблеми і напрями виходу підприємств з кризи, зупинимося лише на загальних напрямах, серед яких:
· підвищення мобільності капіталу підприємства;
· підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення і випуску відповідної продукції;
· зміна форми власності;
· придбання знань в області антикризового управління;
· зміцнення бюджетної дисципліни;
· поліпшення механізму управління фінансовими потоками;
· створення системи маркетингового управління;
· створення принципово нових моделей управління;
· розробка ефективної системи мотивації персоналу.
