Розробка і реалізація концепції подолання кризи

Нижче вказані етапи розробки концепції подолання кризи:

· ознайомлення із стратегічним планом розвитку підприємства - для уточнення цілей і завдань антикризового управління;

· налагодження міжрегіональних відносин групи антикризового управління;

· забезпечення отримання додаткової інформації учасниками групи антикризового управління;

· висунення версій і гіпотез про шляхи подолання кризи;

· розробка або уточнення реалістичних планів подолання кризи;

· поліпшення стилю розгляду проблем і ухвалення управлінських рішень;

· підготовка альтернативних (запасних) варіантів планів подолання кризи і оцінювання ризику кожного варіанту.

Результати цього етапу оформляються у вигляді ситуативних планів або сценаріїв. Для виконання цих робіт дуже важливо уміти використовувати сучасні методи управління.

Реалізація прийнятої концепції охоплює:

· розробку механізму концепції відхилень при виході з
ладу одного з елементів системи, що і привело до криза
ний ситуації;

· уточнення моделі управління у разі потреби;

· налагодження інноваційних процесів при руйнуванні системи управління;

· проектування і створення нової, більш вдосконалої системи управління;

· налагодження роботи групи антикризового управління;

· організація безперервного контролю і оцінки виконання антикризових заходів;

· розробка методів мотивації персоналу.

При розробці стратегічних напрямів антикризового управління підприємства механізм управління повинен бути моделлю, що складається з окремих блоків:

· системи антикризового управління;

· механізму антикризового управління;

· процесів антикризового управління;

· процесів інтеграції або дезінтеграції антикризового управління.

В умовах антикризового управління різко підвищуються вимоги не тільки до арбітражного керівника, але і до менеджерів всіх рівнів, які повинні знати, які чинники треба привести в дію для швидкого подолання кризових явищ:

· перерозподілити частку власності;

· підвищити ефективність системи мотивації залежно від отримуваного прибутку.

Менеджер в даних умовах зобов'язаний проявити максимум здібностей для забезпечення виробництва такої продукції, яка неодмінно знайде свого споживача. Це можливо при впровадженні нових технологій і устаткування.

Рішення цих задач залежить перш за все від прийнятої стратегії менеджменту, в якій повинні знайти віддзеркалення процеси інтеграції виробництва, перегляд структури управління для успішнішого вирішення стратегічних і оперативних заходів виходу, що діє, з кризи. У структуру стратегічного плану входять всі елементи стратегічного менеджменту:

· система стратегічного планування;

· організаційні структури управління, що відповідають конкретним завданням виробництва;

· система комунікацій;

· система мотивації персоналу;

· система корпорації;

· сучасна організаційна культура управління;

· система ухвалення управлінських рішень;

· система контролю.

Одним з напрямів виходу з кризи є стратегічна реструктуризація, яка повинна зачіпати вирішення проблем багатобічної діяльності підприємства в умовах кризи. До її проблем відносяться:

· механізм реструктуризації;

· модифікація механізму управління виробничими процесами;

· розробка нового механізму організаційної структури управління підприємством;

· створення механізму управління з орієнтацією на потребі ринку;

· заміна механізму управління кадровою політикою;

· внесення раціональних змін до раніше діючої стратегії управління підприємством;

· вироблення принципово інших підходів до випуску нових товарів, що мають попит у споживачів;

· фінансова реструктуризація.

Основні напрями фінансовій реструктуризації повинні передбачати певну мету, зокрема підтримка життєздатності підприємства на найближчу перспективу шляхом збільшення наявних засобів і об'єму продажів.

Основні напрями реструктуризації такі:

· усунення неліквідності підприємства;

· вдосконалення структури капіталу;

· створення передумов для реінвестування.

Проблеми фінансової реструктуризації на практиці вирішуються різними шляхами:

· ліквідацією нерентабельних і неплатоспроможних структур усередині підприємства;

· залученням позикових засобів на розвиток підприємства;

· скороченням непродуктивних витрат виробництва;

· списанням активів з балансу підприємства;

· вдосконаленням системи мотивації;

· посилюванням контролю за витрачанням грошових коштів;

· інтеграцією капіталу за рахунок злиття з іншими підприємствами;

· масовою скупкою акцій конкретного підприємства за наявності грошових коштів;

· введенням маркетингового управління.

Важливій складовій фінансової і інвестиційної стратегій в умовах антикризового управління є пошук джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства (власні, позикові і привернуті інвестиційні ресурси). Антикризове управління припускає розробку стратегічного плану по інтеграції виробництв і підприємств з метою виходу з кризової ситуації. Проте на практиці вихід з кризи підприємства залишається складним завданням.

Оскільки ми не маємо можливості детально розглянути всі стратегічні проблеми і напрями виходу підприємств з кризи, зупинимося лише на загальних напрямах, серед яких:

· підвищення мобільності капіталу підприємства;

· підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення і випуску відповідної продукції;

· зміна форми власності;

· придбання знань в області антикризового управління;

· зміцнення бюджетної дисципліни;

· поліпшення механізму управління фінансовими потоками;

· створення системи маркетингового управління;

· створення принципово нових моделей управління;

· розробка ефективної системи мотивації персоналу.