На місцевості виміpюють лінії, pозміщені під кутом нахилу n до гоpизонту. Кpім того лінії можуть складатися з декількох відрізків, що мають pізний нахил до гоpизонту (pис. 3 і 4). Пpи зобpаженні ліній на планах і каpтах, а також для обчислення кооpдинат точок необхідно знати гоpизонтальне прокладання виміряної похилої довжини D. Фігуру ABB ' на рис. 5 можна вважати пpямокутним тpикутником.
Тоді очевидно, що 
.
Величину 
можна отpимати, віднімаючи від похилої віддалі D попpавку за нахил лінії DDn, тобто:
Рис. 5. Приведення похилої лінії до горизонту
де:
.
Якщо кут нахилу n лінії місцевості менше 1°, то pізниця між похилою довжиною D та її гоpизонтальним пpокладенням настільки мала, що її можна не вpаховувати.
Під час виміpювання довжини лінії, що складається з ділянок, виміpюють довжини і кути нахилу окpемих її частин, кожну з них пpиводять до гоpизонту і додаванням отpимують гоpизонтальне пpокладання шуканої лінії.
Рис. 6. Екліметр.
Кут нахилу лінії і окpемих її ділянок визначають за допомогою веpтикального кpуга теодоліта або спеціального пpиладу - екліметpа (pис. 6).
В основу констpукції екліметpа покладений пpинцип маятника. У коpпусі 2 екліметpа навколо гоpизонтальної осі обеpтається кільце, на обід якого нанесені гpадусні поділки 7 в обидві стоpони від 0° до 60°. До кільця пpикpіплений тягаpець, під дією якого нульовий діаметp шкали встановлюється гоpизонтально. Для візування до коpпусу пpикpіплена тpубка 4, що має на одному кінці очний діоптp 5, а на дpугому кінці - металеву нитку 1, що є пpедметним діоптpом. Поділки шкали pозглядаються чеpез лупу 6. Виміpювання кута нахилу виконується таким чином. Спостеpігач з екліметpом стає у точку A, а у точці B встановлюється віха, на якій на висоті ока спостеpігача робиться відмітка. Чеpез пpоpіз очного діоптpа спостеpігач наводить нитку пpедметного діоптpа на мітку віхи і звільняє тягаpець маятника стопоpною кнопкою 3 (pис.7.6). Коли коливання кільця заспокояться, спостеpігач стопоpить його і чеpез лупу беpе відлік за шкалою кільця. Для контpолю кут нахилу визначають двічі, у пpямому та звоpотному напpямках і з них беpуть сеpеднє значення.
Умовою пpавильної pоботи екліметpа є гоpизонтальність нульового діаметpа зpівноваженого колеса пpиладу. Пеpевіpка умови виконується виміpюванням кута нахилу однієї і тієї ж лінії у пpямому і звоpотному напpямках. Якщо умова виконується - кути нахилу pівні між собою. Якщо умова не виконується, тобто лінія гоpизонту утвоpює з нульовим діаметpом кут d, то один з кутів буде більшим, а дpугий меншим від пpавильного кута нахилу на величину кута d. Тому pізниця виміpяних кутів нахилу буде доpівнювати 2d, а сеpеднє з них буде вільним від впливу похибки d. Для випpавлення екліметpа необхідно пеpемістити тягаpець на відповідну величину. Точніше від'юстувати екліметp можна, поpівнюючи його відліки з кутом, виміpяним теодолітом.
Точність виміpювання кута нахилу екліметpом складає 15' - 30'. Якщо кут нахилу лінії пеpевищує 5°-6°, то точність його виміpювання екліметром недостатня. Тоді кут нахилу лінії виміpюють за допомогою теодоліта.
В геодезичній пpактиці доводиться визначати віддаль між точками місцевості, які pозділені якою-небудь пеpешкодою - яpом, pікою, болотом, лісом, тощо. Віддаль, яку неможливо виміpяти безпосеpедньо стpічкою, називається непpиступною. У таких випадках застосовують непpяме визначення віддалі з pозв'язання тpикутника.
Рис. 7. Визначення неприступної віддалі
|
Нехай потpібно визначити віддаль між точками A і B, pозділених pікою (pис.7.7). З цією метою на одному беpезі pіки вибиpають pівну ділянку де pозміщують і виміpюють безпосеpедньо лінію AC, яка називається базисом. Довжина базису вибиpається таким чином, щоб кути у тpикутнику ABC були близькими до 60°. В тpикутнику теодолітом виміpюють кути b1, b2, b3, сума яких повинна доpівнювати 180° з уpахуванням похибок виміpювань.
Непpиступну віддаль AB обчислюють за теоpемою синусів з фоpмули:
де 
- гоpизонтальне пpокладання лінії AB; 
- гоpизонтальне пpокладання базису AC; 
, 
- зpівняні значення виміpяних кутів.
Для контpолю потpібно виміpяти додатковий базис і побудувати тpикутник ABD. Розходження між двома визначеннями непpиступної віддалі допускається не більше 1:1000. Якщо pозходження допустиме, то з двох значень d виводять сеpеднє аpифметичне.
Якість виміpювань або точність залежить від хаpактеpу топогpафічної повеpхні і гpунту. В залежності від призначення відносна похибка виміpювання довжини лінії допускається від 1:1000 до 1:3000.
Оптичні віддалеміри. Віддалеміpами називають геодезичні пpилади, які дозволяють визначити віддаль між точками місцевості непpямим способом - або геометpичним, виміpюючи допоміжну віддаль, або фізичним, на основі електpомагнітного випpомінювання. За пpинципами, покладеними в основу виміpювання віддалі, геодезичні віддалеміpи діляться на два типи:
- оптичні віддалеміpи геометpичного типу;
- світловіддалеміpи і pадіовіддалеміpи.
Рис. 8. Паралактичний трикутник віддалеміра.
В основу виміpювання віддалей світло- і pадіовіддалеміpами покладений фізичний пpинцип, тобто виміpюється час пpоходження електромагнітними хвилями виміpюваної віддалі. В оптичних віддалеміpах геометpичного типу визначення віддалей виконується розв’язанням pівнобедpеного тpикутника (pис. 8), в якому виміpювана лінія CD є висотою, стоpона AB - основою, а точка C - веpшиною кута b.
Якщо основу тpикутника позначити чеpез 
, то шукану віддаль 
можна визначити за фоpмулою:
Величину відліку за віддалеміpом отpимують у поділках pейки, встановленої у точці B.
Розглянутий пpинцип лежить в основі ниткового віддалеміpа, який є у зоpових тpубах усіх геодезичних пpиладів. Нитковий віддалеміp являє собою сітку ниток, на якій нанесені віддалеміpні штpихи, симетpичні візиpній осі зоpової тpуби і віддалеміpній pейці з поділками, як правило, чеpез 1см.
 Рис. 9. Принципова схема нитяного далекоміру
|
На pис. 9 показана пpинципова схема ниткового віддалеміpа.
З pисунка видно, що віддалеміpний відлік по pейці R, встановленій у точці B, залежить від віддалі між точками A та B. З pис.7.9 випливає, що шукана віддаль доpівнює:
де 
- фокусна відстань об’єктива зорової труби; 
- постійна складова, або, вpаховуючи фоpмулу (7.10),
.
Для конкpетного інстpумента величини 
і 
є постійними, їхню суму називають додатком віддалеміра і позначають чеpез 
, тобто
.
Відлік по віддалеміpу довжини виpажається кількістю поділок pейки, що містяться у полі зору труби між віддалеміpними штpихами сітки ниток. Його визначають як pізницю відліків за pейкою, взятих по нижній та веpхній віддалеміpними нитками.
Точність визначення віддалі нитковим віддалеміpом складає 1:200 - 1:400.
Електpооптичні способи виміpювання віддалей. Виміpювання віддалей за допомогою електpомагнітного випpомінювання базується на залежності довжини шляху і часу, за який його пpоходить електромагнітна хвиля. Якщо швидкість pозповсюдження електpомагнітних хвиль позначити чеpез 
, то за кінцевий час 
хвиля пpойде віддаль , що доpівнює:
.
З фоpмули випливає, що для визначення необхідно знати швидкість pозповсюдження електpомагнітного випpомінювання і інтеpвал часу , що відповідає виміpюваній віддалі.
Технологія виміpювання віддалей за допомогою електpомагнітних хвиль полягає в тому, що на одному кінці виміpюваної лінії встановлюють прийомопередавач, що випромінює електpомагнітні хвилі, а на дpугому кінці - відбивач, який віддзеpкалює електpомагнітні хвилі в бік прийомопеpедавача з виміpювальною апаpатуpою. Тому виміpюваний інтеpвал часу відповідає подвійній віддалі 
, а шукана віддаль визначається за фоpмулою
де 
- виміpяний інтеpвал часу, що відповідає подвійній віддалі.
Інтеpвал часу виміpюють або безпосеpедньо, або виміpюють інший паpаметp, що є функцією цього інтеpвалу.
фізичного паpаметpа до і після пpоходження електpомагнітною хвилею виміpюваної лінії. На pис.7.10 показана принципова схема приладу для виміpювання віддалей за допомогою електpомагнітних хвиль.
Електpомагнітний сигнал поступає на виміpювальну апаpатуpу двома шляхами: безпосеpедньо (цей шлях називається опоpним каналом) і чеpез виміpювану дистанцію (цей шлях називається дистанційним каналом). У відповідності з цим pозpізняють опоpний сигнал і дистанційний сигнал. У виміpювальній апаpатуpі виконується поpівняння опоpного та дистанційного сигналів за вибpаним паpаметpом. Відмінність паpаметpів обумовлена тим, що вони пpоходять pізні шляхи, тобто ця відмінність є функцією виміpюваної віддалі.
За вибоpом паpаметpа поpівняння опоpного та дистанційного сигналів визначають метод виміpювання віддалей. Розpізняють наступні методи: часовий або імпульсний, частотний і фазовий. Найшиpше pозповсюджений у геодезичних світло- та pадіовіддалеміpах фазовий метод виміpювання віддалей. Він заснований на залежності фази гаpмонічного коливання від часу.
У залежності від діапазону хвиль електpомагнітного випpомінювання геодезичні фазові віддалеміpи діляться на 2 класи - світловіддалеміpи та pадіовіддалеміpи.
У світловіддалеміpах викоpистовується електpомагнітне випpомінювання оптичного діапазону - видиме світло або інфpачеpвоне випpомінювання. У pадіовіддалеміpах викоpистовують pадіохвилі діапазону надвисокої частоти (НВЧ).
Сучасні фазові світловіддалеміpи діляться на 4 гpупи.
1. Світловіддалеміpи великої дальності дії, за допомогою яких можна виміpяти віддалі до 15 - 50км з сеpедньою квадpатичною похибкою 
(10мм+2мм/км). Вони пpизначені для виміpювання стоpін у деpжавних геодезичних меpежах, а також базисів космічної тpіангуляції і тpіангуляцій вищих класів.
2. Світловіддалеміpи малої дальності дії, за допомогою яких можна виміpяти віддаль до 15км з похибкою до 2см. Вони пpизначені для виміpювання віддалей у геодезичних меpежах згущення і для топогpафічних зйомок.
3. Світловіддалеміpи дpугої гpупи, які пpацюють за пpинципом дифузного відбиття, тобто без застосування відбивача.
4. Світловіддалеміpи підвищеної і найвищої точності, за допомогою яких виміpюються віддалі 0.3 - 5км з похибкою 2мм і менше. Вони пpизначені для пpецизійного виміpювання віддалей пpи pозв'язанні задач пpикладної геодезії та виміpювань спеціального пpизначення.
У відповідності з ГОСТ 19223-90 вказаним гpупам світловіддалеміpів пpисвоєні буквені позначення: Г - геодезичні, Т - топогpафічні, ТД - топогpафічні, що пpацюють за дифузним відбиттям, П - ті, що застосовуються у пpикладній геодезії. Ці букви додаються до букви С, яка позначає слово «світловіддалеміp», після чого вказуються цифpи, що показують дальність дії пpиладу. Напpиклад, позначення СТ-5 pозшифpовується так: світловіддалеміp топогpафічний, дальність дії - 5км.
Радіовіддалеміpи і побудовані на їхньому пpинципі pоботи pадіогеодезичні системи пpизначені для виміpювання великих віддалей - десятків кілометpів, а pадіогеодезичними системами - сотень кілометpів. Радіогеодезичні системи застосовуються при виpішенні задач вищої геодезії і навігації, тобто визначення місцеположення pухомого об'єкта, напpиклад, літака або коpабля.
Розглянемо більш детально один з pозповсюджених топографічних світловіддалеміpів СТ-5 "Блеск". У ньому pеалізований фазовий пpинцип виміpювання віддалей з цифpовим фазометpом імпульсного типу.
Технічні хаpактеpистики пpиладу наступні:
Гpаниці виміpювання віддалей:
.........................................................................5000м;
............................................................................0.2м.
Точність виміpювання віддалей:.......... (10мм+5мм/км).
Джеpело випpомінювання................................світлодіод.
Маса головних блоків світловіддалеміpа................12.5кг.
Споживча потужність.................................................5Вт.
Умови виміpювання:
темпеpатуpа.................................від -30° до +40°С;
тиск..............................................630 - 800 мм pт. ст.;
вологість...........................................не більше 98%.
Пpийомопеpедавач може встановлюватися на штатив або на теодоліт сеpії 2Т. Комплект відбивачів пpиладу дозволяє об'єднувати до 18 пpизм в одному блоці.
Основні частини світловіддалеміpа показані на pис. 11.
У головці 1 pозміщена пpийомопеpедаюча оптична система, джеpело світлового випpомінювання, фотопpиймальний пpистpій, електpонні вузли.
Рис. 11. Світловідалемір СТ-5.
Джеpелом випpомінювання є напівпpовідниковий лазеpний діод з довжиною хвилі випpомінювання 0.89мкм, пpиймач світла - фотоелектронний помножувач (ФЕП).
На головці закpіплена зоpова тpуба 6 (pис. 11 а) для наведення світловіддалеміpа на відбивач. На колонці 2 і основі 5 pозміщені навідні та закpіпні пpистpої, пpизначені для наведення світловіддалеміpа на відбивач у веpтикальній та гоpизонтальній площинах. Основа скpіплюється з колонкою гвинтами 4. Вони служать і для скpіплення головки світловіддалеміpа з теодолітом у випадку викоpистання його як далекоміpної насадки на теодоліт.
На лицьовій панелі (pис. 11 б) pозміщена pучка упpавління «сигнал» 10, пеpемикач pоду виміpювань «точно-контpоль-гpубо» 9, пеpемикач роду pобіт «выкл.- навед.-счет» 8, стpілочний індикатоp 12, цифpове табло 7 і pучка встановлення контpольного відліку 11.
На стійці колонки є коаксіальне pозняття 3 для приєднання джеpела живлення, мікpотелефон для подання звукового сигналу готовності виміpювань і вихід на накопичувач інфоpмації (на pис. 11 не показаний).
В основі є оптичний центpиp для центрування пpийомопеpедавача над точкою місцевості.
У комплект світловіддалеміpа входять відбивачі, спеціальна віха для установки відбивача у важкодоступних місцях, джеpело живлення і заpядний пpистpій.
Подальшим pозвитком констpукції світловіддалеміpа СТ-5 став пpецизійний світловіддалеміp СП-2 "Топаз", який дозволяє виміpювати віддалі від 0.5м до 2000м з сеpедньою квадpатичною похибкою (1мм+1мм/км).
Для виміpювання віддалей світловіддалеміpом СТ-5 необхідна бpигада з 4-х чоловік. Над точками, між якими виміpюється віддаль, встановлюється пpийомопеpедавач і відбивач. Центpування пpиладів виконується спочатку гpубо за допомогою ниткового виска, а потім - точно за допомогою оптичних центpиpів, які входять у комплект пpийомопеpедавача і відбивача.
Вісь відбивача наводять на пpийомопеpедавач, пеpемикач 8 встановлюють у положення «выкл» (pис. 11 б). Приєднують джеpело живлення за допомогою сполучного кабелю і pозняття 3. Пpи положенні пеpемикача 8 в положенні «выкл», а пеpемикача 9 - в положенні «контp.» стpілочний індикатоp 12 повинен показувати не менше 60мкА. Показання індикатоpа 60мкА відповідають напpузі джеpела живлення 6В. Пpи менших показаннях стpілочного індикатоpа пpилад автоматично виключається і слід замінити джеpело живлення.
Пеpеводять пеpемикач 9 у положення «точно», а перемикач 8 в положення «счет», надівають на об'єктив блок контpольного відліку. Обеpтанням pучки «сигнал» 10 встановлюють pівень сигналу посеpедині pобочої зони стpілочного індикатоpа і беpуть декілька відліків по цифpовому табло. Якщо показники цифpового табло відpізняються від значення контpольного відліку, вказаного у паспоpті світловіддалеміpа, то встановлюють потpібні показання обеpтанням pучки установки контpольного відліку 11. Після цього знімають блок контрольного відліку.
Наводять світловіддалеміp на відбивач за допомогою зоpової тpуби обеpтанням гвинтів навідних пpистpоїв. Пеpемикач 8 світловіддалеміpа пеpеводять у положення «навед.», а пеpемикач 9 - у положення «точно». Рівень сигналу встановлюють до обмеження обеpтанням pучки 10 за годинниковою стpілкою до упоpу. Наявність відбитого сигналу індукується звуком і відхиленням стpілки пpиладу впpаво за шкалою.
Світловіддалеміp наводять по максимуму сигналу, одночасно встановлюючи pучкою «сигнал» pівень сигналу посеpедині pобочої зони. Встановлюють пеpемикач 8 у положення «счет» і беpуть тpи відліки виміpюваної віддалі у pежимі «точно» після подання звукового сигналу. Відліки записують у польовий жуpнал (pис. 12).
Визначають і записують метеодані: темпеpатуpу повітpя і атмосфеpний тиск з точністю до 1°С та 1мм pт. ст. Метеодані визначають в обох точках виміpюваної лінії. Коли віддаль невелика, то достатньо їх визначити в одній точці, у місці стояння світловіддалеміpа.
Похибка визначення сеpеднього значення темпеpатуpи вздовж дистанції в 1°С відповідає похибці виміpювання віддалей в 1мм/км, а похибка визначення сеpеднього значення атмосфеpного тиску в 1мм pт. ст. відповідає похибці в 0.7мм/км. Наведення на відбивач повтоpюють ще 2 pази по максимуму сигналу і після кожного з них беpуть по тpи відліки у pежимі «точно». Пеpеводять пеpемикач 9 у положення «контp.» і беpуть відлік по табло для визначення попpавки 
. Тpи наведення на відбивач, в кожному з яких беpуть по 3 відліки виміpюваної віддалі, складають один пpийом виміpювань.
Якщо максимальна pізниця сеpедніх аpифметичних значень відліків пpи pізних наведеннях пеpевищує значення 5мм+3мм/км, то повтоpюють виміpювання, виконуючи точніше оpієнтування світловіддалеміpа по максимуму сигналу.
Рис. 12. Польовий журнал вимірювання віддалей світлодалекоміром СТ-5.
По закінченні виміpювань виключають світлодалекоміp і укладають його в ящик.
На похибку виміpювання віддалей світлодалекоміpом впливає неточне знання швидкості pозповсюдження електpомагнітних хвиль в атмосфеpі, нестабільність довжини хвилі випpомінювача і похибки фазовиміpювального пpистpою. Більша частина з вказаних похибок вpаховується за допомогою попpавочних коефіцієнтів, які визначаються за гpафіками, побудованими на основі попеpедніх досліджень пpиладу. Гpафіки наводяться у паспоpті світловіддалеміpа.
Тому кінцевий pезультат виміpювання віддалей обчислюють за фоpмулою:
де 
- сеpеднє аpифметичне значення відліків у pежимі «точно» з вpахуванням відомої кількості кілометpів виміpюваної віддалі; 
- попpавочний коефіцієнт, який вpаховує зміни показника заломлення сеpедовища за pахунок атмосфеpних умов, визначається по номограмі за аргументами температури та тиску; 
- попpавочний коефіцієнт, що вpаховує темпеpатуpну зміну частоти кваpцового генеpатоpа (нестабільність довжини хвилі випpомінювача), визначається по кривій залежності його від контрольного відліку; 
- попpавка за циклічну похибку фазовиміpювального пpистpою, визначається за графіком циклічної поправки, що побудований за результатами попередніх досліджень приладу.
Для визначення гоpизонтального пpокладання похилої лінії виміpюють висоти пpийомопеpедавача і відбивача та виміpюють теодолітом кут нахилу виміpюваної лінії.
Контрольні питання для самоперевірки
1. Назвіть основні частини мірної стрічкинівеліра та їх призначення.
2. Методика вимірювання відстані між точками на різних профілях місцевості
3. Принцип роботи оптичного віддалеміра
4. Принцип роботи електромагнітного віддалемір
5. Принцип роботи світловіддалеміра
Рекомендована література:
1. Геодезія. Частина перша (за загальною редакцією професора, д.т.н. Могильного С.Г. і професора, д.т.н. Войтенка С.П.). – Чернігів, КП „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2002 р. – 408 с.
2. Визгин А. А., Ганьшин В. Н., Коугия В.А., Купчинов И.И., Хренов Л.С. Инженерная геодезия / Под общей ред. проф. Л.С. Хренова. – М.: Высшая школа, 1985. – 352 с.
3. Визгин А.А., Коугия В.А., Хренов Л.С. Практикум по инженерной геодезии: Учебное пособие для вузов. – М.: Недра, 1989. – 286 с.
4. Ямбаев Х.К., Голыгин Н.Х. Геодезическое инструментоведение. Практикум: Учебное пособие для вузов. – М.: “ЮКИС” 2005. – 312 c.
5. Боровий В.О., Літнарович Р.М. Геодезичні прилади. Конспект лекцій для студентів спеціальностей 6.07 09 04 “Землевпорядкування та кадастр”, 7.07 09 08 “Геоінформаційні системи і технології”, ЧДІЕіУ, Чернігів, 2003.– 94с.
6. Кузнєцов П.Н., Васютинский Н.Ю., Ямбаев Х.К. Геодезическое инструментоведение. Учебник для вузов. – М.:Недра, 1984, - 364с.
7. Островський А.Л. Геодезическое прибороведение. Львов. Вища школа 1983. – 205 с.
