Абсолютної небезпеки не існує і ніколи не може бути створено, на протязі життя людину супроводжує дія численних небезпечних факторів як природного, так і техногенного походження на виробництві, в побуті.
Якщо звернутися до конкретних цифр, рівень травматизму в світовій промисловості дуже високий і набагато перевищує людські втрати в численних військових конфліктах, що точаться в різних точках земної кулі. Згідно із статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм.
В Україні за часів перебування у складі колишнього СРСР на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис. осіб. Після набуття Україною незалежності ця цифра зменшилась до 2,5 тис. на рік при загальній кількості травмований 120 тис, але це не є ознаками поліпшення становища, оскільки воно відбувається на фоні падіння обсягів виробництва. Катастрофічним є становище з травматизмом у вугільній промисловості. Неблагополучним є також становище в інших галузях виробництва: агропромисловий комплекс, будівництво, залізниця, невиробнича сфера, Особливу небезпеку становить транспорт. Щорічно в автокатастрофах в Україні гине близько 7 тис, осіб.
У кожному нещасному випадку є дві діючі сторони: об'єктивна - це те промислове обладнання, транспортний засіб, чи природний фактор, що заподіяла людині травму, та суб'єктивна - це сама людина, її відповідні чи невідповідні до ситуації дії, звичка до певних прийомів праці, і нарешті, ставлення до власної безпеки та можливість отримати травму. Багато залежить від самої людини. Аналіз причини нещасних випадків свідчить, що у 42% травм, що сталися, є провина потерпілих, а близько третини постраждалих були у нетверезому стані, В багатьох випадках людина свідомо порушує правила безпеки з метою чи то економії часу та зусиль, чи приймаючи прийоми праці у старших за віком працівників, чи під впливом колективного почуття, якщо з порушенням правил безпеки, чи з зухвальства, чи навіть з метою отримання гострих почуттів. Боротьба з такими мотивами порушення правил безпеки дуже складна.
Дуже високим є травматизм у побуті. Під час будівництва власного життя, транспортних засобів чи різного обладнання людина береться за виконання робіт, до яких не мас професійної підготовки, і зрозуміло, не знайома з програмами їх безпечного виконання. Оскільки отримані при цьому травми кваліфікуються як побутові, компенсації збитків постраждати особі внаслідок втраченої працездатності з фондів підприємства не здійснюється і в офіційній звітності по травматизму вони не реєструються, Для життя в сьогоденних умовах, що характеризуються насиченістю виробництва та побуту різноманітною технікою та транспортними засобами, людині необхідно володіти знаннями тих небезпечних факторів, що супроводжують її під час того чи іншого виду діяльності та засобами запобігання від їх дії.
